Порівняльна характеристика освіти в Німеччині і Україні

Україна посідає 46 місце зі 133 країн світу за якістю освіти. Такими є результати дослідження Всесвітнього економічного фонду за минулий рік. Згідно з цим звітом, за якістю професійної підготовки студентів, українські вузи є найкращими серед держав СНД, проте «пасуть задніх» у порівнянні з вищими навчальними закладами провідних держав світу.

Велика кількість дрібних ВНЗ, низька кваліфікація викладачів, відсутність у студентів мотивації до навчання, хабарництво — це, на думку західних освітян, основні проблеми, які роблять українську освіту неконкурентоспроможною.

Проблема української вищої освіти — це засилля малих вишів, які не відповідають своєму високому статусу і не можуть готувати кваліфікованих фахівців, вважає Френсіс Кернкрос, ректор коледжу Екзетер Оксфордського університету. За даними Міністерства науки та освіти, в Україні зараз нараховується 350 вищих навчальних закладів, і, вітчизняні чиновники також вважають, що цю кількість необхідно скоротити як мінімум втричі. Ще одна проблема, яка відсуває українські виші на «освітянські задвірки» — це сама якість навчального процесу та кваліфікація викладачів. На думку Френсіс Кернкрос, викладачі українських університетів не бажають займатися самоосвітою, зокрема, не читають сучасної іноземної літератури зі свого фаху, студенти ж — не гребують списуванням. «В українських ВНЗ занадто багато випадків, коли студенти дозволяють собі списувати на екзаменах. В Німеччині за такі речі відраховують. В Україні ж можливо взяти мобільний телефон на пару, або просто навіть здати чужу роботу замість своєї! Виходить, тут списування це просто-таки принцип університетського життя. Українці мають зрозуміти — навчання в університеті робить вас багатшими, це досвід. Спершу ви вкладаєте гроші у навчання, а потім ці гроші дуже швидко повертаються до вас у вигляді хорошої зарплати. Українці мають звикнути до думки, що освіта — це дорога справа» .

Як це не парадоксально, хоч Україна має слабкі вузи, та натомість — сильних студентів. А конкурентоздатність випускників українських вузів — це, насамперед, наслідок їхнього стихійного виживання, вважає ректор Києво-Могилянської академії Сергій Квіт. «Що позитивного роблять українські університети? Вони дають свободу для ініціативних, найкращих студентів. Їхні вимоги не дуже жорсткі, тож студенти можуть більше часу приділити тому, що, вони вважають, буде корисним для них, щоб розвиватися. Мотивація в українських студентів страшенно висока, а логіка у них така: якщо вони собі самі не допоможуть, то їм ніхто не допоможе. І ця конкурентоспроможність українських студентів стосується і їх присутності на українському ринку праці, і їх навчанню в західних університетах.

В Україні можна перерахувати з десяток вузів, які дають ґрунтовні знання, стверджує заступник міністра науки на освіти Максим Стріха. Проблема в іншому — через те, що Україна не залучена в європейський і світовий освітні процеси, то й дипломи українських вузів суттєвої ваги не мають. «Ми суттєво програвали, навіть інформаційно. Про таку державу як Україна, двадцять років тому, взагалі не йшлося. Відтак до нас, відповідно, ставились як до чогось такого, чого немає на карті. А щодо студентів, то в будь-якому навчанні, студент є найактивнішою фігурою. І навіть в найкращому університеті, якщо студент не хотітиме здобути знання, він їх не здобуде» .

Українські вузи не посідають провідних місць в авторитетних рейтингах вищих навчальних закладів світу. За одним із них, який склала Національна Рада наукових досліджень Іспанії, з-поміж 8 тисяч світових вузів Київський національний університет імені Шевченка опинився лише у другій тисячі. А от університети Німеччини потрапили в почесну «першу тисячу». Вчитися в німецьких вузах було престижно і за радянських часів.

переваги:

• · прекрасна інфраструктура німецьких вузів;
• · відносно ліберальна процедура вступу;
• · відсутність будь-якої плати за навчання;
• · можливість вибору будь-якої комбінації курсів на свій розсуд: стандартних програм в німецьких вузах не існує, а відвідування занять необов’язково;
• · можливість пройти практику під час навчання у вузі і зібрати рекомендації фірм до отримання диплома;
• · державна підтримка студентства.

недоліки:

• · вузи перевантажені студентами;
• · відносно дороге житло;
• · повна свобода і самостійність студентів: випробування сили волі;
• · тривалий університетський цикл.

Диплом, отриманий в Німеччині, яка є членом ЄС і слідує Болонському процесу в організації вищої освіти, відповідає міжнародним стандартам і відкриває дорогу до подальшої освіти та перспективної кар'єри в будь-якому куточку Європи чи світу.

Дипломи українських вишів все ж котуються закордонними компаніями. Існує певний список найкращих університетів України з кожного профілю — і коли міжнародні фірми обирають собі стажерів без досвіду роботи, в першу чергу вони дивляться на диплом, стверджує рекрутер міжнародної компанії з підбору персоналу Ганна Журавльова. Однак, українські вузи, а найперше це стосується гуманітарних та економічних факультетів, готують «спеціалістів широкого профілю». І якщо студент протягом навчання не замислювався на тим, аби отримати вузькофахові навички (а не бути просто юристом, філологом чи економістом), то у такому випадку роботу йому буде знайти важко. «Треба одразу, з першого-другого курсу вибудовувати, для себе план. Необов’язково одразу іти й працювати, але розуміти, ким ти хочеш бути, і, наприклад, перший-третій курси працювати в університеті, а потім, на четвертому — п’ятому застосовувати знання на практиці, а поки ти практикуєшся, можна й зрозуміти, ким би ти хотів бути» , — говорить фахівець із підбору персоналу.