Методична підготовка педагогів до впровадження особистісно-орієнтованої організації педагогічного процесу в системі професійно-технічної освіти

Автор на прикладі Хмельницького ВПУ № 25 розкриває досвід організації методичної роботи як основи інноваційних перетворень. Показує сутність концептуальної засади особистісно орієнтованої моделі організації навчальної діяльності.

Ключові слова: система, навчально-виховний процес, методична робота, мотивація, модель.

Сучасна епоха характеризується процесами становлення нової парадигми у філософії та теорії освіти. Вони взаємопов'язані й ускладнені багатоманітністю і суперечливістю вихідних положень і висновків. Однак їх спільність — у прагненні до реалізації завдань і концепцій у практиці освіти; власне, це відмінна риса філософствування, яке сягає в глибину століть. Пріоритетним напрямком оновлення змісту навчально-виховного процесу є гуманізація освіти, основана на гуманістичних цінностях. Ось чому авторитарно-дисциплінарні моделі навчання змінюються на особистісно орієнтовані, суттєвими ознаками яких є навчання й виховання особистості, з урахуванням усіх психічних та фізіологічних процесів, які протікають в організмі людини. Це створення умов для творчості, саморозвитку та самовиявлення; це вироблення бажання і вміння завжди бути необхідним, корисним своєму народові, Батьківщині. Кінцева мета — це навчання і виховання саме такої особистості - випускника. Але успішність реалізації цієї мети залежить від того, хто навчає та виховує таку особистість, тобто від учителя. Звідси, насамперед треба впроваджувати особистісно орієнтований підхід до педагога, щоб він був професіоналом і Людиною з великої літери, спроможною навчати й виховувати молоду особистість. Іншими словами, особистісно орієнтована освіта — це зміна світогляду педагога, технологічних основ його професійної діяльності.

В зв’язку з цим автор має на меті визначити базові підходи до формування системи методичної роботи у професійно-технічному закладі, дослідити сутність особистісно-орієнтованої освіти, показати модель організації методичної роботи.

У цьому контексті зазначимо, що концептуальна відмінність традиційного та особистісно зорієнтованого навчання призводить до суттєвих змін у педагогічній діяльності вчителя і навчальній діяльності учня. У цьому контексті роль учителя слід визначати так:

організатор навчання, що через зміст передає соціо-культурні зразки пізнання;

організатор учіння, тобто індивідуальної пізнавальної діяльності школяра через колективні форми роботи;

компетентний консультант і помічник, який володіє необхідними для цього знаннями та вміннями;

посередник між дитиною, учнівським колективом у цілому та засобами інформації.

Зміни в педагогічній діяльності вчителя та навчальній діяльності учня в межах особистісно зорієнтованого навчання можна викласти так:

Безумовно, вище сказане не означає, що діяльність учителя та учня ведеться лише за цими параметрами, реальні практика більш багата. Різницю відзначено суто теоретично: з метою відокремити особистісно зорієнтоване навчання від масово традиційного.

Систему експериментальної роботи ми формували як довготривалу перспективу впровадження особистісно-орієнтованої моделі організації педагогічного процесу в училищі. Зрозуміло, що ця складна робота вимагала передусім чіткого визначення цілей і завдань на стратегічному рівні, а також розробку динаміки їх реалізації, тобто поетапність процесу впровадження нової моделі професійної освіти.

У зв’язку з цим, був сформований план, в основу якого покладені два взаємопов'язані процеси: впровадження особистісно-орієнтованої схеми організації навчально-виховного процесу поєднується з забезпеченням адекватної методичної підготовки педагога, здатного працювати за визначеною схемою.

В основу покладена ідея, згідно з якою педагог зможе реалізувати на практиці своєї професійної діяльності інноваційні освітні технології лише за умови, якщо він їх використовуватиме в процесі власного професійного та особистісного саморозвитку.

Особистісно орієнтована модель професійного саморозвитку педагога відрізняється від традиційної передусім тим, що він сам стає суб'єктом, який забезпечує цілеспрямований, продуктивний процес формування власного стилю та концепції своєї професійної діяльності.

Особистісно-орієнтований процес передбачає, що педагог сам діагностує та комплексно аналізує рівень сформованості своєї професійної діяльності. На основі цього виділяються пріоритетні напрямки як особистісного, так і професійного саморозвитку, а також формулюються конкретні цілі та програми їх реалізації.

Тут важливо суб'єкту такої діяльності правильно визначитись з її мотиваційною основою, максимально усвідомлюючи значущість і, можливо, безальтернативність цієї роботи.

Педагог сам формує змістову основу процесу саморозвитку, вибирає методи роботи над її реалізацією, а також має аналізувати її хід, оцінювати як проміжні, так і кінцеві результати.

Отже, повним циклом навчальної роботи є:

цільовий;

мотиваційний;

змістовий;

оперативно-діяльнісний;

контрольно-регулюючий;

оціночно-результуючий, який реалізується як в організації навчальної діяльності учнів, так і в самоосвітній діяльності педагогів.

Звісно реалізація означених функцій є складною за своєю суттю і потребує цілеспрямованої комплексної методичної допомоги передусім педагогу, оскільки йдеться не просто про запровадження нових методів чи форм навчання, а про зміну його суті, коли міняється основна формула процесу з «суб'єкт-об'єкт» на «суб'єкт-суб'єкт». Тому у перспективному плані роботи в даному напрямку ми передбачили теоретичну і практичну допомогу педагогу: від розуміння суті до оволодіння методами та формами реалізації.

Особливу цінність, на наш погляд, представляє у запропонованій програмі перший діагностичний етап.

Основна цінність особистісно-орієнтованого навчання (як загального, так і професійного) полягає в тому, щоб максимально зберегти індивідуальність стилю та методики, що вже склалась у своїй основі у кожного педагога.

Можливо не піти шляхом копіювання «чужих» зразків, а максимально осмислити власну методику з позиції нових освітніх стандартів, зокрема особистісно-орієнтованої моделі навчання, що складає основу всіх інноваційних технологій.

Кінцевим результатом даного етапу має бути максимальне самовизначення як стосовно загального рівня професіоналізму (продуктивності професійної праці), так і детальне; аналізування та оцінка всіх його складових. Визначення базових проблем пріоритетних напрямків саморозвитку, що відокремляться на їх основі, дасть можливість усвідомлено підійти до вибору основ теоретичної підготовки з проблеми, що згодом буде слугувати плідним підґрунтям у розробці власних практичних моделей, що збережуть особистісну індивідуальну основу, і в той же час будуть модернізовані з врахуванням інноваційних схем педагогічної діяльності.

Актуальною вимогою часу є реалізація індивідуального і диференційованого підходів до учня, але і педагог потребує цього не менше. Отже, акцент у методичній роботі зміщується на користь особистісно орієнтованих форм роботи з інженерно-педагогічними працівниками. В той же час необхідно пам’ятати, що лише попит породжує пропозицію, тобто саме на цьому принципі має будуватись робота з педагогом: виявлення потреби у методичній допомозі - визначення адреси досвіду або джерел інформації, які цю потребу можуть задовольнити. Потрібно дати можливість педагогу зробити самоаналіз своєї діяльності, встановити собі діагноз, визначити власні «больові» місця. В процесі такої роботи відбудеться усвідомлення необхідності професійного удосконалення, а з цього моменту зовсім інакше сприйматимуться допомога методиста, чужий досвід, рекомендації щодо використання його у власній практиці.

Відтепер діяльність педагога щодо розвитку професійної компетентності стає вмотивованою, більш активною і цілеспрямованою.

Вся система діагностування побудована на цих принципах, що робить методичну роботу конкретнішою і результативнішою. В основі діагностичних досліджень лежить заповнення діагностичних анкет кожним викладачем, майстром виробничого навчання та іншими категоріями педпрацівників. Анкетування проводиться методистом училища та головами методичних комісій індивідуально з кожним педагогом за допомогою анкет, до яких включені основні питання методики навчання і виховання Але зміст питань може переглядатись і корегуватись відповідно до тих актуальних проблем, які стоять перед колективом, окремими педагогами з врахуванням їх педагогічного досвіду, базового рівня освіти, специфіки діяльності навчального закладу.

Паралельно з анкетуванням адміністрація, методист училища, голови методкомісій відвідують уроки, позаурочні заходи, аналізують стан навчально-плануючої документації комплексно-методичного забезпечення предмета (професії), висловлюють свої думки, що дозволяє отримати об'єктивну оцінку щодо рівня знань і вмінь кожного педагога, відкорегувати самооцінку, визначити раціональні методи роботи з ними.

Результати анкетування зводяться у діагностичну карту училища. Одержані дані краще всього групувати за методкомісіями, в яких працює той чи інший педагог, причому викладачів і майстрів окремо. Це зумовлено різним змістом питань для кожної категорії і полегшує користування діагностичною картою.

За допомогою діагностичної карти можна виділити не тільки індивідуальні проблеми, над вирішенням яких будуть працювати окремі педагоги, але й такі, що виявились типовими для членів методичної комісії або більшості членів педагогічного колективу. В той же час можна виділити проблеми, вирішені в даному колективі, виявити кращий досвід, а також потребу у вивченні досвіду, якого немає в арсеналі викладача або майстра.

Діагностична карта є інформаційною базою для визначення єдиної науково-методичної проблеми училища, проблемних тем, за якими працюють методичні комісії, для вибору форм методичної роботи і тематики методичних заходів. За її допомогою складається план роботи педагогічної ради училища, методичних комісій, шкіл педмайстерності, семінарів, творчих груп тощо. Зведена діагностична карта — це основа планування методичної роботи училища на рік і на перспективу. На основі діагностичної карти можна складати індивідуальні картки викладача (майстра в/н) планувати його самоосвітню діяльність. Картка в себе включає:

Індивідуальна картка викладача спеціальних дисциплін

Запропонована система значення рівня професійно компетентності допоможе змоделювати ефективну структурні методичної роботи училища, об'єднати педагогів над вирішенням важливіших завдань навчально-виховного процесу, прогнозувати творчий ріст викладачів та майстрів.

Діагностування дозволяє координувати діяльність обласної і училищної методичних служб щодо надання допомоги педагогам, планувати заходи і послуги, в яких є реальна потреба в окремих категорій педагогів. З цією метою другий екземпляр зведеної діагностичної карти передається в обласний Науково-методичний центр з переліком проблем, які не вирішуються на рівні навчального закладу. Крім того, за допомогою зведеної діагностичної карти створюється картотека обласного передового досвіду.

Можна запропонувати альтернативний варіант діагностичної анкети, яка може використовуватись для педпрацівників з достатнім педагогічним досвідом, рівнем професійної компетентності і творчості.

Діагностична анкета викладача спеціальних дисциплін Прізвище, ім'я, по-батькові_____________________.

Предмет, який викладає, або професія, яку веде_________________.

Педстаж________________________________________.

Дата заповнення____________________________.

Питання:

• 1. Що в навчальній роботі у Вас виходить краще всього, чим зі свого досвіду навчально-виховної діяльності Ви вважаєте за можливе поділитися з колегами?
• 2. Що у Вашій роботі виходить добре?
• 3. Які труднощі Ви відчуваєте і з яким досвідом навчальної роботи Ви хотіли б ознайомитися?

Це можна рекомендувати тим педагогам, які вміють чітко сформувати свої педагогічні проблеми, обізнані із прогресивними технологіями і методиками навчання та інше.

Дані цих анкет зводяться у діагностичну картку за іншою формою:

Зведена діагностична картка.

________________________.

(назва ПТНЗ) Основні творчі проблеми, над якими працює колектив:

• 1. __________________________________________
• 2. _________________________________________

Організація роботи з діагностування професійної компетентності в професійно-технічному закладі.

Процес діагностування необхідно розпочинати після ретельної психологічної підготовки педагогів, роз’яснення мети і завдань цієї роботи, переваг даної методики з точки зору інтересів і потреб кожного зокрема, і колективу в цілому. Доцільно проводити діагностування в другому семестрі навчального року один раз на два роки, щоб мати об'єктивну картину динаміки професійного рівня педагогів, ефективності методичної роботи.

Пропонуємо таку схему впровадження системи діагностування:

І етап (лютий-березень) — ознайомлення педколективу зі змістом та сутністю методики діагностичного дослідження на педагогічній раді, інструктивно-методичній нараді, засіданнях методичних комісій.

ІІ етап (березень-квітень) — анкетування педагогів, робота зі складання зведеної діагностичної карти, складання індивідуальних карток на кожного педагога.

III етап (травень-червень) — аналіз підсумків діагностування, вибір форм методичної роботи на основі адресної спрямованості, планування роботи училища на рік.

При визначенні найбільш ефективних форм методичної роботи необхідно враховувати, що в професійно-технічних навчальних закладах можна умовно виділити чотири категорії педпрацівників:

• 1 категорія: творчо працюючі педагоги, які керують школами передового досвіду, методичними комісіями, працюють у творчих групах, лабораторіях, здійснюють наставництво, розробляють власні методики, готують відкриті уроки, залучаються до проведення обласних методичних заходів (науково-практичних конференцій педчитань тощо).
• 2 категорія: педагоги, які вміють побудувати свою діяльність, володіють ефективними формами і методами роботи, готують методичні розробки, навчальні посібники тощо. Вони залучаються до роботи шкіл педагогічної майстерності, проблемних семінарів з питань впровадження нових технологій, участі в оглядах-конкурсах, конкурсах фахової майстерності.
• 3 категорія: педагоги, які мають проблеми в організації навчально-виховного процесу, застосуванні нестандартних форм проведення уроків, реалізації ідей співробітництва, проблемного навчання. Для цієї категорії треба планувати тематичні консультації, організовувати стажування у досвідчених колег, навчання у школах педагогічної майстерності, проведення показових уроків, семінарів-практикумів та інших заходів.
• 4 категорія: інженерно-педагогічні працівники, які не знають основ організації навчально-виховного процесу, не вміють його побудувати, не можуть визначити напрями своєї педагогічної діяльності, форми і методи проведення уроків з конкретною групою та шляхи диференційованого і індивідуального підходу до учнів. з цією категорією необхідно проводити індивідуальну роботу, залучати до роботи психолого-педагогічного семінару, школи педагога-початківця, відвідування уроків досвідчених колег тощо.

Зведена діагностична карта дозволяє визначити, до якої категорії можна віднести того чи іншого працівника, здійснити вибір форм методичної роботи для кожної категорії на основі їх адресної спрямованості, індивідуального і диференційованого підходу до педагогів.

Згідно з діагностичною картою повинна обиратися тематика рефератів, доповідей, методичних розробок, які має підготувати педагог, формується тематика педагогічних читань, науково-практичних конференцій, визначаються адреси і тематика кращого досвіду, який є в колективі з метою організації роботи шкіл педмайстерності та передового досвіду.

Досвід професійно-технічних закладів нашої області, а також колег з Миколаївської, Черкаської, Житомирської областей свідчить про підвищення результативності методичної роботи, яка здійснюється на діагностичній основі.

Методичні працівники, які використовують діагностування в своїй роботі, відзначають, що ця методика дозволяє:

• · системно вивчати потенційні можливості педагогічного колективу;
• · спостерігати динаміку зростання рівня професійної компетентності та цілеспрямовано впливати на цей процес;
• · забезпечує зміст методичної роботи, що відповідає реальним потребам педагогічних працівників;
• · збільшує відповідальність методичних і педагогічних працівників за результати своєї діяльності.

Зазначимо, що сучасна парадигма освіти, застосування новітніх технологій потребує якісно нового підходу до підвищення фахової майстерності педагога. Це є головною проблемою, якій підпорядкована вся методична робота з педагогічним колективом. Адміністрація училища усвідомлює: наскільки грамотно, науково обґрунтовано використовується моніторинг освітньої діяльності, здійснюється робота з педкадрами, настільки яскраво й ефективно простежується розвиток творчості вчителя. Якісно новий рівень післядипломної освіти та самоосвіти педагога можливий тільки за умови, коли задіяна мотиваційна сфера особистості.

Мотив — це спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням певних потреб. Сукупність мотивів ми називаємо мотивацією. Зорієнтувати педагога на систематичну роботу над собою, показати йому важливість самовдосконалення — завдання, яке потребує тактовності та наполегливості з боку керівництва.

Структуру підвищення фахової майстерності педагога можна зобразити у вигляді схеми методичний інноваційний навчання професійний Структура підвищення фахової майстерності педагога.

В основу системи підвищення кваліфікації педагога відповідно до методичної проблеми училища використовуємо особистісно-зорієнтовану модель освіти педагогічних працівників, оскільки це сприятиме не тільки активізації управління розвитком професійної майстерності, а й буде підтримане самим педагогом.

Мета: максимально розкрити творчий потенціал кожного педагогічного працівника.

Завдання: гармонійний вияв і розвиток загальних, професійних і педагогічних здібностей працівників, урахування завдань освіти на сучасному етапі.

Зміст: визначається на підставі вивчення рівня професійної компетентності, якості роботи.

Форми: поєднання традиційних і нетрадиційних форм.

Методи: мозкова атака, евристичний пошук, ділова гра, узагальнення думок компетентних осіб, дискусія, педагогічні дослідження та експеримент.

Способи спілкування: демократичні, пріоритет групових та індивідуальних форм; формування чинників зростання професійної майстерності. Тактика: співробітництво, що ґрунтується на вірі у творчий потенціал кожного педагога, на повазі до його індивідуальності.

Аналіз наявного рівня фахової майстерності робимо за допомогою методичної карти педагога:

Прізвище, ім'я, по батькові___________________.

Освіта________________________________.

(який навчальний заклад закінчив, коли) Спеціальність___________________________.

Посада___________________________.

Який предмет викладає і в яких групах___________.

Педстаж__________________________.

Нагороди_________________________.

Заохочення_______________________.

Позакласна робота_____________________.

І. Підвищення кваліфікації.

ІІ. Які матеріали оформлені для методоб'єднання, методкабінету.

ІІІ. Які методичні виступи були в школі та поза її межами.

IV. Над якими питаннями методики, педагогіки та психології працює.

V. Які питання методики можуть бути впроваджені в практику роботи інших учителів.

VІ. Які питання методики викликають труднощі.

Заповнюючи методичні картки, вчителі відповідають на запитання: «Над якими питаннями методики, педагогіки і психології працюєте?», «Які питання методики можуть бути і впроваджені в практику роботи інших педагогів?» .

Нині актуальним є оволодіння великим обсягом інноваційної інформації. Дійшли висновку про необхідність і опрацювання великих блоків матеріалу з наступним обговоренням відповідних питань на засіданнях методичних об'єднань. З цією метою створюємо тимчасову творчу групу, члени якої стають основними провідниками впровадження розробок.

Запровадження нових технологій є вимогою часу. Тому діяльність педколективу спрямована на вивчення та впровадження нових форм і методів навчання, пов’язаних з проблемою: «Особистісно професійний розвиток і саморозвиток педагога та учня». Свою роботу проводимо поетапно:

I етап — діагностичний (2003;2004 рр.).

II етап — аналітико-теоретичний (2004;2005 рр.).

етап — організаційно-прогностичний (2005;2006 рр.).

етап — концептуально-формівний (2006;2007 рр.).

V етап — узагальнювальний (2007;2008 рр.).

Творча група за проблемою училища є провідником передових ідей. На її засіданнях педагоги розглядають інноваційні підходи до організації навчально-виховного процесу, виробляють шляхи донесення їх змісту до методичних осередків, конкретного педагога.

Для поширення передового досвіду роботи використовуємо методи анкетування, опитування, спостереження. Ефективною та інформаційно-насиченою, на наш погляд, є така анкета, яка включає:

Які проблеми навчального характеру Ви розв’язуєте в своїй роботі?

Що викликає у Вас труднощі?

З.Що б Ви могли організувати, показати, яким досвідом поділитися?

• (підкреслити): провести нестандартний урок; ділову гру; розробити комп’ютерну програму пошукової діяльності учнів; очолити творчу групу; навчити молодого вчителя творчо мислити; поділитися знахідками творчої роботи з учнями на уроці; розробити схеми, моделі або щось інше.
• 4. Яка роль заступника директора, що опікується Вашим предметом, у вашому творчому рості? Чим заступник Вам допоміг?
• 5. Що Ви можете запропонувати для поліпшення в нашому училищі роботи з формування передового педагогічного досвіду педагога?
• 6. Які творчі здобутки колег Вас зацікавили?

Велика роль у процесі професійного зростання педагога належить самоосвіті. Як підтверджує досвід, основними принципами самостійної роботи педагога на всіх етапах удосконалення його професійної майстерності є:

комплексне вивчення питань теорії, наукових основ предмета, питань психології, дидактики, теорії виховання;

поєднання науково-теоретичної підготовки з оволодінням навичками практичної діяльності;

взаємозв'язок освіти з творчими пошуками;

поєднання самостійних занять учителя з участю його в різноманітних колективних формах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

У системі роботи училища методичний кабінет є тим осередком, де сконцентровано передову педагогічну думку, створено умови для самоосвіти та самовдосконалення педпрацівників. До уваги педагогів підшивки фахових журналів, папки з матеріалами передового педагогічного досвіду, підбір методичної інформації для викладачів різних циклів. Педагоги можуть ознайомитись із системою матеріалів «Технологія розвивального навчання», «Технологи інтерактивного навчання», «Передовий педагогічний досвід», «На допомогу вчителю». В кабінеті представлено методичні розробки вчителів училища, а також папки з матеріалами, що розкривають творчу лабораторію педагогів училища, створено тематичний каталог періодичних видань.

Самоосвіта дає позитивні результати в тому разі, якщо вона здійснюється цілеспрямовано, планомірно і систематично. Тому ефективною формою підвищення рівня майстерності є робота педагога над обраною проблемою.

Радимо педагогам працювати над проблемою за такою схемою:

• • Вибір методичної проблеми.
• • Складання списку літератури, яку необхідно опрацювати.
• • Вибір об'єкта передового педагогічного досвіду для вивчення.
• • Впровадження засвоєних теоретичних положень у практику роботи, апробація.
• • Звіти про роботу над проблемою на засіданнях методоб'єднань, творчої групи.
• • Відкриті уроки та заходи.
• • Виступи на педраді, науково-практичній конференції.
• • Участь у виставці передових педагогічних технологій, співпраця з фаховими журналами.

Робота над обраною проблемою допомагає вчителю знайти свій професійний почерк, поглибити теоретичні знання та практичні навички, стимулює творчий розвиток особистості педагога.

Раз на п’ять років педагоги проходять курси підвищення кваліфікації при Обласному науково методичному центрі ПТНЗ. Яким чином можна простежити ефективність курсової перепідготовки? Використовуємо такі форми роботи з педагогами:

Написання звіту про курсову перепідготовку.

Анкетування.

Виступи вчителів перед колегами на засіданнях методоб'єднань та оперативних нарадах.

Відкриті уроки на основі інформації, отриманої на курсах.

Робота в динамічних групах, у парах.

*Оформлення плакатів, альбомів, буклетів з метою поширення набутого досвіду.

Отже, безперервність процесу професійного самовдосконалення педагогів забезпечується завдяки розробці особистої програми педагога-дослідника, яка передбачає визначення близької й віддаленої перспектив, що складає систему роботи вчителя. Під системою роботи вчителя (далі - СРВ) розуміють увесь комплекс його педагогічної праці, сукупність форм, методів і прийомів, властивих діяльності певного вчителя, які дають йому змогу отримувати ті або інші результати у навчанні й вихованні учнів.

Вивчення СРВ — одна з форм контролю в училищі, яка запбезпечує фронтальну перевірку діяльності вчителя. Оскільки це велика за обсягом і значенням ділянка роботи (до місяця), то протягом року планують вивчити систему роботи лише тих учителів, які готуються до атестації. Кожен член адміністрації вивчає систему роботи одного-двох учителів. Водночас за наслідками вивчення СРВ можна підготувати розпорядчий документ про стан викладання, рівень навчальних досягнень учнів у даному навчальному предметі. Це можна зробити тоді, коли навчальний предмет викладає лише один учитель, якого атестують, або ж атестуються всі вчителі, котрі викладають предмет. Окрім цього, за матеріалами вивченої СРВ можна узагальнити перспективний досвід роботи вчителя за певною темою чи напрямом.

Без вивчення СРВ неможливо:

об'єктивно оцінити педагогічну діяльність учителя;

у разі потреби допомогти вдосконалити систему його роботи;

провести атестацію вчителя;

*вивчити перспективний педагогічний досвід учителя.

Результаті вивчення СРВ узагальнюють у доповідній записці на ім'я директора школи, в наказі або заслуховують на засіданні педради, методичного об'єднання. Кращий досвід, виявлений під час вивчення СРВ, рекламують у методичному бюлетені. Готуючись до вивчення СРВ, заступник директора (або директор) вивчає навчальну програму з предмета, який викладає вчитель, усі інші нормативні та розпорядчі документи, що стосуються навчально-виховної діяльності вчителя; складає план та визначає основну мету вивчення СРВ (мета має відповідати педагогічній проблемі, над якою працює школа); формує групу педагогів, яких залучає до вивчення СРВ (керівник методичного об'єднання, керівник школи ППД або творчої групи, до складу яких входить і даний вчитель, і методично грамотні вчителі, які ефективно працюють).

Методи вивчення СРВ: спостереження та аналіз уроків, інших форм педагогічного процесу; вивчення навчальної документації, проведення контрольних зрізів знань учнів бесіди з учителем і його колегами; анкетування батьків та учні.

Особисті навчальні документи та матеріали вчителя: поурочні плани, календарний план, матеріали з самоосвіти, дидактичний матеріал.

Кілька порад до вивчення документації:

• -зіставляючи записи в журналі з навчальною програмою, календарним планом та поурочними планами, можна виявити стан виконання вчителем навчальних програм;
• -на підставі вивчення записів у журналі можна отримати дані про систему контролю за знаннями учнів. Для цього слід звернути увагу на: кількість учнів, знання яких оцінені протягом уроку, періодичність перевірки знань учнів, наявність тематичного обліку знань, контроль учителя за успішністю слабо встигаючих учнів, обґрунтованість оцінок за тему, семестр, наявність необхідної кількості контрольних, лабораторних, практичних робіт.

Якщо вчитель забезпечує ґрунтовні й усвідомлені знання учнів, уміння їх використовувати в нестандартних умовах, працювати самостійно, то якими б недосконалими не здавалися методи і прийоми, застосовувані вчителем, його роботу не можна оцінити негативно.

Проводять також бесіди з викладачем, його колегами, керівниками методичного об'єднання або творчої групи, іншими членами адміністрації. Під час бесіди з викладачем, систему роботи якого вивчають, потрібно звернути увагу на такі питання:

як працює над підвищенням своєї фахової й методичної кваліфікації;

наскільки обізнаний із загальною культурою;

бачення самим учителем системи в своїй роботі;

*чи може вчитель самостійно дати оцінку своїй роботі.

У бесідах важливо виявити вміння вчителя критично аналізувати й оцінювати свою діяльність, помічати в ній позитивні й негативні сторони. Якщо людина може об'єктивно оцінювати свої професійні якості та вміння, то шлях до смовдосконалення відкритий для неї (табл. 1, 2).

Орієнтовний план вивчення системи роботи вчителя виглядає так:

Отже, створення нового освітнього середовища у навчальному закладі ПТНЗ можливе за умови реалізації принципу науковості, вміння спрямувати роботу колективу на досягнення визначеної мети. Це досягається тільки за умови високого рівня компетенції керівних і педагогічних кадрів, їх здатності до впровадження інноваційних технологій навчання та управління, вміння скласти програму розвитку та передбачити шляхи її реалізації.

Джерела та література

• 1. Біжучий архів Хмельницького ВПУ № 25. Папка «Методична робота» .
• 2. Там само. Папка «Атестація кадрів» .

Буркова Л.В. Педагогічні інновації та їх діагностична експертиза: теоретичний аспект. — К.: Наук, світ, 1999. -37 с.

Закон України «Про професійно-технічну освіту» // Професійна освіта: Наук.-метод, вісник. — 1998. — № 3−4.

Коханко О.М. Підготовка кваліфікованих робітників в умовах ринкових перетворень економіки України. — Тернопіль, 1998. — 45 с.

Особістісно орієнтована освіта і технології // Освітні технології: Навч.-метод, посібник. — К.: А.С.К., 2001. — С. 27−46.