Мотивація як одна з важливих умов підвищення ефективності індивідуальної роботи студентів

Уперше слово «мотивація» застосував А. Шопенгауер у статті «Чотири принципи достатньої причини» (1900;1910). Потім цей термін міцно увійшов у психологічний вжиток для пояснення причин поведінки людини та тварини. У психологічній літературі все ще немає повного та однозначного визначення мотивації, яка в останній час притягує усе більш пильну увагу багатьох психологів та педагогів. Будь-яка людська діяльність чи поведінка завжди мотивується певними чинниками. Засвоєння знань — це також діяльність, яка носить в собі певні мотиви. Важливу роль у навчанні студентів відіграє мотивація їх навчальної діяльності. На думку С.Л. Рубінштейна, мотиви визначають ставлення студентів до навчальної діяльності. Він розкрив психологічну суть вмотивованого відношення студентів до навчання, виділив функції мотивів і розкрив структуру мотиваційної сфери. Загальновідомо, що ефективність будь-якої діяльності перш за все залежить від сили і ступеня усвідомлення потреби індивіда у даній діяльності. А самі потереби з’являються через відчуття браку чогось, що нерозривно пов’язано з проявлянням емоцій, у наслідку чого виникає зацікавленість, «інтерес» до діяльності, яка виконується. Для того, щоб говорити про мотивацію, недостатньо виявляти в ній емоційну особливість інтересу. Також необхідно, щоб ця зацікавленість привела індивіда до активного стану, який дасть визначену спрямованість його діяльності. Відомий психолог А.М. Леонтьєв стверджує, що людина під впливом певного мотиву розпочинає виконувати дії, а потім — заради них самих, в силу того, що мотив змінився на мету. На думку Е.Б. Єгорової, мотиви, як психологічні фактори людської діяльності, займають провідне місце в структурі особистості і визначаються як внутрішня сила, що виникає на основі почуттів та думок людини і збуджує її до тієї чи іншої діяльності, скерованої на задоволення її потреб. Мотивація тісно зв’язана з почуттям задоволення, отриманого як від самого процесу виконання дій. Для того, щоб студент по-справжньому включився в роботу, потрібно, щоб завдання, які ставляться перед ним в процесі навчальної діяльності, були зрозумілими, але й внутрішньо прийнятими ним, тобто щоб вони стали значимими для студента й знайшли, таким чином, відгук і опору в його переживаннях.

Спад мотивації у студентів може викликатися певним дублюванням тем шкільної програми, відсутністю ситуативності, коли у завданнях немає елемента творчості, що, в свою чергу, не дає можливості студентам повністю розкрити свій інтелектуальний потенціал, максимально реалізувати свої особистісні здібності. Існують випадки грубого тиску викладача на студентів, завдяки якому він намагається покращити рівень знань студентів, викликаючи, таким чином, зворотну реакцію — відверте небажання працювати, а тим більше активно й творчо. Отже, відсутність мотивуючих механізмів свідчить про неорганізованість і низьку ефективність викладання. У зв’язку з цим виникає необхідність подолати і певною мірою компенсувати всі ці обставини, що негативно впливають на ставлення до індивідуальної роботи і її результати. З цією метою пропонується максимально пов’язати та узгодити зміст і характер індивідуальної роботи з найбільш глибокими, сильними й значущими мотивами діяльності студентів, які відповідають їх профілюючій спеціальності. При цьому вважають, що студенти, зустрічаючись з інформацією, яка має безпосереднє відношення до їх майбутньої спеціальності, будуть достатньою мірою вмотивованими і матимуть досить міцний стимул до виконання поставлених завдань. Викладач, як досвідчений педагог, повинен створити сприятливу обстановку на заняттях для успішного засвоєння знань, блокуючи, таким чином, вплив негативних емоцій, ставлячи студента в центр навчального процесу, де він зможе активно переробляти професійну інформацію та аналізувати поняття. Від «школи пам’яті» необхідно послідовно переходити до «школи пошуку», суть якого Т.П. Кіріна вбачає в тому, щоб студент був поставлений в такі умови, які б викликали у нього потребу в одержанні знань, бажання здобути їх. Це, в свою чергу, викличе у студентів стійкий внутрішній інтерес до навчання. Адже саме інтерес у психології розглядають як мотив, що сприяє орієнтуванню в будь-якій галузі, більш повному й глибокому відображенню дійсності.