Постановка проблеми. 
Особливості мовленнєвого спілкування педагогів дошкільних навчальних закладів з дітьми, які мають різні освітні можливості

В умовах модернізації освіти, що відбувається під впливом соціально-політичних і соціально-економічних змін в країні, курс якої спрямований на ідеї гуманізації, гуманітаризації, демократизації, відмову від одноманітності та намагання створити для кожної дитини індивідуальний шлях розвитку з урахуванням його психофізичних особливостей, пріоритетними залишаються питання забезпечення якості та доступності освіти.

Сьогодні все більш актуальним стає питання розвитку інклюзивної освіти, розробки моделі виховання, розвитку і навчання дітей із тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ).

Інклюзивна освіта передбачає створення в дитячому навчальному закладі (ДНЗ) умов, які будуть ураховувати потреби дітей із різними освітніми можливостями, де найголовнішим є соціалізація дошкільників. Під визначенням поняття «соціалізація» розуміється суб'єкт-суб'єктного підходу, який трактує її як соціальну адаптацію, взаємодію і самореалізацію дітей в єдиному просторі ДНЗ [5, 15].

Аналіз стану розробки проблеми. У сучасній педагогічній теорії практично відсутні дослідження, присвячені системному розгляду проблеми інклюзивної освіти дітей дошкільного віку, які потребують корекції мовленнєвого розвитку. Адже саме дошкільний вік є особливо важливим періодом інтенсивного не тільки психічного та особистісного розвитку, а й активізації мовленнєвого спілкування, що відіграє важливу роль у становленні особистості та формуванні її первинного світогляду, самосвідомості, розвитку соціальних властивостей, а також є найбільш сприятливим у забезпеченні повноцінного загального розвитку дитини, готовності до школи, набуття життєвого досвіду.

Особливості мовлення дітей із мовленнєвою патологією досліджувалися Л. Вавіною, С. Коноплястою, Р. Левіною, Н. Иахомовою, О. Ревуцькою, Є. Соботович, Л. Спіровою, В. Тарасун, Л. Трофименко, С. Шаховською, М. Шеремет та іншими вченими.

Незважаючи на різне трактування причин, що викликають порушення онтогенетичного розвитку мовлення дітей із мовленнєвою патологією, дослідники визнають, що для дошкільників цього контингенту характерні специфічні труднощі мовленнєво-мисленнєвої діяльності (Р. Белова-Давід, І. Власенко, В. Ковальов, В. Ковшиков, Р. Левина, С. Ляпидевский, О. Мастюкова та ін.).

На думку Г. Чиркіної, Т. Філічевої, маючи в цілому повноцінні передумови для оволодіння розумовими операціями, доступними за віком, діти із загальним недорозвиненням мовлення відстають у розвитку словеснологічного мислення, їм властиві низька продуктивність запам’ятовування, труднощі вербалізації, аналізу й синтезу.

У роботах відомих українських вчених досліджується розвиток комунікативних можливостей дитини (В. Берзінь, А. Богуш, Н. Гавриш, О. Джуринська, В. Тарасун, Л. Фомічова, Д. Шульженко, М. Шеремет та ін.).

Мета статті - аналіз особливостей мовленнєвого спілкування педагогів із дошкільниками, які мають різні освітні можливості. Головним завданням нашої розвідки є характеристика інтегрованого виховання і навчання дітей із ТПМ у дошкільних навчальних закладах на сучасному етапі розвитку загальної та спеціальної освіти.