Процеси формування контингенту студентів вищих навчальних закладів України у сучасних умовах

Аналізуються проблеми формування студентського складу у вищих навчальних закладах України. На базі аналізу даних соціологічних досліджень, зокрема проведених автором, виявляються головні фактори впливу на вибір абітурієнтами ВНЗ і надаються рекомендації щодо покращення формування якісного контингенту студентів.

Ключові слова: вища школа, вища освіта, вищі навчальні заклади, абітурієнти, студенти, ЗНО.

абітурієнт вищий студент контингент Вища освіта належить до основних соціальних інститутів. Високий рівень освіченості населення є важливим чинником, що позитивно впливає на реалізацію прав людини і поступальний розвиток країни. Перманентне реформування вищої освіти, розгортання його нового етапу в Україні, викликає доволі суперечливі процеси в освітній сфері, а також дискусії серед академічної громадськості.

Сучасні процеси у вищій освіті вивчаються переважно соціологами, філософами, юристами, економістами під різними кутами зору. Це породжує проблему розрізненості інформації щодо процесів і наслідків освітніх перетворень [1]. У працях істориків сучасні освітні реформи переважно розглядаються в узагальненому плані. Варто виділити працю істориків Т В. Фінікова, І. О. Шарова, що глибоко аналізують актуальні процеси у системі вищої освіти [2].

У статті розглядається актуальніша проблема вищих навчальних закладів (Ш-ГУ рівнів акредитації), пов’язана з різким падінням набору студентів, на базі аналізу даних провідних національних наукових фондів, аналітичних центрів, а також соціологічних досліджень серед студентів, зокрема проведених автором. Виявляються головні фактори впливу на вибір абітурієнтами ВНЗ і надаються рекомендації щодо покращення формування якісного контингенту студентів.

За даними Державної служби статистики України кількість студентів у ВНЗ Ш-ГУ рівнів акредитації у 2007/08 навчальному році складала 2318,6 тис., у 2011/12 — 1954,8 тис., у 2014/15 (без урахування тимчасово окупованої території АРК та частини зони проведення АТО) — лише 1438,0 тис. [3]. Це поряд з іншими чинниками призвело до падіння фінансування ВНЗ, масового скорочення науково-педагогічних кадрів, особливо в галузі гуманітарних і суспільних наук, а також збільшило конкуренцію, напругу у середині академічної спільноти. Головними причинами виступають як переважно зовнішні щодо галузі освіти та ВНЗ фактори, так і внутрішні. Розгляд вказаних проблем має на меті допомогти ВНЗ адаптуватися до зазначених процесів і сприяти певному їх розв’язанню.

До зовнішніх щодо системи вищої освіти причин падіння набору студентів до ВНЗ варто віднести не лише демографічні, але й економічні, фінансові, політичні, військові фактори. До внутрішніх, перш за все, результати ЗНО с безпрецедентною кількістю незарахованих робіт, заборону використовувати результати ЗНО минулих років, зменшення бюджетних місць, доволі високу плату за навчання (особливо магістрів), враховуючи зубожіння населення, запізнє оприлюднення нових умов вступної компанії з боку МОН, недостатню гнучкість ВНЗ через відсутність сучасного освітнього менеджменту, брак розуміння ходу освітніх реформ, аналізу даних і комунікацій, належного фінансування тощо.

В сучасних умовах, коли ВНЗ перестали самостійно відбирати собі абітурієнтів, посилюється необхідність перегляду традиційних методів щодо формування контингенту студентів, пошуку і використання нових форм і методів. Насамперед зауважимо, що Україна в цілому забезпечує доступ до вищої освіти широкого загалу населення. Вища освіта, як і в багатьох інших країнах, стала масовою. Цьому сприяли наявність розгалуженої мережі ВНЗ різних форм власності, наявність бюджетних місць, система пільг для певних категорій громадян, низький конкурсний бар'єр, надлишок ліцензійного обсягу, загалом доступні ціни контрактного навчання (особливо на заочній формі), за виключенням високорейтингових університетів, прагнення населення відтермінувати час входження до ринку праці, бажання підвищити свою конкурентоспроможність і т ін. Проблеми, з нашого погляду, спостерігаються переважно у окремих категорій громадян, у відділених регіонах, переселенців з окупованих територій, а також щодо вибору якісної освіти та фаху, який би відповідав нахилам і здібностям, і разом мав би попит на ринку праці.

Розглянемо основні фактори, що ускладнили доступ до вищої освіти у поточному році. По-перше, це стосується суттєвих змін у порядку прийому на навчання та їх занадто пізнє оприлюднення. Так, постанова Кабінету міністрів України № 462 «Про державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів для державних потреб у 2015 році», що регламентує розподіл державного замовлення між замовниками, була підписана прем'єр-міністром лише 1 липня, отже за 9 днів до початку вступної кампанія. Проте, відмітимо, що за часи попереднього уряду інформація про розподіл державного замовлення між ВНЗ Міністерства освіти і науки була закритою. Не всі ВНЗ під час вступної кампанії вносили цю інформацію до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДБПО), а отже, часто не потрапляла вона і до системи «Конкурс». Цього року на своєму сайті міністерство не лише розмістило інформацію про розподіл держзамовлення, а й зобов’язало ВНЗ упродовж двох днів внести дані про обсяги державного замовлення до ЄДБПО і розмістити їх на власних веб-сайтах.

Також лише перед самим початком вступної кампанії абітурієнти дізналися, що ВНЗ, які перебувають у підпорядкуванні МОН, отримають на 13% менше бюджетних місць на підготовку бакалаврів, порівняно з минулим роком. ВНЗ, що підпорядковуються Мінкульту, — на 18% менше, МВС — на 12%. Проте держзамовлення на бакалаврів ВНЗ Міноборони було збільшене на 202% (на 3314 місць), місця для підготовки бакалаврів отримало і СБУ — 220 (минулого року такі місця не виділялися). Порівняно з минулим роком, найбільше урізали кількість місць державного замовлення на правоохоронну діяльність (-52%), журналістику (-52%), практичну психологію (-51%), міжнародний бізнес (-46%), філософію (-41%), соціологію (-36%), початкову освіту (-33%). Збільшилося замовлення на радіотехніку (на 19%), телекомунікації у галузі «радіотехніка» (5%), авіоніку (41%) [4].

За дослідженнями CEDOS, загалом по країні за кошти держави нинішнього року готують менше спеціалістів усіх рівнів: бакалаврів — на 19%, спеціалістів на основі бакалавра — на 42%; магістрів — на 13% [5]. Однак, для МВС замовлення на підготовку спеціалістів (на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра) держава збільшила на 482%, магістра — на 17%. Міноборони отримає за державний кошт магістрів (на 113%) [5].

Ускладнювало вступну кампанію занадто пізнє прийняття нового переліку галузей і спеціальностей. Постанова Кабміну України № 266 «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти», була прийнята 29.04.2015 р. Зазначимо, що протягом дев’яти років існування старого переліку галузей знань (2007;2015 рр.) обсяги державного замовлення на підготовку фахівців скорочувалися у більшості галузей, проте темпи цього скорочення були різними. Для низки галузей державне замовлення було різко скорочене саме у 2015 р.: метрологія, фізико-математичні науки, металургія, право, енергетика та електроніка. І навпаки, були такі галузі, де, попри попередню тенденцію, спад відчутно загальмував — наприклад, культура, педагогіка, техніка і енергетика аграрного виробництва [6].

Окрім цього, були галузі, де приріст бюджетних місць відбувався практично протягом усього часу існування старого переліку: інформатика, соцзабезпечення, авіаційна техніка, біотехнології, а також військові науки та інформаційна безпека, увага до яких стала особливо великою внаслідок війни. Електроніка, кібернетика, радіотехніка, транспорт або ж залишались без змін. На заочній формі навчання у 2015 р. приблизно третина галузей повністю або майже повністю втратили бюджетне фінансування. Водночас право та міжнародні відносини ця хвиля скорочення майже не зачепила. Проте навіть за умов скорочення обсягів державного замовлення протягом останніх чотирьох років конкурс на бюджетні місця на різних освітніх рівнях не зростав [6]. Річ у тім, що кількість вступників переважно через демографічні причини спадала швидше, ніж кількість бюджетних місць.

Нові вимоги ЗНО також зменшили кількість вступників. Результати ЗНО попередніх років при зарахуванні до ВНЗ не визнавались (це відбувалось уперше на тлі демографічної, соціально-економічної, політичної кризових явищ в країні) і значна кількість випускників шкіл не змогли здати ЗНО.

За методикою визначення результатів тестування був введений пороговий бал (рівень), що встановлював негативний або позитивний результат учасника ЗНО з певного предмета. Результати, отримані випускниками шкіл під час зовнішнього оцінювання свідчать, що тест з фізики не змогли скласти понад 23% учасників тестування, тест з математики понад 17%, з історії України 11,7% учасників тестування. ЗНО з англійської мови не склали 15% учасників тестування, з німецької мови понад 18%, французької - 13%, іспанської майже 16%, російської мови — 8% абітурієнтів, які брали участь у тестуванні. Тест з української мови не склали 23 тис. випускників (8,4%) [7].

За висновками експертів Українського центру оцінювання якості освіти, половина тестованих не вміла вправно сформулювати свою позицію із запропонованого дискусійного питання й підтвердити її доречними аргументами. У 50% учасників у роботах з української мови спостережено серйозні порушення логічності, послідовності й несуперечливості викладу [8, с. 40]. Аналіз результатів тестування з історії України показав, що значний відсоток учасників ЗНО володіють лише фрагментарними знаннями історичних дат, процесів, учасників подій та мають нерозвинені історичні вміння [8, с. 65].

Безперечними перевагами ЗНО є створення об'єктивного механізму оцінки якості освіти, зменшення поля для корупції, транспарентність системи, підвищення мобільності абітурієнтів (отримання доступу на навчання в кращих ВНЗ, незалежно від місця проживання, можливість подавати документи одразу до кількох університетів). Значна кількість випускників шкіл, що не склала ЗНО, з одного боку, сприяла загалом підвищенню якісного складу вступників, проте це збігалося зі складною соціально-політичною ситуацією в країні і підштовхнуло частину наших випускників виїхати вчитись до інших країн. За кордоном зараз вчяться понад 53 тис. українських студентів. 60% з них у приватних університетах. Найбільш привабливою стає Польща, де ще 7−8 років тому навчалось 3 тис. наших студентів, зараз — 20,5 тис. [9]. До того ж, що найбільш сумно, до сього часу не розбирається відповідальність тих, хто здійснював недобросовісну підготовку випускників шкіл, що не склали ЗНО.

Розглянемо процес зарахування до ВНЗ, з точки зору студентів, а також основні чинники цього ставлення, використовуючи результати опитування студентів, зокрема проведених автором на базі Київського національного лінгвістичного університету. Анкетування студентів проводилось аудиторним методом 15−16 вересня 2015 р. Всього було опитано 637 студентів 1 курсу і магістратури.

Нас цікавило питання, з яких джерел вступники головним чином отримували інформацію. Розподіл відповідей у відсотках, до тих хто відповідав, наводиться у таблиці 1 (можна було вказати кілька варіантів відповіді).

Таблиця 1 Які джерела інформації найбільше вплинули на Ваш вибір університету?

Як можна побачити з таблиці 1, найбільший вплив на студентів під час вибору ВНЗ справили батьки, родичі та знайомі, на другому місці - Інтернет-ресурси, на третьому — довідники про освітні заклади. При цьому, відповіді першокурсників і магістрів досить різняться. На магістрів значно менше, ніж на першокурсників впливали Інтернет-ресурси (можливо, через недостатню довіру до них), родичі та знайомі, проте більше — офіційні довідники про освітні заклади. Вибір пріоритетних інформаційних каналів та рівень довіри до них різних груп допомагає краще зрозуміти способи отримання інформаційних повідомлень та визначити оптимальні способи звернення до цільової аудиторії з метою поширення інформації. Так, однозначно необхідно піднімати професійно орієнтовану роботу у середніх навчальних закладах.

Одне з головних запитань анкети відносилось до з’ясування причин вибору студентами ВНЗ. Для більш докладного аналізу пропонуємо порівняти результати нашого опитування з даними Фонду «Демократичні ініціативи» ім. І. Кучеріва, отриманими під час загальнонаціонального опитування студентів 3−5 курсів і магістратури 7−16 березня 2012 р. [10]. Хоча вибірка респондентів дещо відрізнялась, ми можемо побачити загальну картину (див. табл. 2).

Таблиця 2 Що було головною причиною вибору Вашого вузу і спеціальності? (можна було вибрати лише один найбільш прийнятний варіант відповіді).

Як можна побачити з порівняльної таблиці 2, пріоритети у виборі факторів впливу на вибір ВНЗ і спеціальності не змінилися. На першому місті власні бажання, на другому престиж професії, можливості подальшого працевлаштування. Проте, студенти КНЛУ мають дуже високу внутрішню мотивацію, головним чином, це стосується вивчення іноземних мов. Навіть поради батьків (при виборі лише одного найбільш прийнятного варіанту) зайняли набагато скромніше місце, поступившись бажанню отримати спеціальність, яка дозволить заробляти добрі гроші. На це вплинула і соціально-політична ситуація в країні сьогодні.

Підтверджує вказану специфіку і розподіл відповідей студентів КНЛУ на запитання «Чи відповідає обраний фах Вашим здібностям та інтересам?». Варіант відповіді «повністю відповідає» обрали 57,9 респондентів, «частково відповідає» — 37,5%. Таким чином, студенти КНЛУ, у порівнянні з іншими, виявляються більш вмотивованими до навчання. Тут є серйозний резерв для подальшого розвитку університету. Важливо, щоб країна отримала кваліфікованих спеціалістів.

З наведеним запитанням пов’язано наступне (див. табл. 3):

Таблиця 3.

Чи думаєте Ви по закінченні вузу працювати за здобутою спеціальністю?

Як можна побачити з таблиці 3, данні не дуже різняться. Отже, вони відображають загальну тенденцію розвитку. Між тим, студентів КНЛУ більше налаштовані на роботу за здобутою спеціальністю. Це пов’язане з більш високою їх мотивацією.

Отже, питання формування контингенту студентів сьогодні є центральним у діяльності будь-якого ВНЗ України, адже відбувається значне скорочення чисельності вступників. Зменшення кількості студентів має багатоаспектний і багаторівневий характер, де задіяні як зовнішні, щодо системи освіти, так і внутрішні фактори. Є такі, на які галузеве міністерство може впливати, і які не залежать від впливу конкретних ВНЗ, а також такі, на які вищі заклади освіти можуть і мають впливати. Чимало чинників має суперечливий характер.

Бурхливе перманентне реформування вищої освіти, що ініціює МОН в межах імплементації нового Закону «Про вищу освіту», проводилось дещо с запізненням, без достатнього роз’яснення, фінансування та аналізу наслідків.

Проте, на наш погляд, кожний ВНЗ і кафедра може запропонувати свій внесок у розв’язання чи пом’якшення проблеми, що розглядається. Від цього в решті-решт залежить їх майбутнє. Зменшення педагогічного навантаження викладачів за європейським стандартом має бути суттєво доповнено не лише збільшенням наукової роботи (що властиве далеко не всім), але й громадської діяльності науково-педагогічних працівників. Це може бути головним резервом в діяльності ВНЗ щодо залучення вмотивованих студентів до своїх лав.

Так, для залучення більшої кількості студентів, особливо краще підготовлених і талановитих, важливо якісно посилити профорієнтаційну роботу зі старшокласниками. Зокрема, можна запропонувати організацію олімпіад, консульт-пунктів, мастер-класів, конференцій старшокласників, у т.ч. on-line, через сайт ВНЗ, а також відкриття профільних класів під патронатом кафедр на базі шкіл, проведення під час шкільних канікул для старшокласників канікулярних очних і заочних шкіл, квестів, консультацій і т. ін. На базі Постанови КМУ № 266 від 29.04.2015 р. «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» можливе відкриття нових факультетів, відділень, курсів за рахунок фізичних і юридичних осіб, факультетів другої вищої освіти для студентів з очно-заочною формою навчання тощо.

Отже, у статті розглядалась проблема падіння кількості вступників до ВНЗ і визначались причини як зовнішнього (щодо галузі освіти та ВНЗ) характеру, так і внутрішнього. Розгляд вказаних проблем має на меті допомогти освітній системі адаптуватися до зазначених процесів, сприяти певному їх розв’язанню, а також потребує подальшого комплексного наукового аналізу означених проблем.

Список використаних джерел

Жиляєв І. Б., Ковтунець В. В., Сьомкін М. В. Вища освіта України: стан та проблеми. — К.: Науково-дослідний інститут інформатики і права Нац. академії правових наук України, Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, 2015. — 96 с.

Моніторинг інтеграції української системи вищої освіти в Європейський простір вищої освіти та наукового дослідження: моніторинг. дослідж.: аналіт. звіт / Міжн. благод. Фонд «Міжнарод. Фонд дослідж. освіт. політики»; за заг. ред. Т. В. Фінікова, О. І. Шарова. — К.: Таксон, 2014. — 144 с.

Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

Онищенко О. Силовикам додати, решті - урізати. Про держзамовлення — 2015 // Дзеркало тижня. — 2015. — № 26. — 17−24 липня.

CEDOS: Аналітичний центр [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.cedos.org.ua/uk/categories/osvita/teachers-and;

students.

Освіта. UA: Освіта в Україні і за кордоном [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/consultations/.

Там само: http://ru.osvita.ua/test/46 936.

Офіційний звіт про проведення зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, для осіб, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів України в 2015 році. Т.2. — К.: Український центр оцінювання якості освіти, 2015. — 109 с.

Стадній Є. Чому українська молоді обирає польські університети [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. rbc.ua/ukr/analytics/pochemu-ukrainskaya-molodezh-vybiraetpolskie-1 444 995 723.html.

Болонський процес в Україні. Фонд «Демократичні ініціативи» імені І. Кучеріва [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://dif.org.ua/ua/polls/2012;year/1755.htm.