Висновок. 
Сімейне виховання дітей молодшого шкільного віку

Сім'я — один з основних інститутів, які забезпечують взаємодію особистості і суспільства, інтеграцію та визначення пріоритетності їх інтересів і потреб. Вона дає людині уявлення про життєві цілі та цінності, про те, що потрібно знати і як себе треба вести. У сім'ї дитина отримує перші практичні навички застосування цих уявлень у взаєминах з іншими людьми, співвідносить своє «я» з «я» інших людей, засвоює норми, які регулюють поведінку в різних ситуаціях повсякденного спілкування. Пояснення й настанови батьків, їхній приклад, весь уклад в будинку, сімейна атмосфера виробляють у дітей звички поведінки і критерії оцінки добра і зла, гідного і негідного, справедливого і несправедливого.

Однак виховання дітей — не тільки особиста справа батьків, в ньому зацікавлено все суспільство. Сімейне виховання — лише частина суспільного виховання, але частину вельми істотна і унікальна. Унікальність її, по-перше, полягає в тому, що вона дає «перші уроки життя», які закладають основу для керівництва до дій і поведінки в майбутньому, по-друге, що сімейне виховання дуже результативно, так як здійснюється безперервно і одночасно охоплює всі боки, що формуються. Воно будується на основі стійких контактів і емоційних стосунків дітей і батьків між собою. Причому мова йде не про природні почуття любові і довіри, а й про відчуття дітьми своєї безпеки, захищеності, можливості ділитися переживаннями, отримувати допомогу від дорослих.

За тривалу історію існування сім'ї накопичено надзвичайно багато спостережень за вихованням дітей. З цих спостережень випливають важливі узагальнення, які можуть бути умовно класифіковані як загальні закономірності виховання дітей у сім'ї. І хоча вони ще не мають усіх ознак закономірного зв’язку, за своїм статусом все-таки стоять вище первинних фактів і простих висновків. З них випливають поради батькам, правила сімейного виховання.

Правила необхідні батькам, щоб час від часу звіряти з ним свої дії, правила необхідні педагогам для продуктивних і обгрунтованих порад батькам, особливо коли ті старший за віком.

Виходячи з положення про незмінність людської натури, ми повинні зробити висновок, що діти не відрізняються від своїх батьків. Дуже точний образ дитини ми отримаємо, якщо складемо суму достоїнств і недоліків обох батьків і розділимо її навпіл.