Вступ. 
Громадянське виховання молодших школярів у позаурочній діяльності

гра творчий пізнання монтессорі.

У глибоку давнину дитячі ігри виникли як стихійне наслідування дій дорослих. В ігрових вправах і змаганнях підростаюче покоління готувалося до праці, полювання, війни, виконання норм поведінки, тобто гра мала важливі соціальні функції. З розвитком суспільства, нагромадження знань, засобів матеріальної і духовної культури, прискорення темпів життя, гра поступово втрачала свою навчальну функцію. Вона починає вважатися не серйозним заняттям, стає переважно привілеєм дітей із заможних класів, обслуговує лише дозвілля. У школі з її традиційним бажанням уникати будь — якої стихійності, з поглядами на дитину як на слухняного виконавця, до тепер для гри не було місця.

Майбутні педагоги навчалися за схемою: у дитячому садку — діти граються, а в школі - вчаться, щоб підготуватися до життя, а після школи працюють. Різке розмежування видів діяльності за місцем перебування людини, ніби узаконило в свідомості педагогів однобічність поведінкової і пізнавальної сфер школяра. Сучасна психологія вивчає, що гра охоплює всі періоди життя людини. Це — важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака. З грою людина не розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій. Розробкою теорії дитячих ігор, зіпсуванням ролі структури і значення гри для виховання і навчання дітей займалися психологи Ж. Піаже, А. С. Виготський, Д.В. Ельконін та інші.

А.С. Макаренко вважав дитячі рольові ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, зазначав він, що тільки та гра є педагогічно цінною, в якій дитина активно діє, будує, комбінує людські відносини. За цих умов вона може грати в різні ролі - бути командиром, виконавцем, творцем, знаходити умови для виявлення своїх здібностей та життєвої активності.

Величезні можливості дає застосування ігор під час екскурсій на природу. Розкрити перед дітьми різноманітність і красу навколишньої дійсності, привернути увагу до малопомітних, але істотних ознак легше, якщо залучати дітей до активного емоційного сприймання.

Саме цьому сприяють сюжетні ігри та ігри-вправи з природнім матеріалом. їх мета — навчити дітей знаходити потрібний предмет за допомогою аналізатора — (дотику, смаку, запаху), оперуючи істотними ознаками; описувати предмети й знаходити їх за описом; знаходити ціле за частиною і частину за цілім; групувати предмети за місцем.

Теорія духовному розвитку дитини на грі.К. Д. Ушинський протиставляє проповіді стихійності ігровий діяльності ідею використання гри акторів-професіоналів у загальну систему виховання, у справі підготовки дитини через гру до праці. Ушинський з перших стверджував, що у грі з'єднуються одночасно прагнення, відчуття і помилкове уявлення.

Багато вчених, зокрема Піаже, Левін, Ушинський, Макаренка, Сухомлинський вважали, що гра виникає у світлі духовності та є джерелом духовному розвитку дитини.

Безперечно, є й інші версії походження гри. Наприклад, Ж. Шато вважає, що гри дітей виникли з їхньої вічного прагнення наслідувати дорослим. Р. Хартлі, Л. Франк, Р. Гольденсон припускають, що гра породжується «колективним інстинктом» дітей. Той-таки Хейзінга чи Гессе, Лем, Мазаєв джерелом гри вважають культуру, як і гру джерелом культури. Чимало понять з вищезгаданих дослідників називають джерелом гри громадський розум.