Герої та антигерої в історичній пам"яті жителів Донбасу та Галичини: порівняльний аналіз

Герої та антигерої в історичній пам’яті жителів Донбасу та Галичини: порівняльний аналіз

У статті здійснюється порівняльний аналіз героїв та антигероїв в історичній пам’яті жителів Донбасу та Галичини. Наводяться результати дослідження, проведеного кафедрою філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках дослідницького проекту «Життєві світи Сходу та Заходу України: рух назустріч». Формулюється висновок про те, що думки мешканців Донбасу та Галичини щодо героїв та антигероїв України суттєво відрізняються, що зумовлюється регіональними відмінностями у формуванні історичної пам’яті. Підкреслюється, що проблема визначення героїв та антигероїв України потребує подальшого вивчення та переосмислення у зв’язку з подіями, що відбуваються сьогодні в Україні. Особлива увага приділяється аналізу причин вибору тих чи інших героїв чи антигероїв, зокрема тих характеристик відомих особистостей, за якими респонденти відносять їх до тієї чи іншої категорії.

Одним із важливих чинників інтеграції/дезінтеграції сучасного українського суспільства є такий соціокультурний феномен, як історична пам’ять. Саме цим зумовлюється зростаюча увага до цього феномену науковців, що представляють різні галузі соціогуманітарного знання. В історичній пам’яті закладені важливі моменти національного минулого, досягнення та трагічні події в житті народу, те, чим нація пишається, та те, чого соромиться. «Історична пам’ять становить одну з основ усвідомлення людиною свого „Я“ в сімейному родоводі та в історії свого народу, розуміння нашого „Ми“ в національній та культурній спільноті країни, а також в рамках загальнолюдської цивілізації» [1, с. 85]. Історична пам’ять є консолідуючим фактором соціального розвитку, ланкою, яка зв’язує минуле, сьогодення та майбутнє. Спираючись на знання про минуле свого народу, кожен його член має змогу будувати своє сьогодення та майбутнє. Історична пам’ять, таким чином, формує відчуття причетності до своєї країни, народу, почуття патріотизму. «Історична пам’ять — це узагальнений колективний досвід соціальної групи або суспільства в цілому, який формується в процесі розвитку уявлень людини про світ, є актуальним для нинішнього покоління та зберігається за допомогою системи засобів масової інформації та особливих соціальних інститутів для актуалізації та подальшого використання накопиченого історичного досвіду» [2, с. 62].

Однією із складових історичної пам’яті є образ героя/антигероя як учасника історичних подій, який позитивно чи негативно вплинув на розвиток своєї країни. Проблема героїв та антигероїв суспільства є складовою самовизначення та пошуку ідентичності народу або його окремих груп. Вивчення образів героїв/антигероїв країни в історичній пам’яті дає нам змогу дослідити, наскільки сучасні жителі країни знають минуле свого народу та відчувають свою причетність до нього. «Ми застосовуємо до історичної особистості вимоги сучасності, даємо оцінку діяльності, історичних альтернатив і т.д.» [3, с. 214]. Сьогодні в Україні ми спостерігаємо кризу в духовній сфері та в історичній пам’яті народу. Постаті героїв/антигероїв частіше за все використовуються для розділення мешканців різних регіонів країни, «герої сучасної У країни слугують радше маркером «своїх» і «чужих» [4, с. 12]. Ця проблема набула особливої актуальності у зв’язку з політичними та суспільними подіями на Донбасі з весни 2014 року до сьогоднішнього дня. «Історична пам’ять по суті справи є вираженням процесу організації, збереження і відтворення минулого досвіду народу, країни, держави для можливого його використання в діяльності людей або для повернення його впливу до сфери суспільної свідомості «[5, с. 296−297]. Дослідження героїв/антигероїв з точки зору жителів України може дати змогу побачити схоже/відмінне в історичній пам’яті представників різних регіонів нашої країни. Особливо цікавими в цьому плані є думки мешканців двох регіонів України — Сходу та Заходу.

Метою цієї статті є визначення точок дотику та розрізнення в уявленнях жителів Донбасу та Галичини щодо історичних діячів як героїв/антигероїв.

Реалізуючи цю мету, ми перш за все звернулись до понять, які б могли скласти категоріально-понятійний апарат дослідження з обраної нами проблеми. Одним із таких понять є «героїзм». Починаючи з другої половини 20 століття, героїзм як соціальний феномен досліджується такими західними вченими, як Дж. Кемпбел, Р. Ламонт та Л. Стефанович; походження даного феномену аналізують К. А. Бун, Т. Карлейль, М. Мерло-Понті, Дж. Харві, Е. Яявікреме — роль та функції героїв у суспільстві. Конструюванню феномену героїзму приділяли увагу Б. Беннет та Д. К. Мартін. Як влучно відмічає український дослідник Р. Комаров, «героїзм» виник з початком людської історії і став вагомим культурним символом, що набув особливого значення в контексті розвитку національних культур в певних групових, соціальних, регіональних контекстах" [6, с. 92]. Героїзм є однією із складових культури, які «акумулюють накопичений історично-соціальний досвід, в системі яких людина певної культури оцінює, осмислює та переживає світ, зводить до цілісності всі явища дійсності, які потрапляють у сферу її досвіду» [7, с. 66].

Підтвердження ролі героя в процесі самовизначення особистості ми можемо знайти в дослідженнях М. Саллівана та А. Вентера, які на основі здійсненого дослідження розділили всі риси героїв на три групи: «перша пов’язана зі сприйняттям героїв як особистостей, які вчинили щось значне, друга — зі здатністю героїв бути рольовою моделлю, прикладом для дій, третя — з уявленням про героя як про ідеалізоване сприйняття людиною самої себе (тут важливі не вчинки, а характери)» [8, с. 482]. Дві останні риси героя впливають на самовизначення особистості.

Серед емпіричних досліджень, дотичних до обраної нами теми, ми звернули особливу увагу на дослідження, що проводилося кафедрою соціології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна в рамках проекту «Проблеми формування громадянської ідентичності молоді: роль освіти як чинника консолідації суспільства». Респондентам надавався перелік історичних постатей, яких потрібно було оцінити як героїв чи антигероїв. Як зазначала Ю. Сорока, «лідирують у статусі „героя“, за результатами опитування українських студентів, Хмельницький (79,2%) і Мазепа (56,8%). Максимальне визнання як „антигерой“ здобуває Сталін (60,8%). Петлюра і Бандера виявилися найскладнішими для визначення постатями, вони передують за показником „важко сказати“ (37,5% і 34,1%, відповідно)» [9]. Виявивши регіональні відмінності в оцінці історичних постатей, харківські дослідники зазначають, що «найпомітніші відмінності в оцінках демонструють студенти Східного і Західного регіонів. В оцінюванні історичних постатей ХХ століття (Бандери, Петлюри, Леніна, Сталіна) симпатії респондентів на боці радянських (у Східному регіоні) та українських (у Західному регіоні)» [9]. Дане дослідження підтверджує поширені уявлення щодо прорадянських орієнтацій Східного регіону і проукраїнських — Західного.

Цікавими для нас були також результати дослідження рис героїв у свідомості жителів України, проведеного Т. Кузнєцовою та О. Євтушенко в Сумській та Черкаській областях [4].

Емпіричною базою цієї публікації є результати опитування жителів Донбасу та Галичини в рамках проекту «Життєві світи Сходу та Заходу України: рух назустріч», проведеного кафедрою філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка в травні - червні 2014 року. Спираючись на ці результати, ми проаналізуємо, яких особистостей вважають героями, а яких антигероями жителі Сходу та Заходу України. В інструментарії нашого дослідження респондентам пропонували відповісти на такі питання: «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте героями України», «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте такими, що спричинили найбільшу шкоду Україні». Оскільки респонденти могли назвати до п’яти імен діячів, ми підрахували загальну кількість згадувань історичних постатей для Донбасу (герої - 614, антигерої - 1229) та Галичини (герої - 1887, антигерої - 2146). Велика кількість діячів була згадана лише декількома або навіть одним респондентом. Тому ми, в першу чергу, розглядали тих діячів, яких згадували частіше. Дані про діячів, яких мешканці Донбасу та Галичини назвали героями, представлені в таблиці 1.

Таблиця 1 Розподіл відповідей на питання «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте героями України»

У статусі «героя» серед респондентів Східного регіону з деяким відривом лідирують Т. Г. Шевченко (92 згадування) та Б. М. Хмельницький (91 згадування). В Західному регіоні вони стоять на 3-му та 4-му місцях за кількістю згадувань (145 та 109, відповідно). На перших же місцях у Галичині стоять українські політичні та воєнні діячі С. А. Бандера (369 згадувань) та Р. О. Шухевич (162 згадування).

Як підкреслювалось вище, респондентам пропонувалося також назвати до п’яти імен діячів, яких вони вважають такими, що спричинили найбільшу шкоду Україні. Антигерої в уявленні мешканців Донбасу та Галичини представлені в таблиці 2.

Як бачимо, у жителів Галичини антигероями, в першу чергу, є Янукович В. Ф. (482 згадування), Путін В. В (248 згадувань) та Сталін Й. В. (216 згадувань). Нагадаємо, що загальна кількість згадувань історичних постатей як антигероїв для мешканців Галичини складає 2146. Для опитаних Донбасу ця цифра складає 1229. Для них, у першу чергу, антигероями є Тимошенко Ю. В. (204 згадувань) та Янукович В. Ф. (163 згадування). Думки опитаних щодо антигероїв України могли сформуватися даним чином через події Євромайдану осені-зими 2013;2014 років та анексії Криму Росією.

Отже, думки респондентів Сходу та Заходу України щодо героїв та антигероїв відрізняються, проте є деякі історичні постаті, щодо яких їхні думки не є однозначними. Наприклад, це Мазепа І. С., якого вважають героєм 13 та антигероєм 12 опитаних Донбасу; Кучму Л. Д. вважають героєм 12 респондентів, а антигероєм — 25. Що ж стосується Сталіна Й. В., то між уявленнями про нього як про героя та антигероя існує більша різниця — 12 та 32 респонденти — мешканці Донбасу.

На основі отриманих даних ми можемо побачити відсутність консолідації думок як серед респондентів Донбасу, так і серед респондентів Галичини через велику кількість названих діячів (багатьох історичних постатей, як зазначалось вище, згадував лише один з опитаних). Якщо серед мешканців Заходу, незважаючи на велику розрізненість у поглядах на історичних діячів як на героїв/антигероїв, все ж є історичні постаті, які лідирують з деяким відривом за кількістю згадувань, то серед респондентів Донбасу названі діячі різняться між собою за кількістю згадувань з невеликим відривом.

Важливою особливістю, яка виявилася в ході дослідження, є частка респондентів, які відмовилися відповідати на запитання про героїв/антигероїв України. На питання «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте героями України» на Донбасі відмовилися відповідати 303 із 748 респондентів, в Галичині - лише 77 із 731. На питання «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте такими, що спричинили найбільшу шкоду Україні» на Донбасі не відповіли 176 опитаних, в Галичині - 45. Якщо розглядати частку респондентів, які відмовилися відповідати, як показник зацікавлення минулим, то на основі отриманих даних ми можемо зробити висновок, що жителі Галичини більше, ніж жителі Донбасу, цікавляться минулим своєї країни, відчувають себе причетними до українського народу, його історії та героїв.

Таблиця 2 Розподіл відповідей на питання «Назвіть, будь ласка, до пяти імен діячів, яких Ви вважаєте такими, що заподіяли найбільшої шкоди Україні»

Вражаючою, на нашу думку, є різниця в кількості названих діячів я якості героя/антигероя серед респондентів Донбасу та Галичини. На Донбасі загальна кількість згаданих героїв складає 614, в Галичині дана кількість перевищує показники Донбасу втричі і складає 1887. Загальна кількість вказаних антигероїв на Донбасі складає 1229, в Галичині - 2146, тобто майже в 2 рази більша. Виходячи з цього, ми можемо висунути гіпотезу про те, що респонденти Донбасу вказали меншу кількість діячів України у порівнянні з респондентами Галичини у зв’язку з тим, що вони не знають героїв України, обирають для себе героями неукраїнців.Звичайно, дане припущення потребує перевірки у подальших дослідженнях.

Ще однією точкою розрізнення в поглядах жителів Донбасу та Галичини щодо героїв/антигероїв України є їхні оцінки учасників Евромайдану. Отримані дані цікаві тим, що ми проводили дослідження, як вже згадувалось, з 20 травня по 20 червня 2014 року, тобто вже після закінчення Євромайдану та подій весни на Донбасі (захоплення СБУ та держадміністрацій в Луганську та Донецьку, проголошення так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», початок АТО на Донбасі, референдуми в Донецькій та Луганській областях). Респонденти Донбасу взагалі не згадують учасників Євромайдану як героїв. Політичні діячі, які були ключовими фігурами Євромайдану, для них виступають антигероями (табл. 3).

Таблиця 3 Оцінки учасників Євромайдану як антигероїв (кількість згадувань на Донбасі)

Опитані ж галичани, напроти, згадують учасників Євромайдану і як героїв, і як антигероїв (табл. 4,5).

Отже, на основі отриманих даних, ми можемо зробити висновок, що респонденти Донбасу відносяться негативно до подій Євромайдану і його учасників характеризують як антигероїв. Опитані ж в Галичині як героїв оцінюють загиблих майдановців, що може свідчити про те, що вони підтримують дії представників Небесної сотні та співчувають з приводу їхньої гибелі. Героями для них є також прихильники європейської інтеграції України, представники ж тогочасної влади є для них антигероями, що може свідчити про підтримку жителів Галичини курсу на європейську інтеграцію України, а тих, хто йому перешкоджав, оцінювали як антигероїв.

Таблиця 4 Оцінки учасників Євромайдану як героїв (кількість згадувань у Галичині)

Таблиця 5 Оцінки учасників Євромайдану як антигероїв (кількість згадувань у Галичині)

Розглянемо вік респондентів як індикатор схожості/розрізненості у поглядах на історичні постаті як героїв/антигероїв. Для початку розглянемо думки щодо діячів як героїв в уявленнях представників різних вікових груп Донбасу та Галичини (табл. 6−9).

Серед респондентів 18−29 років більше прихильників Євромайдану, ніж серед респондентів інших вікових груп, що свідчить про те, що молодь в більшій мірі підтримувала європейський вектор подальшого розвитку України.

Таблиця 6 Розподіл відповідей на питання «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте героями України» (кількість згадувань за віком 18−29 років)

Таблиця 7 Розподіл відповідей на питання «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте героями України (кількість згадувань за віком 30−44 роки)

Таблиця 8 Розподіл відповідей на питання «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте героямиУкраїни» (кількість згадувань за віком 45−59 років)

Цікавою, на нашу думку, є та обставина, що респонденти Донбасу всіх вікових груп частіше відмовлялися відповідати на запитання про героїв, ніж про антигероїв. Це може свідчити про те, що жителі нашої країни знають не діячів, які позитивно вплинули на розвиток України, а тих, кого можна звинуватити в усіх бідах та невдачах нашої держави.

З представлених вище даних ми можемо зробити висновок, що загалом уявлення щодо історичних постатей як героїв не відрізняються у представників різних вікових груп як серед респондентів Донбасу, так і Галичини.

Таблиця 9 Розподіл відповідей на питання «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте героями України» (кількість згадувань за віком старші 60 років)

Розглянемо, які саме історичні постаті респонденти різних вікових груп Донбасу та Галичини відносять до антигероїв (табл. 10−13).

Таблиця 10 Розподіл відповідей на питання «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте такими, що заподіяли найбільшої шкоди Україні» (кількість згадувань за віком 18−29 років)

Таблиця 11 Розподіл відповідей на питання «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте такими, що заподіяли найбільшої шкоди Україні» (кількість згадувань за віком 30−44 роки)

Таблиця 12 Розподіл відповідей на питання «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте такими, що заподіяли найбільшої шкоди Україні» (кількість згадувань за віком 45−59 років)

Як індикатор схожості/розрізненості у поглядах на історичних постатей як героїв/антигероїв розглянемо рівень освіти респондентів Донбасу та Галичини. Уявлення про героїв України жителів Донбасу та Галичини, по групах за рівнем освіти, представлено в таблицях 14−16.

Таблиця 13 Розподіл відповідей на питання «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте такими, що заподіяли найбільшої шкоди Україні» (кількість згадувань за віком старші 60 років)

Таблиця 14 Розподіл відповідей на питання «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте героями України» (за рівнем освіти: вища освіта)

Таблиця 15 Розподіл відповідей на питання «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте героями України (за рівнем освіти: середня спеціальна освіта)

Що стосується респондентів Донбасу з середньою, неповною середньою та початковою освітою та респондентів Галичини з незакінченою середньою та початковою освітою, то серед них є найвищим показник відмов давати відповіді на запитання про героїв/антигероїв України. Із 90 респондентів Донбасу з середньою освітою на запитання про героїв відмовилися відповідати 35 респондентів. Із 93 респондентів Галичини на дане питання відмовилися давати відповідь лише 14 респондентів. У зв’язку з цим ми вказуємо перших 5-ть діячів за кількістю згадувань респондентів.

Таблиця 16 Розподіл відповідей на питання «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте героями України» (за рівнем освіти: середня освіта)

Серед респондентів Донбасу було 20 опитаних з неповною середньою освітою. Із них п’ятеро вважають героєм України Хмельницького Б. М., двоє Шевченка Т. Г. та двоє Лесю Українку. Відмовилися відповідати 8 респондентів. Із 21 респондента Галичини не відповіли на запитання троє. Десять респондентів вважають героєм Бандеру С. А., четверо — Шевченка Т. Г. та троє - співачку Руслану. Респондентів з початковою освітою серед опитаних Донбасу було п’ятеро, четверо з яких відмовилися відповідати на питання, серед респондентів Галичини — четверо, всі вони дали відповідь на дане питання, проте в них немає одностайної думки щодо героїв України. Далі розглянемо уявлення про антигероїв респондентів Донбасу та Галичини з різним рівнем освіти (табл. 17−20).

Таблиця 17 Розподіл відповідей на питання «Назвіть, будь ласка, до п’яти імен діячів, яких Ви вважаєте такими, що заподіяли найбільшої шкоди Україні» (за рівнем освіти: вища освіта)