Виклад основного матеріалу

Менеджер освіти — професія, тип діяльності, в основі якої - знання й людські здібності, за допомогою яких можна здійснювати управління, організацію та керування освітніми процесами й технологіями, нести за це відповідальність [5]. За Л. Кравченко, це цілеспрямовано професійно підготовлений фахівець, здатний до роботи у швидкозмінних ринкових умовах й управління як різноманітними типами навчальних закладів, так і масштабними освітніми системами [4].

Угрупування спеціальностей менеджменту в галузі освіти здійснюється за змістом і специфікою професійної діяльності відповідно до трьох напрямів менеджменту: організація (тип діяльності менеджменту, орієнтований на упорядкування й систематизацію процесів освіти), керівництво (тип діяльності менеджменту, спрямований на формування цілей і завдань діяльності в системі освіти і передавання їх людям, які виконують професійні обов’язки та функції), управління (тип діяльності менеджменту, покликаний визначати загальні проблеми, аналізувати, досліджувати, прогнозувати, визначати хід розвитку й функціонування системи освіти в цілому). Звідси виокремлюються й рівні діяльності менеджера освіти — державний, міський, загальношкільний, внутрішньошкільний — та відповідні типи діяльності - управлінець, організатор, керівник [5].

Концептуальною ідеєю фахової підготовки магістрів за спеціальністю «Управління навчальним закладом» є збагачення працівників освіти надбаннями управлінської культури, науки та передового педагогічного досвіду на основі вивчення педагогічних та управлінських програм і технологій, сучасних концепцій управлінської психології, теорії навчання та виховання, розроблень моделей нових типів навчальних закладів, поглиблення спеціальних знань та вдосконалення умінь інноваційного характеру [2]. методологічна підготовка менеджер освіта Згідно чинного Державного стандарту (2006 рік) провідними виробничими функціями, якими повинні володіти магістри в галузі управління освітою, є проектувальна, організаційна, управлінська й виконавська. Ці функції розкривають зміст праці менеджера освіти, як зазначає Л. Кравченко, — професіонала високого рівня, освітнього лідера, талановитого організатора педагогічної взаємодії, який володіє конвергентним мисленням, творчими й організаторськими здібностями, наділений владними повноваженнями держави чи власника закладу, професійно керує педагогічним колективом відповідно до мети, функцій, освітніх стандартів та соціально значущих педагогічних вимог, забезпечує рентабельність і конкурентоздатність освіти, здійснює моніторинг внутрішнього й зовнішнього педагогічного середовища, проводить маркетинг освітніх послуг, налагоджує ефективні зв’язки із громадськістю, креативно та оперативно упроваджує інновації у практику діяльності закладу [4].

Підготовка магістрів із менеджменту освіти характеризується комплексністю та спрямовується на формування в них такого рівня готовності до управлінської діяльності, що дозволяє цілісно сприймати педагогічну дійсність і діяти на основі гуманістичних ціннісних орієнтацій. Така підготовка здійснюється за такими специфічними напрямами: професійно спрямоване вивчення фундаментальних дисциплін із проблем управління; професійно орієнтовані форми самостійної, позaaудитоpної роботи; управлінська практика та науково-дослідна робота [2]. Цій меті слугує зміст загальнотеоретичного, спеціального, психолого-педагогічного, практичного, науково-дослідного й культурологічного блоків навчально-виховного процесу педагогічного ВНЗ.

З-поміж напрямів професійно-педагогічної підготовки (фундаментального, психолого-педагогічного, методичного, інформаційно-технологічного, практичного й соціально-гуманітарного) сучасні дослідники (В. Буряк, Г. Валєєв, В. Кравчук, В. Краєвський, В. Кушнір, А. Ходусов та інші) виокремлюють наскрізну методологічну підготовку, що передбачає формування в майбутнього педагогічного працівника основних методологічних понять, оволодіння ним методами наукового дослідження, освоєння методології педагогіки й галузевих наук, формування узагальненої комплексної системи методологічної грамотності на основі міжпредметних і міжциклових зв’язків [6].

Метою методологічної підготовки є формування в майбутніх фахівців основ методологічної культури, змістом якої є індивідуальний, соціально-особистісний досвід, що дозволяє майбутньому педагогічному працівникові проявляти творчу, концептуальну, науково обґрунтовану позицію в аналізі й вирішенні актуальних професійних проблем у різних сферах педагогічної діяльності (навчальній, методичній, управлінській, виховній, дослідницькій тощо) [6].

Поняття «методологія» означає основи (принципи, підходи, методи тощо) організації будь-якої діяльності (ігрової, навчальної, трудової й звісно управлінської). Відтак методологічними засадами менеджменту в сучасній системі освіти є інтегровані фундаментальні філософські ідеї, різні підходи до вивчення педагогічних явищ і технологічні прийоми, що є значущими як для ефективної роботи педагогічних систем, так і для їх ефективного менеджменту [1]. Відповідно до сучасних бачень, комплекс фахових знань майбутніх менеджерів освіти включає знання із філософії освіти, управлінської філософії, управлінської психології, управлінського виховання, управлінської етики, управлінської риторики, управлінської конфліктології, управлінської ортобіотики та іміджології, економіки й теорії бізнесу [4].

Згідно з Освітньо-професійною програмою (ОПП) основні напрями підготовки менеджера освіти об'єднані в певні блоки навчальних дисциплін: «Правові аспекти управління навчальним закладом», «Теорія організації», «Менеджмент організації», «Керівник навчального закладу», «Управління навчальною та виховною діяльністю», «Управління фінансово-економічною діяльністю», «Управління трудовими ресурсами», «Управління змістом робіти», «Управління інформаційними зв’язками», «Техніка управлінської діяльності», «Аудит та оцінювання управлінської діяльності», «Психологія управління», «Соціальна та екологічна безпека діяльності», «Освітні технології» тощо. Ці дисципліни мають забезпечити фундаментальну теоретико-педагогічну, психологічну, фінансово-економічну підготовку майбутнього керівника навчального закладу; засвоєння ним теоретичних і практичних основ традиційних та інноваційних технологій управління навчальним закладом як відкритою соціальною системою; сформувати здатність визначення змісту управління навчально-виховним процесом у загальноосвітній школі, здійснювати ретроспективний аналіз і вивчення сучасного стану функціонування освітніх систем [2]. На їх вивчення відводиться 70% навчального часу.

Окрім цих нормативних курсів, програма підготовки включає широке коло спецкурсів за рахунок варіативного компонента (30% навчального часу) для розкриття таких питань: новітні педагогічні технології, основи маркетингу, методологія та психологія управління, основи педагогічної діагностики, управління розвитком школи, якістю навчання й виховання, формування творчої особистості засобами eтнопeдaгогіки тощо [2].

У межах зазначених дисциплін методологічна підготовка має забезпечити засвоєння майбутніми фахівцями законів соціального управління, як-от: закону інтеграції управління, пріоритетності соціальних цілей, необхідного різноманіття, спеціалізації управління, посиленої суб'єктивності й інтелектуальності в управлінні [1]. Закони й закономірності повинні сформувати в магістрів усвідомлення принципів менеджменту, реалізація яких забезпечить високу якість керування педагогічними й учнівськими колективами, а саме: соціальної детермінації в управлінні навчальним закладом; гуманізації та психологізації діяльності менеджера; науковості та компетентності управління; інформаційної доступності; аналітичного прогнозування; оперативного регулювання; зворотного зв’язку; поступовості й перспективності; демократії та централізму; стимулювання та уваги до кадрів; правової пріоритетності й законності; фінансово-економічної раціональності та ініціативності тощо [5]. Перелік основних принципів освітнього менеджменту не є вичерпним і може змінюватися відповідно до конкретних умов роботи освітньої організації, вимог її зовнішнього середовища. Ця обставина має бути відображена в методологічній підготовці та спрямовувати менеджерів освіти до необхідності оновлення стилів і принципів управління.

Методологічна підготовка має сприяти осмисленню сучасної парадигми освітнього менеджменту, що характеризується відмовою від управлінського раціоналізму класичних шкіл менеджменту, зорієнтованих переважно на вплив на внутрішні чинники організації. Сьогодні пріоритетними є такі функції менеджменту, як підтримки освітніх ініціатив і нововведень; створення умов, що забезпечують стабільне функціонування й розвиток освітніх систем; розвитку і самореалізації учасників освітнього процесу, правового та економічного захисту освіти та її суб'єктів; прогнозування та прийняття оптимальних рішень [1].

Оволодіння управлінською діяльністю майбутніми менеджерами освіти передбачає ґрунтовне ознайомлення та опрацювання відповідних методів, які виникли в результаті взаємного збагачення досвіду менеджменту в бізнесі та в управлінні шкільними колективами. Методи менеджменту в освіті умовно розподіляють на три групи; першу становлять загальнологічні методи — загальні методи наукового пізнання, які формуються в межах філософії і використовуються як у теоретичному, так і в емпіричному плані (абстрагування, аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, порівняння, визначення і класифікація, моделювання, прогнозування, спостереження і експеримент). Друга група включає методи теоретичного дослідження: системний, історичний, порівняльний (компаративний), діалектичний, структурно-функціональний, комунікативно-кібернетичний. До останньої належать емпіричні методи: безпосередній нагляд, контент-аналіз інформаційних потоків, експеримент, анкетне опитування, інтерв'ювання тощо [5].

До окремих важливих методів управління в освітньому менеджменті належать економічні методи (матеріальне стимулювання, наукова організація праці й відпочинку, пільги), адміністративні (регламентація діяльності виконавців, її нормування, робота з кадрами), психолого-педагогічного впливу (методи забезпечення сприятливого психологічного клімату, стимулювання творчості та ініціативи, прогнозування соціальних перспектив розвитку освітнього закладу), суспільного впливу (розвиток демократії колективів, запровадження лояльної конкуренції, толерантності, підвищення престижу та іміджу), методи і прийоми самоменеджменту (НОП, тайм-менеджмент, маркетинг тощо) [5].

Засвоювані майбутніми менеджерами освіти технології управління мають відповідати сучасному рівню розвитку професійно-педагогічних відносин, вимогам гуманістичної педагогіки співробітництва. Окрім цього, необхідними виявляються й ринково-педагогічні управлінські технології. Л. Кравченко виокремлено два види таких технологій:

• ? індивідуально-рефлексивні технології самоздійснення менеджера освіти (технологія само менеджменту особистісних ресурсів, риторичної майстерності, конструювання ортобіотичної поведінки, самоіміджування, самодіагностики фахових компетентностей тощо);
• ? особистісно-соціальні технології реалізації владних повноважень менеджером освіти (реінжинірингу освітніх бізнес-процесів, бенчмаркінгу досвіду конкурентів, маркетингу і моніторингу якості освітніх послуг, конструювання і навчання трудового колективу та ін.) [4].

Методологічна підготовка сприяє належному проходженню магістрантами педагогічної практики та стажування. Педагогічна практика спрямована на використання теоретичних знань у практичній діяльності, формування професійних умінь і педагогічного досвіду, опрацювання засвоєних технологій управління. Організація і зміст педагогічної практики майбутніх менеджерів освіти базується на таких принципових положеннях: пропедевтичної спрямованості, зв’язку з предметами психолого-педагогічного циклу; розвитку педагогічного мислення, особистісної орієнтації; динаміки самостійності, урахування реалій педагогічної дійсності [2].

Завершенням підготовки фахівця є захист кваліфікаційної роботи на засіданні Державної екзаменаційної комісії. Зміст і характер кваліфікаційної роботи має розкрити рівень і якість підготовки майбутнього менеджера освіти. Тому тематика кваліфікаційних робіт повинна обиратися відповідно до нагальних пріоритетних проблем предметних кафедр, що готують випускників, а також їх методичного спрямування — практики організації навчально-виховного процесу й управління ним; передбачати дослідження питань реалізації керівником навчального закладу його провідних функцій. Тематика може охоплювати й виховні та психологічні аспекти навчально-виховного процесу закладу освіти — формування кадрової політики, моделювання виховної і методичної системи, створення оптимального морально-психологічного клімату в колективі, розроблення функцій навчального закладу тощо.

Практика виконання кваліфікаційних магістерських робіт довела доцільність їх структурування відповідно до логіки й методології наукового дослідження. Зазвичай, кваліфікаційна робота містить вступ, кілька розділів, короткі та загальні висновки, список використаних джерел, додатки. У чинних положеннях у педагогічних університетах визначено обсяг роботи в обсязі, що уможливлює розкриття заявленої теми дослідження та її прикладного аспекту.

До дискусійних питань нині також належить включення у кваліфікаційну роботу безпосереднього педагогічного експерименту з метою перевірки висунених у дослідженні наукових припущень. Противники педагогічного експерименту у кваліфікаційній роботі вказують на формалізм його здійснення значною частиною студентів. Разом з тим, педагогічний експеримент є одним із провідних методів педагогічного дослідження; уміння його здійснювати є показником кваліфікації педагога і менеджера освіти. Окрім цього, педагогічні реалії сьогодення спростували тезу про різке розмежування функцій учених, методистів і практиків. У сучасній освітній ситуації виникла потреба в тому, щоб педагогічна діяльність керівника набула ознак цілеспрямованого та професійного дослідження. Вважаємо, що дослідно-експериментальна частина роботи повинна бути логічним продовженням теоретичного розроблення теми, відображати реальний стан організації навчально-виховного процесу, використовувати природні засоби педагогічних досліджень — анкетування, тестування, діагностичні контрольні роботи, роботу зі шкільною документацією, експертну оцінку, апробацію методів і прийомів навчання, педагогічних технологій; кількісний, якісний та статистичний аналіз результатів.

У цілому кваліфікаційна робота менеджера освіти повинна мати переважно навчально-дослідницький, проектно-дослідницький, проектно-конструктивний характер. Зміст роботи має розкривати якість предметної підготовки — ступінь засвоєння знань із галузі управління навчальним закладом, методології дослідження, психолого-педагогічних знань, розвитку методичних умінь і навичок, здатностей виявляти сучасні проблеми організації навчально-виховного процесу, підвищувати його якість, оптимально спілкуватися з учнями й педагогічними працівниками, аналізувати досвід роботи педагогів-майстрів, практичні дані, а також умінь визначати способи вирішення наявних і поставлених проблем, практичного їх вирішення на основі дослідно-експериментальної роботи [2].