До питання про гідро-ойконімні паралелі (на матеріалі назв Кіровоградщини)

До питання про гідро-ойконімні паралелі (на матеріалі назв Кіровоградщини)

Голінатий О. П.

За останній час утвердилася традиція розглядати ойконіми як явища секундарні щодо генетично споріднених гідронімів. Однак первинність назв водних об'єктів порівняно з однойменними назвами поселень не є беззаперечним фактом. У статті досліджено такі гідро-ойконімні зв’язки на основі онімного простору Кіровоградської області.

Ключові слова: ойконім, гідронім, лексема, метонімія, трансонімізація.

ойконім гідронім назва водний Назви населених пунктів Кіровоградської області зберігають тісний зв’язок із гідронімами, оскільки проживання біля води було однією з основних умов заселення переважно степової місцевості.

Характерною для ойконімів Кіровоградщини є топонімічна метонімія, коли структура ойконіма абсолютно збігається зі структурою гідроніма (39 назв), породжуючи проблему первинності / вторинності назв населених пунктів стосовно місцевих однойменних водних об'єктів. Свого часу, вивчаючи контактні гідроніми та ойконіми, О. Х. Востоков писав: «Назви рік, озер та інших природних урочищ повинні бути в будь-якій країні значно давнішими від назв міст і областей, тому що біля них поселяються первісні для кожної землі жителі» [1, с. 205]. Серед назв природних об'єктів гідроніми є одними з «найстарших». На первинність формування системи річкових найменувань щодо назв поселень вказує і Л. Т. Масенко: «Початок формування східнослов'янської системи найменувань поселень належить до пізнішого історичного періоду, ніж виникнення значної частини річкових найменувань…» [5, с. 55].

Отже, останнім часом утвердилася традиція розглядати назви поселень як явища секундарні щодо генетично споріднених гідронімів. Вона згодом стала панівною і в сучасній ономастиці, що підтверджено досліджуваним матеріалом: р. Синюха > с. Синюха (НА), р. Турія > с. Турія (НМ) та ін.

Однак первинність гідронімів порівняно з однойменними ойконімами не є беззаперечним фактом, на що вказує Ю. О. Карпенко: «За наявності однакових назв річки і населеного пункту не можна завжди і беззастережно вважати назву річки вихідною. Очевидно, відоме положення про більшу давність назви річки потребує уточнення. За матеріалами гідронімії Чернівецької області воно загалом виправдовується лише для великих річок» [3, с. 188].

Можна додати, що населення, звикле до осілого життя, переселившись на ту чи ту територію, створювало тут спочатку поселення, називало його і лише згодом, у процесі подальшого освоєння цієї місцевості, давало назви всім навколишнім об'єктам, зокрема невеликим річкам, струмкам, джерелам тощо. Нерідко такі назви є секундарними щодо домінуючого на цій території суміжного об'єкта, зокрема поселення, із яким такі водойми перебувають у посесивно-релятивних відношеннях. Із цього приводу Ю. О. Карпенко пише: «Малі потоки беруть свої назви від населених пунктів або їх частин. Якщо невеликий потік від початку і до кінця протікає територією одного села, то назва цього села й стає основною його прикметою. Таке уточнення є істотним, оскільки серед гідроніміки більшості (якщо не всіх) територій назви малих потоків довжиною менше 5 км становлять кількісно найбільшу групу» [3, с. 188].

Переважна більшість однойменних ойконімів Кіровоградщини є вторинними щодо назв водних об'єктів. Насамперед це шість відгідронімних трансонімізованих назв іншомовного походження: Аджамка (Кіров.), Кагарлик (НА), Плетений Ташлик (МВ), Сухий Ташлик (Вільш.), Ташлик (Гайв.), Ятрань (НА). На вторинність саме ойконімів вказує здебільшого гідрографічна семантика твірних апелятивів та пізніші історичні фіксації назв поселень порівняно з гідронімами: р. Аджамка < тюрк. аджим / аджин «зіпсований, прогірклий, скислий» [ЕСТУ, 14], р. Кагарлик < тюрк. kogar «робитися синім, блакитним» [ЕСТУ, 238], р. Ташлик < тюрк. tas «камінь; скеля; підвищення; гора» [ЕСТУ, 466], р. Ятрань < іє. *ietr- «швидкий, стрімкий» [ЕСТУ, 531].

Відгідронімними є також численніші автохтонні назви населених пунктів, на вторинність яких указує більш давня фіксація саме назви водного об'єкта та «водне» значення основ (вісім найменувань):

Березівка (Уст.) < Сл: Усть-Березовка [ПГМ-Е, Часть 6] < р. Березовка [ПГМ-Е, Часть 6];

Вись (МВ) < р. Велика Вись (Вись) [ПГМ-Е, Часть 1];

Журавка (НА) < р. Журавка [Гільд., 29], Журовка [ПГМ-О, Часть 2];

Мала Мазниця (Вільш.) < Д: На балке Малая Мазница [ПГМ-О, Часть 1] < бал. Малая Мазница [ПГМ-О, Часть 1] - від дієприкметника мазний < мазати «те саме, що бруднити» [СУМ, IV, 594], тобто позначає річку з брудною, замуленою водою чи дном;

Обланка (Бобр.) < ов: Обланка [ПГМ-О, Часть 5] < пустошь Оболонской [ВАВН, 1795] < ГТ оболонь — «заплавні луки» [СУМ, V, 550];

Серебряне (Св.) < бал. Серебренная [ТВТК, XXV, 11] < Сребная [ПГМ-А, Часть 2] - ужито за ознакою відношення до відповідних мінералів, якими багатий водний об'єкт (можливо — колоратив);

Синюха (Вільш., НА) < р. Синюха [ТВТК XXVII, 9] - поселення були іменовані в середині ХХ століття;

Шутеньке (НУ) < р. Шута [ПГМ-О, Часть 4; ТВТК, XXVII, 10] - від запозиченого з болгарської мови апелятива шутий у значенні «позбавлений рослинності; голий (про землю, гори тощо)» [4, с. 62−63].

На відгідронімну трансонімізацію ще трьох ойконімів указує поширена в назвах водних об'єктів семантика твірних основ, хоч вона може стосуватися і характеристики інших типів географічних об'єктів:

Зелене (Петр.) < д. Зеленая [Гільд., 40] < р. Зеленая [ПГМ-А, Часть 4] - колоративи у різні часи мотивували значну частину гідронімів; пор. р. Жовта, р. Синюха тощо [4, с. 58−59];

Коротяк (Комп.) < овр. Коротякъ [ПГМ-Е, Часть 5] - утворення від загальновживаного апелятива короткий, який виявив значну продуктивність в українській гідронімії [СГУ, 273], + гідронімний формантяк [4, с. 89−90];

Червона Кам’янка (Ол.-ійськ.) < Сл: Краснокаменка [ПГМ-А, Часть 1] < р. Красная Каменка [ПГМ-А, Часть 1] - від апелятивів на позначення кам’яної місцевості та кольору ґрунтових порід.

На відгідронімну трансонімізовану похідність указує й назва поселення Помічна (НУ). На перший погляд, первинність ойконіма є беззаперечною, однак історичні фіксації гідроніма Помошная свідчать про протилежне. В. В. Лучик указує на можливість походження назви річки від апелятива мох, що підтверджується «природними особливостями Помічної (заболоченість і моховитість місцевості в басейні річки), а також структурно-фонетичними ознаками (продуктивний в гідронімії формантна. — Авт.). Можливість його поєднання з основою Помошпідтверджується використанням ад'єктивного за походженням суфіксану спорідненій апелятивній лексиці: пор., напр., рос. помошникъ „булижник, камінь у полі“ (Даль, III, 275), який звичайно обростає мохом» [4, с. 67]. Проте ймовірнішим автор вважає походження гідроніма Помочна (я) як вихідного варіанта у зв’язку з псл. *mociti, *mokncoti, *mokrb < і.-є. *mak- «мокрий, зволожувати» (ЕСУМ, III, 499). Серед похідних у цьому гнізді укр. діал. помок «скріплені між собою в’язки горсток конопель, прикладених дерном і занурених у воду річки чи ставка для вимокання» (СУМ, VII, 132), «рід конопель, вимочуваних у воді» (гідроніми Конопляна, Коноплянка); пор. споріднені помоченє, помочина «змочування» (ЕСУМ, III, 499) [4, с. 67−68].

Таким чином, кіровоградський ойконім Помічна є вторинним стосовно гідроніма Помічна, який, найпевніше, є давнім онімним утворенням із внутрішньою формою «річка, на якій мочили зв’язані між собою в горстки коноплі, зануривши їх у воду для вимокання» [4, с. 69]; пор: Хуторъ Помошной [ПГМ-О, Часть 1]; Помошная (Ше[б]еки) [ТВТК, XXVII, 10]; Помошная с. [К1883; СНМ-ХГ, 248], а також речка Помочная [Гільд., 33]; рЪчка Помощная [ПГМ-О, Часть 4].

Ще донедавна «сумнівний» з погляду походження ойконім Бобринець (Бобр.) є відгідронімною трансонімізованою назвою. Спочатку слобода іменувалася Бобринцева (Бобринцово), виражаючи похідність від назви місцевої річки Бобринець. Сучасна назва міста Бобринець є топонімічною метонімією щодо первинного гідроніма (структура ойконіма абсолютно збігається зі структурою назви водного об'єкта). Своєю чергою, гідронім Бобринець походить від зоолексеми бобер, оскільки у водоймі водилися бобри. Інтерфіксинфункціонує у складі складного суфіксаинець, що виконує релятивну функцію [2, с. 12].

Таким чином, ще одним критерієм, що сприяє встановленню первинності/вторинності назв річок і назв населених пунктів, є словотвірна структура гідрота ойколексем. При цьому, переходячи з одного географічного об'єкта на інший, назва нерідко змінює свою структуру в суфіксальній частині. Іншими словами, якщо генетично споріднені гідронімні й ойконімні лексеми відрізняються словотвірною структурою, то здебільшого секундарними є лексеми словотвірно розбудовані, тобто ті, що утворилися морфологічним способом за допомогою відповідного афікса, однак, знову ж таки, потрібно при цьому врахувати часову фіксацію гідроніма та ойконіма в письмових джерелах.

На території Кіровоградщини також зафіксовано відгідронімні ойконіми, утворені морфологічним способом: Бовтишка (Ол.-івськ.) < р. Бовтйш; Бобринка (Бобр.) < овр: Бобринской; Бугове (Гайв.) < р. Південний Буг; Велика Виска (МВ) < р. Велика Вись; Інгульське (Уст.) < р. Інгул; Мала Виска (МВ) < р. Мала Вись; Побузьке (Голов.) < р. Південний Буг; Розлйва (НМ) < р. Розливна; Розсохуватка (МВ) < бал. Розсох (ов)а; Синйцівка (Ульян.) < р. Синиця; Солонцюватка (Бобр.) < бал. Солонцювата; Сугокліївка (Бобр.) < р. Сугаклея та ін.

Решта однойменних або однорідних назв водних об'єктів та поселень, очевидно, постала майже одночасно, тому можна говорити про появу контактних назв із різною мотивацією, які належать до інших етимологічних груп: Безводня (Кіров.), Водяне (Добр., Знам., Комп., НУ, Петр.), Грузьке (Кіров.), Шляхове (Бобр., НА) тощо. Зокрема, флоролексемна ознака лягла в основу дев’яти контактних ойконімів та гідронімів: Верблюжка (Новг.), Вільшанка (Вільш.), Липняжка (Добр.), Лозуватка (Кіров., МВ, Он.), Омельнйк (Он.), Оситна (НМ), Тернівка (НА). У таких випадках практично неможливо зробити однозначний висновок про первинність однойменного гідроніма чи ойконіма, бо вони на певному етапі однаковою мірою могли мотивуватися спільною флоролексемною основою. Очевидно, тут відбита поширена властивість, коли «ім'я присвоюється певній місцевості загалом, а потім уже з плином часу та при ближчому знайомстві населення з цією місцевістю розподіляється між об'єктами, що її складають» [4, с. 81].

Отже, на території Кіровоградської області зафіксовано 81 однокомпонентну відгідронімну назву поселень. Секундарність ойконімів пояснюється порівняно пізнім заселенням переважно степового регіону, тому іменування часто відбувалося за допомогою структурно сформованих назв інших реалій. На це вказує здебільшого гідрографічна семантика твірних апелятивів та відносно пізні історичні фіксації назв поселень порівняно з гідронімами. Відгідронімними є також автохтонні назви населених пунктів, на вторинність яких указує більш давня фіксація назви водного об'єкта та «водне» значення основ.

Список літератури

Востоков А. Х. Задача любителям этимологии / А. Х. Востоков // Санкт-Петербургский вестник. — Ч. 2. — 1812. — С. 204−215.

Голінатий О. П. Походження назви міста Бобринець / О. П. Голінатий // Маґістеріум. — Вип. 57: Мовознавчі студії. — К., 2014. — С. 11−13.

Карпенко Ю. О. Особливості гідронімічного словотвору / Ю. О. Карпенко // Українська діалектологія і ономастика. — К.: Наук. думка, 1964. — С. 185−194.

Лучик В. В. Автохтонні гідроніми Середнього ДніпроБузького межиріччя / В. В. Лучик. — Кіровоград, 1996. — 235 с.

Масенко Л. Т. Розвиток топонімної лексики / Л. Т Масенко // Історія української мови. Лексика і фразеологія. — К.: Наук. думка, 1983. — С. 620−660.