Бруно Шульц на сторінках часопису «Sygnaly»

БРУНО ШУЛЬЦ НА СТОРІНКАХ ЧАСОПИСУ «SYGNALY»

Леся ХОМИЧ Центром натхнення, творчості та водночас буденності Бруно Шульца завжди був Дрогобич. Рідко трапляється так, що біографія мистця практично повністю пов’язана з одним містом. Тут він народився, тут навчався, тут творив і працював, тут був убитий і похований на невідомому клаптику дрогобицької землі. Звичайно, продуктивна творчість та й педагогічна діяльність вимагали обміну досвідом та інтеграцію мистця у різні інтелектуальні та мистецькі середовища. Так, Шульц на деякий час виїжджав до Відня, Варшави, Кракова, Лодзі, Познані, Берліна, Стокгольма, Парижа та найчастіше до Львова.

Знайомство Шульца зі Львовом почалось ще під час студій у Львівській політехнічній школі, що з перервами тривали впродовж 1910;1920;х рр. Місто вражало своєю архітектурою та розмахом культурного життя. Можна припустити, що його знайомство з представниками львівської богеми почалося ще в період навчання у Політехніці. Незважаючи на відсутність конкретних фактів, можна погодитись з думкою М. Кітовської-Лисяк, яка зі впевненістю стверджує, що незвичайна львівська атмосфера стала одним з елементів підґрунтя, на основі якого виокремлюється художня творчість автора «Цинамонових крамниць»¹. Навчання Шульца у Львові було перерване, і він повернувся до рідного міста. Проте обов’язки вчителя державної гімназії вимагали частіше навідуватись до Львова. Крім того, в 1927 р. сюди переїхав старший брат Бруно — Ізидор Шульц, у львівському помешканні якого Бруно був частим гостем². Зі Львовом Шульца пов’язує і пластична творчість, зокрема відомо про щонайменше чотири виставки мистця у цьому місті³.

Інтеграція Шульца до львівських осередків інтелектуально-творчого та публічного простору була багатовимірною. Так, наприклад, відгуки про його виставки публікувалися на сторінках місцевої преси. У львівській періодиці час від часу з’являлися й критичні рефлексії на його творчість. З огляду на недосконалу вивченість згаданого аспекту, варто спеціально зупинитися на співпраці Б. Шульца із львівською періодикою, зокрема — з суспільно-політичним часописом «Sygnaly».

Після публікації вдалої дебютної збірки оповідань «Цинамонові крамниці» Бруно Шульц почав отримувати замовлення від редакторів різних літературних газет та журналів. Так, у 30-х роках на сторінках різних часописів, таких як «Wiadomosci Literackie», «Tygodnik Illustrowany», «Skamander», «Sygnaly», «Pion», «Studio», з’являються авторські тексти Б. Шульца. Деякі оповідання, розпорошені по різних часописах, увійшли пізніше до другої збірки Шульца «Санаторій під клепсидрою». Окрім того, в періодиці письменник публікував літературно-критичні тексти, присвячені в основному літературним новинкам. Ці тексти зібрані, опрацьовані та перевидані неперевершеною дослідницею творчості Шульца М. Кітовською-Лисяк⁴, а Шульцові-критику присвячена ґрунтовна праця М. Бартосік⁵. Водночас окремі аспекти співпраці Бруно Шульца з періодикою практично не дослідженні. Винятками тут є окремі розвідки, присвячені Б. Шульцу, на сторінках дрогобицьких газет «Glos Drohobycko-Boryslawsko-Samborski»⁶, «Przegl^d Podkarpacia»⁷, «Більшовицька правда»⁸ та варшавського часопису «Wiadomosci Literackiе»⁹.

Творчий доробок Шульца постійно доповнюється новими знахідками. Так, останнім відкриттям є рефлексія Бруно Шульца на творчість Єфраїма Лілієна та Фелікса Ляховича¹⁰. Значимість відкриття посилює ще й те, що це одна з перших (перша — невеликий відгук на творчість Ф. Ляховича 1934 р.) значних рефлексій Шульца на художню творчість. Відтак, актуальними залишаються пошуки прозових, літературно-критичних, мистецтвознавчих чи інших текстів дрогобичанина. Найвищою недосяжною метою для шульцознавців залишається втрачена повість «Месія». Попри те, віднайдення навіть найменших авторських текстів доповнює корпус творів Б. Шульца.

Джерельною базою пропонованої розвідки є листи Бруно Шульца до редакції часопису «Sygnafy», збережені в архіві редакції у відділі рукописів Львівської національної бібліотеки ім. В. Стефаника¹¹ та властиво сам часопис (1933;1939 рр.)¹².

Вже згадано про насичене культурне життя міжвоєнного Львова. Вагому роль у цій сфері відігравали видавництва, друкарні, великі книгарні, як наприклад, Альтенберґів, Полонєцкого, Ґубриновіча, Оссолінеум. Проте, найпопулярнішим місцем, де точилися дискусії у царині мистецтва, очевидно була львівська преса.

Більшість провідних газет, такі як «Slowo Polskie», «Kuriеr Lwowski», «Wiek Nowy», «Gazeta poranna i wieczorna», «Chwila» мали літературні додатки, або ж присвячували художній літературі окремі шпальти. Серед тижневиків питанням культури приділяли увагу такі: «Reduta. Tydzien Polski», «Nowe Czasy» і місячник «Kultura Lwowska». Детальний огляд мистецького життя, й зокрема, музики, літератури, театру та пластичних мистецтв, знаходимо у часописі «Lwowskie Wiadomosci Muzyczne i Literackie» та «Sygnaly»¹³.

«Sygnaly» («Сигнали») — львівський місячник, згодом — двотижневик, який виходив польською мовою із підзаголовком «Справи суспільні - література — мистецтво» від 1 листопада 1933 до 1 листопада 1934 р., а згодом від лютого 1936 до серпня 1939 р. Загалом вийшло 75 чисел середнім накладом від 3 до 6 тис. примірників.

До квітня 1934 р. редактором часопису був польський поет і перекладач Тадеуш Голлендер. Згодом кілька місяців він редагував видання спільно із польським культурним діячем і публіцистом Каролем Курилюком. З вересня 1934 до серпня 1939 р. обов’язки редактора знову виконував К. Курилюк. До складу редакції входили Т. Банась, А. Баумгардтен, Г. Гурська, Т. Голлендер, С. Кавин, А. З. Кручковський, К. Курилюк, Б. В. Лєвіцький, М. Поппер, С. Роговський¹⁴.

У часописі друкувалися відомі польські письменники: М. Чухновський, Г. Дембінський, Г. Гурська, С. Єндриховський, Я. Котт, Г. Крахельська, Л. Кручковський, Я. Н. Міллер, А. Прухнік, Є. Путрамент, Е. Зегадловіч. Серед письменників, що періодично співпрацювали з виданням, окрім Б. Шульца, слід назвати Т. Пейпера, С. П’ясецького, А. Важика, Ю. Віттліна та ін.

Загалом часопис вирізнявся серед польської періодики радикалізмом поглядів, водночас високим рівнем публіцистики, літературної та мистецької творчості. Особливістю є й достатня увага до питань української культури. Так, наприклад № 4−5 за 1934 р. повністю присвячений українській тематиці. До нього увійшли художні твори, публіцистика, літературна та мистецька критика.

У першому номері редакція декларувала: «Виходимо у світ без програми! Не хочемо висловлювати гучних слів і гасел, ані проводити паперові межі, що згодом перетворюються в мур, об який муситимемо битися головами. (…) Разом ми не є ані лівими, ані правими. Не представляємо також золотої середини суспільства чи літератури. Хочемо бути просто людьми і того нам вистачить…»¹⁵.

Співпраця Бруно Шульца з часописом «Sygnaly» почалась у червні 1934 р. із зустрічі з редактором часопису Каролем Курилюком¹⁶. Редактор «Sygnalow» приїхав до Дрогобича для встановлення контактів з письменником, що напередодні вдало дебютував збіркою оповідань «Цинамонові крамниці». Першу публікацію для часопису — новелу «Липнева ніч», — Шульц надіслав до друку через кілька місяців після дрогобицької зустрічі¹⁷ і з’явилась вона на сторінках часопису «Sygnaly» у жовтні 1934 р. Всього Шульц опублікував у виданні три оповідання («Липнева ніч»¹⁸, «Осінь»¹⁹, «Вітчизна»²⁰) та літературно-критичний нарис на збірку Юліуша Віта «Новий поет»²¹. В одному з номерів поміщена репродукція графіки Шульца «Ундуля», помилково названа дереворитом²². З листа Б. Шульца до редакції львівського видання від 12 травня 1936 р. відомо також про надсилання ним для друку двох фрагментів «Процесу» Ф. Кафки в перекладі польською мовою та його рефлексій на творчість письменника²³. Проте ці уривки не були опубліковані на шпальтах «Sygnalow» у зв’язку з виходом того ж року повного польського перекладу «Процесу» у видавництві «Roj»²⁴.

Так сталося, що дослідники не помітили публікацію на сторінках «Sygnalow» в січні 1937 р. коротенького оповідання Бруно Шульца під назвою «Безробітний батько з зимової допомоги» («Bezrobotny ojciec z Pomocy zimowej»)²⁵. Оповідання відсутнє в бібліографії творчості Бруно Шульца²⁶ і аналізується вперше.

Одна зі шпальт січневого видання «Sygnalow» 1937 р. цілком присвячена акції допомоги по безробіттю. У рубриці «Польські письменники про зимову допомогу» співредактор та упорядник колонки Тадеуш Голлендер поставив перед собою завдання зібрати твори польських письменників, присвячених організації польської Winterhilfe²⁷, які раніше публікувалися у різних виданнях. Одним із таких творів і є оповідання Бруно Шульца «Безробітний батько з зимової допомоги», однак нам невідомо, чи воно публікувалося раніше. Окрім Шульца, редакція оприлюднила тексти Адольфа Новачинського, Болеслава Лешмяна, Зенона Пшесмицького (Міріама), Юліана Тувіма, Яна Парандовського, Антонія Слонімського, Юліана Пшибося, Станіслава Роговського та Леона Пастернака²⁸.

«Зимова допомога безробітнім» — благодійна акція, яка у 30-х рр. проводилася на теренах всієї Польської Республіки. її завданням була матеріальна допомога жертвам економічної кризи, які були позбавлені роботи та засобів існування. З метою реалізації цих завдань було створено Варшавський загальнопольський комітет, воєводські, повітові та міські філії, які були покликані до життя духом часу²⁹. Так, наприклад, у Дрогобичі в 1936 р. акція допомоги безробітним проходила вже вдруге і відзначалась позитивними результатами³⁰.

Загалом, преса відігравала особливу роль у популяризації акції допомоги безробітним. Пропагандистська секція Загальнопольського громадського комітету зимової допомоги безробітним видавала бюлетень (переважно двічі на тиждень у період з 22 жовтня 1936 до 26 квітня 1937 р.), який уміщував статті, фейлетони, літературні твори та ін., присвячені актуальним темам акції. Авторами публікацій були провідні громадські діячі, публіцисти та відомі польські письменники. Бюлетень Пропагандистської секції отримували 19 варшавських часописів та 257 провінційних щоденних й тижневих видань. Републікації статей сягали близько 1000 разів, а число передруку однієї - 8³¹. Популяризаторська акція секції проводилась за посередництвом спеціального інформаційного щоденного бюлетеня Польського телеграфного агентства «Pomoc Zimowa»³².

Припускаємо, що оповідання Бруно Шульца «Безробітний батько з зимової допомоги» вперше могло з’явитися на сторінках бюлетеня, який видавала Пропагандистська секція Загальнопольського громадського комітету зимової допомоги безробітним, а згодом було републіковане Т. Голлендером. Важливо, що ця публікація є одним з перших яскравих прикладів громадської активності Бруно Шульца.

Уривок «Безробітний батько із зимової допомоги» стилістично не відрізняється від відомих текстів Шульца. Це фрагментарна метафорична оповідь, дещо схожа на уривки з оповідань «Весна» та «Остання батькова втеча». Бруно Шульц використовує характерні для його прози образи: батька, краба, візниці і т.д. Батько перетворюється на незвично великих розмірів краба, а потім на зірку, сузір'я, рака і Франца Йосифа водночас. Батько-краб опиняється разом з головним героєм (і наратором водночас) у кареті, що рухається, а згодом частково розчиняється у натовпі і зазнає наступних перетворень. «Початком і кінцем» оповіді стає поштова марка³³. Тут згадаймо, яким «об'явленням» було для героя Шульцівської «Весни» знайомство з альбомом для марок — «справжнісінькою книгою блиску»³⁴. Не менш важливим є образ кінної упряжки чи карети, який, як зізнається сам Б. Шульц у листі до С. Віткевича, був «залізним капіталом» його фантазії³⁵. В уривку «Безробітний батько із зимової допомоги» ми знову бачимо карету, що коливається на дорозі, вимощеній натовпом, неначе на хвилях. Як і в багатьох оповіданнях автор вказує читачу час дії - рання весна. Особливістю тексту є також чергова зустріч героя з цинамоновими барвами, проте цього разу йому маряться не цинамонові крамниці, а будинки. Цинамонові крамниці ж у героя відомого однойменного оповідання Шульца є центром палких мріянь, а запах цинамону асоціюється з «геніальною епохою» дитинства.

Говорячи про стильову та тематичну схожість віднайденого тексту з відомою прозою Шульца, звертаємо увагу на те, що їх об'єднує багата творча уява автора та присутність героя-оповідача, який є водночас і співучасником описуваних подій. Згадаймо принагідно й думку Єжи Яжембського, який вважає, що «такі письменники як Шульц, завжди творять один суцільний Твір, ніколи й ніде не звільняючись від його імперативів»³⁶.

Уважаємо, що уривок «Безробітний батько із зимової допомоги» спочатку міг бути частиною іншого оповідання, можливо «Весна» або ж «Остання батькова втеча». Так, Єжи Фіцовський припускає, що остаточна версія «Весни» постала у зимово-весняний період 1936 р. Опрацьовуючи її, Шульц використовував давніші начерки, повністю чи частково включивши їх до нової композиції, а деякі з попередніх уривків надрукував перед публікацією «Весни» як самостійні твори³⁷. Так сталося з першою версією оповідання «Весна» (за Є. Фіцовським «Перша Весна»), опублікованою в червні 1935 р. на шпальтах літературного місячника «Kamena», яка містила уривок, що не увійшов до пізнішого тексту опублікованого у збірці «Санаторій під клепсидрою»³⁸. Тобто уривок «Безробітний батько з зимової допомоги», ймовірно, також був давнішим начерком, що не увійшов до текстів збірок, але був «обіграний» і опублікований за іншої нагоди. Такою нагодою стала акція зимової допомоги безробітним.

На шпальтах «Sygnalow» натрапляємо цікаві рефлексії на творчість Бруно Шульца. Відомо про щонайменше чотири відгуки критиків: Тадеуша Голлендера, Леона Кальтенберга³⁹, Мар’яна Промінського⁴⁰ та Євгенії Красовської⁴¹. Звернемо увагу на одну з перших реляцій на дебютну книгу Шульца, що з’явилася у січневому номері 1934 р., ймовірно, авторства співредактора «Sygnalow» Тадеуша Голлендера. Автор відгуку вважає «Цинамонові крамниці» своєрідним експериментом у формі гротеску. Чудовим, на його думку, є оповідання «Птахи». Попри цікавість дебютної збірки, рецензент вбачає у ній вади цілісності композиції та водночас відзначає, що знайомство з цією книжкою провокує цікавість побачити наступну, що, мабуть, буде більш зрілою⁴².

Про вдалу співпрацю Бруно Шульца з редколегією «Sygnalow» свідчить й те, що, окрім публікації власної прози, він рекомендує до друку твори молодих літераторів. Так, у вересні 1938 р. Шульц надіслав до редакції рукопис невідомого автора⁴³. За дослідженнями Єжи Фіцовського, це була проза дрогобичанки Лаури Вюрцберґ⁴⁴. На жаль, про публікацію та долю рукопису достеменно нічого невідомо.

Загалом, можемо говорити про цікаву й плідну співпрацю Бруно Шульца з львівським часописом «Sygnaly». Тривала вона періодично впродовж майже всього періоду функціонування видання (1934;1939) і проявлялася у публікації на шпальтах часопису прози, літературно-критичних нарисів, перекладацьких проектів, графіки Б. Шульца. Найважливіше, на сторінках «Sygnalow» знаходимо яскравий приклад громадсько-публіцистичної діяльності ту художньо-літературної творчості дрогобичанина. Більше того, саме його участь в акції допомоги безробітним, є рідкісним прикладом активності й позиції Шульца в згаданій ділянці поза межами Дрогобича. Крім того, вартий уваги жанр твору, опублікований автором. Передовсім, це оповідання, тобто, художній твір. Однак у ньому таки йдеться про акцію допомоги безробітним. Отже, маємо все-таки публіцистичний текст, оформлений у жанрі літературного твору. Тому, на нашу думку, віднайдення невідомого в шульцознавстві твору Шульца важко переоцінити.