Аудіювання. 
Пісня як автентичний матеріал для розвитку комунікативної компетенції

У житті будь-якої родини постійно присутній музичний фон, який створюється передачами телебачення і радіо. Крім того, завдяки широкому розповсюдженню звуко і відеозаписів, а також авангардному положенню англомовної музичної масової культури, пісні англійською мовою найбільш популярні серед учнів і є об'єктом їхнього особливого інтересу.

Другим фактором популярності пісень серед молоді - є легкість запам’ятовування ліричних текстів, оскільки вони супроводжуються музикою. Вчені виявили той факт, що музичний центр знаходиться в лівій півкулі, а мовленнєвий — в правій. Тому пісні, які поєднують роботу обох півкуль, запам’ятовуються швидше. Таким чином, в пісні безпосередньо закладені механізми, що сприяють процесу запам’ятовування.

Отже, при навчанні та вивченні іноземної мови необхідно приділяти особливу увагу такому виду мовленнєвої діяльності як аудіювання (розуміння сприйнятого на слух мовлення).

Аудіювання і говоріння — це дві сторони усного мовлення. Без аудіювання не може бути нормативного говоріння. Разом з тим аудіювання як вид мовленнєвої діяльності є відносно автономним (наприклад, слухання пісень, лекцій, доповідей, радіопередач і т.п.).

Визначальними рисами аудіювання як виду мовленнєвої діяльності в методиці навчання іноземних мов вважають такі:

• 1. За характером мовленнєвого спілкування аудіювання, як і говоріння, відноситься до видів мовленнєвої діяльності, що реалізують усне безпосереднє спілкування (хоча інформація може передаватись і технічними засобами), і через це протистоїть читанню і писемному мовленню, які реалізують спілкування, опосередковане письмом.
• 2. За своєю роллю у процесі спілкування аудіювання є реактивним видом мовленнєвої діяльності, так само, як і читання (на відміну від ініціальних видів мовленнєвої діяльності - говоріння та письма).
• 3. За спрямованістю на прийом і видачу мовленнєвої інформації аудіювання, як і читання, є рецептивним видом МД (на відміну від говоріння і письма).
• 4. Форма перебігу процесу аудіювання — внутрішня, невиражена, на відміну від говоріння і письма, як актуалізуються у зовнішньому плані. Основою внутрішнього механізму аудіювання є такі психічні процеси як сприйняття на слух, увага, розпізнавання та зіставлення мовних засобів, їх ідентифікація, осмислення, антиципація, групування, узагальнення, утримання в пам’яті, умовивід, тобто відтворення чужої думки та адекватна на неї реакція. Отже предметом аудіювання є чужа думка, яка закодована в аудіо тексті і яку належить розпізнати.
• 5. Продуктом аудіювання є умовивід, результатом — розуміння сприйнятого смислового змісту і власна мовленнєва та не мовленнєва поведінка. (Можна вербально відреагувати на почуте, а можна взяти до відома отриману інформацію і зберігати її в пам’яті до того часу, коли вона знадобиться).

Аудіювання є комплексною мовленнєвою розумовою діяльністю. Воно базується на природній здатності, яка удосконалюється у процесі індивідуального розвитку людини і дає їй можливість розуміти інформацію в акустичному коді, накопичувати її в пам’яті чи на письмі, відбирати та оцінювати її згідно з інтересами чи поставленими завданнями. Важливими факторами формування такої здатності є:

• — перцептивні та мовленнєвомоторні передумови,
• — загальні інтелектуальні передумови,
• — фактичні знання,
• — знання та вміння в рідній мові,
• — іншомовні знання та вміння,
• — мотивація.

Ці фактори складають основу для розвитку специфічних навичок і вмінь; на ній базується навчання аудіювання згідно з вимогами Європейського освітнього стандарту з іноземної мови.

Сприйняття мовлення на слух супроводжується подоланнями труднощів, викликаних переважно трьома факторами: індивідуально-психологічними особливостями слухача, умовами сприймання та мовними особливостями мовленнєвого повідомлення. Труднощі значною мірою ускладнюють роботу психофізіологічних механізмів аудіювання.

Процес аудіювання починається із сприймання мовлення, під час якого слухач завдяки механізму внутрішнього промовляння перетворює звукові (а якщо він спостерігає за співрозмовником, то й зорові) образи в артикуляційні. Від того, наскільки точною буде «внутрішня імітація», залежить і майбутнє розуміння. Але правильне озвучення про себе можливе лише за умови добре сформованих вимовних навичок у зовнішньому мовленні.

Для осмислення всього повідомлення необхідно вичленити в ньому окремі лексико-граматичні ланки (фрази, синтагми, словосполучення, слова) і зрозуміти смисл кожної з них. Цим членуванням і займається механізм сегментування мовленнєвого ланцюга.

Один з найважливіших механізмів аудіювання — механізм оперативної пам’яті - утримує у свідомості слухача сприйняті слова і словосполучення протягом часу, необхідного йому для осмислення фрази чи завершеного фрагмента. Чим краще розвинена оперативна пам’ять, тим більший обсяг одиниці сприймання. Якщо ж інформація сприймається великими блоками, то на її опрацювання витрачається менше часу, і процес аудіювання стає успішним.

Завдяки механізму довготривалої пам’яті відбувається зіставлення мовленнєвих сигналів, що надходять, з тими стереотипами, які зберігаються у нашій свідомості. В залежності від того, чи існують у нашій довготривалій пам’яті ті чи інші зразки мовлення, мовна інформація сприймається як знайома чи незнайома. На відміну від інших мовленнєвих механізмів довготривала пам’ять формується не спеціальними вправами, а попереднім мовленнєвим досвідом слухача.

Спостереження за навчальним процесом переконують у недостатній підготовці школярів до подолання труднощів аудіювання, як одного з найскладніших видів мовленнєвої діяльності. За даними соціологічного опитування учнів, вивчення пісень англійською мовою підвищує мотивацію вивчення іноземної мови та допомагає вирішити ряд проблем, пов’язаних з труднощами аудіювання. На їх думку, набагато приємніше і легше слухати і вчити пісні, ніж зубрити тексти, які вони не зможуть використовувати в повсякденному житті для спілкування.

З усього сказаного випливає, що, використання пісень іноземною мовою розвиває інтерес до мови як нового засобу спілкування — нового способу міжкультурної комунікації та міжкультурного взаєморозуміння.