Формування національної свідомості дітей дошкільного віку засобами народної іграшки

Протягом дошкільного дитинства розвиваються такі внутрішні моральні якості, як почуття власної гідності, сорому, обов’язку. Важливий чинник виховання особистості дитини — історична пам’ять, традиції роду і сім'ї, адже кожна людина несе у собі колективну пам’ять минулих поколінь. Метою виховання у народній педагогіці є формування в дітей усвідомлення належності до коренів свого роду і народу, значущості таких людських чеснот, як голос совісті, любов до матері.

Виховання патріотизму, любові до батьківщини, на думку К. Д. Ушинського, займає в системі виховання дітей, передусім морального і національного, головне місце. Моральне виховання повинно розвивати у дітей повагу і любов до людей, щире, доброзичливе і справедливе ставлення до них [6, c. 55].

Виховання дитини повинно розпочинатися з її народження. Засобами колискової, забавлянок, народних казок, ігор, іграшок, лічилок, загадок має здійснюватися прилучення дітей до національної культури і підвищуватися національна свідомість підростаючої особистості. С. Ф. Русова стверджувала: «Нація народжується біля дитячої колиски, лише на рідному ґрунті, серед рідного слова, пісні, здатна вирости національно свідома людина» [38].

Сформовані у дошкільному віці основи моральної спрямованості особистості значною мірою визначають її подальше життя, а виправити допущені батьками, педагогами помилки у моральному вихованні важко або інколи й неможливо.

Національна система виховання має бути адекватною світосприйняттю, світорозумінню, духовним і виховним традиціям українського народу, відповідати стратегічним завданням нації і держави, сприяти розвитку національної свідомості підростаючого покоління та проникати в усі сфери виховання.

Моральне виховання дітей дошкільного віку — це процес цілеспрямованого формування особистості. Знання основних особливостей морального розвитку допомагає педагогу правильно організувати процес виховання дітей.

Саме у перші роки дитини закладаються основи її морального становлення, розвиваються уявлення, почуття, звички, які визначають подальше вдосконалення особистості.

Іграшка — один з найдавніших видів декоративно — прикладного мистецтва, що прикрашає наш побут, збагачує душу і сердце. Лялька — символ родючості, материнства, вони хатньо-побутові обереги (робилися ляльки з соломи, ганчірки із зав’язаним в ній хлібом на зразок вузької ляльки — з куклою). Обличчя ляльки довгий час не зображувалося, щоб не наврочити дитині. [6, c. 55].

Українська фольклорна лялька — яскравий своєрідний вид народної творчості, що має багаті, глибокі традиції. Їй притаманне силуетне узагальнене зображення іграшки-ляльки, простота й лаконізм, яскрава декоративність, святковість, почуття матеріалу, симетрія, логічна відповідність між формою, матеріалом і технікою.

Саме іграшка формує у дітей дошкільного віку зацікавленість до різних професій, історії рідного краю, його народної творчості, поваги до людей, праці, розвиває творчу уяву, фантазію, виховує трудові навички та естетичний смак.

У народній іграшці народ віддає дитині свою любов і ласку, свою веселість і сміх, свої думки і знання, свої уміння — у цьому велика сила її впливу на дитину. Через ляльку хтось зовсім близький та рідний, ласкавий говорить з дитиною правдиво, мудро. Сила цієї народної любові до дитини говорить вустами бабусі, що бавить свого онука.

С.Ф. Русова вважала обов’язковим глибоко проаналізувати естетичну творчість народу в іграшці і вказувала на те, що національна іграшка є часткою цієї творчості, а отже — часткою всього народу [38].

Ефективне використання народної іграшки як засобу формування елементів національної культури можливе за таких умов:

поповнення розвивального середовища групи різними видами регіональної народної іграшки;

організація поглибленої пізнавально-практичної роботи для формування елементів національної культури у дітей: практична діяльність дітей по застосуванню знань у виготовленні та оздобленні народної іграшки;

співпраця вихователя з батьками: індивідуальні та групові консультації, проведення майстер класу у виготовленні та оздобленні народної іграшки [2, с. 12].

Методичні рекомендації, що забезпечать ефективність процесу формування національної свідомості дітей дошкільного віку:

• — підбір українських народних іграшок, доступних для сприймання та відтворення дітьми дошкільного віку;
• — використання в освітньо-виховному процесі необхідного та доступного обсягу систематизованої інформації щодо української фольклорної ляльки (історичний, теоретичний, практичний аспекти);
• — оволодіння дітьми традиційними прийомами створення та оздоблення українських народних іграшок;
• — організація процесу самостійного виготовлення дітьми іграшок за народними традиціями;
• — доступність і педагогічна доцільність запропонованих завдань;
• — створення на заняттях позитивно-емоційної творчої зацікавленості і захопленості; [2, с. 18]

Для вирішення поставлених завдань з дошкільниками було проведено ознайомчу бесіду пов’язану з народною іграшкою. Ми з самого ранку до початку прийому дітей виставили на столі ляльку-мотанку із ниток. Подаємо нові відомості про таку іграшку.

«Українська фольклорна лялька є яскравим своєрідним видом народної творчості, яка має глибокі багаті традиції. Їй властиве силуетне узагальнене зображення іграшки-ляльки, простота й лаконізм, яскрава декоративність, святковість, почуття матеріалу, симетрія, логічна відповідність між формою, матеріалом і технікою. Народна лялька є невичерпним джерелом мудрої і творчої народної педагогіки. Ігрові ляльки генетично пов’язані з ритуальними антропоморфізованими фігурками, що їх знаходять археологи під час розкопок культурних шарів давніх цивілізацій. Цим фігуркам часто надавалося магічне значення, вони сприймалися як своєрідні оберіги. Ще в колисці починається знайомство дитини з простою лялькою, створеною мамою зі шматочка тканини, накрученої на качан кукурудзи чи патичок. З давніх часів дійшли до нас подібні „мотанки“, вузлові ляльки, зроблені з куделі, зеленої трави, соломи або хусточки. Були й складні ляльки, що виготовлялися майстринями. Найчастіше такі ляльки шили із тканини, оздоблювали стрічками, подекуди вишивкою, прикрашали намистом. Ляльки колекційні й сувенірні, що виготовлені народними майстрами та професійними художниками, виліплені з глини, виточені з дерева, декоровані розписом і тканиною або виплетені з соломи, льону, ниток, пошиті з тканини та оздоблені вишивкою» [6, c. 56].

Дітям дуже цікаво дізнатися нові історії про знайому іграшку. Діти зацікавились цією появою, почали її розглядати, взяли її в руки, почали задавати запитання про ляльку-мотанку. Ми задали певні запитання дітям, з поданого матеріалу:

хто виготовляв такі ляльки-мотанки;

з чого роблять, чи всі нитки підходять для її створення;

чи можуть діти самостійно це зробити.

Потім було розказано про вірування народу, пов’язані з цією іграшкою, для чого почали робити ці ляльки, тобто що їх виготовляли для релігійних потреб — вони відганяли від хати поганих духів поки господарів не було вдома.

«Лялька — символ родючості, материнства, вона — хатньо-побутовий оберіг. Обличчя ляльки тривалий час не зображувалося, щоб не наврочити дитині. Через ляльку хтось зовсім близький та рідний, ласкавий говорить з дитиною правдиво, мудро. Сила цієї народної любові до дитини говорить вустами бабусі и дідуся, котрі бавлять своїх онуків. Коріння народної іграшки дуже глибоке, в її історії ще багато таємниць. Граючись з ляльками-мотанками, дівчата готуються стати добрими матерями, господинями, бути хранительками домашнього вогнища. Жіноче начало завжди було сильно розвинуте в Україні, культ Матері, Жінки підтримувався тут з правіку. Українська народна іграшка розвивалася, вдосконалювалася та урізноманітнювалася протягом багатьох століть. Вона відігравала і нині відіграє свою роль в ознайомленні дітей з духовною спадщиною рідного народу, знайомить з характерними особливостями кожного регіону нашої країни» [6, c. 56].

В кінці заняття було дано домашнє завдання дітям: розповісти про ляльки-мотанки батькам.

Таким чином, українська народна іграшка походить з давніх часів. Протягом багатьох століть вона розвивалася, вдосконалювалася, урізноманітнювалася. У наш час вона відіграє роль в ознайомленні дітей з духовною спадщиною кожного народу, знайомить з характерними особливостями кожного регіону нашої країни. Народна іграшка пройшла важливий та тернистий шлях і сьогодні вона заслуговує на визнання і пізнання її дітьми.

Багатоаспектність народної іграшки характеризується і тим що вона виступає як засіб педагогічної дії: елемент дитячої гри, засіб виховання і навчання формування національної свідомості дітей дошкільного віку.