Розділ 2. Емпіричне дослідження процесу організації та керування увагою молодших школярів на уроках малювання

Психологічне спостереження як метод об'єктивного дослідження

Як всі природні і суспільні науки, психологія має в своєму розпорядженні два методи здобуття фактів, що підлягають подальшому аналізу, — методами спостереження і експерименту, які, у свою чергу, мають ряд модифікацій, що не змінюють їх єства.

Спостереження стає методом психічного вивчення лише в тому випадку, якщо воно не обмежується описом зовнішніх явищ, а здійснює перехід до пояснення психологічної природи цих явищ. Сутність спостереження не в одній лише реєстрації фактів, а в науковому поясненні причин цих психологічних фактів. Реєстрацією фактів обмежуються так звані життєві спостереження, в яких чоловік на дотик відшукує причини тих або інших вчинків і дій. Життєві спостереження відрізняються від наукового спостереження перш за все своєю випадковістю, неорганізованістю і безплановістю[15].

Наукове психологічне спостереження на відміну від житейського передбачає необхідний перехід від опису спостережуваного факту поведінки, діяльності до пояснення його внутрішнього психологічного єства.

Спостереження — метод психологічного дослідження, який полягає у спостереженні за об'єктом дослідження, реєстрації та поясненні психологічних фактів. Метод спостережень характеризується безпосереднім сприйняттям явищ і процесів у їхній цілісності і динаміці[3].

Спостереження як метод психологічного дослідження відрізняється від звичайного спостереження тим, що попередньо планується і проводиться з дотриманням певних вимог. Зокрема, воно передбачає етап висування і перевірки гіпотези — судження про природу і сутність явища, що вивчається. Спостереження ведеться за планом, фіксується, в тому числі й з використанням технічних засобів. Застосування цього методу потребує спостережливості дослідника — вміння помічати характерні риси людини. Недоліки цього методу — вплив на результати спостереження рівня кваліфікації та індивідуально-психологічних особливостей спостерігача, його ставлення до об'єкта спостереження, непідконтрольність досліджуваного об'єкта, часто довга тривалість цього методу дослідження. Проте лише спостереженню психіка відкриває себе як осередок життя людини, тобто у її цілісності й повноті[15].

Позитивною стороною спостереження є також те, що під час спостереження не порушується природний хід психологічних явищ. Недоліком — те, що дослідник змушений чекати, коли виникне явище, яке його цікавить.

Види спостережень[3]:

Зовнішнє (об'єктивне) — збір даних про психологію і поведінку людини шляхом прямого спостереження зі сторони.

Внутрішнє (суб'єктивне) або самоспостереження — використовується тоді, коли психолог-дослідник вивчає явища в тому вигляді, в якому вони відбиваються безпосередньо в його свідомості. Психолог-дослідник спостерігає за своїми образами, думками, почуттями, переживаннями.

Вільне — не має наперед встановлених рамок, програми, процедури проведення.

Стандартизоване — має наперед встановлені рамки, програму, процедуру проведення.

Включене — дослідник виступає в ролі безпосереднього учасника того процесу, за ходом якого він веде дослідження.

Стороннє - не передбачає особисту участь спостерігача в тому процесі, який він вивчає.

Кожен з названих видів спостереження має свої особливості і використовується там, де він може дати найбільш достовірні результати.

Зовнішнє спостереження менш суб'єктивне, ніж самоспостереження і частіше використовується там, де ознаки, за якими потрібно спостерігати, легко можуть бути виділенні і оцінені зовні.