Актуальні питання відповідальності за договором про надання побутових послуг

Статтю присвячено проблемним питанням цивільно-правової відповідальності за договором про надання побутових послуг. Наявність правових норм, які визначають права замовника побутових послуг, не свідчить про те, що він зможе захистити їх у сфері побутового обслуговування належним чином. Зроблено висновок про доцільність закріплення відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договору про надання побутових послуг у формі залікової неустойки.

Ключові слова: побутова послуга, договір про надання побутових послуг, неустойка, відшкодування збитків, споживач, виконавець, замовник.

договір побутовий послуга цивільний Статья посвящена проблемным вопросам гражданско-правовой ответственности по договору о предоставлении бытовых услуг. Наличие правовых норм о правах заказчика бытовых услуг не свидетельствует о полноте и гарантированности того, что заказчик (потребитель) сможет защитить свое право в сфере бытовых услуг в полной мере. Сделан вывод о целесообразности закрепления ответственности за неисполнение или ненадлежащее исполнение договора о предоставлении бытовых услуг в форме зачетной неустойки.

Ключевые слова: бытовая услуга, договор о предоставлении бытовых услуг, неустойка, возмещение убытков, потребитель, исполнитель, заказчик.

Meniv L.D. CURRENT ISSUE OF LIABILITY UNDER THE CONTRACT FOR PROFISION OF HOUSEHOLD SERVICE.

This article is dedicated to the problematic issue of civil liability under the contract for provision of household service. The presence of law does not mean that the client (consumer) protects their rights in full. The conclusion about the advisability of fixing responsibility for failure or improper performance of the contract on the provision of household service in the form penalty.

Key words: household service, contract for the provision of household service, penalty, damages, consumer, performer.

Постановка проблеми. Наявність правових норм, які передбачають перелік законодавчих вимог до виконавця побутових послуг населенню щодо їх якості, не означає, що останній буде виконувати договір про надання побутових послуг належним чином. Саме з метою забезпечення прав замовника побутових послуг чинним цивільним законодавством закріплено юридичну відповідальність виконавця побутових послуг. Однак її характер не засвідчує те, що замовник (споживач) зможе захистити своє право на побутове обслуговування у повній мірі. Довести заподіяння замовнику збитків внаслідок неналежного виконання договору про надання побутових послуг та їхній розмір дійсно складно, також це вимагає певних затрат часу, а враховуючи специфіку зазначеної сфери відносин, лише окремі споживачі зможуть довести справу до судового розгляду. Вважаємо, що потрібно переглянути чинні підходи до відповідальності виконавця побутових послуг і запропонувати дієвий механізм захисту прав споживачів у цій сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти зазначеної проблеми досліджувались на дисертаційному рівні та у фаховій літературі, зокрема в роботах таких учених-правників, як Л.Б. Вяткіної, O. В. Звєрєвої, Л.М. Іваненко, Т. Ю. Кагал, Т.Г. Квятковської, Т. М. Ковальчука, Е.С. Косінова, В. Ф. Опришко, Г. А. Осетинської, P. М. Посполітак, О.М. Язвінської та інших.

Безперечно, наукові праці названих учених мають важливу наукову і практичну цінність. Водночас доцільно визнати, що питання відповідальності за договором про надання побутових послуг у вітчизняній науці спеціально не вивчалися, у працях ці питання досліджувалися фрагментарно або в рамках ширшої проблематики, без комплексного підходу. Тому недостатня розробленість на теоретичному рівні, наявність правових прогалин, а також необхідність проведення дослідження питань відповідальності за порушення договору про надання побутових послуг зумовили вибір теми дослідження.

Мета статті - аналіз наявних недоліків нормативно-правового регулювання питання відповідальності виконавця побутових послуг і надання пропозицій щодо вдосконалення законодавчого забезпечення можливості ефективного захисту прав замовника.

Виклад основного матеріалу. Найбільш пріоритетним завданням соціально-економічної політики будь-якої розвиненої держави є зростання життєвого рівня її громадян. Однією з головних складових цієї задачі є розширення надання усіх видів послуг. У розвинених країнах сфера послуг є найбільшим сектором економіки, на неї припадає 50% обсягу капіталовкладень, 63−74% ВВП. Треба зазначити, що саме галузь послуг завжди займала помітну питому вагу в системі народного господарства і нашої країни. У ВВП України 40% приходиться на послуги, у цій виробничо-економічній сфері працює понад 55% зайнятих в економіці людей [1, с. 225].

Одним із видів послуг є побутове обслуговування населення. Основним товаром у сфері побутового обслуговування є побутова послуга. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 974 «Про затвердження правил побутового обслуговування населення» побутове обслуговування визначене як організована діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, пов’язана з наданням побутових послуг. В свою чергу, побутова послуга — це вид діяльності юридичних та/або фізичних осіб-підприємців, пов’язаної із задоволенням конкретної побутової потреби індивідуального замовника [2].

Схоже визначення надано у Галузевому класифікаторі «Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування»: «послуги і продукція у сфері побутового обслуговування — це побутові послуги, які пов’язані з веденням домашнього господарства, виконанням різноманітних ремонтних робіт, забезпеченням санітарно-гігієнічних та інших потреб населення, а також з виготовленням за індивідуальними замовленнями особистих речей та предметів господарського призначення» [3].

У науковій літературі зустрічаються різні визначення поняття «побутові послуги». Так, В.В. Апопій, І.І. Олексин побутову послугу називають «особливою споживчою якістю, яка задовольняє конкретну побутову потребу індивіда, групи та ін.» [4, с. 83]. О. В. Песоцька її визначає як «вид діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов’язаний із задоволенням конкретної побутової потреби індивідуального замовлення» [5, с. 89].

Необхідно відзначити, що в літературі науковці ототожнюють поняття «побутова послуга» і «побутове обслуговування». Однак деякі вчені проводять межу між цими поняттями, оскільки, виходячи з сутності процесу надання послуги, побутове обслуговування — це процес або діяльність щодо створення і надання побутової послуги, а побутова послуга — це кінцевий результат, товар, який надається у процесі побутового обслуговування [6].

Отже, огляд вищенаведених підходів до формування визначення поняття побутових послуг дав змогу сформувати авторське бачення терміну побутового обслуговування та побутової послуги. Побутове обслуговування — це вид підприємницької діяльності, спрямований на задоволення конкретної індивідуальної потреби особи з метою забезпечення її благ у побуті. Таке визначення побутового обслуговування, по-перше, чітко висвітлює потребу побутової послуги. По-друге, підкреслює індивідуальний характер побутових послуг. По-третє, показує, що побутове обслуговування є видом підприємницької діяльності, а також соціально-значущими послугами для населення з метою збільшення вільного часу людини. Виходячи з визначення «побутове обслуговування», побутова послуга — це вид продукції, отриманий у результаті задоволення особистих побутових потреб особи.

Види послуг і продукції у сфері побутового обслуговування визначені відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг [3]. Ми погоджуємося з думкою А. Ю. Язикова про існування деяких недоліків у структурі чинного Галузевого класифікатора ГК 201−01−2001 «Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування», зокрема це недостатньо чіткий перелік видів побутових послуг, а також те, що така подетальна класифікація не тільки видів послуг і продукції, але й видів робіт, що наведена у Галузевому класифікаторі «Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування», робить його непрактичним у використанні через велику кількість груп та підгруп видів побутових послуг[1, с. 227].

Безперечно, побутові послуги в Україні користуються великим попитом. Але, на жаль, слід констатувати, що сьогодні правопорушення у сфері побутового обслуговування є явищем досить поширеним. Так, тільки за результатами роботи Інспекції з питань захисту прав споживачів, у Київській області у 2013 році виявлено порушення вимог чинного законодавства про захист прав споживачів у 89 відсотках перевірених суб'єктів господарювання, які реалізують продукцію через роздрібну мережу, в сфері ресторанного господарства та надають послуги, в тому числі при наданні послуг — 86%. Інспекцією отримано 717 скарг від споживачів щодо порушення їх прав. Найбільше скарг отримано щодо якості надання послуг — 423 скарги (59%) [7].

З вищенаведеного можна констатувати, що сьогодні порушення прав споживачів у сфері побутового обслуговування є явищем досить розповсюдженим. За таких умов актуалізується потреба в суттєвому підвищенні рівня правової захищеності споживачів з урахуванням можливостей цивільно-правового захисту, який був і залишається дієвим важелем боротьби з правопорушеннями в цій сфері.

Цивільно-правовому захистові прав споживачів притаманні свої специфічні методи та засоби, які є істотно відмінними від тих, що існують в інших галузях права, зокрема в адміністративному, господарському, кримінальному праві. Специфіка цивільно-правового захисту прав споживачів — у застосуванні таких юридичних механізмів, що забезпечують усунення перешкод у здійсненні їх прав та відновлення правового становища споживача за рахунок майнових благ порушника, у тому числі шляхом відшкодування збитків, сплати неустойки, відшкодування моральної шкоди тощо. Основна мета цивільно-правового захисту прав споживачів — відновити нормальний бажаний для споживача порядок реалізації прав за рахунок дій порушника його прав.

Основними формами відповідальності за порушення умов договору про надання побутових послуг є відшкодування збитків і стягнення неустойки. Відповідно до п. 25 Правил побутового обслуговування населення виконавець зобов’язаний здійснити відшкодування збитків, заподіяних замовнику невиконанням або неналежним виконанням умов угоди, а також у разі втрати, псування чи пошкодження із своєї вини речей та матеріалів, прийнятих від замовника для надання послуг, у розмірах, передбачених угодою; виплату замовникові у разі порушення умов угоди неустойки (пені), якщо це передбачено умовами угоди [2].

Для застосування до виконавця побутових послуг відповідальності у формі відшкодування збитків потрібно, щоби був склад цивільного правопорушення. На практиці у таких випадках найбільш проблемним є доведення наявності й розміру завданих збитків, тягар доказування яких покладено на кредитора, тобто замовника (ч. 2 ст. 623 ЦК України) [8].

Загалом сфера надання побутових послуг, на нашу думку, характеризується широкою варіативністю можливих випадків неналежного виконання умов договору про надання побутових послуг, що може передбачати відповідальність у вигляді відшкодування збитків. І найскладнішим є саме доведення розміру цих збитків. Наприклад, затримка в проведенні комплексного ремонту у квартирі замовника призвела до того, що особа не змогла вчасно в неї вселитися і змушена орендувати житло. Або виконавець не забезпечив виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням на весілля, і, як наслідок, прийшлося переносити урочисту подію. Очевидно, що в перелічених випадках має місце неналежне виконання умов договору про надання побутових послуг, унаслідок чого було завдано матеріальної шкоди замовнику, також можливо і моральної.

Водночас постає питання: як довести замовникові розмір шкоди належними доказами? У цьому контексті слушною є думка В. Васильєвої, що доцільно було б закріпити в законі правила про те, що якщо неможливо або важко оцінити суму збитків, то сторони договору можуть установлювати їх грошове вираження у процентному відношенні до оплати самої послуги. Це було б, на думку вченої, певною гарантією захисту інтересів послугоотримувача, який у договорах про надання посередницьких послуг є слабшою стороною [9, с. 287].

Однак не можна бути впевненим у тому, що виконавець побутових послуг, розробляючи умови договору про надання побутових послуг, визначить таку його істотну умову. Хоча відступ від принципу повного відшкодування шкоди в бік установлення максимальних меж майнової відповідальності був би виправданий, оскільки на сьогодні багато видів господарської діяльності пов’язані з небезпекою заподіяння збитків, які перевершують фінансові можливості підприємця. Така можливість передбачена також у ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України.

З іншого боку, «особливості фізичної форми послуги зумовлюють обмеження застосування такої форми відповідальності, як відшкодування збитків, і тому сторони частіше передбачають у договорі застосування неустойки» [9, с. 285].

Саме тому особливу увагу за порушення договору про надання побутових послуг варто приділити такій формі відповідальності, як неустойка. Адже нерідко в разі неналежного виконання договору про надання побутових послуг матеріальних збитків замовник цих послуг може не зазнати. Наприклад, у випадку невчасного проведення ремонту взуття замовник змушений був певний час зачекати, не встигнувши при цьому на зустріч із другом. У таких випадках саме застосування неустойки може бути єдиною формою відповідальності за неналежне виконання договору.

Як справедливо зазначають деякі вчені, неустойка є найбільш зручним для споживача способом компенсації своїх втрат, оскільки для стягнення неустойки немає необхідності доводити наявність збитків, а достатньо лише довести факт невиконання або неналежного виконання своїх обов’язків виконавцем [10, с. 200].

Неустойка може бути у формі штрафу або пені. Однак ані Цивільний кодекс України, ані Закон України «Про захист прав споживачів», ані Правила побутового обслуговування населення не передбачають порядку застосування неустойки у сфері надання побутових послуг. Ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір установлюється договором або актом цивільного законодавства [8]. Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо виконавець не може виконати роботу (надати послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено в годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення [11].

Ця законна неустойка, безперечно, поширюється й на правовідносини у сфері побутового обслуговування. Проте її застосування та розмір явно не враховують специфіки таких відносин. Наприклад, її легко буде застосувати в разі невиконання вчасно капітального ремонту квартири, тому що можна обчислити термін прострочення виконання зобов’язання, а враховуючи, що тривалість виконання умови договору про надання побутових послуг визначено з вказівкою на час, розмір може бути значним. З іншого боку, її дуже складно застосувати в разі інших видів порушень, як-от: сильний запах від речі, яку замовник почистив у хімчистці; перевезення речей на інше місце проживання здійснювалося у брудному транспортному засобі; тонування волосся фарбувальними шампунями та тонувальними бальзамами не виправдало очікуваного результату тощо.

Отже, враховуючи норми ч. 2 ст. 551 ЦК України та ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 25 Правил побутового обслуговування населення, на нашу думку, найбільш доцільно було б передбачити для сфери побутових послуг пріоритетною відповідальність саме у формі неустойки — штрафу. Однак з метою захисту як виконавця побутових послуг, так і споживача така неустойка має бути заліковою, тобто збитки можуть відшкодовуватися замовникові лише в тій частині, у якій вони не покриті неустойкою.

На нашу думку, наявність таких правових норм значно полегшила б відновлення порушених прав замовників у разі невиконання чи неналежного виконання умов договору про надання побутових послуг. Вважаємо, що такий варіант є вигідним двом сторонам договору про надання побутових послуг, адже виконавець буде розуміти негативні наслідки порушення умов договору, а для замовника побутових послуг такий підхід є чітким і зрозумілим, тому що складність доказування розміру завданих збитків за неналежне виконання договору очевидна.

Крім того, такий підхід зменшить кількість судових спорів щодо розміру збитків за порушення умов договору про надання побутових послуг і дасть змогу вирішувати більшість цих питань у досудовому порядку, а також зменшить невдоволення замовників неналежною якістю побутових послуг. Також будуть визначені чіткі межі відповідальності за порушення умов договору про надання побутових послуг. Саме такий вид відповідальності буде найповніше гарантувати права замовників побутових послуг через те, що доведенню підлягає тільки наявність протиправної поведінки.

Єдиним винятком із зазначеного має бути таке порушення, як невчасне надання побутових послуг. У такому випадку доцільно застосовувати неустойку у вигляді пені, яка має розраховуватися у процентному відношенні за кожен день невиконання умов договору про надання побутових послуг. Адже нарахування штрафу означатиме, що виконавцю байдуже, коли буде виконано побутове замовлення.

Висновки. Отже, саме відповідальність виконавця побутового обслуговування у формі залікової неустойки за невиконання чи неналежне виконання договору про надання побутових послуг найбільш повно гарантуватиме права замовників цих послуг. Такий механізм сприятиме правовій визначеності сторін договору побутового обслуговування та мотивуватиме виконавця на якнайшвидше усунення недоліків, які виникатимуть під час надання побутових послуг. Тому відповідні норми потрібно закріпити в чинному законодавстві.

Література

Язикова А.Ю. Теоретичні аспекти класифікації побутових послуг // Вісник Хмельницького національного університету.- 2009. — № 4, Т 1. — С. 225−229.

Про затвердження правил побутового обслуговування населення: Постанова Кабінету Міністрів України: від 16 травня 1994 року № 313 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.

Про затвердження галузевого класифікатора «Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування» (ГК 201−01−2001): Наказ Міністерства економіки та з питань европейської інтеграції України: від 19.02.2002 р. № 51 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.

Апопій В.В., Олексин І.І., Шутовська Н. О., Футало Т. В. Організація і технологія надання послуг: [навч. посіб.] / [В.В. Апопій, І.І. Олексин, Н. О. Шутовська, Т.В. Футало]; за ред. В.В. Апопія. — К.: Академія, 2006. — 312 с.

Песоцкая О. В. Маркетинг услуг / О. В. Песоцкая. — СПб.: Питер, 2000. — 160 с.

Голобородько А.Ю. Теоретичні підходи до визначення сутності поняття «побутові послуги» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/soc_ gum/en_re/2010₇_2/20.pdf.

Програма захисту прав споживачів у Київській області на 2014;2015 роки: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.kagarlyk-rda.gov.ua.

Цивільний кодекс України: Закон України: від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40−44. — Ст. 356.

Васильєва В.А. Цивільно-правове регулювання діяльності з надання посередницьких послуг: [монографія] / В. А. Васильєва. — Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, 2006. — 346 с.

Шевчук С. С. Защита прав потребителей: [учебное пособие] / С. С. Шевчук, М. А. Бычко, М. А. Хоменко. — Ставрополь, 2001. — 320 с.

Про захист прав споживачів: Закон України від 01.10.1991 р. № 1024-ХП [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.