Анотація. 
Професійне спілкування науково-технічних працівників і студентів інженерних спеціальностей

Анотація — це стисла характеристика документа, його призначення, змісту, форми та інших особливостей. Анотація є вторинним документом. Вона може містити відомості про автора первинного документа. В анотації на твори художньої літератури зазначають літературний жанр, період, до якого належить творчість автора, основну тему і проблему твору, місце та час зображених у творі подій.

Текст анотації на науково-технічний документ має такі особливості.

• — Синтаксичні конструкції є характерними для мови наукових і технічних документів. Рекомендують не вживати ускладнених граматичних конструкцій.
• — Перевага надається стандартизованим термінам. Терміни, що не є загальновживаними, супроводжують поясненням при першому вживанні їх у тексті.
• — В анотаціях використовують загальновживані скорочення та умовні позначки; позначки та скорочення, що не є загальновживаними, розшифровують при першому ж уживанні.
• — Власні імена (прізвища, назви організацій, виробництв, установ та ін.) подають мовою першоджерела. Допускається транскрипція (транслітерація) власних імен або переклад їх мовою анотації з позначенням у дужках (при першому вживанні) власного імені мовою оригіналу.
• — Географічні назви подають так, як в останньому виданні «Атласу світу». Якщо географічна назва в атласі не зазначена, її подають, як у першоджерелі.

Анотація на періодичне видання містить відомості про завдання, цілі, характер видання тощо. Її використовують як елемент бібліографічного опису. Середній обсяг анотації 500 друкованих знаків.

Зразки анотацій Азаров О. Д. Основи теорії аналого-цифрового перетворення на основі надлишкових позиційних систем числення. Монографія. — Вінниця: Універсум-Вінниця, 2004. — 260 с.

У монографії розглянуто основи теорії порозрядного аналого-цифрового перетворення на основі надлишкових позиційних систем числення. Описано принцип комплексного вирішення проблеми підвищення точності і швидкодії аналого-цифрових перетворювачів, побудованих на низькоточній елементній базі.

Книгу розраховано на науковців, аспірантів, студентів та фахівців у галузі проектування і розробки інформаційно-вимірювальних систем, систем цифрового реєстрування й обробляння аналогових сигналів.

Азаров О. Д., Коваленко О. О. Обчислювальні АЦП і ЦАП, що самокалібруються, для систем цифрового обробляння аналогових сигналів: Монографія. / Під заг. ред. О. Д. Азарова. — Вінниця: Універсум-Вінниця, 2006. — 147 с.

У монографії розглянуто теоретичні й практичні аспекти побудови обчислювальних АЦП і ЦАП із ваговою надлишковістю, що самокалібруються, для систем цифрового обробляння аналогових сигналів.

Розглянуто методи підвищення швидкодії й точності АЦП і ЦАП із ваговою надлишковістю, що самокалібруються, а також використання таких пристроїв у системі цифрового обробляння аналогових сигналів.

Книгу розраховано на науковців, аспірантів та інженерів, які працюють над розробкою високоточних аналогово-цифрових пристроїв та систем цифрового обробляння аналогових сигналів.

Ахметшина Л. Г., Ахметшин О. М., Мацюк І. М. Підвищення чутливості аналізу низькоконтрастних зображень на основі комбінації методу модуляційного перетворення і теорії векторних полів // Вісник ХНТУ. — 2007. — № 2 (28). — С. 22−26.

Описано новий метод підвищення роздільної здатності й чутливості візуального аналізу низькоконтрастних зображень. На відміну від методів інверсної фільтрації, новий метод не потребує апріорного знання апаратної функції системи формування зображення. Представлені експериментальні результати демонструють інформаційні можливості методу.

Бевза Є. К., Євдокимов Д. В., Кочубей О. О. Про один адаптивний алгоритм методу граничних елементів // Вісник ХНТУ. — 2007. — № 2 (28). — С. 27−32.

Запропоновано новий адаптивний алгоритм методу граничних елементів, заснований на асимптоматичному розкладанні шуканої функції в ряд за малим параметром, що характеризує розмір граничних елементів. Ефективність запропонованого алгоритму проілюстрована прикладами розв’язання тестових завдань.