Парадигма взаємодії людської особистості і архетипу сучасної культури як проблема творчого професійного становлення сучасного фахівця

Парадигма взаємодії людської особистості і архетипу сучасної культури як проблема творчого професійного становлення сучасного фахівця (на прикладі діяльності генерального директора, художнього керівника львівського національного академічного театру опери та балету, заслуженого діяча культури Едера Тадея Олександровича)

Мета дослідження: на прикладі життєтворчості видатного культурологічного діяча сучасності Едера Т. О. доводиться, що гармонійного, всебічного розвитку, освіченості, духовного багатства, моральної чистоти людина досягає лише за умови, коли поряд з інтелектуальною, моральною, естетичною присутній високий ступінь культура праці; адже людська індивідуальність в усі часи мала визначальний вплив на становлення культурологічного середовища епохи.

Зростання ролі культури в житті суспільства, успіхи, досягнуті в науково-теоретичній думці, багато в чому обумовили посилення уваги дослідників з різних галузей наук до дослідження і обґрунтування усіх структурних компонентів, які включає в себе поняття «культура» .

Кожна епоха має свої символи, кожна доба має свої особливості - та незмінною залишається позиція тих, хто визначає почерк своєї доби. Такою творчою особистістю у кінці ХХ то початку ХХІ століття є Перемагає авторське «я», яке є символом «я» всього народу — так зливається порив одиниці із поривом міліонів. Знамените продовження Франкової фрази: пам’ятати, що на кожному стоїть дух міліонів і за кожного потрібно дати отвіт. Таке взаємопроникливе відчуття Франкового духу є характерним для всієї творчої діяльності Тадея Олександровича Едера.

Вдумливий аналіз суспільного розвитку, як правило, поєднується із синтетичним началом, основою якого є невтомний рух і поступ вперед, бажання і об'єктивна необхідність змінити закони світу за законами добра. Ці архетипи сучасного буття є визначальними у становленні творчої індивідуальності сучасного професіонала фахівця як гуманітарного, так і технічного профілю. Для проектування нових підходів до освіти викладачеві необхідно зрозуміти відмінність двох типів педагогічної діяльності: знаннєво-технократичний і особистісно-гуманітарний. Особисто-гуманітарний принцип вимагає пошуку яскравих прикладів творчої діяльності.

Галичина відома своїми мистецькими талантами, нині цю славу примножує Тадей Олександрович Едер, що вивів Львівський театр опери та балету на світовий рівень.

Народився Едер Тадей Олександрович 17 лютого 1943 року у місті Львові. Закінчив Львівське музичне училище ім. М. Шашкевича, де навчавсяна вокальному факультеті у класі Петра Родионовича Колбіна, а згодом отримав диплом юриста у Львівському національному університеті ім. І. Франка.

Увагу громадськості та мистецьких кіл Тадей Едер привернув сміливими творчими проектами, що зажили неабиякого успіху. Зокрема, серед них — замовлення та реалізація на сцені опери «Мойсей» і балету «Повернення Баттерфляй» М. Скорика. Нині мистецтву Львівського театру аплодують в Австрії, Італії, Польщі, Німеччині, Іспанії та в багатьох інших країнах. На сцені театру виступали знані в Україні і світі колективи та окремі виконавці, зокрема колектив Національної Опери Варшави, провідні солісти Національної Опери України, Великого театру з Москви та інші.

За ініціативою Тадея Олександровича Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької вступив до міжнародної асоціації «Опера — Європа», що об'єднує провідні театри Західної Європи.

Культура, як зазначав К. Ясперс, [6, 167] за своїм первинним смислом є діалогічна. Не випадково діалог і комунікація стають центральними поняттями не лише етики, аксіології й гносеології сучасної культурології, а й усього його світорозуміння; вони підносяться в ранг критерію філософської істини й ототожнюються з розумом. Комунікація, за Ясперсом, це не переказування висновків пізнання з допомогою незаперечних доказів, а певного роду commercium (спілкування, співвідношення, зв’язок) екзистенції. Той, хто говорить, сам стояв перед запитанням і відповідає як певне «Я» певному «Ти», бо сам є певним «Ти» для власного «Ти». У творчій діяльності Тадея Олександровича Едера бачимо не лише якісне накопичення культурологічного досвіду сучасності, а й вироблення нових засад сучасної філософії культурології, які полягають у формуванні гармонійного відчуття особистості своєї епохи, яку вона покликана змінювати на краще.

Естетичним кредо діяльності як генерального директора — художнього керівника Львівського національного академічного театру опери та балету Тадея Олександровича є слова Конфуція: «Слава предків — світло для нащадків». З його ініціативи у дзеркальному залі театру встановлено бюсти видатних митців, які в різний час творили славу театрові (С. Крушельницька, О. Мишуга, М. Менцинський, Я. Вощак, Є. Лисик), а також музей театру Ла Скала (Мілан, Італія) нині прикрашено скульптурним портретом С. Крушельницької.

За переконанням Талея Едера, духовний зміст культури виникає й існує в діалозі між особами як нескінченний рух до трансцендентності. Діалог культур — це спосіб людського спілкування, це поєднання різних смислів (понять, символів) культури, де формується орієнтація розуму на взаєморозуміння. Діалог (як «Sia-hoyoC,», наскрізний рух логосів) — це взаємопроникнення культур; це не просто спілкування як розмова різними мовами, а спілкування зі спробою перекладу, взаєморозуміння; це не просто усвідомлення альтернативи, а й толерантне ставлення до неї. Поняття толерантності якнайкраще передає моральну атмосферу взаємин учасників діалогу. Бути толерантним означає бути досить відкритим стосовно іншого Я, представника іншої культури, щоб почути його й водночас зберегти необхідну дистанцію для того, щоб залишитися собою й дозволити іншому бути іншим.

Вибудовуючи філософію діалогу культур, Тадей Едер був директором чотирьох конкурсів імені Соломії Крушельницької, що проходили на уславленій сцені Львівського національного академічного театру опери та балету, є одним із організаторів міжнародного проекту «Гранди мистецтв». Любов’ю до Львівської опери пронизаний фотонарис «Львівський театр опери та балету імені Івана Франка», який Тадей Едер опублікував у співавторстві 1987 року.

Розв’язання проблем діалогу культури і суспільства, на думку Тадея Олександровича Едера, — це розв’язання проблем людського буття. Оперне мистецтво є вершиною мистецької дії, яка сконцентровує у собі модель діалогічності звуків. слів, думок. Показово, на думку Тадея Олександровича Едера, що класична мова оперного театру, завжди домагалася діалогу з суспільством. Оперний театр створює світ, де люди ніколи не є самотні, де будь-яка річ виявлялася формою зустрічі не лише з іншою людиною; а й розриває полон часу.

Пізнати силу мистецтва — це пізнати силу вічного тривання людського Духу. «Коли окремі твори якої-небудь нації утворюють дзеркало, де ця нація відбивається цілком, то великим поетам дано виразити думку народів, серед яких вини жили, одним словом, бути епохою, втіленою у людині… Нарешті, всі геніальні люди — це історичні пам’ятники, овіяні красою життя своєї епохи.» [2, 149]. Ці слова Оноре де Бальзака, на наш погляд, є художньо-естетичним імпетаривом, який характеризує багатогранну культурологічну діяльність Едера Тадея Олександровича.

Оперне мистецтво несе в собі відчуття блаженної безпеки, тому що його природа є не лише естетична, а і соціальна. «Не було жодного класичного жанру, жодного класичного тексту, який би не передбачав колективного споживання, що немовби відбувалося в атмосфері спілкування та бесіди» [5, 76]. Оперна вистава — це внутрішньо діалогічна система, бо містить як явні, так і домислювані апеляції до сучасників, спрямована проти поглядів інших, спирається на відомі факти або піддає їх сумніву.

За свою багаторічну працю, що підносить і розвиває славу Львівської опери, Тадей Едер — повний кавалер ордена «За заслуги». Крім того, він — лауреат престижних міжнародних премій: Лео Вітошинського (Австрія, 1997), Михайла Стріхаржа (Німеччина, 2003); нагороджений офіцерським Золотим хрестом (Польща, 2007), медаллю ім. Пушкіна (Росія, 2008), орденом Володимира Великого III ступеня (2008).

Тадей Олександрович Едер належить до тих особистостей нашого часу, які не лише своєю діяльністю створюють культурологічне тло сучасності, а й творить філософію нової доби; де від волі окремої яскравої індивідуальності залежить тривання загального ходу суспільства. Досвід діяльності такого роду індивідуальностей є важливою парадигмою інноваційних методологій сучасного розвитку професійної освіти.

Діяльність Едера Т. О. цікава не лише для студентів гуманітарних вузів; а і для студентів технічного профілю; так як на нинішній час, на наш погляд, власне сфера культурологія відіграє визначальну роль у житті суспільства. У сучасному духовному просторі, де бездуховність оскаженіло наступає на суспільне буття так потрібна оця одержима культурологічна діяльність відомих особистостей, котрі взяли на свої плечі відповідальність за долю високого часу. Найвища досконалість — у простоті. Слова задекларовані ще Аристотелем — і повторювані раз у раз у віхолі віків. «Найскладніша людина — проста…» — проголосить славний витязь української поезії (як його назвав Олесь Гончар) Василь Симоненко. «Постійна праця так само є законом мистецтва, як і законом життя, бо мистецтво є творчим відображенням дійсності» [2, 163].

Принцип довершеності, простійної гармонії, так званої ускладненої простоти, пошуку постійного діалогу з часом — найхарактерніші риси творчого культурологічного стилю Едера Т. О. Домінуючим у його діяльності є гармонійність, цілісність, довершена простота, де важливу ролі набирає символічне узагальнення мистецького світу у найпромовистіших мистецьких деталях.

Прагнучи досягти максимальної виразності у роботі мистецького середовища Львівщини, Едер Т. О. досить часто викладає свої міркування саме у формі діалогу. Взірці текстів, побудованих методом діалогічних роздумів, можна вважати взірцем високого культурологічного стилю. Пригадаймо, наприклад, діалоги Платона, Цицерона, солілоквіуми Августина, гуманістичні діалоги, діалоги Гайдеґера, тощо.

Діалогова модель творчої діяльності Едера Т. О. дає змогу виявити приховані смисли з такою наочністю, якої навряд чи можна досягти іншими засобами викладу матеріалу. Едер Т. О. — член Ліги творчих спілок Львівщини, голова Ради директорів театрів Львівщини, член вченої ради Львівської музичної академії ім. М. Лисенка, член НСТД України, депутат Львівської міської ради.

За переконаннями митця, слово «культура» в повсякденній мові не викликає ніяких труднощів, ним користуються широко, і його сенс інтуїтивно зрозумілий всім незалежно від того, про що йдеться: чи говориться про античну культуру, або про культуру виробництва, або про культуру особистості і т.д. але зараз є виробити наукове визначення культури.

Діяльність митця і культуролога Едера Т. О. переконливо доводить, що залишаючи осторонь аналіз наявних підходів до визначення сутності.

культури, ми повинні підкреслити одне важливе досягнення у світлі розглянутої в даній роботі проблематики: культура — це грань, межа, що розділяє дві якісно різні форми буття: природну, природну, що підкоряється триванню причинно-наслідкових відносин, і створену, яка виникла в процесі вільної творчої діяльності людини.

Сама культура в цьому сенсі є силою, що оформляє природне, стихійне буття як людини, так і суспільства, яке не знищується, а виступаючи в іншій формі, набуває якісно нового змісту. Головною перетворюючої силою такого перетворення виступає людина-особистість.

Саме висока за своїм Духом особистість з'єднує світ природної стихії і світ високої творчості. При цьому потаємної таємницею особистості, її екзистенційно-метафізичним початком є вільний дух, який творчо підсилює і вдосконалює культуру, створену попередніми поколіннями. Найвидатніший сучасний філософ Хосе Ортега-і-Гасет наголошує: «Щоб бачити — потрібна дистанція. І кожен вид мистецтва має свій магічний кристал, який віддаляє й змінює об'єкти. На його чудодійному екрані вони віддалені й немов належать далеким недосяжним світам. Коли така нереальність відсутня, ми відчуваємо фатальну розгубленість: не знаємо, чи проживати ці об'єкти, чи спостерігати їх» [6, 255].

Спостереження за творчим досвідом культуролога й митця Едера Т. О. доводить, що, з одного боку, особистість формується під впливом навколишнього її культурного середовища, а з іншого боку сама особистість може змінювати сформовану в даний момент часу і в даному соціумі культурну ситуацію. Все вищесказане робить дослідження взаємозалежності «особистість-культура» абсолютно переконливим: особистість як об'єкт і суб'єкт культури є визначальним фактором.

На сьогоднішній день в науковій літературі можна зустріти різні визначення феномена «особистість». Особистість визначається як «індивідуальна внутрішня соціальність, конкретний ансамбль соціальних якостей людської індивідуальності» [4, 325].

Також характеризують особистість як продукт включення індивідів у соціокультурне середовище, або як «людський індивід в аспекті його соціальних якостей, які формуються в процесі історично конкретних видів діяльності і суспільних відносин» [6, 222].

Перелік нагород Едера Т. О. — це не тільки щабелі його творчого і культурологічного розвитку, а і розвиток сучасної культури за тривалий шлях його розвитку: орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (15 лютого 2013) — за значний особистий внесок у розвиток вітчизняного театрального мистецтва, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм; Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (15 жовтня 2010) — за значний особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, багаторічну творчу працю і високий професіоналізм; орден «За заслуги» I ст. (23 червня 2009) — за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод людини і громадянина; орден «За заслуги» II ст. (18 серпня 2006) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 15-ї річниці незалежності України; орден «За заслуги» III ст. (18 жовтня 2000) — за вагомий особистий внесок у розвиток національного оперного та балетного мистецтва, високий професіоналізм; заслужений працівник культури України (19 серпня 1993) — за особистий внесок у збагачення української національної культури, високу професійну майстерність; орден Дружби (Російська Федерація, 15 лютого 2013) — за великий внесок у збереження та популяризацію російської культурної спадщини, зближення і взаємозбагачення російського і українського народів; медаль Пушкіна (Російська Федерація, 31 жовтня 2007) — за великий внесок у поширення, вивчення російської мови, збереження культурної спадщини, зближення і взаємозбагачення культур націй і народностей. Едер Т. О. — лауреат міжнародної премії Лео Вітошинського (Австрія), лауреат міжнародної премії Ріхарда Стріхаржа (Німеччина).

Загальноприйнятим у науковій літературі є лише те, що особистість завжди характеризують інтелектуальні, морально-вольові якості людини, виражені в індивідуальних особливостях його ментальності та культури, а також існування глибинної, сутнісної взаємозв'язку між особистістю і культурою.

У цьому сенсі найбільш точно й образно взаємини культури і особистості бачимо, вивчаючи діяльність видатних діячів культури, серед яких Едер Т. О. є особливою постаттю, для яких натхнення є постійною основою діяльності. «Натхнення — це щасливі хвилини генія. Воно не торкається землі своїми крилами, воно ширяє у повітрі, злітає угору, мов недовірливий птах, у нього немає прив’язі, за яку поет міг би його спіймати, кучері його — полум’я, воно вислизає, як прекрасні блідо — рожеві фламінго, що приводять у відчай мисливців. Тому творча праця — це виснажлива боротьба, якої бояться і якій віддаються і страхом і любов’ю прекрасні і могутні натури.» [2, 164].

" Коли генеральний директор національного театру опери та балет імені Соломії Крушельницької Тадей Едер виходить на сцену вітати шанованих глядачів, він завжди має на сорочці білого метелика (варто зауважити, що цю пікантну деталь чоловічого святкового одягу галичани називають дещо інакше — «мотиль»). У такі врочисті хвилини пан директор неначе виростає (насправді маючи зріст Чарлі Чапліна) — на нього сходить дух аристократизму, і зал уже не може стриматися, він зривається бурхливими оплесками, наче той зараз співатиме на біс. Усі чекають слів пана Тадея. Бо вони — то вітання-звертання, випущені в зал, наче білі мотилі, що летять на світло і вказують на чистоту та велич прекрасного світу мистецтва, який дарує театр своїм глядачам. Бо слова директора не розходяться з його ділами [7]. індивідуальність культурологічний особистість світогляд Взаємовідносини особистості і культури носить багатогранний характер. Особистість одночасно є і об'єктом культури, і її суб'єктом. Культури поза людини, без людської особистості не існує. Навіть найвищі твори мистецтва, створені, але втрачені людьми, перестають бути феноменом культури до тих пір, поки їх знову не торкнеться творча діяльність людини.

Більше того, культура як така, культура у всій своїй чистоті, справжності існує тільки в діяльності людини або у творенні як матеріальних, так і духовних об'єктів, або ж в актах щодо перетворення внутрішньої природи самої людини (такі акти і образи можна віднести до духовної культури особистості).

За переконаннями Едера Т. О., особистість — найвизначніша складова частина культури. І навіть, якщо розглядати культуру як діяльність людини відповідно до певного плану дій, очевидним видається те, що сам цей ідеальний план закладається у свідомість людини від народження. Адже всі без винятку власне людські способи життєдіяльності, форми діяльності, звернені на іншу людину і на будь-який предмет, дитина засвоює ззовні.

Досвід дитинства, про які іноді розповідає Едер Т. О., коли його мати формувала у нього відповідний культурологічний світогляд, культурологічні вміння і навики із самого раннього віку, адже «мова» культури, в самому широкому сенсі, складають моральні норми, норми міжособистісних відносин, норми права і т.д. Індивід у процесі соціалізації, виховання і саморозвитку засвоює всі ці ідеальні нормативи [1, 30].

Культурологічний світогляд, за переконанням Едера Т. О., процесі становлення особистості відбувається вже в існуючому культурному контексті, при його безпосередньому впливі на індивіда; важливими чинником у цьому процесі є родина, духовний світ родинних коренів, зокрема матері, яка стоїть найближче до витоків творення духовного світу дитини. Тому можна стверджувати, що людина в цій взаємодії є об'єктом впливу культури, а вірніше, світу культури. Дитина вчиться діяти як людина, взаємодіяти з іншими людьми, вчиться мислити. Відчувати і виражати свої думки і почуття словами та відповідними діями.

Наступним етапом у творенні культурологічного світогляду особистості є відповідне духовне середовище. Освоюючи предмети світу культури, людина вчиться діяти на основі сформованого культурологічного світогляду. Сприйняті форми діяльності, або які-небудь загальні норми культури, організовують свідому волю творчої індивідуальності, структуризують її діяльність." Слово «митець» вживає не тільки щодо живописців, музикантів, скульпторів, а й до поетів та ораторів; ми ж приєднаємо до них своєю особистою владою будь-яку живу істоту, досить тонко організовану, щоб сприймати мистецтво" [2, 132].

" Тадей Едер надає перевагу словам із часткою «най», яка вказує на високий ступінь якості того, за що він береться: чи то проект вистави, чи то ремонт залу, чи реставрація гримерок, чи заміна крісел, чи виготовлення костюмів, — усе має бути виконано найкраще. Пан директор особливо полюбляє слова — найгарніший, найбільший, найпрекрасніший, найдорожчий тощо. Тому амбіції директора — це його «перпетуум-мобіле» (вічний двигун), який повсякчас генерує нові ідеї.

Тадей Едер обійняв посаду генерального директора 1998 року, а разом із нею і весь театр. А це велетенський корабель, який сяяв позолотою, кришталем і здіймався вгору величними скульптурами. Та його трюми-підвали кишіли щурами, вбиральні-туалети були наповнені терпкими непарфумованими запахами, за кулісами панували безлад і хаос, гримерки, репетиційні зали потребували ремонту, в актовому — скрипіли крісла й підлога… А за рік у Львові мала відбутися зустріч президентів східноєвропейських країн. І Львівський театр опери та балету як перлина архітектури мав стати основним місцем прийому й перебування високоповажних гостей. На підготовку залишалося менше року. І все-таки Тадей Едер наважився реставрувати живопис у дзеркальному залі та інші малярські твори, які прикрашають інтер'єр театру. До того ж узявся обновити крісла в актовому залі. Старий велюр замінили новим. Мало хто вірив, що директорові вдасться з усім вчасно впоратися.

— Я керуюся принципом: не в ім'я своє, а для громади, — сказав Тадей Олександрович. — Саме така позиція притягує до мене людей-професіоналів, які допомагають здійснити все заплановане. Часу було обмаль — лічені місяці, і жодних пояснень — «або пан, або пропав» .

І на прес-конференції з нагоди саміту президент Австрійської Республіки Томас Клестіль сказав численним зарубіжним журналістам, що львівський театр нагадує йому Віденську оперу — такий він величний і красивий. Ця похвала була лише стартом перед сміливими, а часом і зухвалими стрибками до вершин, які підігрівали амбіції директора" .

Суб'єктом культури, носієм соціально-людської діяльності, за переконаннями Едкероа Т. О., людина стане лише там і тоді, де і коли сам почне цю діяльність здійснювати. Опанувавши загальними формами людської життєдіяльності, сам виробляє внутрішні образи, зразки, відповідні його потребам; він визначає їх цінність для себе та інших у відповідності з тими ідеалами і цілями, які ставить перед собою він сам. Творець осмислює ці образи, висловлює їх у словах і втілює в справах своєю активною діяльністю, створюючи щось об'єктивно існуюче: річ або вчинок.

Життєвий і творчий шлях Едера Т. О. — невід'ємна частина історії Львівського театру опери та балету. «Тадей Едер поставив перед собою завдання повернути до Львова ім'я примадонни світової опери Соломії Крушельницької, назвавши її ім'ям Львівський театр опери та балету, бо тут вона виступала. Це ламало стереотипи в свідомості чиновників-бюрократів. Їх обуренню не було меж. Адже театр з 1956 року вже мав ім'я відомого письменника-революціонера Івана Франка. Як можна зректися титана-патріота Івана Франка і замінити його ім'я на ім'я співачки Соломії Крушельницької, яка все життя співала поза межами України, за кордоном? Та пан Едер був готовий до будь-якого спротиву, він терпляче писав листи, в яких аргументував, переконував, шукав впливових людей. І таки знайшов. 2000 року указом Президента України Львівському театру опери та балету надано ім'я Соломії Крушельницької. Так знаменита Соломія повернулася до рідного Львова. У пропаганді імені славної українки Тадей Едер пішов далі. Він підтримав та розвинув Міжнародний конкурс молодих вокалістів імені Соломії Крушельницької, який започаткував головний диригент театру Ігор Лацанич, і надав йому високого статусу. Талановита молодь із різних країн нині має за честь приїздити на цей конкурс. А в дзеркальному залі театру з’явилося бронзове погруддя Соломії Крушельницької. Пізніше з ініціативи Тадея Едера львівський скульптор Ярослав Скакун виготовив ще один бюст відомої співачки, який нещодавно прикрасив музей театру Ла Скала, де виступала оперна діва» [8].

Справжнє засвоєння культури відбувається лише в тому випадку, коли людина не тільки знаходить культурні форми, вироблені попередніми поколіннями, але і сам як суб'єкт культури виробляє нові ідеї, форми, цінності" [6, 49].

Слід констатувати, що стан проблеми культурологічного виховання молоді в цілому, а також питань, що стосуються його сутності, структури, змісту, обсягу, рівнів і форм прояву, механізмів розвитку, ще залишаються в науці недостатньо дослідженими. Про це переконливо свідчать досить різноманітні та дискретно вивчені результати впровадження досліджень як в Україні, так і за кордоном. Культурологічна грамотність, необхідність якої диктується потребами виживання особистості в різнопланових, швидкоплинних і кардинально протилежно змінюваних соціальних умовах, покликана визначити місце та її роль у державотворенні. Тому розробка проблем культурологічної грамотності сучасного студента — майбутнього фахівця — на сучасному етапі повинна стати одним із провідних напрямів подальшого розвитку вітчизняної системи освіти. Становлення культурологічного світогляду сучасних студентів неможливе без вивчення досвіду практичної, наукової мистецької діяльності найвидатніших культурологів нашої доби.

На прикладі аналізу діяльності Генерального директора, художнього керівника Львівського національного академічного театру опери та балету, заслуженого діяча культури Едера Тадея Олександровича ми розглянули окремі аспекти парадигми взаємодії людської особистості і архетипу сучасної культури як проблема творчого професійного становлення сучасних фахівців, що є важливою педагогічною інновацією сучасної вищої професійної школи.

Література

• 1. Андрєєв А.Н. Культурологія. Особистість і культура. Мінськ, 1998. С. 30.
• 2. Бальзак де Оноре. Думки про мистецтво.- К.: Мистецтво, 1981.-253 с.
• 3. Ільєнко Е. В. Що ж таке особистість? З чого починається особистість. М., 2003 — 325 с.
• 4. Ільєнко Е.В. Філософія і культура. М., 2006. — 389 с.
• 5. Культурологія: курс лекцій. У 2 ч. Ч.1/под ред. В. Ф. Мамонова. Челябінськ, 2007. — 346 с.
• 6. Ортега-і-Гассет Хосе. Вибрані твори.- Київ: Основи, 1994. 429 с.
• 7. Філософський словник / / під ред. І.Г. Фролова. М., 2006. — 422 с.
• 8. «Шануй і поважай те що маєш, і ніколи не жалкуй за тим, чого не маєш» // г." Віче" .- № 23, 2010.