Історичні етапи створення та формування сайтів музеїв України як самостійної одиниці в структурі музейних установ

Історичні етапи створення та формування сайтів музеїв України як самостійної одиниці в структурі музейних установ

Наприкінці XX століття у зв’язку зі значними успіхами в ряді галузей науки і техніки створилися передумови для ключових змін в області інформаційного забезпечення людства. Набули широкого поширення досить потужні «персональні комп’ютери», які максимально полегшували обробку інформації. Швидко прогресують технології подання аудіо та відео інформації. Науково-технічний прогрес заклав підґрунтя для інформаційної революції, під час якої здійснювався перехід від індустріального до постіндустріального (інформаційного) суспільства. Найбільш яскравим проявом цього якісного стрибка в області зберігання, обробки, передачі і представлення даних стала поява Інтернету і пов’язаних з ним електронної пошти, телеконференцій, чатів, форумів і, нарешті, інформаційного веб-простору. Музеї отримали можливість вільно поширювати та зберігати інформацію в мережі Інтернет. Від створення всесвітньої мережі Інтернет до сьогоднішнього дня десятки тисячі музеїв світу створили свої електронні версії, більшість із яких були приєднані до Інтернету.

Необхідність дослідження проблеми щодо використання інформаційних технологій для демонстрації світової культурної спадщини широкій масі населення, зростає з кожним днем. Головним завданням музеїв в мережі Інтернет в першу чергу є оперативне донесення інформації до користувача, який цікавиться діяльністю конкретного музею. Другорядним є ознайомити користувача із загальною інформацію про час роботи закладу, ціну квитка, календар проведення виставок, щоб у перспективі він міг відвідати сам музей. За даними Інтернет асоціації України, зібраними наприкінці 2013 р. в Україні нараховується близько 20 млн. осіб, які користуються мережею постійно в своєму повсякденному житті [5].

Питання розвитку музейної діяльності України в сфері використання новітніх інформаційних технологій, зокрема, причини та передумови для створення, стан і проблеми розвитку веб-представництва вітчизняних музейних установ досліджували Р. І. Гураль [1], А. В. Знаменський [2], Н. В. Іванченко [3], Б. Лорд [4], Л. В. Чупрій [6], І. П. Шевцов [7].

Проблема розробки, просування й розкручування, причини створення, етапи розвитку української музейної Інтернет-спільноти, інтеграція музеїв в мережу Інтернет, значення необхідності державної та громадської підтримки програм розвитку нових інформаційних технологій в культурно-освітньому (в тому числі музейному) секторі держави потребують подальшого дослідження, оскільки існує ряд актуальних невирішених питань. Насамперед, це стосується не достатньо вивченої проблеми інтеграції музейного сектору у віртуальний простір мережі Інтернет, знайомства музейних фахівців із новими світовими музейними стандартами та об'єктивного визначення місця українських музеїв на світовому інформаційному ринку глобальної мережі.

Метою дослідження є аналіз етапів створення, розвитку сайтів вітчизняних музеїв, як самостійної та повноцінної одиниці в структурі музею та висвітлення проблеми впровадження і використання новітніх інформаційних технологій в музейній діяльності України.

Кінець 80 — початок 90-х років XX ст. характеризується початком застосування закордонної комп’ютерної техніки та передових новітніх технологій в усіх сферах життя та діяльності населення [4].

В середині 1980;х років Міжнародна рада музеїв заявила про необхідність впровадження новітніх технологій в діяльності музеїв. Тоді ж Радою був створений спеціалізований підрозділ — Комітет з документації, який об'єднує музейних фахівців із 65 країн світу. Щорічно комітетом проводяться конференції, на яких обговорюються національні програми по інформатизації музейної сфери різних країн [2, с. 71]. Після здобуття незалежності України в музейній сфері відбулися помітні зміни. Протягом 90-х рр. ХХ ст. найбільші музеї в Україні проводять комп’ютеризацію своєї діяльності на рівні створення баз даних музейних експонатів. Здійснюється кардинальна трансформація методів роботи музейних фахівців з урахуванням розвитку новітніх технологій. В першій половині 1990;х музеями здійснюються перші спроби об'єднатися на регіональному рівні. Реалізовувалися такі проекти в більшості з ініціативи музеїв на власні кошти або за рахунок закордонних грантів. Метою об'єднання було накопичення даних від різних музеїв в одному місці, структурування цих даних і організація доступу до них. Прикладами таких об'єднань були краєзнавчі музеї Чернівецької області [1, с. 26].

У 1995 р. було прийнято закон «Про музеї та музейну справу», який врегульовував діяльність музеїв в Україні, а також утверджував курс на комп’ютеризацію музейної діяльності. Відповідно до закону визначалися основні завдання музею, які полягали у збереженні, дослідженні та популяризації музейних експонатів серед громадян. Окрім цього ще в 1992 р. був прийнятий закон «Про інформацію». В даному законі встановлювалися правові норми щодо забезпечення вільного доступу громадян до каталогів бібліотек, архівів, музейних фондів [5].

У 1999 р. в мережі Інтернет був створений український культурологічних ресурс під назвою «Пам'ятки України». Сайт на сьогоднішній день перейменовано на «Українську спадщину», на ньому в більшості розміщується інформація присвячена питанням пам’яток історії, мистецтва та ін.

Перші вітчизняні представництва музеїв у мережі Інтернет стали з’являтися приблизно з 1999 року, це були, наприклад, веб-ресурси Дніпропетровського історичного музею імені Д. І. Яворницького та Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941;1945 років». Зарубіжні представництва музеїв в мережі Інтернет створюються дещо раніше приблизно з 1990 р. Це були так звані «домашні сторінки», що містили довідкову інформацію і кілька картинок. Протягом 2000;2005 рр. діяла державна Програма розвитку музейної справи в Україні. Однією із ключових цілей програми було передбачено підвищення ролі інформаційних технологій в розвитку музейної сфери.

Співробітники українських музеїв із середини 90-х рр. постійно беруть участь у тренінгах, семінарах і конференціях, присвячених розвитку інформаційних технологій у сфері культури та освіти, які проходять в різних країнах Європи, США та Росії.

Президентом України 31 липня 2000 р. був підписаний указ «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Шеї^ і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні». Згідно із ним в сфері культури реалізовувалися проекти, щодо створення регіональних інформаційних центрів по архівній, бібліотечній та музейній справі.

У 2002 році за ініціативи благодійників була створена організація «Фонд збереження культурної спадщини „Фенікс“». Поле діяльності організації полягало в інтеграції українських музеїв в європейський музейний простір. Кінцеву ціль своєї діяльності вбачали в допомозі музеям у створенні та розміщенні електронних ресурсів в мережі Інтернет.

З метою реалізації плану по розбудові єдиного інформаційного простору, який би об'єднував більшу частину музеїв було створено в 2004 р. організацію «Всеукраїнська асоціація музеїв». Основні зміни в музейні діяльності асоціація вбачала в формуванні сучасних інформаційних ресурсів про культурну спадщину, створення механізмів вільного та ефективного доступу громадян до цих джерел.

В Україні на сьогодні інформаційну сферу в музейній діяльності та в інших напрямах її застосування регулюють більш ніж 200 законів та нормативних актів. Все це вказує на системні проблеми, в розвитку та застосуванні новітніх інформаційних технологій в Україні. Така велика кількість законів ускладнює контроль інформаційного ринку.

3 лютого 2004 р. в місті Києві журналістом Віктором Тригубом був заснований журнал для громадян, які цікавляться історичними пам’ятками «Музеї України». Поступово видання інтегрувалося у мережу Інтернет, та із 2012 року паперова версія його перестала друкуватися. З 2005 року фахівці журналу «Музею України» розпочали програму «Музейний сайт». Метою програми було розробити концепцію розвитку відповідних музейних електронних ресурсів, методику наповнення та створення сайтів на безкоштовних хостингах, музеям які не мають можливості витрачати кошти на великі проекти [6, с. 53].

Розпочинаючи з 2005 року Дніпропетровський національний історичний музей імені Д. І. Яворницького на базі свого закладу кожного року проводить Всеукраїнський музейний фестиваль «Музей третього тисячоліття». На сьогодні даний захід перейменовано на «Музей і діти: дитячі програми, центри, музеї», який присвячений дню народженню Д. І Яворницького. Одним із завдань фестивалю було обрати найкращий проект музейних мультимедійних програм (веб-сайтів, вебкаталогів, ігрових проектів).

Впродовж 2006;2009 рр. в Україні за ініціативи Асоціації музеїв Нідерландів реалізовувався проект «Матра — музеї України». Одне із основних завдань проекту полягало в інтенсивному обміні досвідом між нідерландськими та українськими музейними фахівцями по створенню та наповненню інформацією музейних сайтів.

У 2007 р. за ініціативи уряду розроблявся проект створення електронної інформаційної системи «Музейні фонди України». Кінцевим результатом такої роботи мав би стати веб-портал «Україна музейна», та розроблена універсальна структура веб-сторінок музейних установ. Однак на сьогодні проект залишається нереалізованим, хоча цей напрям безумовно має ряд переваг.

Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000» з 2006 р. налагодив співпрацю з громадською організацію «Український центр розвитку музейної справи», яка проводить цільове дослідження стану музейної справи в Україні та аналізує можливості інтеграції європейських музейних стандартів в діяльність вітчизняних музеїв. Громадська організація «Центр розвитку музейної справи» з 2004 р. розпочала роботу над створенням окремого спеціалізованого електронного ресурсу. Метою даного веб-джерела було сформувати для спеціалістів електронну музейну публічну бібліотеку з різних питань музейної практики. Центр розвитку музейної справи створив у 2005 р. портал «Музейний простір». На даний час портал «Музейний простір» являється найбільшим Інтернет-проектом спільноти музейних фахівців в Україні, де зібрано каталог різних музейних ресурсів з вільним доступом. Спеціалісти порталу з 2005 р. розпочали на безоплатній основі створювати сайти вітчизняним музеям. На базі сайту Музейного ресурсного центру реалізуються заходи по розміщенню музейних колекцій (тексту, фото, відео матеріалів, анонс подій тощо), перегляду музейних періодичних видань, проведення онлайн конференцій, семінарів та тренінгів за участю закордонних та вітчизняних фахівців музейної справи.

В Україні була розроблена єдина електронна база даних Національного музейного фонду. У ній міститься інформація про всі найвидатніші пам’ятки вітчизняних музеїв. Але інформаційна база Національного музейного фонду порівняно із аналогічними інформаційними зібраннями по пам’ятках інших країн є закритою для сторонніх, має дуже незручний інтерфейс, що значно ускладнює ознайомлення із колекціями цього фонду.

За підтримки Миколи Томенка у 2011 р. було презентовано Інтернет-проект під назвою «Все про всі музеї України», де безкоштовно було розміщено інформацію про вартість квитків, розташування, телефони, адреси електронної пошти та веб-ресурсів, графік роботи закладів, знижки, характеристика виставок та експозицій по більшій частині музеїв України.

У 2011 р. на базі музею «Жовківський замок» була започаткована конференція під назвою «Жовківські читання», де розглядалися тенденції застосування новітніх технологій в музейній сфері та перспективи інтеграції музеїв у Інтернет-простір. У 2011 та 2013 рр. організовувалася конференція «Жовківські читання: музей в сучасному світі». Однією із проблем, яка обговорювалася під час дискусії була розробка плану оцифрування музейних експонатів та яким способом можливо забезпечити ефективний вихід регіональних музеїв у віртуальну мережу, презентація музеїв та їх колекцій в Інтернеті за допомогою мультимедійних програм — завдання і проблеми.

На базі музейних закладів Львова й Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій за ініціативи Асоціації музеїв та галерей Західного регіону в 2011 р. була проведена консультація по створенню спеціалізованої робочої групи із фахівців ІТ-технологій та музейних працівників. Метою створення робочої групи було розробити методику по впровадженню та правила використання новітніх технологій в музейній справі. Обговорювалося також створення спільної платформи музеїв Львова, де б розміщувалася коротка інформація про заклади і була б своєрідна форма представлення музеїв міста у інформаційному просторі.

З 2010 р. на базі Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна започатковані Луньовські читання. Основною тематикою для обговорення читань є шляхи модернізації музейної діяльності, використання інформаційних технологій та технічних засобів в музейній роботі. Протягом 2010;2015 ключовими проблемами, які висвітлювалися на Луньовських читання були: сучасні музейні експозиції, музейна комунікація за допомогою Інтернет-технологій, створення електронних виставок музеїв, проблема підтримки та функціонування музейних веб-ресурсів та ін.

У період 2013;2014 рр. Фондом Ріната Ахметова «Розвиток України» здійснювався проект «Динамічний музей». Одним із результатів діяльності проекту має стати перегляд та оновлення усіх підходів до музейної справи, в тому числі передбачалися кардинальні зміни роботи з відвідувачами. Проект «Динамічний музей» спрямований також на створення і розвиток українськими музеями власних електронних ресурсів відповідно до міжнародних музейних стандартів.

Отже, швидкий розвиток Інтернет-технологій являється однією із важливих умов повноцінного функціонування сучасного інформаційного суспільства. Україна, яка намагається інтегруватися в європейське інформаційне середовище розпочинає активніше використовувати всі можливості, які надає мережа Інтернет в усіх сферах життя і діяльності суспільства.

З появою на початку 90-х років XX ст. на території України мережі Інтернет відбувається активна комп’ютеризація музейної діяльності. Українські музеї, як частинка культурної сфери, вибудовують перші кроки в сторону інтеграції та адаптації до сучасних умов, поставлених перед ними суспільством. Працівники вітчизняних музеїв із середини 90-х рр. активно організовують та беруть участь в тренінгах, семінарах і конференціях, що присвячені розвитку інформаційних технологій у сфері культури та освіти. Приймаються на державному рівні ряд важливих законів, які врегульовують музейну діяльність та впроваджують механізми, щодо процесу модернізації музейної сфери.

Наприкінці ХХ — початку ХХІ ст. українські музеї розпочинають перші кроки в напрямі створення власних веб-представництв в мережі Інтернет. Реалізовують громадськими організаціями, меценатами регіональні та національні проекти спрямовані на інформатизацію музеїв, організовуються курси, проводяться тренінги по особливостям створення сайтів музеїв, їхньому обслуговуванню та інформаційному наповненню.

Список використаних джерел

музейний інформаційний веб представництво.

• 1. Гураль Р. І. Новітні технології у музейній справі / Р. І. Гураль // ІІ Науково-практична конференція «Музейна педагогіка — проблеми, сьогодення, перспективи». (25−26 вересня, 2014 р., м. Київ). — К.: НКПІКЗ, 2014. — С.26−28.
• 2. Знаменский А. Модернизация музейной деятельности: Внедрение новых информационных технологий в экспозиционновыставочную деятельность провинциального музея / А. Знаменский // Справочник руководителя учреждения культуры. — 2003. — № 10. — С.70−75.
• 3. Шевцов І. П. Створення музейного сайту — необхідна складова сучасної маркетингової системи закладів культури [Текст] / І. П. Шевцов // Сімнадцяті Сумцовські читання: збірник матеріалів наукової конференції на тему: «Комунікаційний підхід у музейній справі як відповідь на проблеми соціуму» (проводиться в рамках ХVП Сумцовських читань), 18 квітня 2011 р. — Х.: Майдан, 2011. — С.53−57.