Проектування змісту дисципліни «Матеріалознавство» для студентів спеціалізації «художній текстиль» напряму підготовки «Культура і мистецтво»

Проектування змісту дисципліни «Матеріалознавство» для студентів спеціалізації «художній текстиль» напряму підготовки «Культура і мистецтво»

У статті на основі проведеного аналізу технік виготовлення виробів декоративного мистецтва, якими оволодівають студенти кафедри теорії та методики трудового і професійного навчання Хмельницького національного університету в процесі підготовки художників декоративного мистецтва спеціалізації «Художній текстиль» запропоновано зміст навчальної програми «Матеріалознавство» за компетентністним підходом до навчання. У процесі аналізу розглянуто техніки в'язання (спицями, гачком, макраме) і вишивка; печворк (клаптикова техніка), текстильна пластика; валяння й килимарство; всі види розпису та швейні вироби. Встановлено, що всі різновиди матеріалів, які застосовуються при виготовлені одягу, в певному обсязі присутні у всіх обраних техніках. Тому зміст програми дисципліни «Матеріалознавство» сформовано на розгляді пакету матеріалів для одягу. Розроблена програма «Матеріалознавство» для спеціалізації «художній текстиль» враховує сучасні вимоги щодо змісту та оформлення навчальних програм. Основні завдання дисципліни розкрито завдяки компетентністному підходу та реалізовано в інформаційному наповненні програми. За основну мету викладання дисципліни «Матеріалознавство» обрано формування професійних компетенцій у майбутніх фахівців декоративного мистецтва спеціалізації «Художній текстиль» у сфері матеріалознавства.

Як відомо, декоративне мистецтво (ДМ) охоплює низку галузей творчості, присвячених створенню художніх виробів, призначених насамперед для побуту [1]. У процесі створення виробів ДМ з текстилю можна виділити два напрями: виготовлення полотна, яке матиме художню цінність і буде витвором ДМ (тканні візерункові полотна; килимки; гобелени; в’язані вироби тощо) та декорування готового полотна різними способами його оздоблення (вишивання; розпис; аплікація тощо) й можливе виготовлення з нього будь-якого швейного виробу, зокрема й одягу. Вибір технік художньої обробки текстильних матеріалів, призначених для обов’язкового освоєння їх студентами, впливає на зміст та обсяг навчального матеріалу дисципліни «Матеріалознавство».

У зв’язку із цим існує нагальна потреба у розробленні програми дисципліни «Матеріалознавство» з урахування специфіки різноманітних технік, якими опановують сьогодні студенти спеціалізації «художній текстиль» під час навчання у межах спеціальності 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» напряму підготовки 02 «Культура і мистецтво».

Стаття написана відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри теорії та методики ТПН ХНУ — «Психолого-педагогічна система становлення особистості фахівця».

Різні аспекти професійного становлення та питання мистецької освіти розглядали О. Н. Дем’янчук, Л. А. Кондрацька, Л. М. Масол, Н.Є.Миропольська, В. Ф. Орлов, О. М. Отич, В. О. Радкевич, О. П. Рудницька, О. П. Щолокова та ін. Засоби оптимізації фахової підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах висвітлено у працях М. А. Кириченка, І. М. Кириченка, С. В. Коновець, В.С.Кузіна, П. В. Лосюка, В. М. Сироти, М. М. Ростовцева та ін. Шляхи розвитку творчого потенціалу майбутніх педагогів-митців досліджували Л. М. Любарська, М. І. Резніченко, О. В. Ткачук, Є. В. Шорохов, В. Г. Щербина та ін. Однак, незважаючи на значний інтерес учених до мистецької освіти, питання змісту дисципліни «Матеріалознавство» у цій галузі залишаються недостатньо висвітленими.

Завдання статті — на основі аналітичного огляду видів і технік художньої обробки текстильних матеріалів, що застосовуються під час виготовлення виробів ДМ у процесі навчальної діяльності студентів майбутніх художників декоративного мистецтва спеціалізації «художній текстиль» проаналізувати розроблену адаптивну навчальну програму підготовки цих фахівців з дисципліни «Матеріалознавство».

У дослідженнях С. Батишева зазначено, що відбір навчального матеріалу слід здійснювати на основі ретельного аналізу трудових функцій фахівця, з розширеним використанням опису приладів і технологічних процесів [6]. Ця позиція вимагає уточнення змісту дисципліни «Матеріалознавство» з урахуванням використання традиційних технік декоративного мистецтва зокрема текстильних виробів в сучасних умовах [5; 6].

У процесі усього періоду навчання студенти оволодівають такими техніками художньої обробки текстильних матеріалів: в’язання і вишивка (1−2-й семестр); печворк (клаптикова техніка), текстильна пластика (3−4-й семестр); валяння й килимарство (5−6-й семестр); всі види розпису (7-й семестр). Також, студенти мають змогу опанувати технологією виготовлення швейних виробів. Найвищим і найскладнішим видом декоративно мистецтва, який тісно пов’язаний з обробкою текстильних матеріалів та текстильною пластикою, є одяг. Твором декоративного мистецтва швейний виріб, зокрема одяг, стає лише тоді, коли він має художню цілісність й у ньому присутні, здебільшого, ручні види декорування (вишивка, розпис тощо) [1].

Відповідно для виготовлення виробів з текстилю необхідні знання видів, будови і властивостей як текстильних матеріалів, так і інших матеріалів, що можуть застосовуватися в якості оздоблення. Для більш повного уявлення та правильного формування змісту курсу «Матеріалознавство» розглянемо особливості кожної з вище зазначених технік художньої обробки текстильних матеріалів [4; 5].

В’язання — вид ДМ, виготовлення в’язаного полотна вигинанням безперервної, цілісної нитки у петлях, що по-різному переплітаються між собою [1;3]. Студенти освоюють три різновиди в’язання: спицями, гачком та вузликове плетення — макраме. В’язанні вироби виготовляються з пряжі та ниток різної будови та волокнистого складу. Макраме найчастіше виготовляють зі шнура або з пряжі високого кручення.

Вишивка — орнаментальне або сюжетне зображення на основі готового полотна, виконане різноманітними ручними або машинними швами. Вибір тканини і ниток для вишивки залежить від призначення виробу, характеру узору та способу його виконання. Так для художньої гладі застосовують різні щільні види тканин, а для лічильних видів вишивки — з розрахунком, найбільш підходять тканини полотняного переплетення. Також для в’язання і вишивки застосовують різні види пряжі та ниток (петельна, меланжева, муліне, сінель, шнур, тасьма, сутаж, стрічки, металізовані та шовкові нитки).

«Печворк» (клаптикова техніка, текстильна пластика) передбачає отримання цілісного виробу зі шматочків текстильних матеріалів (клаптиків) [1;3]. У результаті роботи отримують полотно з новим колірним рішенням, візерунком та фактурою. Для отримання необхідного композиційного рішення застосовують різноманітні текстильні матеріали (клаптики тканин) не тільки різного кольору, а й різної фактури, рисунків, текстур та властивостей. Крім того, для підсилення художньої виразності текстильної композиції її можуть доповнювати фурнітурою та іншими оздоблювальними матеріалами.

«Валяння» (або валка) — виготовлення вовняних виробів та їх ущільнення способом зчеплення і переплетення між собою волокон вовни. Розглядається два способи валяння вовни: мокре і сухе. Також виготовляють вироби вже з готового фетру.

Розпис тканин — нанесення на поверхню тканини певних узорів чи сюжетних композицій за допомогою спеціальних фарбників та різних способів. Студенти під час навчання засвоюють наступні види розпису: вільний розпис, вузликова техніка фарбування тканин, холодний та гарячий батик, трафаретний спосіб нанесення рисунку на полотно, друк.

Робота зі створення швейних виробів відбувається у двох напрямах: розробка і виготовлення виробу та його декорування.

Для кращого уявлення про змістовне наповнення дисципліни «Матеріалознавство» проведено аналіз видів матеріалів, що застосовуються у процесі виготовлення виробів ДМ з текстилю (табл. 1).

декоративний в’язання розпис швейний.

Таблиця 1. Аналіз технік та видів матеріалів, що застосовуються при виготовленні виробів ДМ з текстилю

З таблиці видно, що найбільш інформативною є робота зі швейними виробами. Тому при розробці програми дисципліни «Матеріалознавство» перевагу в обсязі та змісті навчального матеріалу надано швейним виробам. Крім того, аналіз навчального матеріалу, яким необхідно оволодіти студенту для виконання виробів у будь-якій із зазначених технік, показав, що він є складовою частиною при виготовлені одягу.

Розроблена нами програма «Матеріалознавство» для спеціалізації «художній текстиль» враховує сучасні вимоги щодо змісту та оформлення навчальних програм. Основні завдання дисципліни розкрито завдяки компетентністному підходу та реалізовано в інформаційному наповненні програми. Програма дисципліни «Матеріалознавство» складена відповідно до освітньопрофесійної програми підготовки бакалавра галузі знань 02 «Культура і мистецтво», спеціальності 023 «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація», спеціалізації «Художній текстиль».

Предметом навчальної дисципліни є матеріал — його види, будова та властивості текстильних волокон; асортимент матеріалів, що застосовуються при виготовленні текстильних виробів ДМ.

Програма навчальної дисципліни містить наступні змістовні модулі:

Загальні відомості про будову та отримання текстильних матеріалів.

Виробництво та асортимент швейних матеріалів.

Матеріали для з'єднання деталей та оздоблення виробів.

Властивості текстильних матеріалів.

Метою викладання дисципліни «Матеріалознавство» є формування професійних компетенцій у майбутніх фахівців декоративного мистецтва спеціалізації «Художній текстиль» у сфері матеріалознавства, також формування бази теоретичних знань про будову, властивості та асортимент швейних матеріалів та практичних навичок професійного використання швейних матеріалів для створення виробів ДМ.

Основними завданнями дисципліни «Матеріалознавство» є формування професійних компетенцій — системи знань, вмінь і навичок з матеріалознавства з метою їх використання у майбутній професійній діяльності студентів спеціалізації «Художній текстиль».

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати класифікацію текстильних волокон і ниток; види, будову і властивості текстильних волокон і ниток; системи прядіння пряжі; види, будову та способи отримання текстильних та швейних матеріалів; асортимент та властивості текстильних та швейних матеріалів; асортимент та властивості матеріалів для з'єднання деталей виробів та їх оздоблення.

По закінченню вивчення дисципліни «Матеріалознавство» студенти повинні вміти: розпізнавати волокнистий склад текстильних волокон і матеріалів; розрізняти види текстильних і швейних матеріалів; знати асортимент і напрями застосування швейних матеріалів; визначати переплетення тканин; добирати пакет матеріалів для виготовлення виробу ДМ у певній техніці.

Результатом освоєння дисципліни «Матеріалознавство» мають бути сформовані такі компетенції:

• — оперування відомостями про види і властивості текстильних волокон і ниток; способи прядіння; будову текстильних і швейних матеріалів; асортимент та властивості текстильних і швейних матеріалів; призначення текстильних і швейних матеріалів; види переплетення тканин;
• — володіння способами визначення волокнистого складу текстильних волокон, ниток та матеріалів; виду переплетення тканин; виду фарбування та оздоблення; виду поверхні матеріалу;
• — орієнтування у видах та асортименті сучасних текстильних та швейних матеріалах;
• — володіння уміннями та навичками підбору пакету матеріалів для виготовлення виробів ДМ.

Відповідно до навчального плану дисципліна «Матеріалознавство» має наступний розподіл годин за видами робіт (табл.2).

Таблиця 2. Розподіл годин дисципліна «Матеріалознавство» відповідно до навчального плану

Для реалізації поставленої мети та основних завдань дисципліни нами запропоновано наступне тематичне планування (табл. 3).

Таблиця 3.

Характеристика розподілу навчального матеріалу за видами робіт

Висновки

Розроблена та запропонована нами програма навчальної дисципліни «Матеріалознавство» враховує специфіку технік, які опановують студенти під час навчання, та сучасні вимоги щодо структури та форми навчальної програми. У розробці програми реалізовано дидактичні принципи навчання, застосовано компетентністний підхід. Зміст програми забезпечує проектну діяльність студентів у межах дисциплін декоративного мистецтва спеціалізації «художній текстиль». Таким чином, запропонована програма враховує сучасні тенденції розвитку суспільства та освіти.

Список використаних джерел та літератури

• 1. Декоративно-ужиткове мистецтво: Словник. Т.2: Л — Я / І. В. Голод, В. І. Білик, Я. О. Кравченко, С. П. Лупій; Кер. авт. колективу Я. П. Запаско. — Львів: Афіша, 2000. — 279 с.
• 2. Давидовська В. О., Пенчук О. П. Розробка конструктивного рішення побудови схем-блоків з застосуванням техніки печворк / Технологія та дизайн. — № 3. — 2014. — КНУТД.
• 3. Козакевич О. В’язання як вид українського декоративно-ужиткового мистецтва О. Козакевич // Мистецтвознавство 03. — 2004. — С. 99—113.
• 4. Оршанський Л. В. Декоративно-ужиткове мистецтво та етнодизайн — традиції і сучасність у художньо-трудовій підготовці майбутніх учителів трудового навчання / Л. В. Оршанський // Инновационные образовательные технологии. — № 1. — 2008. — С.77 — 82.
• 5. Проектування навчальних програм професійно-технічної освіти на основі потреб галузі й громади: Навчально-методичний посібник / Кол. Автор.: Пащенко О. В., Сергеєва Л.М. та ін. За заг. ред. Л.І.Даниленко. — К.: ТОВ «Етіс Плюс», 2007. — 164 с.
• 6. Тархан Л. З. Модернизация процесса подготовки бакалавров швейного профиля на инженерно-педагогическом факультете в контексте Болонских требований / Л. З. Тархан, Ю. А. Шереметьева // Проблеми інженерно-педагогічної освіти. — 2006. — № 12. — С. 110—119.