Вступ. 
Фізіотерапія при захворюваннях серцево-судинної системи: ішемічна хвороба серця та після інфаркту міокарда

Серцево-судинні захворювання — клас захворювань, які пов’язані з патологією серця або кровоносних судин, загальна назва захворювань системи кровообігу, среди якіх віділяють:

інсульт;

захворювання серця (ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарду, такоже до захворювань серця відносят коронарних недостатність);

захворювання артерій;

захворювання вен.

Серцево-судинні захворювання є найбільш частою причиною смерти в мире. Ішемічна хвороба серця — основна причина летальності від серцево-судинна захворювань. Найбільш пошірені судинні захворювання: атеросклероз, гіпертонічна хвороба, варикозне розширення вен та тромбофлебіт.

ЛФК при інфаркті міокарда та ішемічній хворобі серця

Класифікація тяжкості стану хворих з інфарктом міокарда.

Інфаркт міокарда — вогнищевий або множинний некроз м’язи серця, обумовлений гострою коронарною недостатністю. Некротизована тканина в подальшому замінюється рубцем. При інфаркті з’являються сильні болі в області серця, почастішання пульсу, зниження артеріального тиску, ядуха, сонливість. За електрокардіограмі (ЕКГ) визначають локалізацію інфаркту, його тяжкість. У перші 3 дні підвищується температура тіла, з’являється лейкоцитоз і підвищується ШОЕ.

Відповідно до класифікації ВООЗ і рекомендаціями Кардіологічного наукового центру РАМН виділяють чотири функціональних класу тяжкості стану хворих, які перенесли інфаркт міокарда, а також страждають на ішемічну хворобу серця (без інфаркту в анамнезі).

I функціональний клас — звичайна фізичне навантаження (ходьба, підйом по сходах) не викликає болю в серці, болі можуть з’являтися при великих навантаженнях.

II функціональний клас — болі виникають при ходьбі, підйомі по сходах, в холодну погоду, при емоційному напруженні, після сну (в перші години). Рухова активність хворих дещо обмежена.

III функціональний клас — болі з’являються при звичайній ходьбі по рівному місцю на відстань 200−400 м, при підйомі по сходах на один поверх. Помітно обмежена можливість фізичного навантаження.

IV функціональний клас — біль виникає при самій невеликому фізичному навантаженні, тобто хворий не здатний виконувати будь-яку фізичну роботу.

У Кардіологічному науковому центрі РАМН розроблена комплексна програма реабілітації хворих з інфарктом на етапі стаціонарного лікування і спільно з Російським науковим центром відновного лікування та курортології (Центральний інститут курортології і фізіотерапії - до 1992 р.) — на етапах поліклінічного та санаторно-курортного лікування.

Фізична реабілітація хворих з інфарктом міокарда поділяється на три фази (етапи):

Перший етап — лікування в лікарні в гострому періоді захворювання до початку клінічного одужання.

Другий етап — послебольнічний (реадаптація) у реабілітаційному центрі, санаторії, поліклініці. Період одужання починається з моменту виписки зі стаціонару і триває до повернення до трудової діяльності.

Третій етап — підтримуючий — в кардіологічному диспансері, поліклініці, лікарсько-фізкультурному диспансері. У цій фазі триває реабілітація і відновлюється працездатність.

Перший етап — лікарняний Завдання ЛФК:

Попередження можливих ускладнень, зумовлені послабленням функцій серця, порушенням згортання крові, значним обмеженням рухової активності у зв’язку з постільною режимом (тромбоемболія, застійна пневмонія, атонія кишечнику, м’язова слабкість і ін);

Поліпшення функціонального стану серцево-судинної системи впливом фізичних вправ, переважно для тренування периферичного кровообігу, тренування ортостатичної стійкості;

Відновлення простих рухових навичок, адаптація до простих побутових навантажень, профілактика гіпо і кинезии (гіпокінетичного синдрому);

Створення позитивних емоцій.

Протипоказання до призначення ЛФК:

Гостра серцева недостатність — частота серцевих скорочень (ЧСС) понад 104 уд. / хв; виражена задишка, набряк легенів;

Шок, аритмії;

Важкий больовий синдром, температура тіла вище 38° С;

Негативна динаміка показників ЕКГ.

Форми ЛФК. Основна форма — лікувальна гімнастика в кінці цього етапу — дозована ходьба, ходьба по сходах, масаж.

При неускладненому перебігу інфаркту заняття починають з 2−3-го дня, коли основні ознаки гострого інфаркту вщухають.

Строки початку занять, поступовість збільшення навантаження строго індивідуальні і залежать від характеру інфаркту та вираженості постінфарктної стенокардії.

Період перебування в стаціонарі умовно ділять на чотири ступені, які поділяються на підсходинки (а, б, в) для більш диференційованого підходу у виборі навантаження. Клас тяжкості, переклад хворого з одного ступеня на інший визначає лікуючий лікар.

Програма фізичної реабілітації хворих з інфарктом міокарда в лікарняну фазу будується з урахуванням належності хворого до одного з 4 класів тяжкості стану. Клас тяжкості визначають на 2−3-й день хвороби після ліквідації больового синдрому і таких ускладнень, як кардіогенний шок, набряк легенів, важкі аритмії. Ця програма передбачає призначення хворому того чи іншого характеру і обсягу фізичних навантажень побутового характеру, тренирующего режиму у вигляді лікувальної гімнастики, проведення дозвілля в різні терміни залежно від приналежності її до того чи іншого класу тяжкості. Весь період стаціонарного етапу реабілітації ділиться на чотири ступені з підрозділом характеристики щоденного рівня навантажень і забезпечення поступового їх нарощування.

Ступінь I охоплює період перебування хворого на постільному режимі. Фізична активність в обсязі підсходинки «а» допускається після ліквідації больового синдрому і важких ускладнень гострого періоду і зазвичай обмежується строком в одну добу.

Показання до переведення хворого на підсходинки «б» (ще в період перебування хворого на постільному режимі):

Зняття больового синдрому;

Ліквідація важких ускладнень в 1−2-у добу захворювання при неускладненому перебігу.

Протипоказання до переведення хворого на підсходинки «б»:

Збереження нападів стенокардії (до 2−4 на добу);

Виражені ознаки недостатності кровообігу у вигляді синусової тахікардії (до 100 і більше за хвилину);

Важка задишка в спокої або при найменшому русі;

Велика кількість застійних хрипів у легенях;

Напади серцевої астми або набряку легенів;

Складні важкі порушення ритму, провоковані фізичним навантаженням або призводять до порушення гемодинаміки (наприклад, часті пароксизми тахісистолічною форми мерехтіння передсердь) З переведенням хворого на підсходинки «б» йому призначають Комплекс лікувальної гімнастики. Основне призначення цього комплексу — боротьба з гіпокінезією в умовах запропонованого хворому постільного режиму і підготовка його до можливо раннього розширення фізичної активності. Застосування лікувальної гімнастики в перші дні інфаркту міокарда грає важливу психотерапевтичну роль. Заняття проводить інструктор ЛФК в положенні хворого лежачи Індивідуально з кожним. Строки призначення лікувальної гімнастики і її обсяг визначаються колегіально: лікарем кардіологом, спостерігає хворого, лікарем ЛФК та інструктором. Початок занять лікувальною гімнастикою передує першому прісажіваніе хворого. Власне підсходинки «б» передбачає приєднання до вказаної вище активності сідання в ліжку, звісивши ноги, з допомогою сестри на 5−10 хв 2−3 рази на день. Перше сідання проводять під керівництвом інструктора ЛФК, який має роз’яснити хворому необхідність дотримання суворої послідовності рухів кінцівок і тулуба при переході з горизонтального положення в положення сидячи, фізично допомогти хворому на етапі підйому верхньої частини тулуба і спуску кінцівок, здійснювати динамічний клінічний контроль реакції хворого на дану навантаження. Лікувальна гімнастика забезпечує поступове розширення режиму рухової активності хворого.

Комплекс лікувальної гімнастики включає в себе легкі вправи для дистальних відділів кінцівок, ізометричні напруження великих м’язових груп нижніх кінцівок і тулуба, вправи на розслаблення, дихальні. Темп виконання вправ — повільний, Підпорядковане диханню хворого. Глибину дихання в перші дні не фіксують, так як це може викликати болі в серці, запаморочення і страх при подальшому виконанні вправ. Інструктор при необхідності допомагає хворому у виконанні вправ. Кожен рух закінчується розслабленням працювали м’язів. Після закінчення кожної вправи передбачається пауза для розслаблення і пасивного відпочинку. Загальна тривалість пауз для відпочинку становить 50−30% від часу, витраченого на всі заняття.

Під час занять слід стежити за пульсом хворого. При збільшенні частоти пульсу більш ніж на 15−20 ударів роблять паузу для відпочинку. Через 2−3 дні успішного виконання комплексу та поліпшення стану хворого можна рекомендувати повторне виконання цього комплексу у другій половині дня в скороченому варіанті. Тривалість занять — 10−12 хв.

Ішемічна хвороба серця — поширене захворювання, яке проявляється стенокардією — болями в області серця, за грудиною, в лівій руці, під лівою лопаткою. Болі виникають в результаті спазму судин та ішемії міокарда. Провокують напади болю негативні емоції, куріння, зловживання алкоголем, фізичне і психічне перенапруження.

Завдання ЛФК:

• · Сприятиме регулюванню координованої діяльності всіх ланок кровообігу і розвитку резервних можливостей серцево-судинної системи;
• · Поліпшити коронарний і периферичний кровообіг, поліпшити емоційний стан, підвищити та підтримати фізичну працездатність;
• · Вторинні профілактики ІХС.

Протипоказання:

• · Часті напади стенокардії,
• · Гострі порушення коронарного кровообігу,
• · Серцева недостатність вище I стадії,
• · Аневризма серця,
• · Стійкі порушення ритму серця.

Форми ЛФК: лікувальна гімнастика, дозована ходьба, фізичні вправи у воді і плавання, масаж; використання природних факторів природи.

ЛФК показана в період між нападами стенокардії:

• · При легких нападах (на 2−3-й день),
• · При важких приступах (на 6−8-й день),
• · У літніх людей (після нападу середньої тяжкості через 3−4 дні).

Методика занять аналогічна застосовуваній у перенесли інфаркт міокарда.

фізичний реабілітація інфаркт масаж.