Вступ. 
Кадрові питання в організації надання лікувально-діагностичних і косметологічних послуг жінкам із патологічними та віковими змінами шкіри обличчя

Зміцнення здоров’я і підвищення благополуччя населення визнані найважливішими елементами політики «Здоров'я — 2020» [4]. Вагомий внесок у порушення здоров’я вносять хвороби шкіри та підшкірної клітковини, серед яких високий відсоток хронічних нозологій, що потребує постійного спілкування хворого з системою медичної допомоги, економічних і часових затрат на індивідуальному та системному рівні [3].

За даними наукових досліджень, шкіра є видимою частиною людського тіла і носієм важливих властивостей індивіду, що впливає на формування його статусу в суспільстві, самооцінку, адаптацію до навколишнього середовища. Результати численних досліджень вказують на ряд психологічних проблем у хворих з хронічними ураженнями шкіри, а саме, наявність невротичних розладів: дратівливості, недовірливості, порушень сну, швидкої стомлюваності. Зустрічаються іпохондричні та істеричні стани поряд з шизоїдними і паранояльними порушеннями, а також збільшення конфліктності, що призводить до дезадаптації хворих у комунікаціях [1, 5]. За даними Центру медичної статистики МОЗ, в Україні за 2008;2015 рр. мало місце зростання захворюваності шкіри і підшкірножирової клітковини на 15,5%.

Особливо значимо зміни шкіри впливають на психоемоційний статус жінок, для яких краса і здоров’я шкіри, особливо обличчя, є важливою складовою успіху у професійному та привабливості - в особистому житті. Відомо, що формування змін шкіри зумовлюється як патологічними чинниками, так і за рахунок вікового фактору, а регулювання їх впливу можна забезпечити шляхом поєднання медичних втручань та косметичного догляду.

Експерти ВООЗ поділяють жінок на різні вікові групи за критерієм основних потреб у здоров'ї: ранішнє дитинство (від народження до дев’яти років); підлітковий вік (від 10 до 19 років); доросле життя (від 20 до 59 років, у тому числі репродуктивний вік — 15−44 роки); старший вік (60 років і старше). Отже, залежно від віку та стану здоров’я жінки необхідно формувати індивідуальну програму декоративного, гігієнічного та лікувальнокосметичного догляду при патологічних і вікових змінах шкіри її обличчя. Американська асоціація ASAPS традиційно публікує відомості, що відображують динаміку та тенденції ринку естетичної корекції зовнішності. У 2016 р. мешканці США витратили більше 15 млрд доларів на естетичну корекцію зовнішності, при цьому на долю пластичної хірургії приходиться 56,0%, на безопераційну корекцію зовнішності (естетична медицина) — 44,0%. Об'єм ринку зріс на 1,5 млрд доларів порівняно з 2015 р. Найчастіше за процедурами естетичної корекції звертаються люди віком 35−50 років (40,0%).

В Україні попит на естетичну медицину також щороку зростає, але офіційні дані, аналогічні тим, що надаються по США, відсутні. Тому актуальності набуває оцінка доступності жіночого населення до зазначених видів послуг, які часто поєднують в собі як естетичну складову, так і медичні процедури і маніпуляції. В даному контексті важливим є визначення фахівців, які можуть надавати лікувально-діагностичну та косметологічну допомогу жінкам в Україні, та аналіз вимог до їх професійного рівня.

Мета роботи — вивчити нормативно-правове регулювання кадрового забезпечення надання лікувально-діагностичних і косметологічних послуг жінкам з патологічними та віковими змінами шкіри обличчя.