Вексилологічний ескіз: прапорнича традиція Полтавського та Миргородського полків у середині XVШ ст

Фаховий збірник «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики» — одне з титульних наукових дітищ видатного історика Марії Дмитрієнко. Задум видання, творче втілення та науковий авторитет прямо завдячують енергії, високій управлінській організації та науковій стратегії глибоко шанованого Вченого, належати до кола послідовників та учнів якого автор має високу честь. Чверть томів, що неодноразово під її пильним оком перетворювалися на частини й книги, слугують своєрідним літописом розвитку спеціальних історичних дисциплін в Україні на зламі ХХ і ХХІ ст. На початку утвердження збірника автору пощастило бути відповідальним секретарем числа, присвяченого відомому історику — Компан Олені Станіславівні, та неодноразово — одним із його дописувачів.

У 2002;2007 рр. у кількох числах «Спеціальних історичних дисциплін: питання теорії та методики» нами здійснено серію наукових публікацій щодо ґенези та реформування прапорничої традиції Збройних сил Г етьманату другої половини ХУТТТ ст. У фокусі дослідницької уваги опинилися прапори Стародубського, Ніжинського, Чернігівського та Гадяцького полків. Окремо з’явилася праця на матеріалах Лубенського полку. Після тривалої перерви, наприкінці 2014 р., передано до друку статті, присвячені прапорам Київського, Переяславського та Прилуцького полків. Дана розвідка завершує вищезгаданий цикл дослідження сотенних та полкових прапорів решти полків Г етьманату — Полтавського та Миргородського. Як і попередні публікації, вона опирається на вже апробовану методологію та схему викладу матеріалу.Однак, на відміну від вищезазначених статей, дослідження об'єднує, зберігаючи структурну окремішність, прапорничі традиції двох малоросійських полків. Такий формат студій продиктований конфігурацією виявлених джерел, точніше — великими прогалинами останніх. На превеликий жаль, у Полтавському та Миргородському реєстрових полках нам не вдалося виявити та дослідити жодного успішного випадку ротації сотенних прапорів у другій половині XVIII ст. на підставі засадничого ордера Кирила Розумовського від 8 березня 1755 р. Брак джерел для осібної верифікації прапорничих традицій вищеназваних малоросійських полків є головним архітектором дещо еклектичної завершальної публікації. Разом із тим, архівний матеріал, пов’язаний із зазначеними полками, безумовно, заслуговує на належну дослідницьку увагу й проливає світло на деякі важливі аспекти процесу козацького прапоротворення загалом та в Миргородському й Полтавському полках зокрема.