Взаємовпливи у святковому народному вбранні східних словаків та подільських українців

Взаємовпливи у святковому народному вбранні східних словаків та подільських українців

Досліджуючи загальноукраїнські риси та регіональнолокальні відміни святкового традиційного костюма українців Поділля, варто зазначити про значний вплив на особливості народної ноші подолян культурних традицій держав, у складі яких вони перебували або з якими їх пов’язували міграційні процеси у різні періоди історичного розвитку Поділля. Існував і зворотній зв’язок, що проявлявся у перейманні звичаїв подолян іншими народами.

Так доктор філософських та філологічних наук, професор Пряшівського університету М. Мушинка, даючи оцінку праці Є. Сіцінського про нині вже неіснуючий Смотрицький замок (Хмельниччина), наголошував, що ця робота є своєрідним внеском до історії України і Закарпаття зокрема. Адже замок і сусідні містечка побудували чи перебудували литовські князі Коріатовичі, котрі прибули на Поділля для його оборони від татар. Також, згідно старих хронік Федір Коріатович, якого угорський король Людовік Великий призначив жупаном Берегівської, Земплінської та Марамороської жуп, привів із собою у ці землі Закарпаття (сучасну східну частину Словаччини) близько 40 тисяч українців із Поділля. Подоляни заселяли тут нові села, популяризували свої та освоювали чужі традиції, культуру, побут, традиційне вбрання тощо1. Історію князювання Юрія, Олександра, Костянтина й Федора Коріатовичів на Поділлі та їхньої першої столиці давнього поселення Смотрича дослідив учений Є. Сіцінський у праці «Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. І. Каменецкий уезд"2. Зокрема автор висвітлив історикогеографічні й етнографічні відомості, археологічні знахідки та пам’ятки старовини цього повіту. Найбільш глибоко історію містечка Смотрич Є. Сіцінський розкрив у своїй рукописній праці «Смотрицький замок» (1891)3. Він зазначив, що небагато історичних відомостей, іноді суперечливих, проте ж незаперечно підтверджують чималий внесок братів Коріатовичів у розвиток Поділля4.

Для відображення взаємовпливів між традиційнопобутовою культурою східних словаків та подільських українців розглянемо характерні особливості їх святкових народних костюмів ХІХ першої половини ХХ ст. Так, згідно досліджень словацьких науковців, матеріалом для вбрання східних словаків слугували шкіра, хутро, вовна, а також лляні та конопляні тканини, що спостерігалося й на Поділлі5. Чоловічим натільним одягом у Східній Словаччині була сорочка («kosel'a» кошеля) тунікоподібного крою (це найдавніший крій традиційної чоловічої української та подільської сорочки в тому числі)6. До речі схожа назва «кошуля» побутує на Західному Поділлі, але позначає вона чоловічу уставкову сорочку7. В якості поясного одягу чоловіки Східної Словаччини використовували нижні широкі, полотняні штани («gate» гате) та пізніше верхні суконні штани («nohavico» ногавиці (короткі (до щиколотки) з грубого домотканого сукна білого кольору або довші з тонкого фабричного синього чи чорного сукна, декоровані по низу шнуром, візерунками))8. Подільські українці також носили гачі, а ногавицями називали штанини9. Плечовим чоловічим одягом східних словаків слугували жилет («lajblik», «prucel») із сукна або атласу, а також овчинний кожушок («kozusok», «kamizol») без рукавів або з рукавами (на Поділлі безрукавки, бруслики, жилетки, лейбики, кептарі, кожушки тощо). Кожушки прикрашали кольоровими шкіряними аплікаціями, вишивали вовною, шовком, паперовими нитками (аналогічно оздоблювали й подоляни). Обов’язковим елементом традиційного комплексу східних словаків був шкіряний пояс шириною 30 см, декорований мідними пластинами (схожий на пояс черес, котрий носили українці Буковинського Поділля). Верхній демісезонний одяг складався з сукняної чуги («cuha», «kabanica») білого, коричневого або чорного кольору різної довжини та галени («halena») з білого домотканого сукна, довжиною до п’ят і з коміром, що слугував капюшоном. Лише у Східній Словаччині побутувала також «guba» довге пальто з сукна, яке ткали цікавим способом: в основу з вовняної пряжі вставляли пучки овечої вовни. Зимовий верхній одяг овчинні шуби, які часто крили сукном (подоляни також носили сукняні чуги та хутряні кожухи)10. Як головні убори східні словаки використовували чорні повстяні капелюхи з широкими полями, конусоподібні повстяні й шкіряні шапки, підбиті овечим хутром (такі ж убори зустрінемо й на Поділлі)11. Жіночим натільним одягом Східної Словаччини були сорочки («rukavce», «oplecko») тунікоподібного крою короткі до пояса або довгі з рясованими спинками і передом (на Поділлі тунікоподібні (або перегинкові) та уставкові й безуставкові морщенки (густо зібрані навколо шиї))12. Сорочки східні словачки носили з поясним одягом типу сарафана рубашов («rubas», «spodnik», «pendel», «podolok»). Сарафан мав вигляд спідниці з ліфом та з бретелями або без них (на півдні Східного Поділля поверх сорочок носили шарафани схожі на плаття без рукавів). Рубашов у коротких сорочках замінював довгий поділ. Крім того поширення мав поясний одяг незшитого типу у вигляді двох фартухів або незшитої спідниці (подолянки зодягали схожого крою запаски, обгортки, горботки, катринці, фоти тощо) та зшитого типу спідниці з домотканого чи фабричного полотна (вибійки) або з тонкого сукна (подолянки також носили зшиті полотняні та сукняні спідниці). Плечовий одяг східних словачок подібний до чоловічого короткі овчинні кожушки з рукавами або без, декоровані аплікаціями та вишивкою (аналогічно й на Поділлі). Крім цього в XVIMХІХ ст. у побут жінок ввійшов багато оздоблений ліф із дорогих тканин. Різновидом верхнього осінньовесняного одягу були сукняні шубки довжиною в ¾, схожі на чоловічі («kabanica», «cuska»), а пізніше короткі оксамитові або плюшеві пальтоподібні вироби. Взимку жінки Східної Словаччини (як і подолянки) зодягали білі або коричневі хутряні кожухи теж прикрашені вишивкою й аплікаціями. Жіночий комплекс також включав тканий пояс («pas», а у подолянок баюр, крайка, окравка). Дівочими головними уборами були тасьма, стрічки, які вони вплітали у косу з двох і більше пасм. Дівчата ходили з непокритими головами, а в прохолодну пору з хустками. Наречені одягали головний убір під назвою парта («parta») гладкий залізний або картонний обруч, який обгортали золотим папером та чіпляли кольорові стрічки й бахрому. Побутували й вінки з живих чи штучних квітів або з вусиків трави (схожі вінки були і на Поділлі). Після весілля заміжні жінки носили декоровані очіпки, чепці («серюо) або рушникоподібні убрання голови обрус («obrus»), плахту («plachta») з шматків лляної, конопляної або домотканої бавовняної тканини чи фабричного полотна (такі ж убори зустрічаємо у подолянок, лише плахта називалася наміткою, нафрамою, рушником та ін.). На очіпки пов’язували атласні, кашемірові, полотняні або ситцеві хустки, ручники. Ще одним видом головних уборів жінок був шматок полотна довжиною в 300 350 см із назвою полку («polka», «rucnik», «odiedzka»), яким покривали голову й тулуб. Дівочими та жіночими прикрасами у Східній Словаччині, як й на Поділлі слугували різні види намиста. У якості взуття як чоловіки, так і жінки використовували плетені з грубої вовни папучі («рарісе») та стягнуті з одного шматка шкіри або зшиті з двох шматків шкіри крпце («krpce», «bockori», на Поділлі морщениці, постоли, ходаки). Побутувало й суконне взуття вовняні валянки та шкіряні чоботи чишми («cizmy», а у подолян чижми та інші види чобіт). Також ноги обгортали смугами матерії, які називали опису (на Поділлі онучі). їх застосовували нерідко й замість панчіх. Ось таким різноманітним був традиційний комплекс чоловічого та жіночого вбрання населення Східної Словаччини, що мав у багатьох елементах схожість із подільським костюмом13.

Щодо регіональнолокальних аспектів святкового народного костюма українців усіх субрегіонів Поділля, то історіографічний аналіз теми частково охоплює роботи українських науковців й етнографів кінця ХІХ початку ХХІ ст., зокрема: П. Чубинського14, Х. Вовка15, В. Білецької16, О. Воропая17, К. Матейко18, Я. Кожолянко19, М. Костишеної20, Т Ніколаєвої21, Г Кожолянка22, М. Білан і Г Стельмащук23, Л. БулгаковоїСитник24, З. Васіної25, О. Федорчук26, О. Косміної27, Г Врочинської28, Г. Стельмащук29 і В. Косаківського30. Важливу інформацію про святковий стрій подолян містять статті Л. Дяк31, Т Гончарук32, Л. Гальчевської33, Г. Савки34, Л. Іваневич35 та альбом Л. Волинець36.

У свою чергу джерельна база дослідження побудована на власноруч опрацьованих матеріалах фондових колекцій подільського традиційного строю Національного музею українського декоративного мистецтва України37, Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара"38 (м.°Київ), Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України39, Національного музею ім. А. Шептицького40 (м. Львів), Вінницького41, Тернопільського42, Хмельницького43 та Чернівецького44 обласних краєзнавчих музеїв, Вінницького45 та Чернівецького46 обласних художніх музеїв, Чернівецького музею народної архітектури та побуту47, Одеського державного історикокраєзнавчого музею48, Борщівського обласного краєзнавчого музею (Тернопільщина)49, державного історико-культурного заповідника «Межибіж"50, Кам’янець-Подільського державного історичного музеюзаповідника51 та навчально-наукової лабораторії етнології Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка52 (Хмельниччина), Тиврівського53 й Тульчинського54 районних краєзнавчих музеїв (Вінниччина). На основі аналізу історіографії й джерельної бази висвітлимо регіонально-локальні особливості народного святкового вбрання українців Буковинського, Західного, Східного і Центрального Поділля ХІХ першої пол. ХХ ст. для порівняння з традиційним костюмом східних словаків.

На Буковинському Поділлі святковий комплекс жіночого та дівочого народного костюма складався передусім із додільної вишитої сорочки-морщянки (морщенки), тунікоподібної сорочки (згодом хлоп’янки) або сорочки на кокетці (переважно Хотинський рн), одноплатової горботки (або фоти з фустами) чи двоплатової запаски, а пізніше спідниці (у складки або зборки зі «спускачами» з боків), фартуха (запаски, турпана, фусти) та широкого поясакрайки (окрайки), закріпленого на талії вузьким поясом баюрком (баярком). Щодо особливостей натільного одягу, то варто підкреслити, що святкова дівоча сорочка у всіх субрегіонах Поділля шилася з добре вибіленого тонкого домотканого полотна та була більше й яскравіше вишита. У якості плечового одягу використовували кептарі (киптарі довгополі хутряні безрукавки ледь розширені донизу), кептарці (кептарики короткополі прямоспинні хутряні безрукавки) або подекуди мінтяни (мунтяни, цурканки довгополі хутряні безрукавки трапецієподібної форми, оздоблені хутром тхора (Заставнівський рн)), а верхнього манти, сардаки, сірійки або кожухи, щедро декоровані аплікаціями та вишивкою. Як святкове взуття улітку носили черевики (дармати), в осінньозимовий період чоботи (найчастіше чорнобривці або «калавирі» (півчоботи спереду низькі, а ззаду високі)). Серед прикрас поширення набули вушні ковтки і когутки, дівочі оздоби на голову бісерні стьожки, ґердани стрічкові з підвісками чи без і китички скроневі (вовняні кульки), нагрудні бісерні басми і кризи, ґердани з монетами й без (гирданики), дуті дармовиси, дукати і дукачі, згардочки з бісеру й хрестиків, корали, пацьорки, салби, цятки (венеціанське намисто або намисто з бісеру), френзлі, шелести (бубонці), нашийні бісерні силянки і стрічки, ґердани з дукачами, коралі, скляні намиста (блискавки, гармузи, грусталі, пацьорки) та наручні персні. Доповненням до святкового строю слугували домоткані вовняні торбини тайстри та дівочі хустинки ширінки (ширинки), вишиті переважно на кутах55. Найбільшим різноманіттям характеризувалися головні убори. Так до жіночих святкових головних уборів буковинських подолянок належали рушникоподібні убори з лляної, зрідка конопляної тканини білого кольору або з поєднанням кольорових тканих смуг червоного, червоно-жовтого і червоно-оранжевого кольорів із поліхромною вишивкою намітка, перемітка, рушник та рушник-перемітка. Причому перемітка одягалась на кичку (обруч із картонної основи, обтягнутий товстими льняними нитками) і доповнювалась забором (шматок домотканої орнаментованої тканини червоного кольору, який прикріплювали до кінця перемітки шпильками й розміщували на потилиці). Серед хусткоподібних уборів популярними були платина (невелика прямокутна хустка переважно білого чи світло-жовтого кольору, виткана із заполочі або волічки й оздоблена смужками із зубців або дрібненькою кліткою) та різноманітні хустки (фустки, фуски з полотна, бавовняної, вовняної чи шовкової тканини (з вишивкою або без, з тороками (китицями, кутасами, френзелями) або без). Носили жінки й шапкоподібні убори керпу та фес, під які ховали волосся56. Дівочі святкові головні убори мали свої локальні відміни. Тут крім типових вінків із живих та штучних квітів зі стрічками, які могли чіплятися як до вінка, так і окремо до коміра верхнього чи плечового одягу побутували особливі вінкоподібні комбіновані убори, характерні лише для цієї локальної зони Поділля й інших куточків Буковини. Серед них найбільшу популярність мала «капелюшиння» («капелюшиня»). В окремих селах Буковинського Поділля на межі з селами Верхнього Буковинського Попруття зустрічалися такі убори як «карабуля» («карабулі», «коробулі»), «коди» («кода», «кодина») й «коробка». Спільним для цих видів дівочих уборів була основа з картону або «лубка», яку обтягували тканиною, а відрізнялися вони матеріалами для оздоблення (ними були ґердани, монети, намистини, штучні квіти, ковила, стрічки тощо). Носили дівчата й чільце убір у вигляді стрічки з металевими прикрасами, який прикріплювали над чолом. А в коси заплітали вузенькі стрічки або шнурки з кольоровими вовняними кульками волічкові уплітки (волічки). У холодну пору року на свята дівчата одягали на вінки яскраві хустки з тороками57.

Традиційний чоловічий і парубочий комплекс святкового вбрання Буковинського Поділля включав у себе вишиту тунікоподібну сорочку, білі полотняні портяниці (поркиниці або гатки) з гофрованою доколінною частиною та домотканий пояс (крайка, окравка). Зустрічалися й шкіряні пояси, оздоблені мідними бляшками й пряжкою, яка застібалась ззаду та зрідка широкі шкіряні пояси череси (с. Погорілівка, Заставнівський рн). Взимку поверх портяниць одягали вовняні гачі або подекуди штани з овечої шкіри хутром всередину мишини. Як плечовий одяг носили декоровані короткополі кептарці (кептарики), довгополі кептарі (киптарі) або мінтяни (Заставнівський рн), в холодну пору манту, сардак, сірійку або кожух. Святковим взуттям слугували чоботи. Серед парубочих прикрас побутували нагрудні бісерні стрічкові басми з дзеркальцями і п’ятикутні вівсьорки (вівсюрики кріпилися на кептарях). Доповненнями до святкового костюма були домоткані вовняні тайстри, вишиті хустинки ширінки (ширинки) та шкіряні калита, карманець (калитка) й табівка (тобівка)58. У якості святкових головних уборів буковинські подоляни носили фетрові капелюхи (кресані) та солом’яні капелюхи (брилі) з широкими полями, плетені технікою «косичка» («кісочка»). Причому парубочі фетрові капелюхи прикрашали дзеркальцями, квітами ромбоподібної форми з двома зрізаними протилежними кутами (усе поле квітки вишивали бісером), ковилою, пір'ям качура, павича або півня та стрічками. А солом’яні парубоцькі брилі оздоблювали ґерданами, дзеркальцями, квітами з бісеру, волічки, паперу й шовку, пір'ям качура, павича чи півня, стрічками і теж ковилою (с. Погорілівка, Заставнівський рн). Взимку носили шапки конусоподібні смушкові кучми та шапки округлої форми з суконним верхом і хутряним бортом. На відміну від чоловічих парубоцькі шапки були не чорних, а сивих кольорів та носилися заломленими на бік або назад59.

Святковий народний жіночий та дівочий ансамбль Західного Поділля був представлений вишитою додільною сорочкою (спершу безуставковою і тунікоподібною (вперекидку, перегинковою), пізніше уставковою і хлоп’янкою), одноплатовою вовняною опинкою і фартухомзапаскою або двоплатовою запаскою (надалі спідницею з фартухом) та широким тканим поясом. Різновидом плечового одягу слугували короткі горсети (горсетки, горсики), кептарі або довгі камізельки, кафтани, а верхнього осінньовесняні гуньки, жупани, кабати, капоти, каптани, польки, свити, сердаки, сіряки, чушки або юпки та зимові бекеші, бунди, кожушки або кожухи, причому переважна більшість названих елементів одягу була яскраво декорована аплікацією, шнурами, або вишивкою бісером, лелітками й нитками. Взувалися у свята в черевики (чобітки, румунки) або чоботи. Як прикраси носили навушні кульчики, сережки, заушники, нагрудні бісерні кризи і стрічки, венеціанське намисто, ґердани кутові з монетами чи медальйоном, дзюмбали, дукати, дукачіобразки, коралі, лускавки, мониста, пацьорки дуті, смальта, хрестики, нашийні ґердани та наручні персні. Роль доповнювального елемента виконувала вовняна тайстра (у Придністровських районах Західного Поділля)60. Характерними жіночими святковими головними уборами західноподільських українок були хустки та рушникоподібні убори намітка (перемітка) або плат з вишитим чи тканим орнаментом, які носили поверх очіпків (каптурів чи чепців). Причому під очіпок або хустку підкладали обручеподібний убір, що підтримував волосся валок (кичку валик зі скрученого та зшитого з полотна) або кибалку (дерев'яний обруч)61. Західноподільські дівочі святкові убори поділяли на вінки та вінкоподібні начільні головні убори у вигляді обруча або шапочки (каптура, капелюшка). Обручі (картонні, луб’яні, з пасма конопель чи льону або соломки, сплетеної в косу, з солом’яної стрічки) західні подолянки прикрашали ґерданами, монетами, штучними квітами та стрічками. Оксамитові шапочки оздоблювали низками коралів і рядками дрібних квітів із різних матеріалів, позаду чіпляли шовкові стрічки. Каптурі (капелюшки) суцільно розшивали рядами орнаментальних бісерних стрічок «силянок», кольорових намистин і дрібних штучних паперових квітів. У зимові свята дівчата покривали вінки та вінкоподібні убори різнобарвними хустинами з довгими китицями (тороками, френзелями)62.

Чоловічий та парубочий західно-подільський святковий стрій охоплював вишиту білу довгу тунікоподібну сорочку, яку підперізували тканим поясом і вузькі штани (з полотна гачі, порти, рисовані штани або гармонійки; з сукна холошні), котрі заправляли у чоботи. Поверх сорочки зодягали безрукавки, бруслики або жилетки. У Придністровських районах Західного Поділля побутували також щедро оздоблені хутряні кептарі й лейбики. Верхнім одягом служили бунди, опанчі, свити, сердаки, сіряки та кожухи (практично усі декоровані). Як прикраси використовували нагрудні бісерні п’ятикутні котильони (вівсюрики, ґерданики, кутальйони,). Доповненням до одягу на півдні Західного Поділля були вовняні тайстри, кошелі із лика, шкіряні табівки. До чоловічих святкових головних уборів західних подолян належали солом’яні капелюхи (брилі), капелюхи з тканини синього або чорного кольору (габики), картузи, кашкети та шапки зі смушка (різної форми, з суконим верхом або без нього). Парубочі святкові головні убори відрізнялися кольором (шапки були сиві, а не чорні) та наявністю декору (передусім у капелюхах і кашкетах). Так солом’яні брилі й крисані прикрашали бісерними трясеницями, вовняними кульками, гарасівками (тканими вовняними кольоровими стрічками), ґерданами, квітами (волічковими, живими, паперовими), пір'ям качурів, павичів і півнів, фаворами (квітами зі стрічок з нашитими лелітками), чорною вовною тощо. Причому ґердани прикріплювали навколо стіжка, а один також пускали навколо підборіддя63.

Святковий народний жіночий і дівочий комплекс Східного Поділля складався з додільної, вишитої сорочки (найчастіше безуставкової, рідше уставкової чи перекидної, пізніше ще й сорочкигестки), одноплатової тканої горбатки (гуньки, запаски, запаскикатраниці, катринці, обгортки, плахти, а згодом спідниці, шарафана (Кодимський рн, Одещина)), запаски або фартуха (нагрудного фартуха, попередниці), тканої кольорової крайки (баюра, каламайкового або червчатого пояса, окравки чи попружки), керсетки (кірсетки, корсетки, катанки) та черевиків або чобіт. У якості верхнього одягу застосовували осінньовесняні бурнуси, капоти, катанки, манти, польки, свити або чемерки (чимерки, чимарки) та зимові гуні (гуньки) або кожухи, декоровані кольоровими шнурами, тасьмою, аплікацією з сукна і шкіри, вишивкою. Прикрасами були навушні ковтки, кульчики, сережки, нагрудні та нашийні баламути, бісерні кризи, венеціанське намисто, галочки, гранати, ґердани, дукати, дукачі, зґарди, згардочки з волічкою, корали, медалики, мониста, пацьорки дуті, перли, рубелі, хрестики, наручні каблучки, персні (перстні). Доповненням до одягу слугували невеличкі вишиті платочки (хустинки, хусточки), які тримали у руках64. До жіночих святкових головних уборів східних подолянок належали розмаїті хустини та рушникоподібні убори намітка, наміткаубрус (убрус), нафрама (нафрамиця), рантух (рантушина, рантушок), рубок (рубочок) і серпанок. Носили жінки й шапкоподібні убори, зокрема, каптурі, кички, очіпки (чепці, чепчики) й сіточки. Причому під усі названі головні убори жінки використовували обручеподібні убори кибалку (кибалочку), скручену і зшиту з полотна у формі валика та кічку (кичку), виготовлену з конопляного прядива65. Багатими були й східноподільські дівочі святкові головні убори. Найбільшого поширення тут набули виті, плетені та шиті яскраві вінкишнурі й пишні площинні вінки влітку із зілля, живих квітів, а взимку зі штучних квітів із вовни, металевих блискіток, намистин, пір'я, стрічок тощо. До вінків обов’язково чіпляли значну кількість різнокольорових стрічок (стрічки або бинди, ленти, лянти). Дещо пізніше вінки із зілля замінили квітковими вінками з різнокольорового провощеного паперу чи стружки та вінками з воску, лою або парафіну. Такі вінки носили переважно молода (під час заручин, запрошення на весілля й на саме весілля) та весільні дружки. До святкових дівочих вінкоподібних головних уборів Східного Поділля належали й начільні пов’язки (начільні бинди, пов’язкистрічки). Крім того у якості святкових вінкоподібних головних уборів дівчата використовували «кутаси», «навушники» й «квітки». «Кутасами» називали ряди стрічок із червоної або зеленої лучки, нашитих на тасьму з мотузками для зав’язування. Стрічки декорували ґудзичками, скляними намистинами (пацьорками) тощо. Одягали «кутаси» на голову так, щоб спочатку йшли вужчі стрічки, а вище ширші. Інший вінкоподібний убір «навушники» («заушники», «позаушники») носили як окремо, так і в комплексі з «кутасами». «Навушники» мали вигляд стрічки (тасьми) із пришитими з двох боків «квітками». Останні робили з призбираних стрічок, нашивали на кружечки з вовняної тканини, яку прикрашали бісером, «кутасиками» з лучки (вовняними кульками), намистинками. Як окремий вінкоподібний убір «квітки» відрізнялися від «навушників» тим, що мали на стрічці три квітки (одну велику посередині між двома меншими на потилиці). До того ж «квітки» з «кутасами» могли складати єдиний комплекс або ж носитися окремо. Так вінкоподібний головний убір весільної дружки із с. Стіна Томашпільського рну Вінницької обл. також складався з «кутасів» і «квітки». Причому «кутаси» виготовляли у вигляді оздобленої ґудзичками й скляними намистинами стрічки, зшитої з чорної тасьми та з мотузками для зав’язування. У холодну пору року на свята дівчата одягали на голову яскраві квітчасті хустки з довгими тороками поверх віночків чи вінкоподібних уборів66. святковий народний вбрання українець Традиційний святковий чоловічий та парубоцький ансамбль Східного Поділля включав вишиту білу тунікоподібну (перекидну) або уставкову (поликову) сорочку (а пізніше сорочку на кокетці або гестку), тканий пояс (крайку) та сезонні штани (гайдавери, порти (портки, поркениці, портяниці), сподні, холошні, «радовляні» штани), заправлені в чоботи. Як плечовий одяг носили безрукавкинагрудники, бунди і жилетки. Верхнім одягом східних подолян слугували декоровані шнуром, вишивкою чи аплікацією осінньовесняні манта, свита, чекмінь (чекмен), чемерка, чугаїнка (чугаїна) чи чугай та зимові гунька чи кожух, котрі зверху пов’язувалися широким вовняним поясом. Прикрасами оздоблювали парубочі капелюхи, зокрема, тканими стрічками (китайками), живими і штучними квітами, вовняними помпонами. Доповненням до одягу були вишиті платочки (хустинки, хусточки), які затикались за пояс та шкіряні мішечки (калита для тютюну й калитка для грошей). Головні убори парубків зі Східного Поділля включали солом’яні капелюхи (брилі), повстяні або фетрові капелюхи, картузи, кашкети (кепки, козирки, фуражки) та хутряні або смушеві шапки (барашкова, заяча, з бобрами, каракуля, ковпачок, козацька, кубанка, кучма, мазниця, на завісах, папаха, сива, стовбата, шапкакримка, шличок). Чоловіки зодягали на голову ті ж убори, але на відміну від парубоцьких їх святкові шапки були чорного, а не сірого (сивого) кольору, не містили прикрас та не носилися заломленими на бік або назад67.

На території Центрального Поділля (Хмельниччина без північних районів) святковий національний жіночий і дівочий костюм був представлений додільною, вишитою найчастіше уставковою (вуставковою або поликовою) сорочкою (рідше тунікоподібною чи безуставковою, а пізніше гесткою (герсткою)), горбаткою, гунькою, запаскою, катраницею або обгорткою, подекуди плахтою (пізніше різноманітними спідницями), фартухом (фартухомзапаскою, попередницею) та тканим кольоровим поясом (крайкою). У якості плечового одягу носили безрукавкинагрудники, безрукавки «плічки», горсетки, жилетки, керсетки, камізельки та лейбики. Роль верхнього одягу виконували оздоблені осінньовесняні манти, опанчі, польки, свити, сіряки, чугаїнки або чугаї та зимові гуньки або кожухи, які запоясувалися вузькими вовняними баюрами. На ноги взували святкові черевики або чоботи. Вуха прикрашали ковтки, кульчики, сережки, груди і шию баламути, бісерні кризи, венеціанське намисто, ґердани, гранати, дукати, дукачі, дукачіобразки, зґарди, корали, медалики, мониста, пацьорки писані, перли, скляне (не дуте) або камінне намисто, силянки, скляне (дуте) намисто (пацьорки), хрестики, шлейники, пальці рук каблучки, персні. Доповненням до одягу була вишита хусточка, яку тримали у руках68. Жіночі святкові головні убори центральних подолянок охоплювали різноманітні хустки та рушникоподібні убори (намітка (перемітка), наміткаубрус (убрус), нафрама (нафрамиця), рантух (рантушина), рубок (рубочок), серпанок). Під ними носили обручеподібні (кибалка (кибалочка) і кічка (кичка)) та шапкоподібні (каптур (каптура, каптурник), очіпок (чепець, чепчик), сіточка) убори. Дівочі святкові головні убори Центрального Поділля включали вінки та вінкоподібні вироби. Причому поширення мали виті й плетені вінки із зілля, живих чи штучних квітів, стружки, воску, лою та парафіну. Серед святкових вінкоподібних головних уборів побутували різноманітні начільні пов’язки («навушник» або «наушник», «наушниці») у вигляді стрічки з нашитими рядками намистин над чолом, а від скронь до потилиці рядком розеток, зроблених із картону, обтягнутого кольоровими нитками (сс. Борсуки, Куча, Новоушицький рн). Носили на Хмельниччині вінкоподібні убори із налобної червоної гарусівки, прикрашеної квітами та намистинами. Взимку у святкові дні дівчата зодягали на віночки чи вінкоподібні убори барвисті хустки з тороками69.

Народний комплекс святкового вбрання чоловіків та парубків Центрального Поділля охоплював вишиту білу тунікоподібну або уставкову сорочку (пізніше гестку), полотняні (поркениці, портяниці) або сукняні (холошні) штани, тканий пояс. Нагрудним одягом були безрукавкинагрудники, бунди і жилетки. У якості верхнього використовували декоровані осінньовесняні манту, опанчу, свиту, сермягу, чекмінь, чемерку, чугаїну чи чугай та зимові гуньку чи кожух. Причому штани заправляли в чоботи, а верхній одяг підперізували широким вовняним поясом. Прикраси застосовувалися для капелюхів, зокрема, згарди, живі й штучні квіти та ткані стрічки (китайки). Доповненням до одягу іноді були шовкові хустки (переважно зелені чи червоні), котрі пов’язувались на шию. До парубочих та чоловічих святкових головних уборів Центрального Поділля належали капелюхи солом’яні (брилі), повстяні й фетрові, картузи, кашкети (кепки, козирки, фуражки) та шапки (барашкова, заяча, з бобрами, каракуля, ковпачок, козацька, кубанка, кучма, мазниця, на завісах, папаха, сива, стовбата, шапкакримка, шличок). Також на відміну від чоловічих парубоцькі шапки були не чорних, а сивих кольорів, заломлювалися на бік або назад та оздоблювалися згардами, квітами й китайками70.

Отож, у цілому святковий комплекс традиційного вбрання українців Поділля містив загальнопоширені в Східній Словаччині елементи народного одягу, головні убори, пояси, взуття та прикраси. Варто зауважити, що зустрічалися навіть однакові назви певних складових традиційного строю в обох народів, хоча не завжди з однаковим трактуванням. Крім цього існували окремі різновиди складових східнословацького та загальноукраїнського костюма, які подоляни не носили і навпаки складові одягового комплексу, які були характерні лише для подолян. А декотрі з них побутували тільки в тих чи інших локальних зонах подільського історикоетнографічного регіону, тобто Буковинській, Західній, Східній або Центральній. Це пояснюється специфікою межування усіх субрегіонів Поділля з найрізноманітнішими історикоетнографічними регіонами і районами України та історичним поступом подільського краю, зокрема, його взаємозв'язками з історією Східної Словаччини.

Література

• 1 Мушинка М. Новознайдена праця про подільський замок Корятовичів // Подільський кур'єр. Хмельницький, 2003. № 8. 20 лютого.
• 2 Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. І. Каменецкий уезд // Труды Подольского епархиального историкостатистического Комитета. КаменецПодольский, 1895. Вып. VII. С. 20 112.
• 3 Сіцінський Є. Смотрицький замок [Упор. А. Трембіцький]. Хмельницький, 2003. 22 с.
• 4 Трембіцький А. М. Поділля і Пряшівщина від Федора Коріатовича до Євфимія Сіцінського та Володимира Січинського // Дукля. Пряшів (Словаччина), 2003. № 5. С. 6576.
• 5 Країнознавство словаки. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://npu.edu.ua/tebook/book/ html/D/iio_kdsd_Krainoznavstvo/110.html; Одяг і їжа словаків. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://04.com.ua/evropa/2509odezdaslovaki.html; Іваневич Л. Матеріали для виготовлення й декорування народного вбрання українців Поділля: класифікація та особливості // Народна творчість та етнологія. № 5 / [голов. ред. Г. Скрипник]; НАНУ, ІМФЕ ім. М. Т Рильського. К., 2014. С. 7481.
• 6 Країнознавство словаки. [Електронний ресурс]. Вказ. праця; Одяг і їжа словаків [Електронний ресурс]. Вказ. праця; Іваневич Л. А. Узагальнена типологія традиційного комплексу вбрання українців Східного Поділля ХІХ початку ХХ століття // Наукові записки Вінницького державного педагогічного унту ім. М. Коцюбинського. Вип. 22. Серія: історія: зб. наук. праць [за заг. ред. проф. О. А. Мельничука]. Вінниця, 2014. С. 124.
• 7 Іваневич Л. Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації // Народознавчі зошити. Львів, 2014. № 5. С. 1064.
• 8 Країнознавство словаки. [Електронний ресурс]. Вказ. праця; Одяг і їжа словаків [Електронний ресурс]. Вказ. праця.
• 9 Іваневич Л. Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації / Вказ. праця.

С. 1065; Іваневич Л. А. Традиційний комплекс убрання буковинських подолян // П’ята МогилівПодільська науковокраєзнавча конференція (1617 жовтня 2015 року, м. МогилівПодільський). Вінниця, 2015. С. 380.

10 Країнознавство словаки [Електронний ресурс]. Вказ. праця; Одяг і їжа словаків [Електронний ресурс]. Вказ. праця; Іваневич Л. Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації. Вказ. праця. С. 10 621 072; Іваневич Л. А. Традиційний комплекс убрання буковинських подолян. Вказ. праця. С. 376 401; Іваневич Л. А. Узагальнена типологія традиційного комплексу вбрання українців Східного Поділля ХІХ початку ХХ століття // Наукові записки Вінницького державного педагогічного унту ім. М. Коцюбинського. Вип. 22. Серія: історія: зб. наук. праць [за заг. ред. проф. О. А. Мельничука].

Вінниця, 2014. С. 123 129; Іваневич Лілія. Народна ноша українців Центрального Поділля: клясифікаційні відміни [у:] Spheres of culture. Branch of Ukrainian Studies of Maria CurieSklodovska University in Lublin / Лілія Іваневич // Journal of Philology, History, Social and Media Communication, Political Science, and Cultural Studies. Lublin (Poland), 2015. Vol. XI. С. 489 500.

• 11 Країнознавство словаки [Електронний ресурс]. Вказ. праця; Одяг і їжа словаків [Електронний ресурс]. Вказ. праця; Іваневич Л. Регіональноспецифічні ознаки класифікації традиційних головних уборів українців Поділля (ХІХ перша половина ХХ ст.) // Народознавчі зошити. Львів, 2015. № 4. С. 856 857.
• 12 Країнознавство словаки [Електронний ресурс]. Вказ. праця; Одяг і їжа словаків [Електронний ресурс]. Вказ. праця; Іваневич Л. До особливостей класифікації жіночого натільного одягу українців Поділля // Народна творчість та етнологія: № 3 [голов. ред. Г Скрипник]; НАНУ, ІМФЕ ім. М. Т Рильського. К., 2013. С. 96.
• 13 Країнознавство словаки. [Електронний ресурс]. Вказ. праця; Одяг і їжа словаків [Електронний ресурс]. Вказ. праця; Іваневич Л. Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації. Вказ. праця. С. 10 621 072; Іваневич Л. А. Традиційний комплекс убрання буковинських подолян. Вказ. праця. С. 376 401; Іваневич Л. А. Узагальнена типологія традиційного комплексу вбрання українців Східного Поділля ХІХ початку ХХ століття. Вказ. праця. С. 123 129; Іваневич Лілія. Народна ноша українців Центрального Поділля: клясифікаційні відміни [у:]. Вказ. праця. С. 489 500.
• 14 Труды этнографическостатистической экспедиции в Западнорусский край, снаряженной Русским географическим обществом: Материалы и исследования, собранные д. чл. П. П. Чубинским. СПб., 1877.

Т 7. Ч. 2. Малоруссы ЮгоЗападного края. С. 374 452.

• 15 Вовк Х. Одежа / Х. Вовк // Студії з української етнографії та антропології. Прага, 1928. С. 124 170.
• 16 Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція й орнаментація // Матеріали до етнології й антропології. Львів, 1929. Т ХХІ—ХХІІ. Ч. І. С. 43 109.
• 17 Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. [Перевидання 1966 р. (Мюнхен)]. К., 1993. 592 с.
• 18 Матейко К. Український народний одяг. К., 1977. 224 с.: іл.; Матейко К. Український народний одяг: Етнографічний словник. К., 1996. 196 с.
• 19 Кожолянко Я. Буковинський традиційний одяг. Чернівці, 1994. 262 с.: іл.
• 20 Костишена М. Український народний костюм Північної Буковини. Традиції і сучасність. Чернівці, 1996. 190 с.
• 21 Ніколаєва, Т Історичні передумови формування традиційного одягу Поділля // Поділля / [під ред. Артюх Л. Ф., Балушка В. Г., Болтарович З. Є. та ін.]. К., 1994. С. 260 276; Ніколаєва, Т Український костюм. Надія на ренесанс. К., 2005. 320 с.: іл.
• 22 Кожолянко Г Етнографія Буковини. Монографія. Чернівці, 1999. 384 с.: іл.
• 23 Стельмащук Г Український стрій / М. Білан, Г Стельмащук. Л., 2000. 328 с.
• 24 БулгаковаСитник Л. Подільська народна вишивка (Етнографічний аспект) [ред. О. М. Козакевич]. Львів, 2005. 328 с.
• 25 Васіна З. О. Український літопис вбрання: [Книгаальбом]. Т 2. ХІІІ початок ХХ ст.: Наук.худож. реконструкції. Текстівки, рез. англ., рос. К., 2006. 448 c.: іл.
• 26 Федорчук О. Українські народні прикраси з бісеру. Львів, 2007. 119 с.: іл.
• 27 Косміна О. Традиційне вбрання українців. К., 2008. Т І. Лісостеп. 160 с.: іл. Рез. англ.
• 28 Врочинська Г Українські народні жіночі прикраси ХІХ поч. ХХ ст. К., 2008. 230 с.: кольор. іл.
• 29 Стельмащук Г Українські народні головні убори. Львів, 2013. С. 260 276.
• 30 Косаківський В. Етнокультурна характеристика населення містечка Чечельника в історичному розвитку (ХІХ поч. ХХІ ст.): Автореф. дис. … канд. іст. наук; НАНУ. Інт мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського. К., 2013. 20 с.
• 31 Дяк Л. Народний одяг с. Війтівки (Бершадський район Вінницької області) // Матеріали до етнології Поділля: польові дослідження. Вип. 1 [за наук. ред. В. А. Косаківського]. Вінниця, 2005. С. 4951.
• 32 Гончарук Т Український народний одяг із с. Зеленяки (Крижопільський район Вінницької області) // Матеріали до етнології Поділля: польові дослідження. Вип. 1 / [за наук. ред. В. А. Косаківського]. Вінниця, 2005. С. 4649.
• 33 Гальчевська Л. Традиційні головні убори українців Східного Поділля кінця ХІХХХ ст. // Народний костюм як виразник національної ідентичності: збірник наук. праць [за ред. М. Селівачова]. К., 2008. С. 177 195.
• 34 Савка Г Одяговий жіночий комплекс південних районів Тернопілля (за матеріалами збірки Тернопільського обласного краєзнавчого музею) // Народний костюм як виразник національної ідентичності: збірник наук. праць [за ред. дра миства М. Селівачова]. К., 2008. С. 253 257.
• 35 Іваневич Л. До особливостей класифікації жіночого натільного одягу українців Поділля // Народна творчість та етнологія: № 3 [голов. ред. Г Скрипник]; НАНУ, ІМФЕ ім. М. Т Рильського. К., 2013. С. 9198; Іваневич Л. Матеріали для виготовлення й декорування народного вбрання українців Поділля: класифікація та особливості. Вказ. праця. С. 7284.
• 36 Борщівщина. Народне мистецтво, побут та звичаї. Альбом каталог музейних фондів Борщівського краєзнавчого музею [автор тексту Любов Волинець]. НьюЙорк, 1994. 64 с.
• 37 Фонди Національного музею українського народного декоративного мистецтва України (м. Київ). Група «вишивка». В 1470, 2174, 2434, 2612, 2830, 3051,3052, 3056, 3060, 3328, 6153, 6801,6803.
• 38 Фонди Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» (м. Київ). Книга надходжень. КН 975, 976, 985, 1176, 1852, 8275, 8816, 8817, 8839, 16 410, 19 132, 1 916 619 168, 1 918 819 191,20954, 21 271,21990, 22 329.
• 39 Фонди Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (Львів). Група «етнографія і промисли». ЕП 20 559, 20 579, 21 573, 21 582, 21 606, 21 971, 21 972, 21 997, 22 037, 2 209 623 005, 69 325; група «головні убори». ГУ 2381.
• 40 Фонди Національного музею ім. А. Шептицького (Львів). Група «народне мистецтво, тканини». НМТ 113, 658, 854, 1251,1234/2, 1778, 1800, 2372, 2384, 2794, 2800, 2802, 2807, 2808, 2811,3012, 3172, 3181.
• 41 Фонди Вінницького обласного краєзнавчого музею. Група «тканини». Т 2 803 799; група «деревокамінь». ДК 96, 751, 752, 821, 969, 976, 994, 1101, 1106, 1130, 1131, 1230, 1258, 1292, 1382; група «металзброя». Мз 14 171 419.
• 42 Фонди Тернопільського обласного краєзнавчого музею. Група «тканини». Т 19 532.
• 43 Фонди Хмельницького обласного краєзнавчого музею, група «тканини», Т 1,5, 6, 17, 19, 22, 23, 54, 59, 61,76, 80, 160, 163, 168, 243 247, 264, 570 758, 25 282 805; група «дерево», Др 69, 177, 232; група «скло», С 86, 183, 437, 685 688.
• 44 Фонди Чернівецького обласного краєзнавчого музею (ЧКМ). Група «ЧКМ ІІІ (історикоречова група)». ІІІ 2027, 2036, 41 414 156, 41 614 164, 4270, 4277, 45 854 587, 51 665 174, 73 338 837, 10 855; група «тканини». Т 7779, 136 262, 509, 573, 657, 881,886.
• 45 Фонди Вінницького обласного художнього музею. Група «народний костюм». НК 2, 29, 30, 31, 140, 155, 193, 240; група «тканини». Т 250, 738.
• 46 Фонди Чернівецького обласного художнього музею. Група «тканини». Т 11,31,55, 56, 63, 77, 78, 101, 129, 148, 403, 1103, 1192, 1207, 1208, 1216, 1232, 1244, 1407.
• 47 Фонди Чернівецького музею народної архітектури та побуту. Група «одяг і взуття». ОДВ 35 134, 259 261,275, 327 333, 683 685, 962 973, 10 511 095, 1182, 1275, 13 641 370, 14 931 578, 16 281 650, 1695, 1974.
• 48 Фонди Одеського державного історикокраєзнавчого музею. Група «побутові речі». Б 3739, 4346, 2674, 2675, 3322, 3323, 3368, 3369, 3370, 3392, 3416, 3417, 3422, 3423, 3424, 3464, 3486, 4155, 4156, 5192.
• 49 Фонди Борщівського обласного краєзнавчого музею Тернопільської області. Група «побут, етнографія». ПЕ 991 166.
• 50 Фонди державного історикокультурного заповідника «Межибіж». Група «тканини». Т 1787; група «скло». С 115.
• 51 Фонди Кам’янецьПодільського державного історичного музеюзаповідника. Книга тканин. КТК 16 167, 289 295, 375, 477 998, 1024, 10 601 079, 1118, 1124, 1212, 1275, 1437, 1460, 1475, 1491,1546, 1614, 1869, 1929, 1944; книга шкіри. КШ 6, 20.
• 52 Фонди навчальнонаукової лабораторії етнології Кам’янецьПодільського національного університету ім. І. Огієнка. Книга вступу. КВ 11 120.
• 53 Фонди Тиврівського районного краєзнавчого музею Вінницької області. Книга вступу. КВ 200, 206, 213, 2047, 2048, 2673, 2709, 2782, 2889.
• 54 Фонди Тульчинського районного краєзнавчого музею Вінницької області. Група «тканини». Т 207, 207а, 298, 299, 468, 502, 505, 511, 511а, 544, 546, 570, 586, 587, 609, 658, 726, 758, 773, 778 780, 791, 796, 797.
• 55 Іваневич Л. А. Традиційний комплекс убрання буковинських подолян. Вказ. праця. С. 376 401; Кожолянко Г. Вказ. праця. С. 229 235; Кожолянко Я. Вказ. праця. С. 169 170; Фонди Чернівецького музею народної архітектури та побуту; Фонди Чернівецького обласного краєзнавчого музею; Фонди Чернівецького обласного художнього музею.
• 57 Кожолянко Г. Вказ. праця. С. 233 235; Кожолянко Я. Вказ. праця. С. 143 151, 190; Костишена М. Вказ. праця. С. 7778; Фонди Чернівецького музею народної архітектури та побуту; Фонди Чернівецького обласного краєзнавчого музею.
• 58 Іваневич Л. А. Традиційний комплекс убрання буковинських подолян. Вказ. праця. С. 377 400; Кожолянко Г. Вказ. праця. С. 231 235; Костишена М. Вказ. праця. С. 77; Чернівецького обласного краєзнавчого музею; Фонди Чернівецького обласного художнього музею.
• 59 Іваневич Л. А. Традиційний комплекс убрання буковинських подолян. Вказ. праця. С. 388 389; Кожолянко Я. Вказ. праця. С. 190; Фонди Чернівецького музею народної архітектури та побуту; Фонди Чернівецького обласного краєзнавчого музею.
• 60 Стельмащук Г. Український стрій. Вказ. праця. С. 190 191; Іваневич Л. Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації / Вказ. праця. С. 10 621 072; Фонди Борщівського обласного краєзнавчого музею Тернопільської області; Фонди Національного музею українського народного декоративного мистецтва України (м. Київ); 50]
• 61 Іваневич Л. Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації. Вказ. праця. С. 10 621 072.
• 62 Стельмащук Г. Український стрій. Вказ. праця. С. 191; Іваневич Л. Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації. Вказ. праця. С. 10 621 072; Косміна О. Традиційне вбрання

українців. Вказ. праця. С. 72; іл. Рез. англ.; Стельмащук Г Українські народні головні убори. Вказ. праця. С. 202 204; 44;47;50;53.

• 63 Стельмащук Г. Український стрій. Вказ. праця. С. 190; Іваневич Л. Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації. Вказ. праця. С. 10 621 072; Фонди Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (Львів); Фонди Національного музею ім. А. Шептицького (Львів); Фонди Тернопільського обласного краєзнавчого музею.
• 64 Стельмащук Г. Український стрій. Вказ. праця. С. 194; Іваневич Л. А. Узагальнена типологія традиційного комплексу вбрання українців Східного Поділля ХІХ початку ХХ століття. Вказ. праця. С. 123 129; Фонди Вінницького обласного краєзнавчого музею; Фонди Вінницького обласного художнього музею; Фонди навчальнонаукової лабораторії з етнології Поділля Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського; Фонди Одеського державного історикокраєзнавчого музею; Фонди Тиврівського районного краєзнавчого музею Вінницької області; Фонди Тульчинського районного краєзнавчого музею Вінницької області.
• 65 Іваневич Л. А. Узагальнена типологія традиційного комплексу вбрання українців Східного Поділля ХІХ початку ХХ століття. Вказ. праця. С. 123 129; Фонди Вінницького обласного краєзнавчого музею; Фонди Тиврівського районного краєзнавчого музею Вінницької області; Фонди Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» (м. Київ).
• 66 Гальчевська Л. Традиційні головні убори українців Східного Поділля кінця ХІХХХ ст. Вказ. праця.

С. 180 181, 184 185; Стельмащук Г. Українські народні головні убори. Вказ. праця. С. 179; Фонди Вінницького обласного краєзнавчого музею.

• 67 Іваневич Л. А. Узагальнена типологія традиційного комплексу вбрання українців Східного Поділля ХІХ початку ХХ століття. Вказ. праця. С. 123 129; Фонди Вінницького обласного краєзнавчого музею; Фонди Вінницького обласного художнього музею; Фонди навчальнонаукової лабораторії з етнології Поділля Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського; Фонди Одеського державного історикокраєзнавчого музею; Фонди Тиврівського районного краєзнавчого музею Вінницької області; Фонди Тульчинського районного краєзнавчого музею Вінницької області; Фонди Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» (м. Київ).
• 68 Іваневич Лілія. Народна ноша українців Центрального Поділля: клясифікаційні відміни [у:] Вказ. праця.

С. 489 500; Фонди державного історикокультурного заповідника «Межибіж»; Фонди Кам’янецьПодільського державного історичного музеюзаповідника; Фонди навчальнонаукової лабораторії етнології Кам’янецьПодільського національного університету ім. І. Огієнка; Фонди Національного музею українського народного декоративного мистецтва України (м. Київ); Фонди Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» (м. Київ); Фонди Хмельницького обласного краєзнавчого музею.

• 69 Гальчевська Л. Традиційні головні убори українців Східного Поділля кінця ХІХ ХХ ст. Вказ. праця. С. 182; Іваневич Лілія. Народна ноша українців Центрального Поділля: клясифікаційні відміни [у:] Вказ. праця. С. 489 500; Фонди державного історикокультурного заповідника «Межибіж»; Фонди Кам’янецьПодільського державного історичного музеюзаповідника; Фонди навчальнонаукової лабораторії етнології Кам’янецьПодільського національного університету ім. І. Огієнка; Фонди Національного музею українського народного декоративного мистецтва України (м. Київ); Фонди Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» (м. Київ); Фонди Хмельницького обласного краєзнавчого музею.
• 70 Іваневич Лілія. Народна ноша українців Центрального Поділля: клясифікаційні відміни [у:] Вказ. праця. С. 489 500; Фонди державного історикокультурного заповідника «Межибіж»; Фонди Кам’янецьПодільського державного історичного музеюзаповідника; Фонди навчальнонаукової лабораторії етнології Кам’янецьПодільського національного університету ім. І. Огієнка; Фонди Національного музею українського народного декоративного мистецтва України (м. Київ); Фонди Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» (м. Київ); Фонди Хмельницького обласного краєзнавчого музею.