Проблема життєздатності девіантних підлітків у сучасних закордонних психологічних дослідженнях

Постановка проблеми. Останнім часом особливої актуальності для суспільства набула проблема дезадаптації дітей і підлітків. В Україні велика кількість дітей і підлітків опинилася поза системою шкільної освіти; тисячі перетворилися на безхатченків, близько 20% мають досвід вживання наркотичних засобів, 16% відчувають у школах фізичне і 24% психологічне насильство; до 70% дітей шкільного віку мають різні форми психічних порушень (серед дезадаптованих школярів ця цифра зростає до 90%), смертність від самогубств серед підлітків зросла за останні роки на 60%, дитяча та підліткова злочинність, особливо та, що пов’язана із тяжкими і груповими злочинами, зростає швидше, ніж злочинність дорослого населення. На поведінці підлітків також позначаються внутрішньоособистісні труднощі перехідного віку. Перехід у «доросле життя» супроводжується бурхливою перебудовою психіки: перебудовуються такі важливі психічні процеси, як мислення, відчуття, сприйняття; змінюється світ емоцій і почуттів, йде інтенсивне формування і закріплення наявних і нових рис характеру, повною мірою виявляються риси темпераменту, здібності, задатки тощо.

Як показують численні дослідження, девіантна поведінка підлітка пов’язана з безвідповідальністю, порушенням норм моралі, етики, бажанням досягти цінностей шляхом негативних вчинків тощо. Психологи пояснюють девіантну поведінку підлітка тим, що він не може задовольнити свої соціально-психологічні потреби у визнанні, довірі, самоствердженні. Значна частина поведінкових порушень здійснюється підлітками в стані низького рівня розвитку психічної діяльності.

А оскільки це так, то виникає необхідність сприяти підвищенню рівня розвитку психічної діяльності, психічних процесів, свідомості і самосвідомості, сприяти підвищенню життєздатності підлітка.

Поняття «життєздатність» (resilience) перекладається як гнучкість, еластичність, пружність, стійкість (до зовнішніх подразників) і як здатність швидко відновлювати здоровий стан душі та тіла. Академічний тлумачний словник української мови дає таке визначення слова «життєздатний»: 1) у біологічному контексті володіє здатністю бути живим, зберігати життя; 2) у соціальному значенні здатний існувати і розвиватися, пристосований до життя (життєздатність людини).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття «життєздатність», як здатність людини управляти прийнятними способами ресурсами власного здоров’я і соціального, використовувати для цього сім'ю, соціум і культуру визначив М. Унгар

[14, с. 93]. При цьому важливо розрізняти такі поняття, як «життєздатність» (resilience) і «життєстійкість» (hardiness) (Л.І. Анциферова, О.М. Леонтьєв), яке визначається як особливий патерн установок і навичок, що дають змогу перетворити зміни, що відбуваються з особистістю, в її можливості. Життєстійкість це система переконань про себе, про світ, про відносини зі світом, що включає в себе три порівняно незалежних компоненти: залученість, контроль, прийняття ризику.

Постановка завдання. На основі викладеного можна сформулювати завдання дослідження, яке полягає в аналізі наукових підходів до дослідження проблеми формування життєздатності девіантних підлітків у роботах сучасних закордонних психологів.

Виклад основного матеріалу дослідження. В дослідженні поняття «життєздатність підлітка» необхідно виділити фактори ризику та захисні фактори в контексті впливів на молоду людину суспільства, культури в цілому і її взаємин у сім'ї і з однолітками.

Наукові зарубіжні видання збагатилися цим терміном завдяки Є. Вернеру і його співробітниками, які працювали над сорокарічним лонгітюдним дослідженням. У цьому дослідженні взяли участь 697 жителів Гавайських островів. Термін життєздатності проявлявся у вигляді балансу між факторами ризику (бідність, перинатальний стрес, дисгармонія батьківського виховання) та захисними факторами. Більшість учасників з групи низького ризику ставали впевненими в собі, компетентними, турботливими дорослими. В групі високого ризику приблизно дві третини юнаків та дівчат до 18 років не були адаптованими до життя, мали судимість, подружні психічні проблеми [15, с. 508].

М.П. Гур’янова у своїх працях стверджує, що життєздатність особистості є здатністю людини до самовизначення, самостійного вибору свого життєвого шляху, життєтворчості, організації власної життєдіяльності [2, с. 12]. Такий підхід вимагає від людини оптимізму, готовності сприймати реальність і діяти в ній цілком певним чином, особистісних якостей, знань, умінь, навичок, здібностей.

Така властивість особистості насамперед орієнтує людину на активне ставлення до власного існування, коли вона виступає як суб'єкт діяльності, самовизначення і саморозвитку, ініціативний носій і провідник духовно-моральних цінностей. Ця властивість особистості передбачає поведінку, що орієнтована на здоровий спосіб життя, на набуття духовно-моральних цінностей як в умовах повсякденної реальності, так і у важких життєвих ситуаціях. За М. П. Гур’яновою, життєздатність це особиста якість індивіда, що характеризує його прагнення гідно себе проявити у різних соціально-економічних ситуаціях, в тому числі і в умовах дисгармонійного соціуму [2, с. 14].

Автор властивості життєздатності умовно об'єднує в кілька груп:

• — морально-вольові: любов, совісність, співчуття, обов’язковість, справедливість, чесність, воля, витримка, мужність, терпіння, енергійність, наполегливість, саморегуляція;
• — ідейно-суспільні: прихильність до певних ідеалів, соціальна активність, активна життєва позиція, принциповість, свідомість, духовність, ініціативність, громадянська позиція, відповідальність;
• — ставлення до себе і інших людей: вимогливість, повага, любов, людяність, чуйність, великодушність, вірність слову, товариськість, толерантність, довіра;
• — позитивне ставлення до праці і до власності: працьовитість, ощадливість, ініціатива, підприємливість. [2, с. І7].

За Г.І. Лактіоновою та О. В. Махнач, поняття «життєздатність» включає два поняття: здатність до опору руйнуванню (впоратися з важкими життєвими ситуаціями, захищати свою цілісність) і здатність будувати повноцінне життя у важких умовах (планувати своє життя, рухатися в певному напрямку протягом якогось часу).

Життєздатність індивідуальна здатність людини керувати власними ресурсами в контексті соціальних норм і умов середовища. Вона не є невід'ємною і стабільною якістю: вона змінюється залежно від виду стресу, його контексту та інших чинників, які можна визначити як фактори ризику і захисні фактори [3, с. 290]. Так, С. Вініштендаль вважає, що життєздатність може знаходитися в латентному стані, але під дією різних подій, що відбуваються в житті людини, її здатність чинити опір руйнуванню і будувати своє життя всупереч труднощам може «перейти в активну фазу» і навіть посилитися. Іншими словами, сам процес переходу з пасивного стану в активний може підвищувати життєздатність і в результаті приводити до позитивного розвитку у важкій життєвій ситуації [1, с. 27].

Результати дослідження Г.І. Лактіонової та О. В. Махнач на підлітковій вибірці показують, що життєздатні підлітки адаптуються до несприятливого середовища завдяки твердій впевненості у своїх силах, навичкам подолання труднощів і вмінню уникати небезпечних ситуацій. Якщо підліток нормально взаємодіє зі своїм оточенням, здатність до повноцінного існування та опір труднощам посилюються, але якщо ця взаємодія порушується, життєздатність поступово згасає, і в процесі адаптації відбувається збій, який є наслідком складної і тривалої взаємодії зовнішніх умов і внутрішніх процесів індивідуального розвитку [3, с. 293].

О.І. Лактіонова та О. В. Махнач до особистісних та поведінкових характеристик життєздатності відносять емоційну регуляцію (рівень емоційного комфорту) і мотивацію (мотивація досягнення), рівень суб'єктивного контролю (внутрішній локус контролю), особливості самооцінки (прийняття себе), механізми опанування (розв'язання проблем), комунікативні особливості (домінування в відносинах, прийняття інших).

До особистих і поведінкових характеристик, які знижують рівень життєздатності та соціальної адаптації, відносять низьку самооцінку (неприйняття себе); комунікативні особливості (залежність у відносинах, неприйняття інших), зовнішній локус контролю; недостатній рівень емоційної регуляції (емоційний дискомфорт); механізми опанування (уникнення). Життєздатність визначається не тільки абсолютними значеннями (вираженістю) оцінюваних властивостей особистості, а й зміною структури взаємозв'язків між цими характеристиками [3, с. 310].

У педагогічних дослідженнях життєздатність особистості співвідносять з соціальною адаптацією, яка передбачає як процес, так і результат пристосування, «вростання в соціум». Так, І.М. Ільїнський виділяє її як прагнення вижити, не деградуючи у негативних умовах, і повноцінно розвиватися, тобто стати індивідуальністю, сформувати життєві установки, реалізувати свої задатки та творчі можливості. Таким чином, виховання життєздатності пов’язано з розвитком таких сфер: духовної (смисложиттєві установки), емоційно-вольової (стресостійкість в екстремальних ситуаціях і готовність до їх подолання) та мотиваційної (орієнтація на успіх) [3, с. 302].

Говорячи про життєздатність підлітків, можна виділити три фактори, на яких ґрунтується це почуття: 1) індивідуальні можливості; 2) тісні родинні зв’язки і відносини з однолітками; 3) можливість отримання підтримки суспільства. Це все можна віднести до захисних факторів, які зменшують відсоток ймовірності порушення адаптації підлітка. У свою чергу, фактори ризику створюють труднощі в житті людини, які сприяють розвитку життєздатності. Отже, поняття «життєздатність» включає в себе постійний взаємозв'язок факторів ризику і захисту, які змінюють один одного в процесі дорослішання підлітка. Як захисні фактори, так і фактори ризику є відносними поняттями. Через особистісні якості індивіда і його оточення одна і та ж подія може виступати як фактор ризику і як захисний фактор. На негативний і на позитивний розвиток підлітка великий вплив робить його соціальне оточення. Якість життя підлітка слід розглядати спільно з відносинами в сім'ї, суспільстві, з однолітками.

Низку найяскравіших досліджень, що стосуються проблем психічного здоров’я і психічного відновлення підлітків в умовах війни, було проведено в Палестині в секторі Газа [7; 9, с. 259; 10, с. 9; 12, с. 16; 13]. Палестинські діти, які живуть в зонах військових дій, піддаються високому ризику, страждають від посттравматичного стресового розладу, соматичних розладів і психосоціальних проблем. Діти палестинців також масово страждають від безсоння, страху темряви, фобій, депресій, енурезу, соціального відчуження. Вони часто демонструють агресивну поведінку, забудькуватість, прогулюють школу. Крім того, число травматичних переживань пов’язано з більш високим рівнем невротизму і відсутності уваги, концентрації і пам’яті [9, с. 260; 10, с. 11; 12, с. 18; 13].

У той же час проведені дослідження підтвердили, що палестинські діти здатні виживати серед травматичних подій. Вони мають формуватися, адаптуватися, відновлюватися і прагнути подолати всі труднощі, незважаючи на обставини, які їх оточують. З огляду на те, що більшість людей піддаються впливу психотравмуючих подій, йдеться не тільки про види гноблення, від яких вони страждають, але й про те, як зміцнити потенціал для подолання таких важких умов. Дослідники частіше здатні підкреслювати розчарування і невдоволення, а також тривоги і депресії, а не сильні сторони і можливості виживання народу у важких умовах.

І тільки останнім часом зросла нова тенденція дослідників в бік виявлення позитивних аспектів та сильних сторін людини [12, с. 19].

Відповідно до цього підходу життєздатність є феноменом, який займає провідні позиції в області психологічних досліджень, особливо в психології здоров’я, сімейній психології, психології розвитку і психічного здоров’я. Як підкреслює Х. Кейдхорд, кількість досліджень цього феномена збільшується [6, с. 59]. поведінковий мотиваційний життєздатність підліток Протягом останніх десятиліть дослідження життєздатності підлітків здійснювалися у контексті ініціатив у соціальній політиці. Спочатку мета полягала в тому, щоб підвищити життєздатність дітей та підлітків, зменшити психологічний вплив негараздів, а згодом щоб допомогти громадам протистояти несприятливим досвідам та травматичним подіям.

М. Раттер [11, с. 626] визначає життєздатність як певну стійкість, як здатність окремих осіб, шкіл, сімей та громад успішно справлятися з повсякденними проблемами, в тому числі у так звані перехідні періоди, долати кумулятивні стреси, негаразди та ризики. Це відноситься до тих характеристик підлітків та їх досвіду в сім'ях, школах і громадах, які дають їм змогу процвітати, незважаючи на нещастя, напасті, скруту, постійні негаразди і недоліки у повсякденному житті [11, с. 627].

Життєздатністю у дітей вважається здатність протистояти негативним психосоціальним наслідкам в результаті несприятливих подій. Це не тільки відсутність психопатології після потенційно травматичних подій, але й активний процес, який зберігає особистісну стабільність у складних умовах з плином часу. Вивчення проблеми життєздатності перш за все здійснювалося у контексті інтересу до факторів ризику щодо психосоціальної захворюваності у дітей і молодих людей, а потім фокус уваги змістився на вивчення захисних факторів, що є притаманними тим суб'єктам, що є менш уразливими для негативного досвіду [11, с. 630].

Протягом останнього десятиліття деякі дослідники намагалися сформулювати нові визначення психологічної життєздатності [6, с. 61]. Г. Бонанно визначив життєздатність як здатність підтримувати стан нормальної рівноваги в умовах вкрай несприятливих обставин [4, с. 23]. Для підвищення життєздатності необхідно мати уявлення про її детермінанти. Різні чинники, такі як переконання, відносини, стосунки, настановлення, стратегії подолання труднощів, особливості поведінки і психосоціальної згуртованості, були запропоновані як механізми захисту або підтримки життєздатності перед лицем травми [4, с. 25]. Було висловлено думку про те, що фактори, які продукують життєздатність, такі як стійкість релігійної віри і соціально-політична ефективність, одночасно індукують почуття самоконтролю (Р. Дженофф-Булман, 1998 рік) [12, с. 14].

Результати досліджень, автори яких розглядали життєздатність як відсутність ПТСР, депресії та інших ознак емоційного розладу, також підтверджують зв’язок між соціальними та індивідуальними факторами [7; 10, с. 8; 13].

Дослідження, спеціально спрямовані на вивчення життєздатності дітей, які зазнали насильства, визначили важливу роль спільноти, соціальної підтримки з боку сім'ї дитини (одного з батьків), школи і групи однолітків, у попередженні від впливу повторного насильства (Х.М. Хілл і С. Мадер, 1996 рік; Д.А. О’Донелл, М.Е. Шваб-Стоун і А. З. Мьюд, 2002 рік) [12]. Згуртованість сім'ї і позитивний результат подолання труднощів з боку батьків, як доведено низкою авторів, також здатні зменшити негативний вплив насильства.

Дослідження людей, що живуть в зонах військових дій, підкреслили значення взаємозалежного подолання, підтверджуючи, що рівень емоційного розладу і тривоги батьків, а не сама війна, є найбільш важливим фактором у прогнозуванні реакції дитини (Дж. Гарбаріно, К. Костельн і Н. ДуБроу, 1991 рік [5, с. 376]).

Е. Озер та Р. Вейнштейн (2004 рік) виявили, що певні аспекти соціальної підтримки в сім'ї дитини (наприклад, сприймання батьківської готовності прийти на допомогу) і в школі (наприклад, послужливість вчителя) забезпечують певний рівень захисту від згубного впливу суспільного насильства [8, с. 474].

А. Тхабет і С. Сабах (2014 рік) вивчали вибірку, що складається з 502 випадково вибраних батьків і 502 дітей у віці 9−18 років, в 16 районах в секторі Газа [13]. Проведене дослідження показало, що найвищий коефіцієнт життєздатності забезпечували контекстні компоненти, що сприяють формуванню почуття приналежності. Діти, які пишаються своїм громадянством і етнічною приналежністю, відчували себе в безпеці, коли вони знаходяться разом зі своїми вихователями, мали більш духовні переконання і вищий рівень життєздатності. Крім того, дівчата показали більшу життєздатність. Вони більш яскраво проявили особисті та соціальні навички, духовні вірування, культуру. Діти, які проживають в таборах біженців і селах, також характеризуються вищою життєздатністю [13].

Адекватний контроль, підтримка і любов є послідовною прогностичною запорукою життєздатності та хорошого виховання дітей. Так, дослідження, проведені на Близькому Сході і Балканах, показали, що дитяча агресія і депресія не збільшувалися за рахунок інтенсивного впливу воєнної травми, якщо їх батьки використовували підтримку, вселяли надію і не застосовували методів карального виховання дітей [9, с. 256; 12, с. 9].

Соціальна підтримка, емоційні зв’язки з братами і сестрами і впевненість у сімейних ресурсах вважаються ключем до регулювання стійкості до травматичного стресу (Р.-Л. Пунамаки та ін., 2001 рік). Дослідники довели, що хороша якість виховання дітей, згуртованість сім'ї, і почуття узгодженості сприяють розвитку стійкості в умовах військового насильства [9, с. 261]. З іншого боку, збільшення реакцій на стрес у дитячо;

му мікросоціальному середовищі (сім'ї) і макросоціальному середовищі (громаді) робить дитинство особливо уразливим до травм [13; 15, с. 512].

Дослідники доходять висновку, що існує наявна необхідність сприяти формуванню та підтримці життєздатності і загального благополуччя підлітків. Педагогічні та психологічні впливи повинні бути спрямовані на посилення почуття приналежності і почуття власної компетентності в трьох основних контекстах: сім'ї, школи і громади.

Наприклад, психологічна освітня програма під назвою «Golden 5», яка спрямована на підвищення самовизначення дітей, що забезпечує три основних психологічних потреби (конекції, компетенції та автономії), була реалізована у 16 школах на Західному березі [7]. Попередні результати показали її позитивний вплив на психологічний розвиток дітей і вчителів (М. Лера і І. Кастеллано, 2014 рік). Нині «Golden 5» реалізується у 20 школах в секторі Газа і дає позитивний результат щодо школярів і вчителів [7].

Висновки з проведеного дослідження. Таким чином, можна зазначити, що життєздатність у зарубіжних студіях виступає як інтегрована якість індивіда, який володіє сукупністю ціннісних орієнтацій, особистісних якостей, різнобічних здібностей, умінь, базових знань про закони буття, що дають йому змогу успішно функціонувати і гармонійно розвиватися в динамічно змінному соціумі. Поняття «життєздатність» включає в себе постійний взаємозв'язок факторів ризику і захисту, які змінюють один одного в процесі дорослішання підлітка.

Багато дослідників відзначають, що сімейна підтримка і такі її контекстні компоненти, як освіта, культура, духовне виховання, мають вирішальне значення для зміцнення життєздатності. У той же час суто психологічні чинники життєздатності дітей та підлітків залишаються недостатньо вивченими.

Сучасне суспільство перебуває в дисгармонії. Тому завдання формування особистості, здатної долати життєві негаразди, має стратегічне значення. Формування життєздатності передбачає вирішення низки теоретичних завдань, що включають: розробку детермінаційних, критеріальних і структурно-функціональних основ цієї інтегральної якості людини; обґрунтування нових методів відбору та структурування змісту освіти і нових педагогічних технологій. Необхідні додаткові дослідження мають отримати цінну інформацію для розроблення конкретних і успішних програм формування життєстійкості підлітків.

Література

• 1. Ваништендаль С. «Резильентность» или оправданные надежды. Раненный, но непобежденный / С. Ваништендаль. Женева: Bice, 1998. 80 c.
• 2. Гурьянова М. П. Воспитание жизнеспособной личности в условиях дисгармоничного социума / М. П. Гурьянова // Педагогика. 2004. № 1. С. І2−18.
• 3. Махнач A.B. Жизнеспособность подростка: понятие и концепция / A.B. Махнач, А. И. Лактионова // Психологическая адаптация и социальная среда: современные подходы, проблемы, перспективы. М.: Издво «Институт психологии РАН», 2007. С. 290−312.
• 4. Bonanno G. Loss, trauma, and human resilience: have we underestimated the human capacity to thrive after extremely aversive events? / G. Bonanno // American Psychologist. 2004. Vol. 59 (1). P. 20−28.
• 5. What children can tell us about living in danger / [J. Garbarino, K. Kostelny, N. DuBrow] // American Psychologist. 1991. Vol. 46 (4). P. 376−383.
• 6. Kaydkhorde H. Relationship between satisfying psychological needs and resilience in high-school students in Dezful town / H. Kaydkhorde, G. Moltafet // Academic Journal of Psychological Studies. 2014. Vol. 3 (1). P. 57−62.
• 7. Lera M. Informe formation golden5 en cisjordania / M. Lera, I. Castellano. Sevilla: Universidad de Sevilla y Agencia Andaluza de Cooperation al Desarrollo, 2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. psicoeducacion. eu/psicoeducacion/2.
• 8. Ozer E. Urban adolescents' exposure to community violence: the role of support, school safety, and social constraints in a school-based sample of boys and girls / E. Ozer, R. Weinstein // Journal of Clinical Child and Adolescent Psychology. 2004. Vol. 33(3). P. 463−476.
• 9. Resiliency factors predicting psychological adjustment after political violence among Palestinian children / [R. Punamaki, S. Qouta, E. Sarraj] // International Journal of Behavioral Development. 2001. Vol. 25(3). P. 256−267.
• 10. Qouta S. Prevalence of PTSD among Palestinian children in Gaza Strip / S. Qouta, E. Sarraj // Arabpsynet journal. 2004. Vol. 2. Р 8−13.
• 11. Rutter M. Resilience: some conceptual considerations / M. Rutter // The Journal Of Adolescent Health: Official Publication Of The Society For Adolescent Medicine. 1993. Vol. 14(8). P. 626−631.
• 12. Abualkibash S.H.A. Psychological resilience among Palestinian school students: an exploratory study in the West Bank / S.H.A. Abualkibash, M-J. Lera // International Humanities Studies. 2015. Vol. 2. № 3. P. 1−20.
• 13. Thabet A. Resilience of Palestinian families in the

Gaza Strip in the face of stress, trauma and psychological problems due to the ongoing blockade and conflict / A. Thabet, S. Sabah [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.researchgate.net/profile/Aziz2/.

publication/270 280 241.pdf.

• 14. Ungar M. A thicker description of resilience / M. Ungar // The International Journal of Narrative Therapy and Community Work. 2005. № 3−4. P. 89−96.
• 15. Werner E.E. Risk, resilience, and recovery: perspectives from the Kauai longitudinal study / E. E. Werner // Development and psychopathology. -1993. Vol. 5. P. 503−515.