О наслідки трансурбанизма і парадигмах геоэтологии

О наслідки трансурбанизма і парадигмах геоэтологии.

Абрамов В.С., ВлГУ На протязі 200 років народонаселення земної кулі відчуває виклики пресингу трансурбанизма. Наслідки, властиві трансурбанизму, виявляються экономико-географическом просторі регіонів, рівень урбанізації у яких перевищує 10 відсотків, і виявляється у наступних формах. У разі тотального зростання урбанізації основними формами адаптації народонаселення служать інституції геопрессинга трансурбанизма. У обставин зниження урбанізації до релевантного (доречного) рівня функцію корекції основних форм геопрессинга трансурбанизма здійснюють інституції геодепрессинга трансурбанизма. Экспликация экономико-географического простору регіонів відтворює трансформації, що виходять від структурних іманентних елементів экономико-географического процесу здійснюються у конфігураціях системних елементів этосферы (рис.).

Феноменология процесу регионообразования відкриває сутність структурних елементів экономико-географического процесу. Экономико-географический процес? це адекватну потребам людей процес освоєння і раціонального перетворення географічної оболонки в географічну середовище, й переходу останньої, у ноосферу без привнесення істотних (необоротних) змін — у системі глобальних фізико-географічних процесів. Практика процесу регионообразования матеріалізуються в этосфере, у якій здійснюється синтез процесів в экистической системі, інфраструктури й реальних энергопроизводственных циклах. Макрогеоэтология вивчає трансформації в экономико-географическом просторі макрорегионов країн світу. На рівні микрорегионов аналогічні трансформації вивчає микрогеоэтология. У результаті стає можливим поява теорії аналізу освоенности экономико-географического простору у регіонах світу, формування яких розгортається умовах пресингу трансурбанизма. Геоэтология служить системою дефініції форм і типів освоенности экономико-географического простору в мікроі макрорегионах країн світу.

Исследование наслідків трансурбанизма спирається на аналітичні (перша й інша аналітики) і синтетичні (перша й інша синтетики) парадигми геоэтологии. Аналітичні парадигми доповнюють теорію процесу регионообразования процедурами диференціювання экономико-географического простору регіонів, а синтетичні парадигми? процедурами інтегрування.

.

Первая аналітика? це процедура фазового аналізу, у экономико-географическом просторі регіону та відбиває поняття у тому, що освоєння экономико-географического простору регіону передбачає чергування чотирьох фазових станів этосферы. Перша синтетика — це процедура визначення демографічної ємності регіонів б і відбиває поняття у тому, що демографічна ємність регіонів у умовах геопрессинга трансурбанизма має граничні параметри. Друга синтетика — це процедура визначення розділу між категоріями соціальна «суша» і соціальний «океан» б і відбиває поняття у тому, що геопрессинг трансурбанизма актуалізує в экономико-географическом просторі регіонів феномен смуги державної осілості. Друга аналітика — це процедура дефініції інтервалів урбанізації б і відбиває поняття про тому, що справжній рівень урбанізації має три інваріантних інтервалу урбанізації - ранній (від 10 до 40%), середній (від 40 до 60%) і пізній інтервал — понад 60%.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.