Формування здатності громадянського суспільства протистояти тероризмові

Розглянуто проблемні питання антитерористичної підготовки цивільного населення та задоволення суспільної потреби в кадрах, які мають забезпечити високий рівень професіоналізму у проведенні антитерористичної операції. Визначено основні напрями роботи з розвитку антитерористичних здібностей громадянського суспільства.

Завдання спеціальної антитерористичної підготовки і цивільного населення, і співробітників спеціальних підрозділів може бути реалізоване із використанням сучасних інформаційних технологій, мережевих сервісів і систем дистанційного навчання.

Ключові слова: тероризм, боротьба з тероризмом, антитерористична підготовка, антитерористична операція, інформаційна технологія.

Постановка проблеми

Проблема терористичної загрози в сучасному світі отримала статус глобальної, в Україні - реальної. Враховуючи події на сході України, жодна українська територія не має повної впевненості у власній безпеці, навіть за наявності сил і засобів, що протидіють тероризмові у всій різноманітності його проявів. Терористична загроза існує реально. Це підкріплено численними жертвами, кількість яких постійно збільшується. В таких умовах особливої актуальності набуває здатність спеціальних сил оперативно реагувати на подію та ліквідувати її наслідки. Фактично, першим етапом ліквідації наслідків терористичних актів і пов’язаних із ними ситуацій на об'єктах різного призначення є специфічна інформаційна робота з усіма учасниками подій з ознаками терористичної діяльності - населенням, співробітниками спеціальних підрозділів і фахівцями з цивільного захисту, спрямована на підвищення їх обізнаності щодо небезпеки.

Стан дослідження. Науково-теоретичній та методологічній розробці проблем боротьби із тероризмом присвячена певна кількість праць науковців різних спеціальностей.

Слід зазначити про суттєвий внесок українських дослідників тероризму у розвиток сучасної контртерористичної парадигми, а саме: В. Ф. Антипенка, В. П. Богданова, Т. С. Бояр-Созонович, В. О. Глушкова, В. С. Горбатюка, М. Г. Гуцало, В. П. Ємельянова, В. В. Крутова, В. А. Ліпкана, О. М. Морозова, А. С. Шаповалова та інших. Більшість робіт цих учених присвячено кримінологічному аспекту тероризму та розробці оперативно-тактичних прийомів боротьби з терористичною діяльністю на рівні організації та планування антитерористичних операцій. Недостатньо вивчені концепттуальні та методологічні засади фахової підготовки та особливостей формування професійної компетенції. На цю тему у педагогічній науці накопичено достатній фонд наукових знань із розробки теоретико-методичних основ формування професійної компетентності, зокрема за профілем військової служби та правоохоронної діяльності.

Відзначимо вагомий внесок таких дослідників, як А. М. Алексюк, М. В. Василина, І. М. Богданова, О. В. Іванова, А. С. Морозов, А. Бодальов, В. Т. Ганжін, А. А. Деркач, Н. В. Кузьміна, Е. В. Лузік, І. А. Колесникова, С. Д. Максименко, О. Д. Сафін, Г. М. Артюшин, А. Сластьонін, В. М. Синьов, Ю. М. Швалб та інші. Незважаючи на численні теоретичні й практичні розробки, пов’язані з окремими складовими акмеологічних основ управління розвитком професіоналізму представників спеціальних підрозділів суб'єктів боротьби з тероризмом, ступінь наукового вивчення цієї проблеми загалом недостатній.

Необхідність науково-теоретичного дослідження розвитку професійних можливостей не тільки фахівців спеціальних підрозділів, а й контртерористичних здібностей громадянського суспільства і обумовила мету статті.

Виклад основних положень

Необхідність удосконалення фахової складової системи боротьби з тероризмом — вимога сучасності. Проте на тлі колосальних темпів розвитку технологічної складової системи боротьби з тероризмом, постійного вдосконалення інформаційного та технічного забезпечення формування гармонійно розвиненої та підготовленої особистості співробітника, що повинен користуватися досягненнями технологічного процесу, явно недостатнє [1; 9]. Ми змушені це констатувати як основну суперечність сучасної системи фахової підготовки та формування спеціальних здібностей і співробітників спеціальних підрозділів боротьби з тероризмом, і інших фахівців — учасників антитерористичної операції. Особливе значення має контртерористична підготовка цивільного населення, яка відсутня навіть на мінімальному рівні - в обсязі знань і навичок власної безпеки, правил поведінки в разі захоплення у заручники або знаходження в місці проведення антитерористичної операції [2].

Боротьба з тероризмом (у контексті мінімізації його руйнівних наслідків) має розпочинатися з підготовки населення до дій в особливих умовах, що супроводжують здійснення терористами терористичного акту — захоплення заручників, підпал, вибух, застосування отруйних речовин і т. д., та ліквідацію його наслідків, зокрема в разі провокації техногенних катастроф. Організація та проведення просвітницьких і практично-навчальних заходів з метою підготовки населення до дій в умовах терористичного акту мають за мету зменшення ризику виникнення непрямих жертв терористичного акту, а таких, що постраждали від інших обставин, наприклад тих, що супроводжують антитерористичну операцію. На жаль, діяльність з цього питання потребує удосконалення. Задля оцінки реального стану підготовки населення до дій в подібних ситуаціях не треба експериментів, бо навіть у цій аудиторії не всі мають певне уявлення, як поводитися у разі захоплення у заручники, не кажучи про протипожежні заходи у приміщенні або будівлі, в якій знаходяться терористи із заручниками, чи які вже підпалені, заміновані, і вибух може статися у будь-яку мить [3].

Нові концепції протидії тероризмові вимагають формування нового підходу до проблеми розвитку людини, оскільки результат антитерористичної операції залежить не тільки від рівня фахової майстерності співробітників спеціальних підрозділів, а й від поведінки та реакції заручників [1; 9].

Робота з розвитку контртерористичних здібностей громадянського суспільства, що проводиться суб'єктами боротьби з тероризмом, має зводитися до [6]:

• 1) формування і зміцнення глобального співтовариства експертів і професіоналів-практиків, які здійснюють профілактику тероризму та соціально активної частини громадянського суспільства, що підтримує контртерористичні зусилля;
• 2) руйнування ідеологічної бази тероризму і екстремізму;
• 3) розроблення фундаментальних теоретичних концепцій спеціальної фахової освіти як невід'ємної складової системи боротьби з тероризмом будь-якого рівня;
• 4) формування компетентної відповідальності громадянського суспільства, суб'єктів профілактики тероризму та учасників антитерористичної операції, постійного вдосконалення інтеграційних характеристик їх фахового рівня;
• 5) моніторингу соціально-психологічного стану суспільства в контексті його здатності протидіяти терористичним проявам;
• 6) моніторингу політичних, соціально-економічних та інших процесів у системі освіти та виховання, які впливають на ситуацію у сфері профілактики тероризму;
• 7) організації роботи з вивчення та популяризації вимог нормативно-правових актів з питань протидії тероризму, вимог до стану антитерористичної захищеності об'єктів, споруд та інших місць масового перебування населення, роз’яснення їх положень і громадський контроль виконання;
• 8) формування контртерористичної акмеології як окремого наукового напряму;
• 9) позиціонування оптимальних стратегій профілактики та боротьби з тероризмом, ідейно-гуманістичне розуміння цілей та завдань протидії тероризму, координація зусиль усіх елементів соціальної системи, які мають забезпечити високий рівень професіоналізму в антитерористичній діяльності, зокрема громадянського суспільства;
• 10) контртерористичної підготовки населення;
• 11) сприяння впровадженню інноваційних процесів у формування професіоналізму суб'єктів боротьби з тероризмом;
• 12) реалізації соціально-інформаційних технологій у сукупності із спеціалізованими, проблемно-орієнтованими інформаційними ресурсами (бібліотеками, базами даних, віртуальними мережами тощо);
• 13) формування спеціалізованого соціально-інформаційного мережевого сервісу (професійно-орієнтованої соціальної мережі), що пов’язує людей в мережевих спільнотах, спеціалізованих комунікаційних ресурсів і ресурсів, накопичених за проблематикою профілактики тероризму.

Підвищити активність цільової аудиторії як фахівців, так і зацікавлених у проблематиці контртерористичної діяльності може конструктивний вплив на інформаційний простір шляхом побудови та використання спеціалізованої соціально-професійної мережі контртерористичної підготовки. Аудиторія соціальних мереж набагато активніша, ніж решта аудиторії Інтернету. Сформувавши подібне мережеве співтовариство, отримаємо унікальну базу реальних і потенційних партнерів, з якими можна спілкуватися особисто, не виходячи з мережі, що надає змогу створювати персоніфіковану базу для подальшого спілкування.

Професійно-орієнтовані соціальні мережі та спеціалізовані комунікаційні ресурси створюють у віртуальному просторі специфічні спільноти, що мають унікальні можливості [6−8]:

• — можливість налагодження цільових контактів через сегментування аудиторії;
• — формування без додаткових витрат проблемно-орієнтованої (наприклад, за ознаками зацікавленості окремим теророгенним фактором або конкретною проблематикою) цільової аудиторії;
• — можливість контактувати з аудиторією на її території;
• — можливість діалогу з аудиторією.

Регулярна робота з віртуальним співтовариством (на відміну від традиційної викладацької роботи, яка дає разовий ефект) підвищує активність цільової аудиторії як фахівців, так і зацікавлених у проблематиці контртерористичної діяльності. Мережа професійної контртерористичної підготовки може формуватися за принципом багаторівневого доступу. Окрім службової частини з обмеженим доступом (із урахуванням вимог зі збереження конфіденційності), вона має бути частково суспільною, тобто відкритою для загалу.

Велике значення мають психологічні чинники. Так, зв’язок, що виникає у спілкуванні на такі «закриті» теми, сприяє встановленню позитивних емоційних відносин не тільки між членами спільноти, а й емоційному контакту між фахівцями й спільнотою. У процесі такого спілкування у співтоваристві в аудиторії формуються стійкі асоціації між певною темою, яка стосується конкретного напряму контртерористичної діяльності, і її позиціонуванням у суспільстві, утворюються прецеденти віртуального «мозкового штурму» — використання загалу як експертів із пошуку шляхів урегування конкретних соціальних конфліктів. У процесі реалізації моніторингу тероризму подібні системи суспільної підтримки соціальної регуляції мають виконувати роль специфічного механізму позиціонування запропонованих рішень.

У сукупності зі спеціалізованими, проблемно-орієнтованими інформаційними ресурсами (бібліотеками, базами даних, нормативно-правовими та методичними документами тощо) за допомогою спеціального програмного забезпечення має бути сформований спеціалізований соціально-інформаційний мережевий сервіс — віртуальний майданчик, що пов’язує людей в мережевих спільнотах і ресурси накопичених за проблематикою інформаційних масивів. Наразі подібні сервіси стали основним засобом спілкування, підтримки та розвитку соціальних контактів, спільного пошуку, зберігання, редагування та класифікації інформації; обміну даними, творчої діяльності, виконання безлічі інших завдань. Подібно організовані мережеві сервіси можуть бути базовою платформою у розробці перспективної моделі професійно-освітньої системи суб'єктів протидії тероризму [6; 7].

Комплексно завдання спеціальної антитерористичної підготовки як цивільного населення, так і співробітників спеціальних підрозділів може бути реалізоване із використанням сучасних інформаційних технологій, наприклад упровадження спеціалізованої системи дистанційного навчання або створення інформаційного ресурсу в мережі Інтернет.

Аналогічні програми (спеціальні курси) слід упроваджувати у навчальних закладах із підготовки як фахівців суб'єктів боротьби з тероризмом, так і цивільного населення. Тема особливо актуальна в межах реалізації курсу «Безпека життєдіяльності» в навчальних закладах і серед об'єктів різних форм власності.

Висновки

Питання організації ефективної протидії тероризму, яке стало не тільки ключовим моментом внутрішньої політики багатьох країн, а й і актуальним для міжнародної взаємодії різних країн залежить від якості організації й проведення акмеологічної роботи з розвитку контртерористичних здібностей громадянського суспільства, яка проводиться з метою забезпечення відповідного рівня його контртерористичної підготовки та задоволення суспільної потреби в кадрах, які мають забезпечити високий рівень професіоналізму у проведенні контртерористичних заходів.

У ситуації антитерористичної операції, коли у протистоянні поєднуються терористи й сили спеціальних підрозділів, визначальну роль виконує третя сторона — громадськість, від підготовленості та приналежності якої до перших двох і залежить кінцевий результат їх протидії. Участь третьої сторони конфлікту вимагає ставлення до цивільного населення як до повноцінної складової системи протидії тероризму, принаймні у питаннях підготовки до дій в екстремальних умовах. Успіх антитерористичної діяльності, зокрема щодо профілактики та запобігання, визначається здатністю протистояти викликам терористів на різних етапах — від формування ставлення до них та обраних ними методів, до поведінки в умовах проведення антитерористичної операції, під час реалізації якої у багатьох випадках грамотність дій, наприклад, заручників є запорукою збереження їх життя.

Нові концепції протидії тероризмові вимагають формування нового підходу до проблеми розвитку людини, оскільки результат антитерористичної операції залежить не тільки від рівня фахової майстерності співробітників спеціальних підрозділів, а й від поведінки та реакції заручників, решти цивільного населення, реакція якого на дії терористів і є цільовою функцією їхньої діяльності. Основним елементом антитерористичної операції, однак, є громадянське суспільство, цивільне населення, від рівня спеціальної підготовки якого іноді залежить більше ніж від дій найкваліфікованішого рятівника.

Література

• 1. Крутов В. В. Методологічні підходи до підвищення ефективності боротьби з тероризмом в Україні / В. В. Крутов // Тероризм і боротьба з ним. — К., 2000. — Т. 19. — С. 138−140.
• 2. Деникер Г. Стратегия антитеррора: факты, выборы, требования. Новые пути борьбы с терроризмом / Г. Деникер // Терроризм в современном капиталистическом обществе. — Вып. 2. — М., 1982. — С. 76−80.
• 3. Ліпкан В. А. Компаративний аналіз тероризму і злочинів терористичного характеру / В. А. Ліпкан// Актуальні проблеми держави та права: зб. наук. праць. — 2000. — Вип. 8. — О.: Юридична література. — С. 224−230.
• 4. Деркач А. А. Психология развития профессионала: учеб. пособие / А. А. Деркач, В. Г. Зазыкин, А. К. Маркова. — М.: РАГС, 2000. — 124 с.
• 5. Гриб Н. Н. Информационно-психологическая сфера как ведущее звено системы противодействия тероризму / Н. Н. Гриб // Российский следователь. — 2004. — № 6. — С. 20−24.
• 6. Рижов І. М. Основи теророґенності соціальних систем: монографія / І. М. Рижов. — К.: Науково-видавничий відділ НА СБ України, 2010. — 290 с.
• 7. Социальная коммуникация и социальное управление в экоантропоцентрической и семиосоциопсихологической парадигмах / отв. ред. Т. М. Дридзе: в 2 кн. — М.: ИС РАН, 2000. — 155 с.
• 8. Дженикс Б. Интернациональный терроризм: новая форма конфликта / Б. Дженикс. — М.: Междунар. отношения, 1982. — 147 с.
• 9. Подберезкин А. Национальный человеческий капитал / А. Подберезкин. — Т. 3. — М.: МГИМО-Университет, 2011. — 848 с.