Доходи та видатки княжої казни
Розглянувши історичні джерела, подамо основні потоки надходжень та видатків княжої казни в Київській Русі у вигляді схеми. Як основу розглянемо доходи і видатки казни київського князя, що відігравала роль основної казни держави, оскільки існувала ще ціла система надходжень і видатків у князівствах, які входили до Київської Русі. Розмежування доходів і видатків казни й особисто князя не існувало… Читати ще >
Доходи та видатки княжої казни (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Розглянувши історичні джерела, подамо основні потоки надходжень та видатків княжої казни в Київській Русі у вигляді схеми. Як основу розглянемо доходи і видатки казни київського князя, що відігравала роль основної казни держави, оскільки існувала ще ціла система надходжень і видатків у князівствах, які входили до Київської Русі. Розмежування доходів і видатків казни й особисто князя не існувало, хоча за княгині Ольги окремі елементи такого розмежування простежуються.
У перших століттях існування Київської держави головним джерелом поповнення княжої казни була данина з підкорених народів, яку вони платили здебільшого хутром: «У літо 883. Почав Олег воювати проти древлян і мечем покоривши їх, брав з них данину по чорній куниці» .
У 907 р. Олег зі своїм військом здійснив успішний похід на Візантію, підкорив її, уклав договір, згідно з яким Візантія зобов’язувалась сплачувати щорічну данину. Крім того, з походу була привезена значна здобич. «І повернувся Олег до Києва, несучи золото і паволоки (шовкові тканини), і плоди, і вино, і усіляке узороччя (дорогі речі, прикраси)» .
Перші руські князі стосовно своїх сусідів поводили себе як завойовники, збирали данину з вигодою для себе, не піклуючись про долю своїх підданих.
Потреби князя на перших порах обмежувались витратами на утримання своєї військової дружини. Але згодом, коли почалася розбудова Києва, потреби зросли, а відповідно і вимоги князя збільшити надходження данини. Це викликало незадоволення племен, з яких данина збиралася. Так, відомий випадок, коли розлючені частими походами за даниною древляни вбили князя Ігоря (945 p.).
Починаючи з XI ст. усе вагомішу роль починають відігравати внутрішні джерела.
Певну частку доходів київська казна отримувала від князівств, які входили до складу Київської держави. 1014 р. Нестор-літописець та його новгородський колега злагоджено повідомили: «Коли Ярослав (Мудрий) був (княжив) у Новгороді, давав він за умовою до Києва дві тисячі гривень з року в рік, а тисячу роздавав у Новгороді дружині. І так давали всі новгородські посадники, а Ярослав не давав цього в Київ батькові своєму (себто припинив сплату данини). І мовив Володимир: „Розчищайте шляхи і мостіть мости“, бо хотів іти війною на Ярослава, але розхорувався» .