Вступ. 
Етнічні меншини УСРР і влада: динаміка соціально-економічних, політичних і культурних перетворень (1921–1935 рр.)

Актуальність теми. Україна переживає складний етап розбудови державності й формування громадянського суспільства. З-поміж низки системних викликів часу, що має вирішити молода державність, особливої актуальності набуває забезпечення соціально-економічних і правових засад задекларованого курсу етнонаціонального розвитку. Треба створити монолітний народ-населення з міцною серцевиною — «політичною нацією», над якою тільки й спроможна піднестися правова держава і в базисі якої поступово могло б визріти громадянське суспільство. Орієнтація України на західноєвропейські стандарти етнонаціональної політики закріплена в Декларації прав національностей України (1.11.1991 р.), Законі «Про національні меншини в Україні» (25.06.1992 р.) і ратифікованій у 1997 р. Рамковій конвенції Ради Європи про захист національних меншин. Вона вимагає серйозного теоретичного опрацювання сфери етнонаціонального життя, врахування етнонаціональної специфіки держави, що неможливо зробити без дослідження і критичного аналізу історії міжнаціональних відносин.

Політика коренізації посідає непересічне місце в минувшині України. Надзвичайної цікавості цьому періодові надає та обставина, що протягом відносно нетривалого історичного проміжку часу етносоціальні, етнополітичні та етнокультурні процеси у поліетнічному українському суспільстві зазнавали різких трансформацій. Вони то критично прискорювалися, то уповільнювалися відповідно до інших складових життя країни, що робило суспільство напрочуд динамічним і, врешті, невпізнанно змінило його конфігурацію. Саме в цей період українці пройшли шлях етнічної консолідації і сформувалися як модерна нація. Власне, саме тоді викрісталізовувалася сучасна конфігурація етнонаціональної структури українського народу і опробовувалися механізми взаємодії її елементів. Безумовно, сьогоденні міжнаціональні відносини, стереотипи етнокультурної поведінки, міфологеми, що збочують поступ конструктивних процесів консолідації української нації, своїм корінням уходять у часи переходу народу України в модерну епоху.

В сучасній історіографії затвердилася думка, що коренізація відіграла непересічну роль і в долі етнічних меншин. Тоді декларована радянською владою політика сприяння національному розвиткові народів УСРР химерним чином поєдналася з непоправними втратами етнічних громад у всіх сферах етнокультурного життя. З`ясувати дійсне наповнення процесів, що конструювали механізми етнозбереження, асиміляції, національного відродження в переломний час новітньої історії, допомагає комплексне дослідження взаємин між владою і суспільством (на прикладі етнічних меншин). Його актуальність обумовлюється як сучасними державотворчими завданнями української влади, так і зростанням суспільно-політичної ролі етнічних меншин. Мета дослідження полягає в тім, щоб враховуючи досягнення історичної науки з дотичної проблематики та вводячи до наукового обігу нові джерела, комплексно відтворити історію коренізації стосовно етнічних меншин УСРР, у сутнісних рисах відобразити спільне і характерне в історичній долі етнічних громад України, визначити характер впливу на неї державної політики, окреслити здобутки і втрати, які отримали етнічні меншини і влада внаслідок реалізації більшовицької доктрини вирішення національного питання. Об'єктом дослідження є взаємини між етнічними меншинами і владою, які визначили специфіку етнонаціонального розвитку УСРР на етапі запровадження політики коренізації.

Предметом дослідження виступають етнічні меншини УСРР, особливості їхнього соціально-економічного, громадського, політичного і культурного життя в окреслений період.

Для вирішення мети поставлені наступні завдання:

ѕ з`ясувати стан наукового вивчення проблеми;

ѕ здійснити джерелознавчий аналіз;

ѕ систематизувати й класифікувати джерельну базу дослідження;

ѕ проаналізувати основні теорії та концепції, виокремити категорії та поняття, що слугуватимуть категоріальною базою дослідження;

ѕ визначити доктринальні засади та причини трансформації національної політики в УСРР упродовж досліджуваного періоду;

ѕ здійснити аналіз тогочасних теоретико-світоглядних дискусій у національному питанні;

ѕ висвітлити еволюцію «українського питання» та проблеми забезпечення прав етнічних меншин у контексті коренізації та їхнє місце в стратегії більшовизації України;

ѕ охарактеризувати становище етнічних меншин на початковому етапі радянського будівництва, визначити напрямки і наслідки урядових заходів у їхньому середовищі;

ѕ розкрити сутність і складові політики коренізації стосовно етнічних меншин республіки;

ѕ простежити зміни в сфері соціально-економічного буття етнічних меншин під впливом загальних (земельна реформа, землевпорядження, кооперування) і спеціальних державних програм (аграризація єврейства, переведення на осілість ромів, колонізаційна політика);

ѕ вивчити умови і форми громадського життя етнічних меншин у суспільно-політичному просторі радянської України та визначити їхню відповідність інтересам етнонаціонального та етнополітичного розвитку етнічних громад;

ѕ дослідити особливості національно-культурного розвитку етнічних меншин за часів коренізації та визначити наслідки культурної політики Кремля в національному середовищі у контексті філософії «культурного стрибка»;

ѕ узагальнити наслідки політики коренізації в житті етнічних меншин УСРР та діяльності уряду УСРР стосовно формування єдності національних культур.