Роль Данила Галицького в національній історії

Данило Галицький був сином засновника Галицько-Волинської держави Романа Мстиславича. Після смерті батька був проголошений князем у Галичині, однак через міжусобні війни разом з матір'ю і братом Васильком перебував у Польщі та Угорщині. Княжити Данило Галицький почав на Волині (1221 р.), в 1238 р. остаточно здобув Галицьке князівство. У 1239 р. розповсюдив свою владу на Київ. Його воєвода Дмитро очолив оборону міста від орд хана Батия в грудні 1240.

Данило був мудрим політиком, який прагнув посилити свою державу. З цією метою він розширював міста, закладав нові - Львів, Холм; піклувався про православну церкву; сприяв розвитку культури.

Реформаторська діяльність князя Данила Романовича була перервана монголо-татарською навалою на Південно-Західну Русь. Вперше з монголо-татарами князь Данило зіткнувся в битві на р. Калці у 1223 р. Сил у роздробленої Русі для боротьби проти ворога не було, тому ніхто не завадив йому пройти і землями Галицько-Волинської держави. Під ударами завойовників впали міста Галич, Володимир і багато інших.

Кілька років князь Данило не визнавав влади хана, однак на грізну вимогу Батия у 1246 р. він був змушений прибути в його столицю м. Сарай, де і отримав ярлик на князювання. Тим не менш подальша діяльність князя Данила свідчить, що він визнав себе залежним від монголів лише на деякий час. Повернувшись додому, він почав ретельну підготовку до боротьби проти Золотої Орди. Данило уклав військові союзи з недавніми ворогами: польськими князями, угорським королем. Підготовці князя до антимонгольської походу сприяв і Папа римський Інокентій ІV. Щоб заохотити Данила, Папа запропонував йому титул короля. У перший раз Данило відмовився від цієї пропозиції з політичних міркувань, але вдруге прийняв. У 1253 р. в Дорогочині папський посланець урочисто коронував Данила Галицького.

Але європейські монархи залишилися осторонь від боротьби русичів проти монголів. Вже в 1252 р. в Галичину вторглися кочевища Куремси, але дружина сина Данила — Лева — розгромила ординців, витіснивши їх за Дністер. З кінця 1254 Данило перейшов до рішучих дій проти Куремси і завдав йому низку поразок протягом 1256−1257 рр. Це були перші перемоги русичів над монголо-татарами.

У Золотій Орді вирішили будь-якою ціною приборкати свавільного підданого і відновити залежність Галицько-Волинського князівства. У 1258 р. на землі князівства вторглося потужне і численне військо на чолі з досвідченим полководцем Бурундаєм. Західноєвропейські сусіди відмовилися допомогти Данила. У таких несприятливих умовах Данило Романович прийняв вимоги Бурундая, зокрема зруйнував основні фортеці князівства: Львів, Володимир, Луцьк та ін. Лише Холм залишився недоторканим.

Оцінюючи роль і значення діяльності князя Данила, слід вказати, що він об'єднав усі землі, якими володів Роман, створив із них з допомогою Василька могутню державу, з яким вважалися сусіди, яку визнавав Папа римський. Своїм коронуванням він затвердив її становище як королівства, як гідного спадкоємця традицій Київської держави і зробив можливим майже сто років її існування.