Українсько-більшовицька війна. IV Універсал і проголошення незалежності УНР

III Універсал і проголошення УНР як автономії Російської республіки викликало невдоволення у більшовицького керівництва Росії на чолі з В.І. Ульяновим-Леніним, зрозуміло чому — з самого початку більшовики планували встановлення диктатури, яку називали «Диктатурою робочих і селян — пролетаріата», а демократична автономія у формі УНР та ще й власним урядом, парламентом і військом виявилася загрозою планам більшовиків про встановлення влади Рад (Совєтов) не лише в колишній Росії, а й у всьому світі. Слід пам’ятати, що реальна влада у Радянській Росії належала не владі Рад, а партії РСДРП (б) — більшовикам на чолі з В. Леніним і Л.Троцьким. Суперечливим було і питання приватної власності. В Україні приватна власність залишалася, окрім крупних господарств, а за планами більшовиків вона мусила бути ліквідована.

• 4 грудня 1917 року Рада Народних Комісарів Радянської Росії направила Центральній Раді ультиматум у якому:
• 1) визнавалася УНР і право на відокремлення;
• 2) не визнавалася Центральна Рада як повноважний легітимним представник українського народу і національних меншин, що проживали в Україні;
• 3) натомість пропонувалося визнати рішення Всеукраїнського З'їзду Рад, який розпочав роботу 4 грудня у Києві;
• 4) звинувачувалося керівництво УНР у роззброєнні військових частин, підконтрольних більшовикам;
• 5) Рада Народних Комісарів на чолі з В. Леніним і Л. Троцьким фактично звинуватила Центральну Раду у змові проти радянської влади у Росії і в Україні.

Ультиматум російських більшовиків мав за мету залякати делегатів I Всеукраїнського З'їзду Рад, але цього не сталося — з 2,5 тис. чоловік більшовиків прямо підтримали 127 чоловік.

Усі вони демонстративно покинули з'їзд Рад у Києві та переїхали у Харків, де 11−12 (24−25) грудня 1917 року провели альтернативний з'їзд. Харківський з'їзд не був легітимним (юридично визнаним за правом більшості), оскільки на ньому було лише 89 представників місцевих Рад з понад 300 тоді існуючих в Україні. Проте це не завадило проголосити утвердження радянської влади в Україні, створити Центральний виконавчий комітет (своєрідний законодавчий орган) і уряд — Народний Секретаріат. Наступним кроком Харківського з'їзду Рад було проголошення розпуску Центральної Ради і про початок боротьби з «контрреволюцією». Власних сил українським більшовикам не вистачало, а тому вони звернулися за допомогою до уряду В. Леніна. Це було головне завдання російських більшовиків — одержати запрошення про допомогу з України начебто від законної влади і ввести добре вишколені та озброєні війська: регулярні загони колишньої царської армії, що перейшли на сторону більшовиків та були противниками утворення на території колишньої Росії незалежних держав. Всього чисельність російського війська складала близько 60 тис. чол., а їх командувачем було призначено В. Антонова-Овсієнко.

Війна більшовиків з УНР тривала із середини грудня 1917 року до кінця січня 1918 року. Центральна Рада виявилася не готовою очолити збройне протистояння більшовикам. Серед населення України кількість симпатиків владі більшовиків теж зростала — їх захоплювала рішучість більшовиків у наведенні порядку, а ще більше псевдо гасла на кшталт: «Мир хатам — війна палацам!».

Для значної кількості знедоленого українства від затяжної війни та політичної невизначеності соціальні орієнтири більшовиків виявилися ближчими ніж суверенні національні інтереси.

На жаль, і сьогодні в незалежній Україні перед кожними виборами влада і ті, хто прагнуть до неї вдаються до різноманітних трюків-підкупів українських громадян.

Таких поки що виявляється багато — чи це через бідність, чи це через відсутність у свідомості понять національних переваг, за які потрібно платити зараз високою ціною? Мова йде конкретно про наявність серед більшості українського народу патріотизму. Суть його зводиться до такого: «Батьківщину люблять завжди, не зважаючи на соціально-економічне становище у певному часі. Це ті рідні тато і мама — їх слід любити не від їхнього соціального і економічного статусу, а тому, що вони тебе родили».

Більшовицькі війська, яка наступали на Київ очолив колишній царський полковник М. Муравйов (син українського письменника М. Коцюбинського, пізніше розстріляний більшовиками). Найдраматичнішою сторінкою бойових дій стала битва біля залізничної станції Крути. Я назву це не битвою, а побоїщем — там полягло близько 500 (420) київських студентів, учнів гімназій і курсантів, за Україну. Крути 16 (29) січня 1918 року стали національним символом честі українського народу.

P. S. Слід говорити правду до кінця: винуватців загибелі молодих юнаків під Крутами кілька — це не тільки більшовики, а й керівництво Центральної Ради, яке фактично кинуло людей у жорнова битви без спеціальної підготовки і значно меншій чисельності.

За умов наступу більшовиків Центральна Рада прийняла IV Універсал 22 січня 1918 року, який проголошував, хоч і запізно, Українську Народну Республіку незалежною державою. Цей запізнілий акт не врятував українську республіку. Спочатку повстали робітники Київського «Арсеналу», їх придушили війська Центральної Ради. 26 січня 1918 року після п’ятиденного бомбардування у Київ увійшли більшовицькі загони — розпочався кривавий «червоний терор». Вбивали не лише за приналежність до національного руху за мову, за просто належний зовнішній вигляд, за вишиванку, і при цьому грабували. Всього загинуло близько 5 тис. чоловік.

Центральна Рада і всі її заклади втекли до Житомира, а звідти у Сарни на Волинь, ближче фронту з німецькими військами. Розпочалися переговори (ще раніше, до падіння Києва) між Центральною Радою і німецькими та австрійськими дипломатами.

Завдання для самоконтролю:

Як відбулося проголошення УНР?

Який зміст III Універсалу?

Що ви знаєте про перший Всеукраїнський з'їзд Рад?

У чому полягає історичне значення IV Універсалу ЦР?

Література:

Світлична ВВ. Історія України — с.146−148.

Бойко О.Д. Історія України — с.326−332.

Даний урок передбачає використання відео матеріалів (якщо є технічна база), зокрема серії «Ультиматум» і «Трикутник смерті» з історії в епілогах «Невідома Україна».