Ужесточение конфронтації між СРСР та у першій половині 80-х годов

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦИИ.

БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ.

КАФЕДРА ВСЕСВІТНЬОЇ ИСТОРИИ.

ЖОРСТКІСТЬ КОНФРОНТАЦИИ МІЖ СРСР І США У ПЕРШОЇ ПОЛОВИНІ 80-Х ГГ.

ДОКЛАД.

Виконала: студентка IV курса.

Шиминг М.В.

Проверил:

Кірєєв А.А.

БЛАГОВЄЩЕНСЬК 2002 Весна 1978 року стала своєрідним хронологічним вододілом. З цього періоду сили антиразрядки США стали домінувати в зовнішньої політиці країни. Суперечності в адміністрації з питання советскоамериканських відносин. Дискусія у справі, не час США до односторонньому переоснащення з метою придбання військового переваги чи слід продовжити спроби регулювання і обмежень з урахуванням паритету шляхом досягнення взаємоприйнятних й із СРСР. Картер віддав перевагу перше. Травень 1978 року — був місяцем, коли мілітаристська тенденція у політиці США восторжествувала. США блокували переговори СРСР та про повну і загальним припинення випробувань ядерної зброї. — Лютий — припинення переговорів із Радянський Союз про про обмеження військово-морського присутності Індійському океані - Грудень — згорнуті американо-радянські переговори про обмеження торгівлі зброєю — Червень 1979 — відмовилися відновлювати переговори з противоспутниковым системам, А до осені 1979 мілітаристські настрої США посилилися У листопаді 1979 — секретна президентська директива, яка допускала вступ США в «тривалий конфлікт за СРСР» Введення обмеженого контингенту радянських військ у Афганістан в дні 79-го роки допомоги уряду цієї країни, був використаний адміністрацією Картера у тому, щоб офіційно заморозити ратифікацію договору ОСВ-2. То справді був прийменник. Який Стався поворот у політиці США до антисоветизму і конфронтації, який остаточно оформився, коли США наклали ембарго на торгівлю з Радянський Союз. 25 липня 1980 року — Картер підписав директиву № 59 про підготовку і тривалої, але обмеженою ядерної війні проти СРСР. І особливо якщо Картер йшов повідку в мілітаристських сил США, то Рейган висловлював вимоги цих сил.

С початком виборчої кампанії 1980 року Джиммі Картер і ведучі претенденти від республіканців Рональд Рейган, Джордж Буш і Джордж Коннели прагнули перевершити одне одного тим, хто активніше буде розпродавати нарощування над озброєннями й проведення зовнішньої політики України США з «позиції сили». У перші місяці 80-го року Картер сприймалася як «сильний лідер» завдяки антирадянської акції. Але, посилено експлуатуючи антирадянські і мілітаристські гасла, він сприяв зміцненню позицій консервативних і правих сил, группировавшиеся навколо республіканців, до цього додавалася економіка, яка була на той той час у жахливому безпечному стані й внутріпартійний розкол у стійкому демократичному партії. Противоположностью йому були республіканці, які отримували фінансування і на політичну підтримку від консервативних і правих сил. Головним фаворитом правого крила партії був Рональд Рейган, якого підтримувала велика немонополистическая буржуазія Півдня і Заходу США. У результаті первинних виборів Рейган обійшов Коннели з Бушем і став лідируючим претендентом від республіканців, що призвело посилення правого крила, що говорило у тому, що великий бізнес зробив вибір в користь Рейгана. На посаду віце-президента був обраний Дж. Буш, що призвело до об'єднанню правих і центристських наснаги в реалізації республіканської партії. У електораті республіканці наголошували на робочих, яким підвищення зарплати, зниження безробіття, поліпшення економічних умов, тобто скорочення прибуткового податку всім верств українського суспільства. Також у програмі Рейгана-Буша було: зниження соціальних витрат, зниження державного регулювання економіки, нові пільги для підприємців, курс — на досягнення військового переваги США над СРСР. Рейган обіцяв виборцям, що він буде вироблено «військова стратегія», яка спрямовано колосальне збільшення військових витрат США. Рейган мав намір також анулювати все промислово-технічні «угоди, сприятливі для СРСР», і зажадати тієї самої від Японії Західної Європи шляхом «ужесточенного багатостороннього контролю» за експортом у Москві. Взагалі обіцяв бути «значно більше твердим (ніж Картер) у вимогах підтримки до союзникам США». У той самий короткий час він висловлював готовність слідувати більш «м'якої» політики щодо східноєвропейських країн порівняно із колишнім Радянським Союзом. Відкрито виступав у підтримку дуже небезпечних тверджень американських мілітаристів у тому, що їм дадуть досить солдатів, над озброєннями й грошей, а головне нададуть повну свободу дій, всі вони покажуть всім силу Америки і завоюють нею будь-яку країну, або навіть увесь світ. Але критика надмірної войовничості республіканців, спонукала Рейгана під час останніх етапах виборчої кампанії, зробити кілька заяв про тому, що вона є «палієм війни», не виступає проти переговорів і угод з СРСР, зокрема про обмеження озброєнь. Певні протиріччя його передвиборною риториці зайвими не були, проте, йому, разом із ним значній кількості консервативних кандидатів пройти Конгрес і місцевих органів влади, здобути досить солідну перемогу в виборах, бо більшість американських виборців готові були йти голосувати будь-кого, аби провалити збанкрутілого Картера. На виборах Рейган отримав близько 51% виборчих симпатій. Республіканська партія домоглася встановлення свого контролю та над федеральної гілкою влади, і переважно Сенаті, і місцевої влади над палатою вищого законодавчого органу страны.

Администрация Рейгана з перших днів перебування при владі, розпочала розробці «нової військової стратегії» — стратегії «прямого протиборства» між навіть СРСР. Ця стратегія була спрямована, передусім, для досягнення «повного та незаперечного» військового переваги над СРСР. По задумі Пентагону наявність в США потужних стратегічних ядерних зусиль і розгортання на додаток до ним великих т. зв «евро-стратегических» ядерних сил (ракет Першинг-2 і крилатих ракет) дозволило сягнути політичних вимог і воєнних цілей в «обмеженою» ядерної війні. Одночасно передбачалася підготовка Збройних Сил до ведення бойових дій із застосуванням звичайних засобів ураження. Адміністрація США відверто відмовлялася відновлювати будь-які переговори із колишнім Радянським Союзом з обмеження озброєнь, особливо ядерних. Але це курс викликав широкі побоювання у світі, зокрема й у самій Америці; адміністрація змінила тактику 30 листопада о Женеві почалися советско-американские переговори з проблемі що з розміщенням на європейському континенті нових американських ядерних ракет середньої дальності. Це був переговори з обмеження ядерних в Європі (ОЯВЕ). Пропозиції США націлені створення глухого кута в переговорах. Ставало очевидним, що перша американська адміністрація пішла на переговори щодо ядерних озброєнь задля обмеження цих озброєнь, а здобуття права виграти час. У 1982 року Пентагон розробив «комплексний стратегічний план» ведення «затяжний» ядерної війни проти СРСР, який був прямо орієнтовано випереджаючі дії навіть застосування зброї першого удару, в розрахунку позбавити подвергшуюся нападу бік можливості відповісти відповідним контрударом. Президентом США в 1982 року затвердили документ «Директиви в галузі оборони на 1984;1988 фінансові роки рр.» У плані цих директив було прийнято рішення розгортання 100 нових міжконтинентальні балістичні ракет, про розробку літаків-невидимок «Стелс» чи іншого сучасного зброї. Особливе увагу планах Пентагону зайняли прагнення перенесенню гонки озброєнь космос. Про глобальному характері планів нової американської адміністрації США свідчило розширення військового присутності США переважають у всіх важливих районах світу. На середину 1982 року Пентагон містив більш 1500 військових баз біля 32 держав. 1 січня 1983 було створено нову т. зв «центральне командування» (СЕНТКОМ), у дії якого було включені 19 держав Азії і Африки, включаючи Перську затоку і Червоне море. Узявши курс — на досягнення військового переваги, Вашингтон повів справа до згортання переговорів із питань роззброєння, до зриву вже досягнутих домовленостей у цій галузі. На початку 80-х уряд США в в односторонньому порядку перервало переговори з цілої низки питань обмеження над озброєннями й роззброєння, що у роки: переговори щодо повному заборону випробувань ядерної зброї та боєприпасів знищенні хімічного зброї, про обмеження і последуюющемсокращении військової діяльності в Індійському океані, про обмеження продаж і поставки звичайних озброєнь, про противоспутниковых системах. У що ускладнилася міжнародної обстановці Радянський союз закликав до стриманості у сфері стратегічних озброєнь, заявивши про готовність СРСР одразу ж продовжувати відповідні переговори зі США можуть. Радянський Союз перед запропонував домовитися у тому, аби з’ясувати мораторій розміщення у Європі нових ракетно-ядерных коштів середньої дальності НАТО та СРСР, тобто «заморозити» в колличественном і якісному відносинах існуючий рівень засобів, включаючи ядерні кошти передового базування США у районі. Передбачалося істотно розширити зону застосування заходів довіри в військової області, які за рішенню НБСЄ. Було запропоновано заходи для попередньому повідомлення про військових навчаннях сухопутних військ та запрошенню ними спостерігачів зі інших країнах. СРСР запропонував створити авторитетний міжнародний комітет, який показав би життєву необхідність запобігання ядерної катастрофи. Головним напрямом зусиль Радянського Союзу почала боротьба ліквідовувати загрози ядерної війни. На пропозицію Радянського Союзу 36-та сесія Генеральної Асамблеї ООН в 1981 року було прийнято Декларацію про запобігання ядерної катастрофи. Суть полягала у цьому, що держави й державні діячі які вдаються для використання створення ядерної зброї роблять найтяжчий злочин проти людства. навіть їх военнополітичні союзники не пристали на цю декларацію. На 2-ї сесії Генеральної асамблеї ООН з роззброєння в 1982 року Радянський Союз перед 15 липня у односторонньому порядку прийняла він зобов’язання не застосовувати першим створення ядерної зброї. США перевищив на це не відповіли. На 38-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 1983 року на пропозицію СРСР тоді було прийнято Декларацію про засудження ядерної війни. США буде проти цієї декларації. Радянський Союз перед неодноразово і настійно закликав США до стримування у сфері стратегічних над озброєннями й пропонував продовжити переговори. Америка дала згоду. 29 червня 1982 року у Женеві почалися переговори про обмеження та скорочення стратегічних озброєнь (ОССВ). У результаті переговорів СРСР запропонував скоротити до 90-го року кількість пускових установок сторін до 1800 едениц, цебто в 25%, також надійшло пропозицію обмежити якісне вдосконалення стратегічних озброєнь. США ж прагнули ліквідації найсучасніших стратегічних над озброєннями й забезпечити волю реалізації нових стратегічних програм нарощування стратегічної зброї. США відмовилися від комплексного підходи до скорочення стратегічних ядерних зусиль і запропонували виборне, вигідна них скорочення. Американська сторона зробила акцент на різке зменшення тих стратегічних озброєнь, яких було більше в СРСР, залишаючи в недоторканності кошти, що мали переважання самі. Реалізація цих пропозицій привела б до того що, що довелося б скоротити балистических ракет вдвічі більше, ніж США. Оскільки США — не висунули ніяких обмежень на важкі бомбардувальники, вони давали повний простір розвиткові своєї стратегічної авіації, де вони був значний перевага, і навіть масовому розгортання крилатих ракет великий дальності всіх видів базування. Ставало очевидним, американська адміністрація пішла на поновлення переговорів із СРСР з питання ядерних озброєнь задля обмеження цих озброєнь, а лише з єдиною метою виграти час. 18 червня 82 року — Рейган прийняв постанову по різкому посиленні «економічної війни» проти СРСР. Приводом стала готовність низки західноєвропейських країн укласти СРСР взаємовигідні домовленості про поставки ці країни газу. Перспективи розширення співробітництва СРСР та Західної Європи йшли урозріз із планами США. Але міністрів закордонних справ країн «Спільного ринку» 12 серпня 1982 року заявили, що дії США «суперечать» міжнародного права І що вони мають наміру їм підпорядковуватися, тоді 13 листопада США скасували санкції західноєвропейських компаній. У тому 1983 року Вашингтон переніс конфронтацію із колишнім Радянським Союзом новий рівень відразу на декількох напрямах. У цілому нині американська позиція була на продовження гонки стратегічних озброєнь. Керівники Пентагону заявили, що США продовжувати виконання всіх своїх нових програм, навіть якщо вони укладуть з СРСР угоду про скороченні стратегічних озброєнь. Не змінила істоти позиція США перевищив на переговорах й дуже звана «нова ініціатива» президента Рейгана від 4 жовтня 1983 року. Вона передбачала введення на бойовий склад нових едениц озброєнь з допомогою виведення більшої кількості застарілих едениц. Тим самим було заходи для модернізації арсеналу стратегічних над озброєннями й нарощуванню ядерної мощі США Вашингтон хотілося б видати за пропозиції щодо скорочення стратегічних озброєнь. Пропозиції США перевищив на женевських переговорах було неможливо стати основою для вироблення угоди, котра відповідала б мети ефективного обмеження та скорочення стратегічних озброєнь, зміцненню военностратегічної стабільності. Одночасно США взяли курс — на те щоб у разі конфлікту самим уникнути ядерного відплати. 23 березня 1983 року Рейган заявив, що США намічає такий розвиток своєї космічної технологиии, при якому вони захищатимуться від радянського ядерного удару. Йдеться стратегічної оборонної ініціативи (СОІ). Програма СОІ підкреслювала різницю між наступальними і оборонними ядерними озброєннями. У ньому містилися нові пропозиції, що стосуються оборонних заходів у разі ядерного нападу. Будучи реалізованими практично, вони дозволив би знищувати ядерні ракети у польоті й цим надати невразливість в відношенні першого удару. Президент Рейган запропонував витратити протягом перших п’яти 26 млрд $ у програми «зведные війни». Програма СОІ мала на меті замінити залякування обороною і тим самим підривала ідею стримування, що допомагає збереженню світу між великими державами. Ще однією напрямом активізації антирадянських установок адміністрації стало висування 29 березня нового пропозиції США по ядерним озброєнь у Європі, названих «проміжного рішення». Своїм новим пропозицією США прагнули розв’язати собі руки розміщувати у Європі додаткових ядерних коштів. Суть нових пропозицій — негайність розміщення ракет. Адміністрація Рейгана прагнула знищити все міждержавні відносини з СРСР. Навесні 1983 року припинено діяльність у 11 північноамериканських групах, займалися питаннями обмеження над озброєннями й роззброєння і одинадцять двосторонніх комісій. Нібито провокация (про Боїнг і трьох версії - техніка, помилка, заслали — 312авг-1сент 1983). Дії радянської сторони стали приводом широкій антирадянської кампанії навіть НАТО розпочали розміщення нових американських ракет на європейському континенті. 14 листопада американські ядерні ракета Тамагавк доставили в Великобританію, кілька днів перші балистические ракети Першинг-2 було розміщено біля ФРН. Ці дії поривали подальший розвиток переговорів із ядерним озброєнь. Радянський Союз перед вимушений був прийняти відповідні заходи військового характеру, аби запобігти військового переваги блоку НАТО. Були припинені переговори щодо обмеження ядерних озброєнь. Силовий курс адміністрації Рейгана в зовнішній політиці робився все більш безперспективним. Зайшла у безвихідь і полягала основна стратегічна установка адміністрації в відношенні Радянського Союзу. СРСР банкрутом не хотів відступати перед силовий лінією Вашингтона і на поступки США. Продовження спроби силовий політики щодо СРСР загрожувало сербезными ускладненнями для США в Західної Європи. До того ж відомими можливі наслідки ядерного конфлікту. 16 січня 1984 року — Рейган виступив із промовою проблему советскоамериканських відносин, де заявив, що розвиток ядерної війни потрібно уникнути, позаяк у ній перемогти. У радянсько-американських відносинах першому плані висувається питання про недопущення виходу гонки озброєнь космічний простір. 29 вересня 1984 року Радянський уряд запропонувало США розпочати переговори лише на рівні спеціально призначених делегацій по запобіганню мілітаризації космосу, оскільки обидві сторони могли б вже контролювати рівень озброєнь, отже зростав ризик ядерної катастрофи. США все-таки відмовилися від переговорів із цієї проблеми (вибори 1984 — виборці за). Після виборів стало можливим спільне радянсько-американське заяву про згоду розпочати нові переговори з досягнення взаимопреемлемых договоренносте з усього комплексу питань, що стосуються ядерних і космічних озброєнь. У зустрічі міністра закордонних справ СРСР А. А. Громико і держсекретаря США Дж. Шульца у Женеві 7−8 вересня 1985 року досягнуто домовленості про об'єкт і цілі переговорів. Предмет: був комплекс питань, що стосуються ядерних і космічних озброєнь — стратегічних партнерів і середньої дальності. Метою мала б бути вироблення ефективних домовленостей, вкладених у запобігання гонки озброєнь космосі і його припинення Землі, на обмеження і скорочення ядерних озброєнь. Курс американської адміністрації він був як проти СРСР, його іншим боком було прагнення США показати на чиєму боці сила молодим незалежним країнам. Початок цій політичній лінії було покладено ще президентство Джиммі Картера. Президентська директива, підписана їм 24 серпня 1977 року, передбачала створення американських мобільних сил для дії проти країн. Вони повинні були окрещены згодом «силами швидкого розгортання». 23 січня 1980 року Картер проголосив доктрину, названу потім іменем Тараса Шевченка, суть якої полягало у оголошенні зони Перської затоки «сферою життєвих інтересів» США.

Администрация Рейгана, використавши цю доктрину як відправної точки, пішла значно далі. Районами докладання військової сили США стали Центральна Америка, Південь Африки і Близькій Схід. Проголошення 6 лютого 1985 року «доктрини Рейгана», чи, як була пізніше перейменована, доктрини «неоглобализма», стало якісно новим етапом у політиці США щодо та розвитку країн. Рейган заявив, що відтепер США відкрито підтримувати тих, хто виступати проти урядів дружніх СРСР. Мета США доктрина «неоглобализма» полягає у «ревізії стату-кво «в у світі загалом. Активна політика США повинна бути спрямовано «периферію», насамперед вільні райони. У марте1985 року у галузі роззброєння відбулися зміни, викликані зміна керівництва у Москві зміною настроїв на Вашингтоні. До влади прийшов М. С. Горбачов, яка хоче було скоротити військові витрати, аби врятувати СРСР від катастрофи, а Рейган, можливо по випадковому збігу, вирішив змінити роль «великого викривача» на роль «великого миротворця». У 1985 року обоє лідерів зустрілись у Женеві. Було зрозуміло, що більше може фінансувати холодну війну, а США скочувалися до банкрутства. Обидві держави змушені були визнати фнеобходимость роззброєння. Опинилися можливими домовленості низки інших питань: вивчити можливість зменшення ядерної небезпеки, продовжити на регулярної основі обмін думками з регіональним проблемам, розширити програми двосторонніх контактів у різних областях.

1. Бовін І.А. Мирне співіснування. 2. Громико А. А. Зовнішня політика СРСР 1917;1985 рр. 3. Історія США 1945;1980 рр. 4. Історія міжнародних відносин зовнішньої політики України СРСР. Т 3. 1970;1987 рр. 5. Історія новітнього часу країн Європи — й Америки 1945;2000. 6. Кальвокоресси. Світова політика після 1945 року. 7. Уткін А.І. Стратегія глобальної експансії. Зовнішньополітичні доктрини США.