Падіння західної Римської імперії
Рим сплачував йому велику данину та віддав Паннонію (сучасна Західна Угорщина), яка стала його постійним центром. Під час спроби завоювати Галлію у 451 р. зазнав поразки від військ Західної Римської імперії на Каталаунських полях (сучасна провінція Шампань у Франції), але не втратив військової могутності. Наступного року вторгся до Північної Італії, де й загинув. Після смерті Аттіли його держава… Читати ще >
Падіння західної Римської імперії (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Головну небезпеку для Західної Римської імперії становили вестготи, яких очолював король Аларіх. Спочатку він вчинив напад на балканські області, а потім вирушив на Італію.
Остання уклала з ним мир, причому Аларіх зобов’язався допомагати Риму в боротьбі з Константинополем. 406 р. варварські племена перейшли Рейн і спустошили Галлію. 408 р. Аларіх зайняв Паннонію і Норік, потім рушив до Італії та зажадав грошей для свого війська. Його вимогу задовольнили.
Але згодом Аларіх знову рушив на Італію. Йому допомагали раби, серед яких було чимало його одноплемінників. Двічі готи нападали на Рим.
Першого разу Аларіх підійшов до Рима 408 р., але повернув назад, одержавши величезний викуп і звільнивши 40 тис. рабів, вдруге — 410 р. — Рим було здобуто і розграбовано військами Аларіха.
За даними пізніших авторів, ворота міста відкрили готам раби. Три дні завойовники спустошували Рим, жителі могли знайти прихисток лише в церквах, які Аларіх не руйнував.
По смерті свого короля вестготи відійшли в Галлію, проте знесилена імперія не могла вже стримувати натиск варварів.
Ще 409 р. вандали, свеви та алани вдерлися в Іспанію й оселилися в окремих її областях, потім вандали й алани утвердилися на півдні Піренейського півострова, переправилися на Африканське узбережжя і захопили велику частину Нумідії. В окремих випадках римські полководці здобували перемоги над варварами, але це не могло змінити становища імперії.
У 30-х рр. V ст. гунський вождь Аттіла об'єднав під своєю владою гунські племена. Потім він зайняв деякі римські провінції. Під приводом того, що імператор не задовольнив його вимог, Аттіла розграбував Галлію.
Аттілавождь гунів (433−452), який після смерті брата Бледи став одноосібним правителем і завершив створення гунського союзу. У40-хрр. спустошив Мезію, Данію та Північне Причорномор’я.
Рим сплачував йому велику данину та віддав Паннонію (сучасна Західна Угорщина), яка стала його постійним центром. Під час спроби завоювати Галлію у 451 р. зазнав поразки від військ Західної Римської імперії на Каталаунських полях (сучасна провінція Шампань у Франції), але не втратив військової могутності. Наступного року вторгся до Північної Італії, де й загинув. Після смерті Аттіли його держава, що складалася з різних племен, розпалася.
На Каталаунських полях (451) відбулася жорстока битва, в якій Аттілі протистояв римський полководець Аецій, який очолював військо, яке складалося переважно з варварів. Аттіла припинив наступ і відійшов за Рейн. 452 р. він напав на Верхню Італію, але незабаром повернувся у задунайські області. Наступного року Аттіла помер, а його різноплемінна держава розпалася.
455 р. Рим розграбували вандали, захопивши велику здобич і багато полонених, серед яких була імператриця Євдокія. Римський патрицій Орест посадив на престол свого сина Ромула Августула і від його імені керував державою.
Однак проти нього повстали варварські найманці, на чолі яких був скіф Одоакр. 476 р. Ореста було вбито, Ромула Августула позбавлено влади, а знаки імператорського звання Одоакр відіслав у Константинополь. Цю подію прийнято вважати кінцем Західної Римської імперії.