Тридцятилітня війна (1618-1648)

Тридцятилітня війна була першим загальноєвропейським конфліктом за участю більшості держав тодішньої Європи: Габсбурзького блоку разом з Ватиканом, з одного боку, і Франції, Швеції, Нідерландів — з другого. Фактично це була війна між католицизмом і протестантизмом (абсолютистська Франція, однак, пристала до другого табору). Причинами війни були внутрішні суперечності в німецькому світі, суперництво європейських держав, зокрема Франції з австрійськими та іспанськими Габсбургами. тридцятилітня війна загальноєвропейський Габсбурги — династія, яка правила так званою Священною Римською імперією німецької нації (до 1806р.), Іспанією (1616−1700), Австрійською імперією (формально з 1804р.) та Австро-Угорщиною (1867−1918). Своє ім'я династія отримала від назви замку Габсбург, побудованого 1027р. на р. Ааре у Швейцарії. Спочатку Габсбургам належало ландграфство Верхнього Ельзасу та деякі землі в Люцерні. Фрідріх І дещо розширив ці володіння, а за правління його онука Габсбурги дістали також графство Ааргау, В першій половині XIII ст. володіння графа Рудольфа поділили його сини Альбрехт Мудрий і Рудольф. Рудольф заснував так звану Лауффенбурзьку лінію Габсбургів, яка у свою чергу розпалася ще на дві, але в 1415 р. припинила існування. Альбрехт Мудрий став родоначальником головної лінії династії. Його син — перший імператор з династії Габсбургів Рудольф І (1273−1291) — протягом 1276−1278рр. відвоював у Чехії Австрію, Штирію, Каринтію та Крайку, створивши ядро володінь Габсбургів. 31 438р. і аж до ліквідації Священної Римської імперії німецький трон фактично був спадковим у династії Габсбургів. За сина Фрідріха III (1440−1498) Максиміліана І (1493−1519) до австрійських володінь династії було приєднано Нідерланди. За Карла V (1519−1556) Габсбурги об'єднали під своєю владою Німеччину, Австрію, Іспанію, Нідерланди, частину Італії та американські колонії Іспанії. Після зречення Карла V Іспанія з її володіннями в Старому та Новому світі перейшла до його сина Філіппа II — засновника іспанського відгалуження Габсбургів, а Австрія з імператорським титулом — до його брата Фердинанда І (1556−1564). У результаті війни за Іспанську спадщину (1701−1714), яка спалахнула після смерті останнього іспанського короля з династії Карла II (1665−1700), австрійські Габсбурги оволоділи іспанськими Нідерландами та Італією. Як лише номінальні правителі Німеччини Габсбурги прагнули закріпитися в Австрії та інших підвладних їм областях, встановлюючи абсолютистські режими. Від шлюбу Марії Терези (1740−1780) з лотаринзьким герцогом Францем Стефаном народилися Йосиф II (помер 1790р.) і Леопольд II — родоначальник останнього коліна династії, що правила в Австро-Угорщині. В результаті революції 1848−1849рр. Фердинанд І (1885−1848) був змушений зректися австрійського трону на користь свого племінника Франца Иосифа І (1848−1916), котрий у грудні 1867р. санкціонував австроугорську домовленість про утворення дуалістичної Австро-Угорської монархії. Останній представник правлячої династії Габсбургів Карл І (1916;1918) зрікся престолу після поразки Австро-Угорщини в Першій світовій війні 1914;1918 рр.

Німецькі протестантські князі для захисту своїх прав об'єдналися в союз — Унію. Незабаром католики у відповідь утворили своє об'єднання — Лігу. Обидві сторони готувалися до збройної боротьби. Франція будь-якими засобами намагалася не допустити посилення впливу Габсбургів у німецькому світі та підтримувала князів-протестантів. Вона сподівалася приєднати Ельзас і Лотарингію. З Іспанією Франція конфліктувала через Південні Нідерланди та Північну Італію.

Воєнні дії розпочалися під час правління цісаря Матіса, який намагався примирити протестантів і католиків. Одного разу на скаргу чеських протестантів він відмовився покарати католиків. Це дуже роздратувало протестантів Чехії. 1618 р. з вікон Празького замку чехи викинули трьох урядовців, які управляли країною від імені цісаря. А згодом чехи повстали проти Габсбургів, що, власне, і стало початком Тридцятилітньої війни (1618−1648).

Історики поділяють Тридцятилітню війну на кілька періодів: чеський, датський, шведський і франко-шведський.