Роль Єльцина на історії России

Роль Бориса Миколайовича Єльцина на демократичних перетвореннях в.

России.

Що за Росії із 1991 року, відтоді коли президентом Росії став людина, що завжди мав свою думку, який твердо відстоював свою думку, який відчував важкі удари долі й знаходив у собі і мужність піднятися? Це питання сьогодні далеко не всі задає навіть собі. Єльцин — людина, і вона, як в кожної людини може бути помилки. Його не вважається ідеальноправильним — багато його дії досі немає логічного пояснення, проте заперечувати його провідної ролі у житті Росії другий половини 20-ого століття невозможно.

Борисе Миколайовичу Єльцин народився 1 лютого 1931 року у селі Бутка Талицкого району Свердловській областітам, де його майже всі предки. Бо в школі Єльцин виділявся серед однолітків своєї активністю. З першого класу його обирали старостою. Єльцин навчався успішно, але вирізнявся зухвалим і норовливим поведінкою, конфліктував з вчителями, внаслідок чого після класу був із школи. Незабаром він, проте, відновили і закінчив школу із чудовими оцінками за більшістю предметів. Змалку виявлялися властивості, які, можливо, сильно вплинули з його майбутній характері і действия.

Ще багаторазово доля його била. Іноді його підносилася до небачених висот, інколи ж про неї казали, що Єльцин — «політичний труп».

Після призначення посада глави Московської партійної організації Борис Єльцин відразу почав працювати найважливішими сферами життя міста. Єльцин намагався реально поліпшити життя місті, дослухаючись до вимогою самих москвичів, до реальним тривогам і недовольствам. Ставали частими його «виходи межи простих людей», хто був розкритиковані недоброзичливцями, як отримання «дешевої популярності». Але чомусь крім Єльцина хто б захотів її завоювати саме такий «простим» способом. Їм було вирішено про яке припинення набору робочих по ліміту, які набиралися на низько кваліфіковані праці та тим самим гальмували модернізацію предприятий.

Особливо людям те, що Єльцин як говорив гарне слово, а й у життя дотримувався зраджуючи своїх принципів. Найбільш широку підтримку Єльцина викликав гасло боротьби з привілеями. У суспільній думці складалося уявлення про Єльцина — безстрашному народному заступнику. Єльцин характеризував себе, як людина здатний на рішучі вчинки, і прийняття рішень, якого бракувало іншим політикам того времени.

Руйнування колишньої ідеології прискорювалося, водночас погіршувалася життя й людей. Фактично, керівництву вже були контролювати обстановку країни. Різко погіршувався постачання, деяких товарів вже бракувало у Москві. У тому 1989 року в виборах народних депутатів СРСР Єльцин здобув тріумфальну перемогу, зібравши 89,4% голосів із Московському національно-територіальному округу, випередивши свого суперника Євгена Бракова. 4 березня 1990 року відбулися в Верховна Рада Росії. Вперше прибічникам перебудови (переважно руху «Демократична Росія») вдалося завоювати більшість місць. До складу Верховної Ради Росії ввійшов і Борис Єльцин, що у травні цього ж року був обраний головою цього важливого органу влади. 12 червня 1991 року відбулися чи президентські вибори, перемогу в яких здобув Борисе Миколайовичу Єльцин, зібравши 57% голосів. Він першим всенародно обраним президентом Росії. Цього дня Росія, її зробили свій вибір, вони вибрали новий шлях розвитку. Росія проголосувала за суттєвіші демократичні перетворення, за корінну зміну життя. Єльцин був людиною, у яких вірили і який справді міг змінити Росію, т.к. ставлячи певні реальні мети він умів їх домагатися. Цього дня народ вибрав своїм Президентом людини, який здійснить країни великі за своїми масштабам і значенням реформи, який поведе Росію по демократичним шляхом развития.

Дні з 19 по 21 серпня 1991 року запам’яталися всій країні як дні перемоги демократії у Росії. 19 серпня вищими керівниками країни був організований Державний комітет із надзвичайному становищу (ГКЧП) у главі з Г. Янаевым. Ця спроба вдіяти все реформи, спроба зробити перший крок до минулого змусила вулиці з протесту проти тисячі москвичів. За наказом ГКЧП до столиці ввели танки і американські війська. 19 серпня о 12 годин дня Борис Єльцин піднявся однією з які увійшли до Москву танків. Стоячи на броні, він зачитав звернення керівництва Росії, у якому охарактеризував ГКЧП, як «правий, реакційний, антиконституційний переворот». Навколо «Білого дому» накопичилося понад 160 тисяч жителів. Вони побудували навколо будинку кільце барикад і площею більше двох діб. Ввечері Борис Єльцин підписав ще більше суворий указ, у якому про членах ГКЧП говорилося: «Змінивши народу, Вітчизні і положень Конституції, вони поставила себе поза законом». У ніч на 21 серпня була пролита кров трьох людина. А вранці 21 серпня віддали наказ вивести війська з города.

З розпадом Союзу у житті нашої країни сталися найзначніші зміни з часів Жовтневої революції. Ми перейшли у іншу епоху, інший світ, іншу систему, і це перехід нерозривно пов’язаний з ім'ям Бориса Єльцина. Єльцин докорінно змінив життя Росії. Він змусив нас, росіян, відчути себе вільними людьми, які бояться вголос висловлювати своїх поглядів, які мають все демократичні свободи, які маємо бути вірними однієї ідеології. Я вибрала цієї теми, оскільки я є представником нової генерації, якому доведеться жити у новому тисячолітті у новій Росії. Мені важливо усвідомлювати, що здатна сама робити вибір в усьому, можу сама обирати власну професію, свої захоплення, свій стиль, свою віру, свою ідеологію. Я вважаю, що став саме Борис Єльцин поклав основу демократії у Росії, саме його дав і моєму поколінню, і всім іншим поколінням можливість робити свій выбор.

І все-таки слід визнати, що Єльцин, будучи основоположником російської демократії, далеко ще не ідеальний у своїх рішеннях. І в нього було помилки, і вельми серйозні. Як будь-яку історичну особистість, Єльцина не можна провадити лише з одного позиції. Але, попри численні помилки, роль Б.Єльцина історія Росії, у історії російській демократії дуже велика. Після розвалу СРСР почалася нова епоха, почав писатися новий тому Росії. Останні 10 років Єльцин було коли й не самої, то одній з найпомітніших політичних лідерів та у Росії, а й в усьому світі. Саме він усе-таки робив політичну погоду у Росії протягом останніх 10 років. Одне з найважливіших досягнень Б.Єльцина є прийняття нової демократичної Конституції. Через війну багатомісячної роботи був розроблений проект нової редакції Конституції, яка, загалом, була компромісною всім політичних сил є суспільства. Єльцин був гарантом демократичних реформ, конституція було підготовлено до успішного і безперешкодного проведення цих реформ. Нова Конституція наділяла президента більшої владою, оскільки він (влада) була потрібна щодо демократичних змін. 21 вересня 1993 року внаслідок безперервних протиріч, гальмують процес реформ, президент Єльцин прийняв рішення про розпуск Верховної Ради Росії. Проте члени Верховного Ради заявила про своє рішення залишатися і у «Білому домі». 3 жовтня на чолі з віце-президентом О. Руцьким і стає головою Верховного Ради Р. Хасбулатовым вони заблокировались в «Білому домі» і закликали народ іти врозріз і захищати «Білий дім». Вони провокували збройні дії. Фактично, вони підштовхували народ на громадянську війну. Єдиним виходом із ситуації було силове вирішення конфлікту. Борис Єльцин своїм указом увів у Москві надзвичайний стан, а вранці 4 жовтня війська повністю оточили будинок Верховної Ради і по середини дня продовжували танковий обстріл. У Москві був запроваджено комендантську годину. спроба державного перевороту була жорстко пригнічена. Отже Єльцин мало допустив початку громадянської війни Россі, що була так близька. Коли країні слід за межі свого розвитку, коли політичне й соціальне становище у ній вкрай нестабільні, країні необхідна жорстка й впевнена рука, провідна її наміченим шляху. З історії відомо немало прикладів, коли період «переходу» країн іншу епоху розтягувався на багато і навіть десятиліття, супроводжуючи кривавими війнами і розрухою. Отже життя і двох мільйонів людей залежить від рішучості і твердості характеру одного человека.

Введення танків у Москві був, мабуть, єдиним виходом із ситуації, коли високопоставлені посадовці, діючи неконституційними шляхами, хотіли привести події до великому збройного конфликту.

Планова економіка привела країну на економічну безвихідь, і тому потреба у перехід до новою економічною системі сумнівів не викликала. У принципі, ідея приватизації була правильна й такий перехід до ринкової економіці цілком можливий. Але Борис Єльцин у разі планування приватизації допустив кілька помилок. Було забуте найголовніше. Немає створено механізму управління й контролю над приватизацією, і навіть був проведено аналізу перших місяців, і перших результатів приватизації. Існувало занадто багато «дір» у законі. Але, попри провал приватизації, країна плавно переходила до новою економічною системі, де основою стає приватна власності. Борис Єльцин від початку взяв курс — на ринкову економіку й вже нині важко життя без тих економічних прав, які ми маємо внаслідок реформ. Завдяки економічним реформам кожен отримав таку можливість займатися предпринимательством.

Поява численних проблем було неминучим. Звісно, можна дорікнути президента тому, що не було вироблено застережні заходи, що коли не зняли б ці проблеми, так хоча б пом’якшили їх наслідки. Приклад цьому — економічний і фінансовий криза другої половини 1998 года.

Піддавшись впливу свого найближчого оточення і повіривши військовому командуванню, яке переконало президента швидкою і малоболезненной перемозі, Єльцин видає указ про введення військ у Чечню, на мою думку, зробивши, напевно, саму грубу з усіх своїх помилок, яка обернулася величезною кількістю найтяжких наслідків. Але водночас вважаю цілком слушним його рішення запровадити військ у Чечню після вибухів будинків у містах Росії. Як істинно далекоглядний політик, він зрозумів, що проблему необхідно викоренити від початку, поки не розрослася в справжню катастрофу. Навіть під тиском країн Єльцин раз прийнявши рішення стане його менять.

Прийшовши до своєї влади, Борис Єльцин, як країни, вирішив жодну з найважливіших зовнішньополітичних проблем — повернув Росії її вагу великої держави до світової политике.

У цілому нині, успішне вирішення низки питань стосовно СНД, певною мірою, є заслугою Б.Єльцина, хоч і тут є недоліки. Природно, слід зазначити, як важливе досягнення політики Єльцина, інтеграцію Росії із республікою Білорусь. Нині ті, хто критикують Єльцина, вважають однією з його основних недоліків часті зміни кадрів, розпочаті відразу після приходу до партії влади. Проте ще можна посперечатися є це її помилкою чи ні. Річ у тім, що Єльцин завжди проводив таку політику, коли він він ставив певні політичні мета. Досягнення цього він підбирав конкретних осіб, призначав їх у важливі посади. Коли ж вона бачив, поставлена завдання виконане, або ж навпаки, людина не справляється з цією завданням, він знімав його. Можна критикувати цю політику, але визнати, що, керуючись саме такими принципами, Єльцин зміг вирішити дуже багато важливих для Росії задач.

Чимало з те, що робив Єльцин, він усе-таки робив за останні більш як 70 років. Вважаю, що організувати неможливо недооцінити роль людини, поклавши початок цим демократичних реформ, який присвятив своє життя боротьбі демократію у Росії. Єльцин зміг зосередити в себе чималу влада і зміг також (що ще важливішими й складніше) нею розпоряджатися. Під час Єльцина до партії влади, у Росії почалася нова епоха; він зумів провести країну, розташовану за надто важкому і небезпечному становищі, шляхом як і мінімальних втрат. Звісно, часи його президентом назвати не можна «золотим століттям», але не всі само одержувати його величезну роль розвитку й відновлення Росії, як сильного і великої потуги не можна отрицать.