Проблема «синдрому колапсу колонії»

«Через чотири роки після того, як зникне остання бджола, зникне і людство». Ці слова, сказані колись Альбертом Ейнштейном, в останні роки стали актуальними, як ніколи. Глобальне зникнення бджіл набуває катастрофічних масштабів, маючи доволі серйозні наслідки не лише для екосистеми планети, але й для продовольчої безпеки та світової економіки.

«Cиндром колапсу колонії» (colony collapse disoeder) є загадковий феномен, в якому дорослі робочі бджоли раптом відмовляються від своїх вуликів, залишаючи харчі, виводок, королеву і це різко призводить до ослаблення бджолиних сімей, що спостерігається і досі на багатьох пасіках.

Йому останнім часом приділяють багато уваги через кризу запилення рослин бджолами, що призводить до великих втрат для світового сільського господарства та медицини.

Вперше термін застосували в США для позначення явища, коли вулики зовні з нормальними в кінці сезону сім'ями, восени раптом опиняються без бджіл. При цьому загиблих бджіл немає ні на дні вулика, ні навколо нього. Залишаються недоторканими медові запаси з невеликим числом бджіл і маткою, які приречені на загибель.

Багато дослідників в усьому світі погоджуються, що існує ряд факторів, які можуть негативно впливати на бджіл: нове покоління пестицидів, накопичення у воску залишків препаратів, які застосовують проти Вароатоза, невідомі віруси, погіршення біорізноманіття, невеликий набір пилку, нові захворювання, стрес, викликаний зміною погоди, міграцією бджолиних сімей, поганим харчуванням, електромагнітні випромінювання (особливо радіостанцій, ТВ, мобільних телефонів та інших приладів), вплив генетично модифікованих рослин.

Зазначені причини колапсу бджіл у більшості випадків є гіпотетичними, суперечними [18]. Але ця проблема залишається надзвичайно актуальною і потребує вирішення. Якщо СКК не буде вирішений досить швидко, то він може істотно вплинути на світову харчову промисловості. Причини СКК наразі залишаються не відомі.

Одна із вище перерахованих гіпотез схиляється до того, що СКК виникає із-за хронічного впливу на бджіл пестицидів на основі біогенних амінів (неонікотиноїди і формамідіни). На користь цієї версії говорять деякі факти. У китайській провінції Сичуань, регіон Хань Юань, неконтрольоване використання пестицидів на початку 80-х років ХХ століття призвело до знищення бджіл і загибелі рослин, що ними запилюються.

Американські вчені встановили, що застосовуваний новий пестицид — імідоклопрідом, який міститься в достатніх кількостях в пилку соняшнику та інших сільськогосподарських культур [2] порушує холінергічні сигналізації нейронів і виробляє надмірно активні форми кисню (АФК) та реактивний азоту (RNS), які реагують з макромолекулами і заважають мітохондріальному дихальному ланцюгу і мітохондріальному метаболізму Ca2+, що викликає дефіцит енергії для нейронів. Оксидативний стрес погіршує когнітивну поведінку, в тому числі і пам’ять, що впливає на орієнтацію і навігації здібності бджіл, тому вони не в змозі повернутися в свої вулики [15].

Через 6 тижнів вулики, які змушені були харчуватися їжею з пестицидами, були легші ніж інші. Це дало припущення, що робочі бджоли приносили менше їжі у вулик. Але найсерйознішим був вплив на кількість маток. У кожному вулику, бджоли якого отримували нормальне харчування, на світ з’являлося в середньому 14 маток, а бджоли, що харчувалися їжею з пестицидами пестицидами, могли призвести тільки 2 матки [2].

Точно не відомо наскільки виправданий прогноз Ейнштейна. За заявами американських експертів, якщо бджоли зникатимуть з тією ж швидкістю, то вони просто перестануть існувати до 2035 року. Звичайно, повністю продукти харчування не зникнуть, оскільки такі культури, як пшениця, жито, рис запилюються вітром. Проте важко спрогнозувати, які наслідки для організму людини матимуть відсутність мікроелементів, що надходять до нас з овочів та фруктів, і якими врешті решт можуть бути екологічні наслідки зникнення рослин, що запилюються бджолою.