Розділ 1.організація планування, облік, калькулювання та аналіз витрат у лісовому господарстві

Витрати лісового господарства та їх характеристика

Лісове господарство — це галузь виробництва, що вивчає, веде облік і відтворення, охорону і захист лісів, а також постачає іншим галузям промисловості свою сировину. Для підприємств лісового господарства важливе значення має організація та ведення бухгалтерського обліку витрат виробництва та калькулюванням собівартості продукції, оскільки, його фінансово-господарська діяльність охоплює безліч напрямків, зокрема: сертифікація лісів, лісорозведення та лісовідновлення, поліпшення якісного складу лісів, охорона і захист лісу, заготівля і переробка деревини, заготівля другорядних лісових матеріалів і побічних лісових користувань, будівництво та утримання лісових доріг тощо.

Лісове господарство являє собою вид економічної діяльності, що забезпечує відтворення лісових ресурсів, їх охорону та збереження, заготівлю круглих лісоматеріалів та інших продуктів лісу. Господарська діяльність підприємств лісового господарства спрямована на послідовне, планомірне та розширене використання і відновлення лісових ресурсів, підвищення якісного складу та продуктивності лісів, що є особливо актуальним у сучасних умовах господарювання.

У всіх галузях економіки бухгалтерський облік, контроль та аналіз функціонують з врахуванням галузевих особливостей кожного підприємства. Варто зазначити, що в лісовому господарстві як галузі діяльності організаційно-технологічні особливості впливають, насамперед, на методику обліку та контролю витрат і калькулювання собівартості продукції. Раціонально побудований облік та контроль витрат і калькулювання собівартості продукції на підприємствах лісового господарства є однією з передумов ефективного їх функціонування.

Важливо зазначити, що на методику обліку та контролю витрат, крім загальноприйнятих умов, таких як нормативно-правове забезпечення, впливають і особливі умови, а саме — організаційно-технологічні особливості діяльності підприємств.Важливо зазначити, що вплив організаційно-технологічних особливостей на підприємствах лісового господарства враховується при формуванні облікової політики підприємства, в якій відображаються питання обліку витрат суб'єкта господарювання. Ці аспекти обліку містять релевантну інформацію про фінансовий стан та перспективи розвитку підприємства, яка необхідна для управління.

Поряд з необхідністю вивчення загальних питань організації та методики обліку і калькулювання собівартості продукції в лісовій галузі виникає необхідність врахування особливостей формування витрат, розподілу їх комплексних статей, прийомів і способів калькулювання собівартості продукції, які повинні визначатися галузевими методичними рекомендаціями [2].

Лісогосподарський комплекс включає два види діяльності: лісове господарство і лісозаготівля[2]. Лісове господарство здійснює розширене лісовідтворення, підвищення продуктивності лісів, посилення їх економічних функцій, лісовпорядкування, захист та охорону лісів.

Лісозаготівля — друга галузь лісогосподарського комплексу, яка проводить лісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину, здійснює її первинну обробку, займається заготівлею грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин, березового соку, меду. Враховуючи організаційно-технологічні особливості лісового господарства, необхідно удосконалити діючу методику обліку, яка б відповідала специфіці діяльності, але насамперед необхідно розробити відповідну класифікацію витрат.

У практичній діяльності підприємств лісового господарства витрати групуються за різними ознаками. Це пов’язано з різноманітним характером витрат та їх відношенням до виготовленої продукції, що зумовлює потребу науково-обґрунтованої класифікації. Вважаємо за необхідне виділити такі класифікацій ознаки щодо обліку витрат, в яких безпосередньо відображені особливості діяльності підприємств лісового господарства, а саме:

1) за структурою основної діяльності:

— витрати лісового господарства;

— витрати лісозаготівель;

2) за місцем відповідальності (місцем виникнення витрат):

— витрати лісництв;

— витрати цехів;

— витрати інших структурних підрозділів;

3) за сферою виникнення витрат:

— витрати основного виробництва;

— витрати допоміжного виробництва;

— витрати непромислового господарства.

Водночас надзвичайно велике значення для організації обліку витрат і калькулювання собівартості продукції має групування витрат за складом у розрізі сфер їх виникнення. У Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства передбачено, що калькулювання собівартості продукції дає можливість точніше розрахувати собівартість продукції підприємства за всіма її видами. Але на практиці підприємства здійснюють калькулювання лише декількох видів продукції, а в деяких випадках складають тільки калькуляцію по лісозаготівлях. 2].

Отже, деякі види лісопродукції не охоплені калькулюванням, а отже у більшості випадків є недостовірною інформація про собівартість окремих видів лісопродукції та правильність встановлення цін на неї. Дослідження показало, що неповне калькулювання собівартості продукції лісового господарства дає підстави стверджувати про неефективність як внутрішньогосподарського, так і відомчого контролю з боку Державного комітету лісового господарства України.

Згідно з положеннями галузевих Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг), на підприємствах лісового господарства обліку і калькулюванню підлягає лише стовбурна деревина, а такі види ліспородукції, як гілки, кора не обліковуються і відповідно не калькулюються, оскільки вважаються відходами виробництва. Водночас відходи користуються попитом, оскільки використовуються як населенням сільських місцевостей, так і підприємствами інших галузей діяльності. Проведений аналіз показав, що саме під час визначення собівартості стовбурної деревини враховуються витрати, пов’язані з лісосічним фондом.

Вплив технології вирощування та реалізації лісопродукції на методику обліку та контролю витрат є доволі значним, оскільки ця технологія є своєрідною та відмінною від технологій, що використовуються на промислових підприємствах. Технологічні особливості на підприємствах лісового господарства являють собою систему послідовних агротехнічних, лісівничих та організаційних прийомів щодо створення та вирощування культур до змикання крон між рядами з переліком механізмів, засобів виробництва та допоміжних матеріалів.

Витрати у лісовому господарстві групуються за статтями калькуляції, які розроблені з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва лісового господарства: сировина і матеріали; зворотні відходи; купівельні матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій; паливо і енергія на технологічні цілі; основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; відрахування на соціальні заходи; витрати на утримання і експлуатацію устаткування; загальновиробничі (цехові) витрати; витрати на лісогосподарські роботи і послуги, виконані за власні кошти; інші виробничі витрати. 2].

Витрати за статтею калькуляції «Сировина й матеріали» включаються безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень за їх фактичною собівартістю. До цієї статті також включається попнева плата (плата за деревину лісових порід, що відпускається на пні, пнів для осмолу і деревостою, які використовуються для підсочки, відповідно до виділеного лісосічного фонду, за встановленими таксами). Витрати за попневою платою розподіляються на:

— лісозаготівлю;

— добування живиці;

— заготівлю осмолу.

За лісазаготівлями до статті «Сировина й матеріали» включається тільки попнева плата. Всі матеріали, списані безпосередньо на лісозаготівлю (торс, дріт та інші) включаються в статтю «Купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій». Доволі часто на підприємствах лісового господарства таку вагому частину витрат, як транспортно-заготівельні витрати включають до складу прямих матеріальних витрат, але, на нашу думку, це не є обґрунтованим, оскільки транспортно-заготівельні витрати складають значну питому вагу (до 25% у структурі собівартості продукції), то їх було б доцільно виділити в окрему статтю. Дослідження технологічних особливостей лісового господарства та їх вплив на методику контролю витрат показало, що процес виробництва лісопродукції складається із певних технологічних стадій (переділів). Відповідно, необхідно застосовувати попередільний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. 2].

Крім того, на кожному переділі здійснюється оперативний контроль за витратами і формуванням собівартості продукції, а це вимагає організації обліку за нормами та відхиленнями від норм, іншими словами, доцільно запровадити нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Поєднання попередільного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції з нормативним дає нам підстави стверджувати про можливість запровадження у лісовому господарстві попередільно-нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.

Надзвичайно важливе значення у лісовому господарстві має контроль внутрішньогосподарський та відомчий. Вважаємо, що методика стратегічного і тактичного контролю витрат значною мірою залежить від організаційної структури підприємства.