Матеріал і методи

Обстежено 155 жінок з гіпертонічною хворобою (ГХ) ІІ стадії та дисфункцією ЩЗ, яких розподілили на групи: 1-ша (група дослідження) — 42 жінки віком у середньому (57,24±1,54) року з ГХ, МС та субклінічним гіпотиреозом без застосування замісної гормональної терапії (ЗГТ);

• 2-га (група дослідження) — 53 жінки віком у середньому (58,92±2,61) року з ГХ, МС та субклінічним гіпотиреозом на тлі прийому ЗГТ; 3-тя (контрольна група) — 14 жінок віком у середньому (57,75±4,67) року з ГХ, МС та маніфестним гіпотиреозом, уперше виявленим при обстеженні у відділі дисліпідемій ННЦ «Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска» АМН України, до призначення ЗГТ; 4-та (контрольна група) — 25 жінок віком у середньому (54,92±2,61) року з ГХ, МС та маніфестним гіпотиреозом, який був компенсований прийомом ЗГТ; 5-та (контрольна група) — 21 жінка віком у середньому (56,10±1,95) року з ГХ та гіпертиреозом на тлі прийому тиреостатичної терапії; 6-та (контрольна група) — 48 жінок віком у середньому (51,81±1,60) року з ГХ, МС та еутиреозом. Призначення ЗГТ у пацієнтів як з маніфестним, так і з субклінічним гіпотиреозом здійснювалося лише ендокринологом. Діагноз МС верифікували за критеріями АТР ІІІ (2001) при наявності трьох з п’яти перерахованих компонентів [11]:
  • · абдомінальний тип ожиріння (окружність талії (ОТ) у чоловіків > 102 см; та у жінок > 88 см);
  • · рівень тригліцеридів (ТГ) >150 мг/дл;
  • · рівень ХС ЛПВЩ < 40 мг/дл у чоловіків та < 50 мг/дл у жінок;
  • · рівень артеріального тиску > 130/85 мм рт. ст.;
  • · рівень глюкози > 110 мг/дл.

Ступінь ожиріння визначали відповідно до рекомендацій ВООЗ (1997) з розрахунком індексу маси тіла (ІМТ): ІМТ = маса тіла/зріст2 (кг/м2). Надлишкову масу тіла визначали при ІМТ 25−29,9 кг/м2, ожиріння I стадії - при ІМТ 30,0−34,9 кг/м2.

ІР виявляли у всіх хворих за допомогою індексу НОМА. У нормі цей показник не повинен перевищувати 2,77. Значення індексу НОМА більше 2,77 свідчило про наявність у хворих ІР. Усім пацієнтам також визначали рівні гормонів гіпофізарно-щитоподібної осі (трийодтиронін (Т3), тироксин (Т4), ТТГ), мікросомальних антитіл та антитіл до тиреоглобуліну. Метод визначення — імунохемілюмінесцентний [8].