Актуальність та епідеміологія дифтерії

Дифтерія гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка характеризується фібринозним запаленням слизових оболонок зіва, носа, гортані та токсичним ураженням серцево-судинної і нервової систем. Збудник дифтерійна паличка (Corinebacteriumdiphtheriae).

Джерелом інфекції є хворий на дифтерію, реконвалесцент-носій або здоровий носій токсигенних штамів збудника. Передача здійснюється головним чином повітряно-крапельним шляхом з розвитком дифтерії зіва. Зрідка факторами передачі служать забруднені руки, побутовіречі, білизна. У таких випадках виникають екстрабукальні форми. Сприйнятливість до дифтерії висока. Оскільки проводиться планова імунізація дітей дошкільного віку, хворіють переважно дорослі (80%) і діти старшого віку, не щеплені або неправильно щеплені проти дифтерії. Новонароджені та діти 1-го року життя хворіють рідко, тому що мають вроджений пасивний імунітет. Захворюваність має спорадичний характер, останнім часом відзначається тенденція до її зростання. Після хвороби імунітет нестійкий.

Факторами ризику є зниження імунітету до дифтерії в різних вікових групах, високий рівень носійства токсигенних штамів.

Для захворюваності на дифтерію характерна така сезонність: підйом починається осінню з формуванням дитячих колективів, досягає максимуму в кінці осені - взимку (грудень), потім спостерігається поступове зниження захворюваності. дифтерія токсигенний бактеріологічний При зниженні захворюваності на дифтерію за рахунок добре проведеної специфічної профілактики відбувається поступове зниження носійства.