Огляд шкіри. 
Анатомо-фізіологічні особливості шкіри

Колір. В першу чергу при огляді ми оцінюємо шкіру обличчя: колір, наявність «синців» під або навколо очей (періорбітальний ціаноз), забарвлення трикутника навколо рота (періорального трикутника). Далі при поступовому подальшому огляді оцінюємо колір шкіри верхніх кінцівок, тулуба, ніг.

Нормальним забарвленням шкіри рахується блідо-рожевий, рожевий, смаглявий (для європейської раси). При наявності змін кольору шкіри необхідно зауважити — тотальною чи локальною є зміна кольору, і якщо локальною, то вказати локалізацію та розмір змін.

ГІПЕРЕМІЯ ШКІРИ.

Патологічна гіперемія Обмежена гіперемія Місцева гіперемія Паралельно з кольором шкіри оцінюють і забарвлення склер (білі, блакитні, субіктеричні, іктеричні).

До цієї ж оцінки відноситься і стан пігментації шкіри.

Колір шкіри визначається вмістом меланіну в кератиноцитах, що є клітками-рецепторами меланінвмістних органел (меланосом), формованих меланоцитами.

Пігментація залежить від чотирьох чинників: утворення меланосом, їх меланізації і секреції, непостійної агрегації і руйнування меланосом під час їх переходу в кератиноцити.

Дифузний коричневий гіпермеланоз Генерализований гіпермеланоз Гіперпігментовані шкірні елементи. Веснянки (эфеліди) Блакитний невус Частковий альбінізм (Piebaldism).

Вітиліго (придбаний пігментний дефект).

Чистота. Характеристика «чистота шкіри» виставляється при відсутності висипань (первинних чи вторинних елементів) на шкірі. При наявності висипань їх оцінюють при огляді по таким критеріям: форма, колір, локалізація, кількість, динаміка, розвитку, розчухи — для того, щоб встановити тип висипання та його причину.

Висипання представляють собою локальне місцеве запалення епідермісу і дерми із зміною кольору, набряком шкіри як реакції на збудника хвороби або його токсини. Слід враховувати переважне розташування елементів висипань, їх кількість, розміри, колір, форму і краї елементів, що переважають по кількості. Висипання можуть рівномірно покривати всю шкіру (досить рідко), переважати на тулубі, обличчі чи кінцівках; можуть бути в ділянках природніх складок, над суглобами, розгинальній поверхні кінцівок тощо. Кількість елементів висипу може бути від поодиноких — тоді потрібно вказувати їх кількість, до незначних (можна підрахувати кількість) і значних, що не піддаються підрахунку. Розміри елементів висипань бувають від 1−2 мм до 10−15 см, при цьому необхідно вказувати самі малі і самі великі елементи висипань, підкреслюючи, які з них переважають. Висипання можуть бути правильної, тобто круглої чи овальної форми, а також неправильної - зірчастої чи павутиноподібної. Колір елементів може бути різним: від рожевого до темно-червоного чи синього, багрового. Краї елементів висипань можуть бути чіткими чи нечіткими. Розрізняють первинні і вторинні елементи висипань Різноманітні види висипань з’являються при гострих інфекційних захворюваннях, алергічних реакціях, системних імунопатологічних процесах, шкірних захворюваннях. Деякі з висипань в процесі розвитку змінюються з однієї форми в іншу, більш складну.