Діагностика бронхіту. 
Діагностика бронхіту

Зміни гемограми при простому гострому бронхіті, при загостренні хронічного бронхіту непостійні, залежать від етіології процесу, можуть виявлятися дещо підвищеною ШОЕ при нормальній або зниженій кількості лейкоцитів, помірному лімфоцитозі. Зміни в периферичній крові при обструктивному бронхіті відповідають характеру вірусної інфекції. Бактеріальна флора нашаровується не більше ніж у 5% випадків.

При рентгенологічному дослідженні специфічних ознак для даного захворювання немає, зазвичай визначається незначне симетричне посилення легеневого рисунка, здебільшого в прикореневій зоні, розширення та неструктурність коріння легені за відсутності інфільтративних і осередкових тіней в легеневій тканині (рис. 1, 2). У разі типових клінічних симптомів рентгенівське обстеження при простому гострому бронхіті можна не проводити. При обструктивному бронхіті рентгенологічно виявляється двобічне посилення легеневого рисунка, ознаки здуття легеневої тканини (підвищена прозорість, горизонтальне положення ребер, високе стояння та сплощення куполів діафрагми) за відсутності інфільтративних і вогнищевих тіней в легенях (рис. 3).

Рисунок 1.

Рисунок 2.

Рисунок 3.

Рисунок 4.

Рисунок 5.

При бронхіоліті закономірних змін лейкоцитарної формули немає, можлива підвищена ШОЕ. При рентгенологічному обстеженні відмічають підвищену прозорість легеневихполів, особливо напериферії, низьке стояння діафрагми, незначні ділянки ущільнення легеневої тканини завдяки субсегментарним ателектазам, ущільненням альвеол, підсилення судинного рисунка (рис. 4, 5).

Диференціальну діагностику проводять перш за все з пневмонією, стороннім тілом в бронхах, уродженими аномаліями дихальної системи, муковісцидозом, бронхіальною астмою, тубінфікуванням.

Диференціальна діагностика різних форм бронхітів і пневмонії представлена в табл. 1.

Лікування гострого простого бронхіту

• 1. Лікування можливе в домашніх умовах, госпіталізація — при підозрі на ускладнення.
• 2. Режим на фоні гострих проявів ГРВІ напівліжковий, потім домашній.
• 3. Достатній питний режим, об'єм рідини іноді до 1,5−2 вікових добових потреб дитини.
• 4. Дієта повноцінна, відповідно до віку дитини, збагачена вітамінами, висококалорійна. У стаціонарах за основу береться стіл № 5 .
• 5. Етіологічна терапія призначається з урахуванням того, що в 90−92% випадків причиною гострого бронхіту є вірусна інфекція, тому в сучасному етіотропному лікуванні треба використовувати.

рентгенологічний бронхіт діагностика

Таблиця 1. Диференційно-діагностичні ознаки бронхітів у дітей.

Противірусні препарати ефективні в перші дві-три доби захворювання. Залежно від ймовірного збудника можуть використовуватися: інгібітори нейрамінідаз (озельтамівір, занамівір), ремантадин, інтерферони (інтраназально, інгаляційно, ректально) та їх індуктори протягом 3−5 діб, при тяжкому перебігу — в/м протигрипозний імуноглобулін 0,1 -0,2 мл/кг 1 -2 рази з інтервалом 12−24 години.

Згідно з рекомендаціями В. К. Таточенко та співавторів (2000), показаннями до призначення антибіотиків при гострому бронхіті можуть бути:

• 1) діти перших 6 місяців життя;
• 2) тяжкий перебіг бронхіту (нейротоксикоз та ін.);
• 3) наявність обтяжливого преморбідного фону (пологова травма, недоношеність, гіпотрофія та ін.);
• 4) наявність активних хронічних вогнищ інфекцій (тонзиліт, отит та ін.);
• 5) підозра на нашарування бактеріальної інфекції:
  • — лихоманка з температурою тіла вище 39 °C;
  • — в'ялість, відмова від їжі;
  • — виражені симптоми інтоксикації;
  • — наявність задишки;
  • — асиметрія хрипів;
  • — лейкоцитоз, підвищена ШОЕ.

Застосовують такі антибактеріальні препарати (у віїсових дозах):

• — цефалоспоринового ряду (цефалексин, цефадроксил, цефазолін, цефаклор, цефотаксим, цефтріаксон);
• — захищені пеніциліни (аугментин, амоксиклав);
• — макроліди (азитроміцин).

Також використовують:

• 1. Аерозольні інгаляції - лужні, лужно-сольові.
• 2. Відхаркувальні та муколітичні препарати синтетичного та рослинного походження (проспан, флюдитек, гербіон, геделікс, N-ацетилцистеїн, бромгексин, лазолван, амброгексал, пертусин, корінь солодки, корінь алтею, калію йодид та ін.). Препарати застосовуються ентерально та в інгаляціях.
• 3. Вібраційний масаж разом з постуральним дренажем — ефективний при продуктивному кашлі.
• 4. Фізіотерапевтичні процедури (більш ефективні в умовах стаціонару): УВЧ-терапія, мікрохвильова терапія, діадинамічні та синусоїдальні токи, різноманітні варіанти електрофорезу (КІ, СаСL2, MgSO4).
• 5. Протикашльові препарати призначаються тільки при нав’язливому, малопродуктивному, сухому кашлі з метою пригнічення кашлю.
• 6. Антигістамінні препарати показані дітям із алергічними проявами.
• 7. Полівітаміни призначають у дозах, що перевищують фізіологічні потреби.

На етапі реабілітаційних заходів показані дихальна гімнастика, масаж, фітотерапія (мати-й-мачуха, подорожник, солодка, алтей лікарський, аїр, термопсис, чабрець та ін.).