Вступ. 
Денні метелики ландшафтного заказника місцевого значення "Урочище Скелі"

Серед маси викликів, що постають перед людством на сучасному етапі соціально-економічного розвитку, екологічні проблеми поряд з енергетичними набувають першочергового вирішення. Тисячі науковців з усього світу намагаються віднайти шляхи збереження нашого спільного Дому — планети Земля. Та збереження планети починається зі збереження найменшого куточка рідного краю. Найбільш важливим у цій справі є в першу чергу збереження тих ділянок території, де ще й досі збереглися і зазнали найменшого антропогенного впливу природні ландшафти. Саме таким куточком у селі Верхній Токмак Чернігівського району є урочище «Скелі» .

Та неможливо зберегти те, чого не знаєш. Гортаючи сторінки різноманітної літератури ми не знайшли жодних згадок про фауну цієї території, якщо флора даної ділянки річки Токмак досліджується протягом 10 років членами нашого об'єднання, то це перша спроба створити своєрідний атлас ентомофауни урочища «Скелі» .

Місцем дослідження ми обрали ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Скелі» у Чернігівському районі Запорізької області, як такий, де подібні дослідження ще не проводились і розташований він у зручному для проведення досліджень місці. Знаходиться він на північно-західній околиці с. Верхній Токмак за 1 км від приміщення школи в долині річки Токмак і приурочений до її правого та лівого берегів. Урочище «Скелі» розташоване на західних відрогах Приазовської височини за 6 км на південь від г. Могила Токмак (Синя). Воно починається від штучної водойми у північній частині села Верхній Токмак і пролягає на 2,2 км спочатку у південно-західному (0,8 км) а потім у південному (1,4 км) напрямку. Закінчується заказник виходами кристалічних порід на денну поверхню за 70 м північніше від сільського стадіону в заплавній частині долини річки Токмак.

Для урочища характерним є рівнинно-балковий рельєф з виходами кристалічних порід на денну поверхню на правому (західному) березі річки Токмак, де у своїй більшості і були знайдені об'єкти досліджень. Лівий борт урочища має досить пологі (5 — 7є) опуклі схили, зайняті під сільськогосподарські угіддя. Заплавна частина у верхній частині урочища має ширину 20 — 25 м, в середній — 10 — 15 м і розширена до 50 — 70 м у нижній (південній) частині. Лівий борт урочища густо порізаний численними невеликими балками і урвищами і має круті 25 — 35є, а на окремих ділянках до 60 — 75є випуклі схили з виходами окремих поодиноких скель та скелястих масивів (фото 1). По дну урочища протікає основне русло річки Токмак, а у північній його частині до неї впадає права притока — річка Заяча. Річка в період живлення лише підземними водами має ширину 0,8 — 2,4 м та глибину 0,4 — 0,7 м в межах заказника. У середній частині урочища на правому березі річки є декілька невеликих джерел з питною водою.

Ґрунти донної частини урочища — чорноземи звичайні малогумусні на лесових породах з різноманітною лучною та лісовою рослинністю. На правому борту урочища переважають чорноземи звичайні на важких глинах більшою частиною зайняті присадибними ділянками жителів села Верхній Токмак. Ґрунти правого борту у верхній (північній) частині урочища представлені чорноземами звичайними малогумусними на важких глинах з степовою рослинністю, в середній та нижній (південній) частинах щебнюваті ґрунти гранітних відслонень з бідною петрофітною рослинністю та окремими плямами чагарникового степу.