Аутоалергічні реакції — це реакції, причиною яких є власні антигени (ендоалергени)

Їх патогенез відбувається за механізмами розвитку алергійних реакцій II, ІІІ і IV типів за Кумбсом і Джеллом. Ці механізми можна згрупувати у 2-і групи:

• 1) Механізми, пов’язані із антигенами: а) демаскування природних ендоалергенів (тканин головного мозку, ока, внутрішнього вуха, щитоподібної залози, сім'яників) в результаті порушення цілісності спеціалізованих гістогематичних бар'єрів; б) утворення придбаних ендоалергенів під впливом різноманітних фізичних, хімічних чи інфекційних факторів, які змінюють конформацію власних білків.
• 2) Механізми, пов’язані із імунною системою: а) скасування імуно-логічної толерантності до нормальних компонентів клітин (наприклад, порушення утворення чи функції Т-супресорів); б) поява в результаті мутації «заборонних» клонів лімфоцитів, які сприймають «своє» як «чуже».

В нормі В-лімфоцити не виробляють антитіл проти тканин власного організму, оскільки до цих тканин є толерантними Т-лімфоцити. Т-лімфоцити не вступають в кооперацію з В-лімфоцитами, без чого вони не залучаються до імунної відповіді. Велику роль у такій толерантності відіграють Т-лімфоцити супресори. При їх морфологічній чи функціональній недостатності така толерантність тканин і органів до Т-кілерів або Т-хелперів зникає і виникає імунний процес. Таке явище можливе при різноманітних мутаціях Т-лімфоцитів, коли вони сприймають «своє» як «чуже».

До аутоімунних захворювань, які виникають за таким типом, відносяться: а) ревматоїдний артрит; б) системний червоний вовчук; в) вузликовий периартеріїт; г) гемолітичні анемії; д) виразковий коліт; е) тиреоїдний зоб Хашимото.

Псевдоалергічні реакції.

Псевдоалергічні реакції мають зовнішні клінічні ознаки алергічних, але не є такими, оскільки в їхній основі лежать не імунні механізми (відсутня імунологічна стадія).

Подібні до алергії реакції викликаються:

• 1) хімічними факторами, так званими, лібераторами гістаміну, які безпосередньо діють на тканинні базофіли і зумовлюють їх дегрануляцію;
• б) порушенням системи комплементу, обумовленим дефіцитом інгібіторів його компонентів або неімунною активацією;
• в) порушенням метаболізму поліненасичених жирних кислот, зокрема арахідонової кислоти (аспіринова бронхіальна астма).

Прикладами експериментального відтворення псевдоалергічних реакцій є феномен Шварцмана (місцева реакція) і феномен Санареллі (загальна реакція).

Феномен Шварцмана викликають введенням у шкіру тваринного фільтрату культури збудника черевного тифу. Через добу фільтрат вводять внутрішньовенно і на місці первинного введення спостерігають геморагічне запалення.

Феномен Санареллі відтворюють при внутрішньовенному введенні нелетальної дози ендотоксину холерних вібріонів, а через добу — фільтрату культури кишкової палички. Розвивається важка загальна реакція по типу шоку.