Родина осокові Cyperaceae Juss

Наукова класифікація.

Царство: Рослини.

Відділ: Покритонасінні.

Клас: Однодольні.

Порядок: Тонконогоцвіті.

Родина: Осокові.

Латинська назва Cyperaceae Juss., Nom. cons., 1789 4609.

Осокові (лат. Cyperбceae) — велика родина однодольних рослин, що складається з багаторічних (рідко однорічних) трав, з вигляду схожих на злаки, що ростуть по берегах річок, на сирих луках, болотах або навіть у воді. Велика їх роль і в формуванні арктичних рослинних угруповань, де злаки представлені менш широко.

Велике родина, що включає понад 100 сімейств і до 3800 видів.

Опис. Розміри осокових досить сильно різняться: від декількох сантиметрів (рід Болотниця (Eleocharis)) до трьох-чотирьох метрів (родини Сцірподендрон (Scirpodendron), Мапанія (Mapania), Циперус (Cyperus)). [1].

Кореневище або короткий вертикальне, або довге горизонтальне.

Стебло (соломина) звичайно тригранної форми, рідко порожнисте, часто з сильно витягнутим верхнім коліном, що несе суцвіття.

Стебла зі зближеними при підставі вузлами, так що «справжні» подовжені міжвузля розвиваються переважно в генеративних пагонів.

Листя із замкнутою (не розколотою вздовж, як у злаків) піхвою, щільно охоплює стебло подібно трубці, і довгим стрічкоподібним відгином; лінійні, часто дуже жорсткі, з ріжучим краєм через дуже дрібних, звернених вниз зубчиків.

Квітки дрібні, непоказні, в одних одностатеві, в інших двостатеві, сидять у пазухах приквіткової луски і зібрані в суцвіття — колоски, що з'єднуються в більш складні суцвіття — колосся, головки, кисті, волоті, парасольки.

Плід осокових — горішок, часто тригранний, з більш-менш твердим околоплодником.

Поширення і середовище проживання. Рослини сімейства осокових широко поширені по всій земній кулі, особливо в помірних і холодних областях.

До найбільш широко поширеним осокові відносяться представники роду Комиш (Scirpus), що утворюють великі зарості по берегах прісних водойм. Дуже відомі рослини, що належать до великого роду сить — наприклад, знаменитий папірус, стебла якого з найдавніших часів до Середньовіччя служили джерелом паперу. У тропіках широко поширені і нші осокові: Рінхоспора (Rhinchospora), Меч-трава (Cladium), мапанія, склери (Scleria). В арктичних і помірних областях домінують інші роди: Болотниця, пухівка, осока і Айстровим, а подекуди і перевершують їх.

Хімічний склад. Епідерміс листя і стебел у більшій чи меншій мірі просочений кремнекислотою. У кореневищах деяких видів знайдено ефірну олію. Алкалоїди, як правило, відсутні і знайдені тільки в осоці парвська (Carex brevicollis).

Використання людиною. Корисних рослин серед осокових дуже мало. Ці сухі та жорсткі трави, бідні поживними речовинами і багаті кремнеземом, дають погане сіно, але по потребі і його згодовують.

Cyperus esculentus L., вирощують в південній Європі, має їстівні підземні шишки (бульби), що містять багато олії та цукру і смаком нагадують мигдаль («земляний мигдаль»). Їстівні шишки утворюють також Cyperus bulbosus Vahl. і Scirpus maritimus L. в Індії, Scirpus tuberosus Roxb. в Індії та Китаї та інші види.

Carex arenaria L. сіють на дюнах, переважно в Голландії, для утримання летючих пісків (довгі кореневища цієї осоки скріплюють і затримують пісок).

Стебла (солома) Scirpus palustris L. та деяких інших осокових йдуть на плетіння. Папірус (Cyperus papyrus L.) — велика (до 3 м заввишки) водна рослина (росте в Єгипті, Малій Азії, в Калабрії і Сицилії), з якого в давнину виробляли знамениту папір — папірус; тепер має мало значення (місцями солома йде для плетіння).

Багато видів осокових використовуються для оформлення водойм у ландшафтному дизайні. Великою популярністю користується у любителів «водних садів» пухівка піхвова. Шовковисті і ніжні волоски-оцвітини цієї пухівки роблять її схожими на пухові кульки, що надає рослині ошатний вигляд.

Дуже корисна рослина очерет озерний. Він грає важливу роль в природі, фільтруючи воду.

Осока парвська (Carex brevicollis DC.) Місцеві назви — осока горбова, скорода тощо. Багаторічна трав’яниста рослина родини осокових (30−45 см заввишки) з розгалуженим міцним кореневищем, вкритим шорсткими лусками. Стебла сплюснуто-тригранні, знизу облистнені, з бурими розщепленими піхвами, з яких виходять 2−3 маточкових колоски. Листки лінійні (50 — 60 см завдовжки і 3−5 мм завширшки), зелені з сизуватим відтінком і жолобком, з двома жилками і загнутими вниз краями. Верхній колосок тичинковий, коричневий.

Росте в широколистяних лісах, серед чагарників. Тіньолюбна рослина. Цвіте у квітні. Поширена в Лісостепу.

Близький вид. Осока волосиста (Carex pilosa Scop.) Відрізняється від осоки парвської малиновими піхвами, циліндричними маточковими колосками і голими або майже голими мішечками. Росте в широколистяних лісах. Тіньолюбна рослина. Поширена в Лісостепу, зрідка на Поліссі, в північному Степу. Лікарського значення не має.

Осока трясучковидна. Осока трясучковидна (Carex brizoides Juslen.) Багаторічна трав’яниста рослина з довгим повзучим кореневищем, на якому рядами розміщені стебла. Стебло тригранне, без вузлів, тонке, при основі з світло-бурими, часто безлистими піхвами. Листки довші від стебел, світло-зелені, 2−3 мм завширшки, піхви замкнені, без язичка. Листки розміщені на стеблі в три ряди. Квітки одностатеві, непоказні, без оцвітини, в колосках, зібраних по 5−8 у верхівкове суцвіття.

Росте осока трясучковидна в листяних, рідше мішаних лісах, на вирубках, прогалинах. Тіньовитривала рослина. Цвіте у травні - червні. Поширена і заготовляють у західному Поліссі. Придатна для створення газонів під зрідженими деревами на вогких, родючих ґрунтах у парках і лісопарках.

Осока гостра. Carex acuta L. Багаторічна дерниста рослина з довгими підземними пагонами. Стебла гостро-тригранні, оточені бурими листко-носними піхвами. Квітки в колосках, зібраних у колосовидні суцвіття.

Росте на болотистих луках, болотах, по берегах річок і озер майже по всій Україні, крім Криму.

Комиш озерний. Scirpus lacustris L. Рослина з горизонтальним кореневищем і безлистим довгим стеблом, яке тільки біля основи обгорнуте сірими або червонуватими піхвами. Стебло циліндричне, темно-зелене. Квітки зібрані в бурі колоски, які утворюють волотисте суцвіття. Росте по берегах водойм, у воді по всій Україні.

Пухівка піхвова. Eriophorum vaginatum L. Рослина з укороченим кореневищем. Стебло безлисте, з 2−3 здутими плівчастими піхвами, закінчується багатоквітковим колоском. Листки неплідних пагонів вузенькі, тригранножолобчасті, майже нитковидні. Квітки двостатеві, оцвітина видозмінена в численні дуже видовжені щетинки білого кольору. Росте на сфагнових болотах у Карпатах і на Поліссі звичайно, у Лісостепу — зрідка, в основному на півночі.

Осока здута. Має повзуче кореневище, від якого відходять надземні нагони, густо вкриті вузькими лінійними жорсткими листками із замкнутими піхвами. Стебла тригранні, на верхівці закінчуються тонкими колосками з тичинками.

Осока подорожникові. Сarex plantaginea Lam. У лісах помірних зон сходу Північної Америки. Вічнозелена багаторічна рослина. Листя темно-або сизо-зелені, шириною 1−3 см, зимуючі. Добре росте в тіні і півтіні на лісових і родючих піщаних грунтах. Використовується в тінистих альпінаріях. На сонці листя буріють і втрачають декоративність.

Осока Богемська. Carex bohemica Schreb. Росте на піщаних і мулкуватих берегах озер і річок, болотистих і сируватих лугах тайгової і теплопомірноїзон Середньої Європи, європейської частини Росії, Вірменії, Казахстану, Сибіру, півдня Далекого Сходу.

Рослина густодерниста. Листя 2−3 мм шириною. Придатна для сирих піщаних ділянок.

Осока крилата. Сarex elata. Багатолітник, що утворює пучки прямостоячих або дугоподібно вигнутих, тонких, але жорсткого листя. Золотисті форми надзвичайно ефектні як садові водні рослини (поки досить рідкісні).

Осока Грея. Carex grayi. Східне узбережжя Північної Америки. Рихлодерновий злак. Листя жовтувато-зелені, вузькі. Відрізняється дуже оригінальними плодами, за які отримала ім'я осока ранкової зірки. Листя яскраво-зелена, прямостояче.

Добре росте на сирих місцях і по берегах водойм, але також виносить досить сухі місця і яскраве сонце. Використовується для одиночних посадок, створення бордюрів, в масі по берегах водойм.

Осока гостра, або струнка. Саrех acuta L. Поширена в Європі, Сибірі та Середній Азії. Утворює зарості по піщаних і дна берегах водойм. Кореневища повзучі. Листя яскраво-зелені або іноді злегка сіруваті, плоскі. Стебла тригранні.

Осока берегова. Carex riparia Curt. Поширена по берегах водойм від тайговій зони до середземноморської області Європи, Кавказу, Сибіру, Середньої, Малої та Передньої Азії, Північної Африки.

Рослини з товстим повзучим кореневищем. Листя сизо-зелені, жорсткі, вузлувато-сітчасті. Придатна для вирощування по берегах водойм.

Осока козерога. Carex capricornis Meinsh. ex Maxim. Росте по берегах водойм теплоумеренной і субтропічної зон Далекого Сходу, Північно-Східного Китаю, п-ова Корея і Японії. Рослини густодернисті. Листя довго загострені.

Осока метельчаста — Carex paniculata L. Росте по берегах водойм, болотах, заболочених лугах від тайговій зони до середземноморської області Європи і в Передкавказзі.

Рослини густодернисті, утворюють купини. Листя сіро-зелені, жорсткі.

Осока повисла, або висяча — Carex penduia Huds. Росте у тінистих сирих лісах, біля струмків в теплоумеренной зоні і середземноморської області Південної Європи, Карпат, Криму, Кавказу, Малої Азії та Північної Африки.

Дуже витончена, густодерниста рослина Листки сизо-зелені.

Осока подорожникова — Сarex plantaginea Lam. Росте у лісах помірних зон сходу Північної Америки. Вічнозелена багаторічна рослина. Листя темно-або сизо-зелені, зимуючі. Добре росте в тіні і півтіні на лісових і родючих піщаних грунтах. Використовується в тінистих альпінаріях.