Формування технічних резервів

Технічні резерви — це показник, який виражає грошову оцінку обов’язків страховика за страховими зобов’язаннями, і одночасно — сума коштів, що є гарантією виконання зобов’язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування.

Страхові резерви створюються в тій валюті, якою страховики відповідають за своїми страховими зобов’язаннями, і призначені саме для забезпечення виплат страхових сум і страхових відшкодувань за укладеними договорами страхування. Для забезпечення страхових зобов’язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Страховики зобов’язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

• ? незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів, що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;
• ? збитків, що включають зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) по відповідних видах страхування в кожному з трьох кварталів періоду, який передує цій звітній даті, і обчислюється у такому порядку:

• — сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у першому кварталі цього періоду множиться на ¼;
• — сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у другому кварталі множиться на ½;
• — сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) в останньому кварталі множиться на ¾;
• — одержані добутки додаються.

Резерви незароблених премій. Поняття незароблених премій випливає із зіставлення звітного періоду діяльності страховика з періодом дії конкретного договору страхування. Незароблені премії - це частини страхових премій, що надійшли за договорами страхування з конкретних видів страхування, котрі діяли у звітному періоді, і належать до періодів дії договорів страхування, що виходять за рамки звітного періоду. Наприклад, якщо договір укладений 1 січня строком на один рік, то вся отримана за ним премія вважатиметься заробленою у цьому фінансовому році. Якщо ж аналогічний договір укладений 1 липня, то лише половина терміну його дії припадає на звітний рік, тому друга половина премії, яка відповідає терміну дії договору, що виходить за рамки цього фінансово-календарного року, буде вважатися незаробленою.

Страхування — це різновид діяльності, за якої страхова послуга надається клієнтові протягом строку дії договору страхування. Коли цей строк минає, відповідальність страховика перед страхувальником закінчується, і отримана страховиком страхова премія за цим договором вважається заробленою. Але поки строк дії договору не скінчився, отримана страхова премія складається з двох частин: першої, що вже вважається заробленою, і другої, яку на цей момент заробленою вважати не можна (тобто незароблена премія). Співвідношення між цими частинами пропорційне строку, який залишився до закінчення дії договору страхування. Отже, за своїм змістом резерв незароблених премій є не резервом у чистому вигляді, а лише інструментом поділу отриманих премій між суміжними звітними періодами.

Сума незароблених премій — це страховий резерв, призначений для виплати страхувальникам страхового відшкодування або страхових сум у майбутньому, і який називається резервом незаробле-них премій (РНП). За своїм змістом РНП не є резервом у чистому вигляді, а лише інструментом поділу отриманих премій між суміжними звітними періодами.Величина резервів незароблених премій відображається у відповідній окремій статті балансу страховика як технічні резерви.

Метод обчислення незаробленої премії українськими страховиками регулюється ст. 31 Закону про страхування. Головна ідея методу полягає в тому, що величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових премій з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев’яти місяців (розрахунковий період) і обчислюється в такому порядку: частки надходжень сум страхових премій за перші три місяці розрахункового періоду множаться на ¼; частки надходжень сум страхових премій за наступні три місяці розрахункового періоду множаться на ½; частки надход-жень сум страхових премій за останні три місяці розрахункового періоду множаться на ¾; одержані добутки додаються. Здобута сума покаже на певну звітну дату величину резерву незаробленої премії.

Таким чином, резерв незароблених премій — це частина премій за договорами страхування, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату.

Розрахунок резерву незароблених премій здійснюється за кожним видом страхування окремо, і загальна величина резерву незароблених премій дорівнює сумі резервів незароблених премій, розрахованих окремо, за кожним видом страхування. У світовій практиці існує кілька методів визначення цього резерву:

метод «¼» («плаваючих кварталів»), який наведено вище;

метод «1/365» — «pro rata temporis»;

метод «1/24» — «паушальний» метод.

Зазначені методи розрахунку резервів незароблених премій передбачено Правилами № 3104.

Відповідно до Закону про страхування величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути меншими 80% від загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), з відповідних видів страхування в кожному місяці з попередніх дев’яти місяців (метод «¼»).

У цьому разі останній місяць розрахункового періоду складатиметься з кількості днів на дату розрахунку.

Наведемо алгоритм розрахунку. Зазначимо, що розрахунок здійснюється у дев’ятому (останньому) місяці розрахункового періоду:

РНП = (СП1×0,25 + СП2×0,5 + СП3×0,75) х 0,8,.

де РНП — резерв незароблених премій;

СП1 — сума страхових платежів за перші три місяці розрахункового періоду, наприклад січень — березень;

СП2 — сума страхових платежів за наступні три місяці розрахункового періоду, наприклад квітень — червень;

СП3 — сума страхових платежів за останні три місяці розрахункового періоду, наприклад липень — вересень;

0,8 — мінімальний коефіцієнт, встановлений ст. 31 Закону про страхування (встановлюється страховиком самостійно в межах 0,8 — 1,0).

Окрім цих обов’язкових резервів, страховики мають право формувати за необхідності резерви збитків, які виникли, але ще не заявлені; резерв катастроф; резерв коливань збитковості. Рішення про запровадження таких технічних резервів з початку наступного календарного року страховики повинні приймати у поточному році, заздалегідь письмово повідомивши про це наглядовий орган.

Порядок формування і обліку усіх страхових технічних резерпін встановлюється законодавством і відповідними нормативними актами Наглядового органу у сфері страхування — Держфінпослуг.

Існують окремі види страхування, здійснення яких вимагає дощикоиих гарантій, і в зв’язку з цим існують додаткові вимоги щодо формування страховиками технічних резервів за цими вилами страхування. До таких видів страхування в Україні належать:

обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності шіаспиків наземного транспорту; обов’язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду.

ризикованість цих видів страхування (в першому випадку через масовий характер збитків, а в другому — через їх катастрофічний характер) потребує створення додаткових гарантій, отже для них законодавством встановлений розширений перелік страхових резервів, обов’язкових для формування.

Резерви збитків (зарезервовані невиплачені суми страхових відшкодувань і страхові суми за заявленими вимогами страхувальників, за якими не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування або страхової суми). Призначення кожного виду технічних резервів різне, але протягом певного інтервалу часу, коли діє договір страхування, це є не власні кошти страховика, а кошти страхувальників, призначені для виплати страхових відшкодувань за тими договорами, що на звітну дату ще не закінчилися. Базою для розрахунку величини страхових резервів є страхова премія, яка надійшла у звітному періоді, за укладеними договорами страхування, розрахована відповідно до структури страхового тарифу за договорами страхування.

Страховики, які мають право укладати договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та є членами Моторного (транспортного) страхового бюро України, зобов’язані формувати не два, а чотири обов’язкових технічних резерви за цим видом страхування: резерв незароблених премій; резерв заявлених, але не виплачених збитків; резерв збитків, які виникли, але не заявлені; резерв коливань збитковості.

Страховики, які отримали ліцензії на проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду та є членами Ядерного страхового пулу України, теж в обов’язковому порядку мають формувати з цього виду страхування не два, а чотири обов’язкових резерви: резерв незароблених премій; резерв заявлених, але не виплачених збитків; резерв збитків, які виникли, але не заявлені; резерв катастроф.

Формування страховими організаціями резервів премій здійснюється на підставі статистичного обліку договорів страхування; резервів збитків — на підставі статистичного обліку вимог (заяв) страхувальників щодо страхових виплат.

Страховики щоквартально подають до Держфінпослуг у складі спеціалізованої страхової звітності інформацію щодо формування технічних резервів.