Становлення банківської системи Польщі

Починаючи з другої половини 16 ст. першими банками на території Польсько-Литовської держави свою діяльність проводили банки, які були організовані церквою або костелом. Вони функціонували у Кракові, Варшаві, Вільно. Їх завданням було подолання лихварства шляхом надання дрібних споживчих кредитів бідному населенню під заставу землі. Своєрідними банківськими організаціями були також єврейські міські громади та установи, що укладали кредитні угоди щодо купівлі-продажу землі, застави маєтків, передання пожиттєвих прав на королівські володіння. Прийнято модель універсальної банківської системи.

Банківська система Польщі складається з Центрального банку та комерційних банків.

Правовий статус НБ Польщі визначений Конституцією Польщі та Законом «Про Національний банк Польщі». Відповідно до закону НБП має статус юридичної особи, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності та перебуває у його повному розпорядженні.

Основними завданнями НБП є: організація грошових розрахунків; розпорядження девізними резервами; ведення банківського обслуговування державного бюджету; регулювання ліквідності банків та їх рефінансування; формування умов необхідних для розвитку банківської системи; підготовка звітного платіжного балансу, а також звіту про зовнішні зобов’язання держави. Органами управління НБП є: голова НБП, Рада грошової політики, Правління НБП.

Комерційні банки Польщі поділяються:

• 1. Державні банки, які ств. за розпорядженням уряду, оперують коштами виділеними із держ. казни.
• 2. Кооперативні банки, здійснюють діяльність на праві кооперації (об'єднання осіб).
• 3. Державно-кооперативні банки, які створюються за розпорядженням уряду, але фонди складаються із державних та кооперативних коштів.
• 4. Банки у формі акціонерних товариств, що створюються за погодженням НБ та міністерства фінансів.

Сектор нефінансових кредитних установ формується із пенсійного фонду, страхових компаній, інвестиційних фондів та кооперативних ощадно-кредитних кас.