Дилинг у сприйнятті сучасних російських умовах (Доклад)

Московська Державна Текстильна Академія їм. А. Н. Косыгина.

кафедра економічної теории.

Факультет економіки та менеджмента.

Доповідь за курсом: «Економічна теорія» на тему:

«ДИЛИНГ У СОВРЕМЕННЫХ.

РОСІЙСЬКИХ УСЛОВИЯХ".

Група 47 / 94.

Студент Пєтухова М. В.

Керівник Борисівська Т. А.

МОСКВА.

1996 р. Зміст: Запровадження.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. ... .3 1. Поняття дилінгу.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .4.

1.1. Історія світового валютного ринку.. .. .. .. ... .4.

1.2. Історія російського валютного дилінгу.. .. .. ... 5.

1.3. Способи одержання прибутку.. .. .. .. .. .. ... 6 2. Способи гри російських банків на світовому валютному ринку.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .6 3. Дилінгові центри.. .. .. .. .. .. .. .. .. ... .8.

3.1. Схема гри через дилинговый центр.. .. .. .. ... 8.

3.2. Самостійна гра через дилинговый центр.. ... .10.

3.3. Брокерські послуги.. .. .. .. .. .. .. .. .. .10.

3.4. Цілі дилінгу.. .. .. .. .. .. .. .. .. ... 11.

3.5. Плюси та «мінуси дилінгу.. .. .. .. .. .. .. .. 12.

3.6. Конкуренція над ринком дилінгових послуг.. .. .. .. .14.

3.7. Умови роботи з клієнтами у деяких московських дилінгових центрах.. .. .. .. .. .. .14.

3.8. Посередницька фірма IFTN.. .. .. .. .. .. .. .15 4. Дилинговый центр Межпромбанка.. .. .. .. .. .. ... 16.

4.1. Схема гри.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. 17.

4.2. Рекомендації по грі з іншими акціями.. ... .18 Укладання.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. 19 Література.. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. .. 21.

До недавнього часу вітчизняний фінансовий ринок надавав досить багато можливостей щоб одержати прибутку. З одного боку, спекуляції на курсі рубль-долар, з другого — операції у ринку фінансових інструментів (МБК, ДКО, КЗ, корпоративні векселі тощо.). При падінні дохідності валютних операцій кошти інвестувалися в карбованцеві інструменти; і якщо знижувалися відсоткові ставки, маєш був зрости курс долара, і кошти інвестувалися ВКВ. І ось цю схему дала збій — долар зупинився, і, можливо, надовго. Деякі гравці і інвестори переметнулися на фондовий ринок. Але він поки робить лише перші кроки, інвестиції терміном менше року вкрай рискованны: все сходяться в думці, що російські акції - недооцінені, але коли вони виростуть до істинної вартості сказати важко, в короткостроковій ж перспективі їх курс і може впасти. У той самий час на фінансовому ринку переважають «короткі гроші» — потреба у їх вилучення може виникнути через місяць, або навіть раніше, тому інвестувати в акції втрачає сенс. Інший шлях — валютні ф’ючерси. Але вони сильно пов’язані з курсом долара з усіма звідси наслідками: наприклад, щойно початку липня було оголошено про валютному коридорі, котирування відразу завмерли і протягом близько двох місяців перешкоджали спекулянтам ніяких особливих шансів на отримання прибутку. І тоді вітчизняні інвестори зупинилися на похідних фінансових інструментах і валютному дилинге.

1. Поняття дилинга.

Навальне зростання кількості бажаючих пограти на міжнародних валютних ринках породив у Росії новий активно що розвивається вид бізнесу — дилінгові послуги. Під дилингом у сенсі розуміються короткострокові операції банків та інших інститутів із управління своїми активами, зокрема і кредитно — депозитні операції. У вужчому сенсі під дилингом маються на увазі операції у світовому валютному рынке.

1.1. Історія світового валютного рынка.

Світовий валютний ринок (Foreign Exchange Market, чи навіть Forex) — найбільш ємний світової фінансовий ринок. Проте склався не такий давно. Фактично початок його розвитку поклав розвал яка близько століття системи золотого стандарту, через яку обмінний курс валют визначався у вигляді золотого еквівалента: країни-учасниці системи гарантували продаж золота за національну валюту по фіксованій ціні. Система дала тріщину після першої Першої світової, та її останні сліди щезли у 1971 року, коли казначейство США скасував практику купівлі-продажу золота по фіксованій ціні. Із середини 1970;х років склалася практика так званих плаваючих валютних курсів, мінливих залежно від співвідношення попиту й пропозиції. Що З’явилися змогу арбітражних операцій дали сильніший імпульс розвитку МВР у його сучасному розумінні; зараз його денний оборот становить сотні мільярдами доларів, а окремі дні перевищує трильйон. Основу ринку становлять найбільші комерційних банків розвинутих країн: наприклад, англійський Barclays Bank, американський Chase Manhattan Bank і кілька інших. Саме вони постійно ведуть двосторонні котирування всіх значимих валют найбільше визначають їх курсову динаміку. На цінову кон’юнктуру мають значний вплив державні банки (під час проведення валютних інтервенцій), великі інвестиційні фонди, котрий іноді найбільші корпорації, самостійно здійснюють управління вільними активами. Торгівля валютою переважно носить позабіржового характері і ведеться двома способами. По-перше, через валютних брокерів (наприклад, Harlow Butler, Tullet & Tokyo, Marshall та інших.), які повідомляють своїх клієнтів поточні котирування валют, які від інших учасників ринку, і за необхідності оформляють угоду. По-друге, з допомогою торговоінформаційної системи Reuter Dealing 2000, що забезпечує прямий вихід на 17 тис. валютних дилерів з більш як 3500 банків та інших організацій 82 країнах із з метою отримання їх котирувань і укладання угод. Така торгівля дає понад широкий охоплення ринку, проте програє брокерам в оперативності. Під час укладання угод розмір мінімального лота, ка правило, становить суму еквівалентну 500 тис. доларів, причому практика така, що й угода кілька мільйонів доларів належить до мелким.

1.2. Історія російського валютного дилинга.

До реформ операції у МВР проводив лише Зовнішекономбанк і що входять до структуру РЕВ банки МБЭС і МІБ. У 1992;1993 рр. на звільнене після банкрутства ЗЕБ місце прийшли комерційних банків, отримали генеральну валютну ліцензію: Зовнішторгбанк, «Імперіал», Інкомбанк, пізніше «Російський кредит», Межкомбанк, Автобанк та інші. У цьому розвиток валютного дилінгу, на відміну країн, йшло у ногу з недостатнім розвитком інших реформ управління активами банків, наприклад, на ринку міжбанківських кредитів, кредитно-депозитних операцій тощо. Проте пізніше арбітражні операції у стрімко набиравших силу внутрішніх ринках (передусім доллар-рубль і МБК), забезпечували незрівнянно велику дохідність, кілька потіснили дилинг, і на певний час зійшов із перших ролей. Але з першими ж ознаками стабілізації рубля банкіри знову стали відносити дилінгові операції до пріоритетним: наприклад, в Межкомбанке щоденний обсяг операцій на МВР сьогодні становить 50−100 млн. доларів. Водночас у Росії почали з’являтися іноземні фінансові компанії, які пропонують у вигляді організації дилінгових центрів послуги приватним інвесторам після виходу поставляють на світовий валютний ринок. Спочатку (1994 р.) вони орієнтувалися на інвесторів, мають кошти на західних банках, проте потім, які можна задіяти чималі кошти й у країні. Вдало обраний час початку діяльності забезпечило цих компаній лавиноподібне зростання числа клієнтів — і пропорційно цьому зростання доходів від посередницьких послуг. Цього було неможливо не помітити російські банки, що відразу організували власні дилінгові наукові центри й вступив у конкуренцію і з іноземними першопрохідниками, і друг з другом.

1.3. Способи отримання прибыли.

Валютний дилинг, зазвичай, полягає в наступних двох принципах одержання прибутку: 1. за рахунок зростання котирувань тієї валюти, яку гравець ставку. Наприклад, сума 1 млн. доларів інвестується 16 лютого 1996 року у німецькі марки за курсом 1:1,4700. 19 лютого марка посилює своїми панівними позиціями до 1:1,4400, тому гравець, звертаючи марки у долари, спромігся на прибуток в розмірі 1 470 000:1,4400−1 000 000, тобто. близько 20 833 доларів. Ця схема носить яскраво виражений тимчасової характер. 2. Успішна гра можна вести і крізь крос-курси. Ця гра розгортається просторі: обігруються розбіжності у котируваннях кількох банків. Припустимо, інвестор має сумою 1 млн. доларів і має собі такі котирування: DM/$- 1:0,6667 банку А, $/Y- 1:102,00 банку Б і DM/Y- 1:67,00 банку У. Вираховуючи крос-курс $/DM через єну, отримуємо: $/Y:DM/Y — 1:1,5224. Тепер зрозуміло, що купивши в банку Б на долари єни і продавши останні банку По зазначеному вище курсу 1:0,6667, можна було одержати майже 15 тис. доларів прибутку. Описані схеми, звісно, немудрі. А реально банківські дилери використовують комбіновані схеми просторово-тимчасового характеру, які, проте, побудовано на наведених приемах.

2 .Способи гри російських банків на світовому валютному рынке.

Попри відносну молодість світового валютного ринку, вона вже сформувався. Як і ринку його учасники воліють поводитися з подібними собі, тобто. з банками, мають хіба що вікову незаплямовану репутацію, які входять у світові рейтинги. Переважної ж більшості наших банків років п’ять-сім тому бо й у проекті. Але, попри такі невигідні умови спершу своєї діяльності на світовому валютному ринку, російські банки все-таки прагнуть зайняти на ньому своє місце. Існує 3 основні схеми, що використовують російські банки для гри на світовому валютному ринку: 1. Перший спосіб — це особисту участь у торгах на світовому валютному ринку. Проте чи все просто, як здається. Річ у тім, що угоди на МВР полягають сутнісно на слові честі, сказаному по телефону. Тому західні банки прагнуть забезпечити хоча б мінімальні гарантії. Якщо в російського банку є кореспондентські відносини з його потенційними контрагентами там, майже автоматично має можливість укладання угод певну суму (має ліміт відкритої позиції або так звану вільну «форексную» лінію). Гарантія у разі - грошей кореспондентському рахунку. Якщо ж кореспондентських відносин немає, то російському банку доведеться мати з банком-контрагентом переговори про відкриття ліміту й доводити свою надійність. Проте шанс на успіх у такі переговори мають лише великі банки, та й не всегда.

Якщо російському (а буває, навіть західному) банку вдається отримати вільну «форексную» лінію у намічених контрагентів, доведеться відмовитися від першого способу і продовжує діяти інакше. 2. Другий спосіб частіше використовують у разі, коли операції ведуться через брокерські компанії. Отримавши від нього вигідні котирування, банківський гравець укладає угоду, навіть знаючи на той час, хто є його контрагентом. Усі труднощі відсутності взаємних лімітів учасників угоди вирішуються шляхом застосування switching-банка («свичующего»), який бере він роль посередника, роблячи від імені операції з банкомконтрагентом і, природно, дублюючи його з російським партнером. Неодмінним умовою працездатності цієї схеми для російського банку служить наявність неформальних довірчих відносин із «свичующим" — банком. 3. Якщо ж банку вдається налагодити роботу жоден із у перших двох способів (для дрібного банку це типова ситуація), то може бути третій спосіб — робота через marginig account (особливий вид рахунки) у одному з західних банків. І тут торгівля замикається лише з цих двох банках, а зовнішній ринок потрібен як джерело поточних котирувань й у хеджування банком, у якому відкритий marging account, своїх валютних позицій. Власник marging account, зазвичай, одержує у відкрило рахунку банку кредити, удвадцятеро перевищує що знаходиться з його рахунку суму, що дозволяє масштаб проведених валютообмінних операцій та підвищити їх ефективність. Нарешті, дрібним інвесторам, котрим роботу з зарубіжними банками обтяжлива, пропонується один спосіб — робота через дилинговый центр. Зупинимося докладніше у цьому способі, оскільки нині поява нових і нових дилінгових центрів нагадує біржову хвилю 1990;1992 рр., коли з числу бірж душу населення Росія обігнала все розвинених країн. Крім цього, за оцінками, кілька десятків дилінгових центрів вже втягли оборот від 10 до 50 млн. доларів сотень гравців (не враховуючи коштів великих банков)[?].

3. Дилінгові центры.

Працюючи через дилинговый центр між гравцем. І МВР вибудовується ланцюжок посередників: сам дилинговый центр; банки і фінансові посередники, які, з одного боку, із великої потоку заявок, які від дрібних гравців, в міру можливості формують більш-менш великі лоти, з якими можна оперувати на МВР, з другого — беруть він ризики, пов’язані з через участь у валютних спекуляціях малокваліфікованих гравців. З іншого боку, все дрібні гравці користуються загальними каналами зв’язку, однієї інформаційної системою та т.д., що дозволяє йому зменшити накладні расходы.

3.1. Схема гри через дилинговый центр.

Правила дилінгу як організованою гри досить прості. Розмістивши у банку, з якого працює дилинговый центр, мінімальний страхової депозит (його прийнято називати «лот»), гравець отримує кредит для гри (зване «плече»), розмір якого, зазвичай, від 40 до 200 разів більше внесений суми, тобто. тоді як банк було внесено 2000 $ доларів, то, при 100 — кратному плечі, гравець працюватиме вже з 200 тис. $. Саме цим капіталом гравець і буде оперувати — купувати й продавати вподобану валюту. Розмір кредитного плеча забезпечує пряму залежність дохідністьризикованість. Чим більший плече — тим більшими сумами оперує клієнт і, відповідно, має можливість отримувати більший прибуток чи, у разі невдачі, — програш. У багатьох дилінгових центрів можна буде гратися крім долара США перевищив на чотирьох валютах: англійських фунтах, німецьких марках, японських ієнах і швейцарських франках, але у деяких центрах грати можна будь-якої європейської валютою і навіть грошовими знаками союзних республік. Наприклад, гравець вважає, що марка дорожчатиме щодо долара, і наказує оператору купити марки, у своїй фіксується курс марка/доллар цей момент. За відкриття позиції банк автоматично відніме із засобів гравця фіксовану суму кожну угоду (іноді стягується певні проценти від прибутку.) І тепер позиція вважається відкритої. Якщо зміна було угадано правильно, то нереалізована прибуток гравця (floating profit) зростає. Якщо ж розрахунок виявився неправильним, тобто. марка дешевшає щодо долара, то з’являється нереалізований збиток (floating loss). Припустимо, що марка дорожчає. Якогось моменту гравець вирішує, що далі вона дорожчати нічого очікувати. Тоді гравець розпоряджається продати марку. Позиція закривається (за закриття позиції також вноситься певна сума). До депозиту гравця додається виграш. Що стосується, якщо гра виявиться невдалої, необхідно йому внести суму програшу; або, щойно програш перевищить суму власні кошти гравця, банк негайно закриє рахунок. Він мати замороженому стані до того часу, поки клієнт не поповнить суму до необхідного страхового депозиту. Втім, сам гравець може встановити припустимий рівень втрат перезимувало і віддати розпорядження, щоб у разі, якщо втрати становитимуть, скажімо, 30% від внесеного гравцем депозиту, позиції автоматично закривалися. І це розпорядження, яке сприймається професійному мові називається stop loss, буде виконано автоматично. Приклад. Наприклад, гравець вважає, що марка дорожчатиме щодо долара. 9 лютого цього року курс дорівнював 1,475 марок за долар. Припустимо, що цей день оператору доручили купити марки по цьому курсу. Якщо банк взяв за цю операцію 0,6%, те в гравця сталося б 1466 доларів — і 15 центів. 22 лютого курс марки виріс до 1,45 за долар і гравець вирішує, що далі вона дорожчати нічого очікувати. Тоді він розпоряджається продати марку. Якщо комісія банку не змінилася і як 0,6%, то, при перекладі марок у долари вийде 1460 доларів — і 8 центів. Фактичний дохід за 2 тижня становило приблизно 46% у доларах або у річному обчисленні 1104%.

3.2. Самостійна гра через дилинговый центр.

Багато дилінгових центрах колись, ніж клієнт почне працювати, він має пройти курс навчання чи мати сертифікат про підготовку й інші дилінговому центрі. Практично у кожному дилінговому центрі можна пройти цей курс, після якого працювати можна без сторонньої допомоги. Проте варіант самостійної гри акторів-професіоналів у принципі, дуже ризикований. Самостійна гра можуть призвести до жодного з два результати: або великі збитки, або незначні прибутку. Другий результат найбільш імовірний, якщо гравець буде обережно освоювати консервативний ринок твердих валют, наприклад, фунтів стерлінгів чи швейцарських франків; перший — практично неминучий, якщо гравець почнемо спекулювати нестійкими валютами — італійськими лірами, мексиканськими песо чи українськими карбованцами.

3.3. Брокерські услуги.

Якщо клієнт відчуває свою недостатню підготовленість для виходу світовий ринок, можна скористатися послугами брокера. У його обов’язки входить фіксування факту купівлі (продажу), підрахунок виграшу (чи збитків) і віднімання належних центру відсотків. Послуги брокера коштуватимуть 2 — 3% вартості угоди. Проте за роботі з клієнтом брокер перебувають у класичної ситуації, яку називають «конфліктом інтересів»: з одного боку, він має піклуватися про збільшення добробуту клієнта, з другого — банку невигідно, щоб виграш був надто великою. Для особливо непосвячених гравців або якщо клієнт обмежений часом передбачено іще одна варіант брокерського угоди: брокер на заздалегідь обумовлених умовах (наприклад, певного мінімуму ігрових втрат) далі діє самостійно, сповіщаючи раз у раз клієнта про поточному стан справ. Такі послуги обійдуться клієнту в 70% дилінгових виграшів. У цьому випадку годі на те, що брокер робитиме все, щоб отримувати максимальні виграші. Він може вибудувати таку ланцюг операцій, що змушували б свого банку виплачувати якнайменше виграшів гравцю. Крім цього, брокер може вести рахунок отже щодня виходить втрата, нехай невеличка, але рахунок постійно зменшується. У цьому вся випадку, від його послуг краще відмовитися: що ситуація гірше, ніж великий разовий проигрыш.

3.4. Цілі дилинга.

Цілі дилінгу слід розглядати з позиції банку і з погляду клієнта дилінгового центру. Для банку сенс надання дилінгових послуг у тому, що, по-перше, що перебувають у рахунку клієнта реальні гроші він пускає в оборот. По-друге, за конвертацію він стягує комісію. Тому його вигідно, щоб клієнт санкціонував якнайбільше операцій, справно сплачуючи з кожної їх комісійні, незалежно від цього, виграє він у результаті чи ні. По-третє, часто-густо банк сам виставляє котирування для придбання і продаж валюти, за якими й відбуваються операції з клієнтами. Тож тут мають місце і «приховані» комісійні, які у збільшенні для клієнта котировочного спреду, тобто. різниці між котируваннями для придбання і продаж, проти тим, котра отримує сам банк. В багатьох випадках дрібним інвесторам попри високу плату кожну угоду все-таки вигідніше працювати на МВР через дилинговый центр. По-перше, оскільки дилинговый центр з більшого потоку заявок, які від дрібних гравців, в міру можливості формують більш-менш великі лоти, з якими можна оперувати на МВР (як зазначалось, навіть угода на декілька мільйонів доларів належить до дрібним). По-друге, дилінгові центри надають кредитне плече, що дозволяє вдесятеро збільшувати выигрыш.

3.5. Плюси та «мінуси дилинга.

Клієнтові дилінгового центру дилинг має плюси. По-перше, інвестувавши частину коштів інвестиційного портфеля на МВР можна його диверсифікувати: динаміка курсів світових валют наразі практично неможливо пов’язані з кон’юнктурою російського ринку. По-друге, на МВР можна непогано заробити. Зазвичай амплітуда коливань котирувань валют незначна — якісь частки відсотка. Проте кредитне плече дозволяє ефект цих коливань посилити вдесятеро. Приміром, якщо кредитне плече становить 1:100, а курс фунта стерлінгів протягом дня підвищився на 0,1% - з 1,53 до 1, 53 153 долара за 1 фунт стерлінгів (коливання протягом дня часто бувають і більше сильними), то купивши вранці англійську валюту на 1 млн. доларів (з страхового депозиту 10 тис. доларів), ввечері її вже можна продати за 1,001 млн. доларів, тобто. отримати 1 тис. доларів, чи 10% прибутку протягом дня. По-третє, кон’юнктура світових валютних ринків не схильна до силовому і вольовому впливу, характерним для російського ринку. Тобто. ці ринки спокійніші й прогнозовані. Поруч із переліченими вище перевагами валютний дилинг пов’язане з велику кількість ризиків, які можна розділити на ігрових і неигровые.

Ігрові ризики. Вони полягають насамперед у тому, що, хоча динаміка світових валют млява, проте від прийняття цього б його щонайменше, а де й складніше. Крім цього, не слід забувати, що російський гравець, котрій і марка, і долар — зовнішні валюти, перебувають у явно нерівних умовах по порівнянню з німцями і американцями, що добре відчувають слабкості своїх валют і тих щонайменше, за рідкісним винятком, не отримують астрономічні прибутку. Щоб мінімізувати ігровий ризик, можна буде, особливо у початковому етапі, звернутися по допомогу професіоналів. Вони можуть реалізувати такі стратегії гри, що дозволяють мінімізувати, наприклад, ймовірність програшу (природно, у разі втрати дохідності), максимізувати можливість отримання заздалегідь наміченої дохідності і т.д.

Неігрові ризики. Як неігрових ризиків варто виокремити такі три: 1. Ефект «казино». Навіть якщо взяти гравець вгадує динаміку котирувань з ймовірністю ½, це зовсім на означає, що результати гри буде нульовим і гравець залишиться зі своїми грошах. Спред між котируваннями на купівлю і продаж і комісійні при проведенні операцій досить швидко перевищать страхової депозит (це — частка круп'є, якщо проводити аналогію з казино). Тому, щоб операції були вигідними, рух курсу на 100 пунктів повинна перевищувати комісію банку за подвійну конвертацию.

Пунктом називається умовна одиниця виміру курсу — останній знак після коми, куди прийнято його округляти. Наприклад, курс німецької марки до долара визначають з точністю до десятитисячної, скажімо, 1,5143 марки за долар. Отже, нею пункт — 0,01 пфенинга. Курс російського рубля виражається цілим числом рублів: 4780 рублів за долар. Отже, наш пункт дорівнює рублю.

Якщо ця потреба не задовольняється, необхідно поступово переорієнтовуватися під солідніші коливання. Однак у кожному разі комісія, яка становить понад 150 пунктів за операцію неприйнятна — занадто довго доведеться чекати сприятливого моменту. 2. Працюючи на валютному ринку через ланцюжок посередників, гравець ризикує зайнятися так званим «кухонним» дилингом. Як-от, з думкою те що, що гравець рано чи пізно всі одно програється (а цьому можна посприяти, збільшуючи спред і комісійні), дилинговый центр чи з його контрагентів може вести реальних операцій, а лише імітувати їх. Якщо гравець програється, то «власник кухні» отримує додатковий прибуток плюс економію на накладних витратах, що з неосуществлением операцій. А якщо гра буде вдалою, йому доведеться сплачувати має значення виграшу свої гроші, а чи зможе він це, залежить з його фінансових можливостей. 3. Ризик, пов’язані з ланцюжком посередників. Навіть якби самому сумлінному відношенні посередників до узятим він зобов’язанням де вони гарантовані від фінансового краху. І коли посередників кілька, то ймовірність збою істотно зростає. Найкращим є підписання договору ні з західним, і з російським банком, адже його фінансовим станом стежить Цетральный банк. Однак не драматизувати ситуацію і заперечувати можливість реальної гри великі західні банки. Можна проводити операції, і на повному довірі. Важливо тільки усвідомлювати такий рівень ризику, що є для інвестора, котрий має послугами посередника, фінансового стійкості якого вона має дуже неясні представления.

3.6. Конкуренція над ринком дилінгових услуг.

Ймовірно, що став саме останній із перелічених чинників сприяє посилення конкурентної боротьби за клієнтів над ринком дилінгових послуг. Останнім часом деякі дилінгові центри стали змінювати своїх іноземних контрагентів у фінансовому схемою російські банки. Понад те, найближчим часом конкуренція торкнеться й які самі банки, кількість яких над ринком валютного дилінгу стає більше. Вже зараз незалежні дилінгові центри всерйоз замислюються над тим, з ким працювати. Наприклад, них, «Антверп», збирався працювати через банк «Російський кредит», однак у результаті вибір зупинився на МДМ-банке, що пояснюється вигіднішими умовами роботи з последним.

3.7. Умови роботи з клієнтами у деяких московських дилінгових центрах.

Конкретні значення платежів за надані послуги й умови скоєння операцій на найбільш відомих дилінгових центрах наведені у таблиці 1 (з. 20). Умови клієнтам різняться як розмірами сум страхового депозиту, а й умови надання кредитного плеча. Наприклад, іноземні компанії, виступають на ролі фінансового посередника (IFTN, Global Forex), поруч із комісійними справляють іще і плату іншого за надання цього плеча. А більшість російських банків як не стягують і щодо оплати плече, оскільки основний прибуток вони мають з допомогою оплати проведених операцій та тому стимулюють активну діяльність з клієнта, але додатково що й нараховують відсотки, щоправда, зазвичай, невеликі, на клієнтський депозит.

3.8. Посередницька фірма IFTN.

Щоб створити прецедент, спробуємо розібратися з сталістю однієї з посередників у схемі валютного дилінгу — фірми IFTN, яка, в своє чергу, діє через компанію AFT. Вибір її у упав тому, що, по-перше, через IFTN працює відразу кілька дилінгових центрів у Москві: «Російський валютний центр», «Росбизнесдилинг», дилинг-центр «Південний Захід» та інших.; а по-друге, в рекламних матеріалах сказано, що ця компанія АFT відома і його активи перевищують 90 млрд. доларів. Стандартний контракт в дилінгових центрах IFTN становить $ 100 тисяч, за купівлю-продаж кожного контракту стягується комісія $ 80. Мінімальна сума страхового депозиту становить 5 тисяч доларів, у своїй компанія надає клієнтам кредитне плече у вигляді 1:100. Щоправда, таке плече дається лише для денний торгівлі, при нічний торгівлі воно становить 1:50. Якщо клієнт закриває позицію у межах дня, то плече надається безплатно. Якщо ж позиція переходить наступного року день, доведеться платити з розрахунку 8,5% річних. На залишок коштів у рахунку клієнта нараховується 3−6% річних. Отже, умовами роботи з клієнтами мало чим відрізняються від умов, наданих іншими дилинговыми центрами. І можна, здавалося б, очікувати, що клієнти можуть турбуватися про фінансової стійкості цієї посередницької фірми. Проте, в усіх гаразд, як хотілося б. Першим, що змушує насторожитися, є згаданої АFT в довідниках та списки найбільших компаній, і банків. У архівах агентства Reuter, куди надходить інформація за всі фінансовим компаніям, АFT також немає. З іншого боку, у торгівельному представництві англійського посольства (а АFT, з її власним заявам, є англійської компанією) інформовані лише про А.F.T. — виробника устаткування скляної промисловості. По-друге, страхової депозит і дилінгові виграші клієнта зараховуються з його приводу в Swiss Bank Corporation. Проте, оскільки гроші перераховуються на юридичні реквізити іноземній компанії, а її як відома не підпорядковується російського законодавства, то АFT може у будь-якої миті швейцарський рахунок закрити. По-третє, фінансову схему компанії АFT включає у собі такі ланки: а) гроші клієнта надходять на рахунки компанії АFT у швейцарському банку Swiss Bank Corporation; б) клієнтські заявки переадресовываются англійської банку Barclays Bank і це ж виконуються. Як зазначалося, занадто заплутану схему угоди є підставою у тому, щоб засумніватися чистими намірів того, хто її пропонує. Отже, колись, ніж розпочати гру якомусь дилінговому центрі, наприклад дилінговому центрі компанії IFTN, бажано отримати як жило якнайбільше інформації фінансове становище всіх посередників, вхідних в схему дилинговой гри, про їх надійності, а як і оцінити ризик, пов’язаний про те, що це розрахунки здійснюються через іноземний банк, чи про те, що фірма, чиї активи перевищують 90 млрд. доларів, немає у довідниках навіть телефонної сіті й про її існування не інформовані в представництві англійського посольства.

4. Дилинговый центр Межпромбанка.

На відміну від інших дилінгових центрів, що спеціалізуються на валютному дилинге, Межпромбанк пропонує своїх клієнтів гру на американських цінні папери. Іноземні папери зазвичай грають у вітчизняних інвестиційних портфелях роль надійної складові: дохід вони приносять невеличкий, але стабільний і передбачуваний. Що стосується Межпромбанком йдеться трохи про іншому: по-перше, він пропонує зайнятися із західними акціями саме ризикованою спекулятивної грою, а по-друге, гарантує виплату прибылей.

Але спочатку, аніж вдаватися в суть системи Межпромбанка, переконаємося, що дохідні комбінації потім з американськими акціями, у принципі, можливі. Наприклад, 28 березня 1995 року містер Х придбав 200 акцій HTCH за ціною 15 доларів кожне. Отже, містер Х заплатила 200 акцій 3 тисячі доларів. Проте вже 3 тижня самі акції він продав по $ 18,375 за 1 акцію. За цю операцію містер Х отримав $ 3675, і прибуток становила 675 доларів, що становить 360% годовых.

4.1. Схема игры.

Перше, що необхідно зробити, розпочинаючи ігор в Межпромбанке, — це відкрити там рахунок у сумі страхового депозиту, що становить 5 тис. доларів. На депозит нараховуватимуться відсотки у розрахунку 18% річних. Необхідна інформаційне забезпечення (робоче місце, комп’ютери, пейджеры, телефони, котирування акцій на Нью-йоркській фондовій біржі через систему Reuter) нададуть брокери центру, причому, безплатно. Грати, тобто приймати рішення про купівлю і продаж акцій, гравець може самостійно. Втім, коли він почувається недостатньо компетентним щодо проблем західного ринку, та над початком справжньої гри, можна пройти Межпромбанке навчальні тести, теж безкоштовні. Працюючи з Межпромбанком треба пам’ятати, що реальної придбання акцій нічого очікувати. Насправді гравець поведе з Межпромбанком умовну, хоч і засновану на реальних котируваннях гру. Вибравши вподобану котирувальну позицію, клієнт віддає розпорядження банківському дилеру, до обов’язків якого входить фіксувати факт купівлі (продажу) пакети акцій, підраховувати виграші клієнта (якщо вони теж мають місце) і комісійні відсотки банку. Залежно від цього, якою буде динаміка котирувань акцій, банк або додасть до рахунку клієнта певну суму власним коштом, або відніме цю суму свою користь. У принципі так, це, що єдиним гарантом виплат клієнтам виступає сам Межпромбанк. Щоправда слід зазначити, що Межпромбанк посідає у російських рейтингах надійності одне з чільних місць. Якщо у випадку невдалої гри сума на рахунку виявиться менше початкового страхового депозиту, і протягом днів клієнт не поповнить до початкового стану, банк без повідомлення закриє рахунок, і клієнт не отримає навіть належних йому процентов.

4.2. Рекомендації по грі з акциями.

Щоб, гра на американських акціях приносила прибуток, а чи не збитки необхідно мати хоча б загального уявлення про ці акціях, про можливе зростання чи падінні їх котирувань. Наприклад, тим, хто прагне здобути дохід у незабаром, рекомендується продавати акції тютюнових копань. Це з тим, що у США розгорнуто антиникотиновая кампанія, у результаті тютюнової промисловості загрожує певний спад. Тим самим, хто цікавиться довгостроковими вкладеннями, краще купівлі акцій автомобільних компаній. Успішними будуть ігри робилися із акціями тих компаній, чиє присутність там досить відчутно, зокрема, Coca Cola і Reebok. Продукція цих торгових марок нешкідлива, а головне, розрахована на найширшу клієнтуру, як і служить надійної гарантією популярності відповідних цінних паперів. Вигідними можуть опинитися й операції з акціями фармацевтичних компаній. Насамперед, «аптечні» акції приносять найбільший дохід. Пояснюється це тим, що ситуація на фармацевтичному ринку США, втім, як усього світу, сприятлива, отже, очікується стабільного зростання їх котирувань. І ще одне група акцій, куди слід звернути увагу — промислові і гірничодобувні. Орієнтуватися слід те що, наскільки добре йде збут вироблених ними товаров.

Заключение

.

Конкуренція над ринком дилінгових послуг посилюється з дня на день. З метою притягнення якомога більшої числа клієнтів багато дилінгові центри починають роздавати нічим не виправдані обіцянки, і гарантії величезних прибутків за мінімальної ризик. Найчастіше у своїй рекламі дилінгові центри не забувають сказати про заработавшем на валютних спекуляціях величезні капітали фонді Quantum, керованому Джорджем Соросом. У вересні 1992 року Соросові здалося, що позиції фунта стерлінгів похитнулися — він поставив з його падіння дев’ять мільярдами доларів, взятих у кредит. Фунт продовжував падати уже тому, що проти було поставлено таку суму. Через за кілька днів Англію виключили з валютний союз, а Quantum записав на рахунок півтора мільярда прибутку. Але випадок Сороса — скоріш не правило, а виняток з нього. наприклад, 1987 року концерн Volkswagen під час операції на МВР втратив близько півмільярда доларів. Наприкінці хотілося б вирізнити, що дилинг може приносити велику прибуток, але він пов’язане з чималим ризиком. Тож перш, ніж розпочати настільки ризикованій грі, як валютний дилинг, необхідно оцінити свої можливості, і якщо ні досвіду, то звернутися до професіоналам, уникаючи, проте, тих, хто роздає гарантии.

|Дилинговый |Мінімальна |Кредитне |Відсотки |Оплата ж |Обмеження |Комиссия|Спрэд | |центр |сума | | |кредит | | | | |(фінансовий |страхового |плече |на депозит |(% річних) |на залишок депозиту | | | |посередник) |депозиту | | | | | | | | | | | | |60 — | | | | | | | | |70%:принудительное | | | |МДМ — банк |$ 20 000 |1:40 — |5% річних |немає |закриття позицій |немає |плюс 4 — 6 | | | |1:50 | | | | |пунктів | | | | |як у залишок | |10%:принудительное | | | | «Російський |$ 25 000 |1 40 |по поточним |немає |закриття позицій |немає |10 пунктів | |кредит «| | |рахунках | | | |і менше | | | | | | |10%: примусове | | | |Автобанк |$ 10 000 |1:50 — |7 — 8% річних |немає |закриття позицій |немає |10 пунктів | | | |1:150 | | | | | | | | | | | |40%: примусове | | | |Латвійський |$ 25 000 |1 20 |3% річних |10 |закриття позицій |$ 10 в |плюс 1 — 2 | |Капітал — Банк| | | | | |день |пункту | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Монтажспецбанк|$ 50 000 |1 20 |7% річних |немає |немає |немає |3 — 5 | | | | | | | | |пункту | | | | | | |75%: заборона |$ 80 | | | | | | | |відкриття | | | | «Юго — Захід «|$ 5000 |1 100 |3 — 6% річних |8,5% річних |нових позицій, |за |10 пунктів | |(IFTN) | | | | |закриття |операцію| | | | | | | | | | | | | | | | |позицій; 50%: | | | | | | | | |примусове | | | | | | | |близько |30 — |$ 60 за |плюс 5 | | | | | | |35%:принудительное |операцию|пунктов | | | | | | | | | | | «Антверп «|$ 4000 |1 100 |немає | 2% річних |закриття позицій | | | |(МДМ-банк) | | | | | | | | | | | | | |50%: попередження; |$ 80 — | | | | | | | | |100 | | | «Валютний |$ 10 000 |1 100 |немає |5,5% річних |25%: примусове |за |плюс 5 | |світ «(Global | | | | | |операцию|пунктов | |Forex) | | | | | | | |.

Таблиця 1. Умови роботи з клієнтами у деяких московських дилінгових центрах. Література: 1. Гришанков Д., Сиваков Д. Дилинг російською. Експерт, 1995, № 8, с. 24. 2. Удовин У. Завжди відкрили двері в «Валютний світ». Гроші, 1995, № 35(45), с. 38. 3. Гаврилов Д., Пелехова Ю., Максимова Д. Гроші, 1995, № 46(56), с. 36. 4. Казанська Про. Валютним дилингом можна займатися журналістською й без офшоров. Гроші, 1995, № 8(18), с. 43. 5. Казанска Про. Дилинг по-американськи: One Way Ticket. Гроші, 1995, № 17(27), с. 44. 6. Казанська Про. З Wall Street тепер можна зіграти у монопольку. Гроші, 1995, № 25(35), с. 44. 7. Соколов М. Валютний дилинг: азарная гра тим, хто вміє вважати. Гроші, 1995, № 3(13), с. 37.

[1] Гришанков Д., Сиваков Д. Дилинг російською. Експерт, 1995, № 8, с. 24.