Організація роботи у валютному відділі

В валютному відділі філії - Першого відділення м. Дніпропетровська ПАТ «„Альфабанк“» відкриваються валютні рахунки юридичним особам. Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті підприємство-резидент подає уповноваженому банку ті самі документи, що і для відкриття гривневих поточних рахунків. Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок в національній валюті, то надання пакета документів не обов’язкове (крім заяви про відкриття рахунка та картки зі зразками підписів та відбитком печатки).

Як, правило такі рахунки використовуються для збереження та накопичення коштів, а також отримання доходу. При цьому спостерігається проведення розрахунків у безготівковій та готівковій формах при здійсненні поточних валютних операцій і для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Для фізичних осіб відкриваються як поточні рахунки для отримання і виплати переказів із-зі кордону, так і строкові депозити для збереження, накопичення коштів та отримання доходу. Відсоткові ставки встановлюються згідно рішення, прийнятого Комітетом управління активами і пасивами східного регіону.

Фізичній особі-резиденту поточний валютний рахунок відкривається на підставі: заяви; документа, що засвідчує особу; договору на відкриття та обслуговування рахунка; картки зі зразком підпису, який надається у присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником. Поточний рахунок в іноземній валюті фізичній особі-нерезиденту відкривається на підставі договору за умови пред’явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу, та подання до уповноваженого банку:

• — заяви встановленої форми;
• — картки із зразком підпису, що надасться у присутності працівника банку, який відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником;
• — нотаріально засвідченої копії легалізованого дозволу центрального банку іноземної держави на відкриття рахунка в разі, якщо це передбачено міжнародними договорами України.

Міжнародні розрахунки — це система організації та регу лювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких є банки, експортери та імпортери. В основу міжна родних розрахунків покладено рух товаророзпорядчих документів і операційне оформлення платежів за укладеними зовнішньоекономічними угодами.

У сучасних умовах основними формами міжнародних роз рахунків виступають акредитив, інкасо, відкритий рахунок. Пере важна більшість міжнародних розрахунків вітчизняних господа рюючих суб'єктів здійснюється у вигляді банківського переказу.

Акредитив — це зобов’язання банку здійснити за доручен ням клієнта-імпортера і відповідно до його вказівок розрахунок з експортером за умов надання останнім необхідних фінансових і комерційних документів. Відзивний акредитив — акредитив, який може бути зміне ний або взагалі анульований (за наказом апліканта) у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Він не є юридич ним документом, який зобов’язує банк здійснити платіж. Відзив ний акредитив не забезпечує бенефіціару належного ступеня без пеки і не може бути підтверджений банком-кореспондентом. Тому сьогодні використання відзивних акредитивів при здійсненні міжнародних розрахунків не дуже поширено. Найчастіше засто совуються безвідзивні акредитиви, тобто чіткі зобов’язання банку-емітента здійснити оплату. Безвідзивний акредитив не може бути змінений або анульований без попередньої згоди з боку бенефіціара.

При використанні ак редитива на пред’явника, бенефіціар одержує оплату відразу після пред’явлення означених в акредитиві документів при повному дотриманні вказаних в ньому умов.

При використанні акцептного акредитива оплата здійс нюється у формі строкового переказного векселя, виписаного на імпортера, банк-емітент або банк-кореспондент. Як тільки бенефі ціар виконає умови акредитива, він може вимагати, щоб переказний вексель був акцептований та повернений йому.

Бенефіціар може пред’явити акцептований вексель у свій банк для оплати з наступом строку або для врахування, залеж, но від того, бажає він отримати кошти відразу після пред’явлення векселя чи ні. Акцептний акредитив застосовується у тому разі, коли імпортеру необхідний деякий проміжок часу, щоб здійснити платіж.

Акредитив з відстроченим платежем. При викорис танні такого акредитива бенефіціар одержує оплату не відразу після надання документів, а у визначений в акредитиві строк. Подаючи необхідні документи, бенефіціар отримує від банку офіційне письмове зобов’язання сплатити кошти з наступом строку. При цьому імпортер стає власником відповідних доку ментів (а отже, товарів і послуг) до виникнення в нього заборгованості на суму, обумовлену и акредитиві.

У разі використання цього акредитива з «червоним застереженням» експортер може одержати позику на визначену суму від банку-кореспондента. Вона витрачається на виробництво або купівлю товарів, які мають бути вказані в документарному акре дитиві. Позика виплачується банком-кореспондентом, але при цьо му передбачається, що відповідальність за неї несе банк-емітент.

Пропозиція банку-кореспонденту оплатити позику традицій, но пишеться червоними чорнилами, звідси і назва акредитив «з червоним застереженням».

Автоматично відновлюваний (револьверний) акредитив застосовується в тому разі, коли товари відправляються партіями через визначені часові інтервали. Сума, що сплачується кож ного разу за акредитивом, дорівнює вартості часткового відванта ження товару, яке здійснюється у цей момент. Револьверний акредитив може бути кумулятивним або некумулятивним. Кумулятивність означає, що часткові суми, не вико ристані або використані частково у попередніх проміжках часу, можуть бути сплачені у наступних проміжках. Якщо акредитив некумулятивний, то ці суми не використовуються в подальшому.

Оборотний акредитив. Оборот означає купівлю та про даж переказного векселя або іншого прийнятного для продажу (оборотного) розрахункового документа. Оборотним є товар ний акредитив, відкритий банком-емітентом у валюті тієї країни, де цей банк розташований. Цей акредитив уповноважує названого в ньому бенефіціара виписати вексель на банк-емітент, на будь-якого іншого трасата чи на апліканта цього акредитива. Бенефіціар потім може надати цей вексель будь-якому банку для обороту разом з оригінальним акредитивом та документами, зазначеними в ньому.

Допоміжний акредитив використовується в основному в США. За його допомогою гарантуються такі види оплати та кон трактні зобов’язання:

• — оплата строкового переказного векселя;
• — виплата банківських позик;
• — оплата товарів;
• — поставка товарів відповідно до умов контракту.

Трансфертні акредитиви добре адаптовані до сучасних вимог міжнародної торгівлі. Торговець (посередник), який одержує оплату від покупця у формі трансфертного документарного акре дитива, може скористатися ним для розрахунків зі своїми постачальниками, що дає йому можливість здійснити цю трансакцію практично без використання власних ресурсів. Покупець уповноважує банк відкрити безвідзивний акредитив на користь торговця. Банк-емітент повинен чітко вказати, що акредитив є трансфертним.

Серед зазначених видів акредитивів виділяються покриті та непокриті. Тобто може бути передбачене або не передбачене ва лютне покриття, що виступає забезпеченням та джерелом пла тежів бенефіціару за даним акредитивом. Покриття може перераховуватись одночасно з виставленням акредитива на всю суму або в міру фактичних виплат з акредитива.

Банківський переказ є розрахунковою операцією, яка здій снюється через подання телексного або телеграфного платіжного доручення одного банку іншому. Це наказ одного банку, адресова ний своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми бенефіціару. Платіжне доручення банк видає на підставі відповідних вказівок клієнта банку щодо умов виплати бенефіціару суми переказу.

На сьогодні переважна більшість міжнародних міжбанківських платежів здійснюється через Всесвітню систему міжбанківських фінансових телекомунікацій — SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications). Система SWIFT забезпечує найбільшу швидкість та велику надійність і безпеку здійснення міжбанківських розрахунків.

У цілому використання конкретних форм міжнародних роз рахунків залежить від розвиненості міжнародної торгівлі, ступеня валютного регулювання і валютного контролю, рівня розвит ку, інтенсивності та надійності розрахункових операцій, що здійсню ються комерційними банками.