Економічний розвиток. 
Історія Володимиро-Суздaльського князівства

Володимирській Русі було тісно пов’язано і з пролягає через її територію древніми торговими шляхами.

Про торгових зв’язках з країнами Сходу говорять численні сердолікові і кришталеві намиста, поливні судини і, звичайно, скарби східних монет (діргемов).

Існував тісний зв’язок Володимирській землі з Новгородом Великим, особливе місце в торговельних відносинах між ними займала торгівля хлібом.

Міцні контакти Володимирська Русь мала з Візантійською імперією і країнами Західної Європи. Річкові шляхи пролягали по Оці, Клязьмі, Нерлі, але, крім річкових, існували і сухопутні дороги. Перекриття торгових доріг могло закрити проїзд купців і порушити торговельні відносини.

Міста Ростово-Суздальської Русі ділилися на старі («старші») і нові (передмістя). До старших ставилися колишні центри племінних союзів — Ростов, Суздаль, Муром, до передмість — Володимир, Переяславль і знову виникали міські центри. Муром і Ростов вперше згадуються в літописах під 862 р. Населення їх було етнічно неоднорідним (слов'яни, меря, мурома), але в XII в. в них вже переважав слов’янський елемент.

У містах зосереджувалась управління цілою округою — волостю. Тому в них розміщувалися двори князів, посадників, тисяцьких, бояр і членів дружини. Але основними жителями міст були ремісники і торговці. У кожному містечку були ковалі, гончарі, теслі, майстри золотих і срібних справ та інші фахівці.

Спеціалізація йшла не за матеріалом, а по готовому виробу. Сідельник, наприклад, повинен був знати шкіряна справа, вміти кувати стремена і карбувати візерункові накладки на сідельні луки. Селилися ремісники групами за подібністю професій. Так в містах виникали слободи (або кінці) гончарів, ковалів, шкіряників і т. д.

Будинки ремісників були більше сільських хат, так як житло часто поєднувалося з майстерні. У деяких будинках вже в XII ст. були навіть витяжні труби — димарі, поставлені поруч з піччю. Начиння городян відрізнялася великою різноманітністю і кращої обробкою.

У будинках були світильники, амфори для вина, бронзові хрести, хитромудрі замки і ключі. Але дружини ремісників також, як і селянки, мололи борошно на жорнах, пряли пряжу і ткали. Ремісники працювали на замовлення і на ринок. Деякі майстри володіли місцями на торгу і самі продавали вироби.

В історії можна умовно виділити п’ять етапів будівництва міст. Перший пов’язаний з діяльністю Володимира Мономаха в Ростово-Суздальській землі, коли було побудовано десять міст-фортець; другий пішов за перенесенням столиці князівства з Ростова в Суздаль Юрієм Долгоруким, коли було побудовано 22 міста; третій етап падає на період правління Андрія Боголюбського, їм було побудовано чотири міста; на п’ятому етапі у часи Всеволода Велике Гніздо було зведено ще сім міст, а напередодні монголо-татарської навали князем Юрієм Всеволодовичем зводиться одне місто — Нижній Новгород.