Внутрішньополітичне життя в Україні Великої Вітчизняної Війни

Правлячою політичною силою, яка монопольне визначала шлях розвитку суспільства, була партія. Партія більшовиків України існувала на правах обласної організації і була звичайним виконавцем волі керівництва ВКП (б). Протягом війни кількість українських комуністів зменшилася з 680 тис. до 200 тис. чол. Лише в 1949р. Компартія України досягла за чисельністю довоєнного рівня.

Партійно-державне керівництво УРСР за вказівкою з Москви частково змінило державну символіку республіки. У листопаді 1949 р. Президія Верховної Ради УРСР прийняла укази про Державний герб УРСР, Державний прапор УРСР і Державний гімн УРСР. Червоний прапор з написом «УРСР» замінено двоколірним: верхня частина в дві третини ширини полотнища була червоною, а нижня мала світло-блакитний (лазуровий) колір. У верхній частині прапора містилось зображення серпа і молота, а над ними — п’ятикутної зірки. Змін зазнав також герб УРСР. На початку 1950 р. було створено Державний гімн УРСР.

Як і раніше, повоєнна Україна мала всі зовнішні атрибути суверенної республіки, котра на федеративних засадах входила до СРСР. Але фактично вона залишалася складовою частиною унітарної надцентралізованої держави, керівництво якої прагнуло до соціально-політичної й культурної уніфікації всіх підконтрольних територій. Разом з тим зовнішньополітичні інтереси центру сприяли певним амінам статусу України у складі Радянського Союзу. Напередодні переговорів про утворення Організації Об'єднаних Націй Х сесія Верховної Ради СРСР, що працювала 28 січня — 1 лютого 1944р., прийняла закон про відновлення ліквідованих на початку 20-х рр. прав зовнішнього представництва всіх союзних республік. У березні 1944 р. рішення про відновлення цих прав прийняла Верховна Рада УРСР. Відповідно до цих актів у структурі державних органів республіки утворено Народний комісаріат закордонних справ. Його очолив Д. Мануїльський. У той же час Верховна Рада прийняла закон про утворення Народного комісаріату оборони УРСР. Наркомом оборони республіки було призначено генерал-лейтенанта В. Герасименка. Але ця акція мала суто символічний, цілком фіктивний характер. Наркомат оборони, не встигнувши народитись, припинив існування, бо це суперечило лінії центру, який прагнув мати єдині збройні сили і не бажав ділити це право будь з ким у республіці.