Взятие Києва 1169 року

Взятие Києва в 1169 року

В XII столітті чвари князів роздирали російську землю, але ніколи у міжусобних війнах російські міста не піддавалися розкрадання. Польські чи угорські - інша. Те чужаки. Але своїх доки трощили. До пори, до часу.

Это час настало в 1169 року. У Києві княжив Мстислав Изяславич. Він примудрився нажити собі безліч ворогів серед князів. Спочатку, після вдалого спільного грабіжницького набігу на половців в 1168 року (не військову силу половців вони трощили, а грабували вежі і брали в полон мирне населення), він дозволив своїм слугам зробити ще кілька грабіжницьких нальотів на половців, і це видобуток не ділилася поміж усіма князями. Дізнавшись про образу князів, Мстислав Изяславич запропонував у тому року зробити іще одна наліт на половців. Князям така справа сподобалося. Швиденько зібралися й вирушили у похід, але дійшли лише до Канева. Оскільки військо стало раздираться різними чутками і наклепом. Два Ростиславовича, Давид і Рюрік, повірили наклепу, що Мстислав Изяславич хоче їх вапна на найближчому бенкеті. Вони вимагали від нього хрещеного целования, що їх зворушений. Мстислав Изяславич само було ображений таким вимогою, бо знав у себе ніякої провини. Він видати йому тих осіб, хто будує на нього наклепи і сварить князів. Легко зрозуміти, що ця потреба були підвищити щодо нього довіри.

Одновременно з’явився хтось і конфлікт за Володимиром Андрійовичем, сином Андрія Боголюбского, через прикордонних володінь. Володимире Андрійовичу стане розпочинати озброєний конфлікт за Мстиславом Ізяславичем і до собі у Дорогобуж (О, який був сир! Дорогобужский! Легкі пахощі дохлої пацюки, але для знавців і любителів сиру краще не було. Де він тепер?), але в останнього з’явилася ще одна ворог.

Терпение ж всіх князів луснуло, коли Мстислав Изяславич, у відповідь прохання новгородців обрати князя, направив княжити в Новгород тато свого сина Романа. Війна була вирішена.

Стала збиратися коаліція князів, яка оголосила старшим в роді Андрія Боголюбского. Його не було треба було довго умовляти. Ще його тато, Юрій Долгорукий, не любив Ізяслава і воював із ним. Також і саме Андрій ставився без особливої любові до Мстиславу Изяславичу. Переконавшись, що у півдні він має союзники Андрій Юрійович, зібрав військо з володимирців, суздальцев і ростовчан (у літописі - ростовцев). На чолі війська він поставив тато свого сина Мстислава Андрійовича. Воєводою призначили Борис Жидиславич.

К цьому війську приєдналося ще десять князів відносини із своїми дружинами. Велика коаліція! Міцно ж насолив Мстислав Изяславич своїх родичів. Через важливості описуваних подій я перелічу цих князів, а ви зможете оцінити географію цього союзу:

Глеб Юрійович з Переяславля;

Роман з Смоленська;

Владимир Андрійович з Дорогобужа (син Андрія Боголюбского);

Рюрик Ростиславович з Овруча;

Давид і Мстислав Ростиславичі з Вишгорода;

Олег й Ігор (так, так, той самий Ігор з Слова) Святославичи з Новгорода Сіверського;

Всеволод Юрійович, молодший брат Андрія Боголюбского, більш відомого як Всеволод Велике Гніздо;

Мстислав Ростиславович, на прізвисько Хоробрий, племінник від «старшого брата.

Святослав Всеволовович, князь чернігівський, в похід не пішов. Він визнав старшинство Андрія Боголюбского, тому воювати проти Мстислава Ізяславовича в нього був ніякого резону. Час Чернігова у війні із Києвом прийде пізніше.

Михаил Юрійович, одне із рідних братів Андрія Боголюбского, теж відмовився від участі у поході. Він віддав перевагу виконати доручення Мстислава Ізяславовича і пішов з «чорними клобуками в Новгород допоможе Роману Мстиславичу. Але дорогою був перехоплений Рюриком і Давидом Ростиславичами біля Мозиря узято в полон. Чорні клобуки цього перешкоджали. Вочевидь, вони теж були претензії до Мстиславу Изяславичу.

В Вишгороді все князівські дружини з'єдналися і взяли в облогу Київ. Історики досі сперечаються у тому, знав Мстислав Изяславич про підходящому війську, чи ні? Чому він відіслав чорних клобуків в Новгород? Щоб справді допомогти своїй дитині? Або він хотів відіслати подалі від Києва ненадійних союзників? Точних відповідей немає.

Мстислав замкнувся з дружиною у місті та жорстко опирався. Протягом трьох днів тривав штурм міста. Вперше за історію кияни погодилися витримати облогу, а чи не вийшли до осаждавшим, як, наприклад до Мстиславу, і запропонували йому князювання. Вони пручалися. Літописці не повідомляють нічого про причини такої поведінки киян. Любов їх до Мстиславу Изяславичу? Чи їх ворожість до Андрію Юрійовичу? Невідомо.

На третього дня осаждавшие ввірвалися до місто. Берендеї, торки і чорні клобуки відпали від Мстислава Ізяславовича. Бачачи таке становище, дружина запропонувала своєму князю:

" Що, княже, стоїш? Їдь із міста, нам їх перемочь " .

Мстиславу Изяславичу з часткою дружини втік із міста, у напрямку Васілєв. Їх погнавсь загін чорних клобуків (чому він так дістав?) і перебив безліч воїнів з дружини. Але саме Мстислав Изяславич уникнув погоні, з'єднався з Ярославом Мстиславичем і сховався у Володимирі Волинському.

Впервые Київ узяли збройної рукою при запеклий опір своїх жителів. Я підкреслюю, що з опір жителів! Місто було взятий на щит! за таким обійшлися і з ворожим містом, настільки вже дійшло відчуження між князями. Два дня тривав грабіж міста. Наведу велику цитату з описом бешкетувань переможців з літописі:

" Картину взяли Київ місяці березня 8, другого тижню пости у середу, і двоє дня грабували весь місто, Поділ і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю, і не помилування нікому й нізвідки. Церкви горіли, християн вбивали, інших в’язали, дружин вели в полон, розлучаючи силою з чоловіками, немовлята ридали, дивлячись на матерів своїх. Взяли безліч багатства, церкви оголили, зірвали з нього ікони, і ризи, і колоколы, взяли книжки, все винесли смольняне, і суздальцы, і чернігівці. А половці запалили монастир Печерської Святої Богородиці, але Бог молитвами Святий Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві стогін, і туга, і скорбота безутішна, і сльози безперестанні. І все-таки це сталося через наших гріхів " .

Ну, як картинка! І це Батий взяв місто на розграбування! Це свої, русичі, пройшлися у Києві! Два моменту у цьому описі викликають певний інтерес. Якщо вже ви зауважили список князів, то зрозуміли, що чернігівці в поході не брали участь. Проте літописець вважав за потрібне згадати у списку злочинців лютих київських суперників. Про всяк випадок! Але руйнівні походи Чернігова Київ у майбутньому. І те взяття Києва видасться квіточками перед чернігівськими справами.

Во-вторых, літописець згадав числі ворогів і половців. Проте, відомо, що половців в цей похід не залучали. Сімейне, ж річ! Усі князі були між собою, принаймні, двоюрідними братами. А часто ступінь кревності був і більш близькій. Проте принцип Геббельса — обмовляй якнайбільше, щось і залишиться — був добре відоме й у XII столітті. Я гадаю, як і ще набагато раніше.

Кто ж залишився княжити у Києві? Можна було подумати, що старший в роді князь, яким визнали Андрія Боголюбского? Нічого подібного! Він залишився княжити у Володимирі. І його син Мстислав Андрійович після переможного походу повернувся до батька. На київський стіл був посаджений молодший брат Андрія Юрійовича, Гліб Юрійович, що залишив переяславську князювання своїй дитині Володимиру. Велике ж князювання перебралося на север.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.